Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №461/6351/23 — Львівський апеляційний суд

Справа №461/6351/23 Головуючий у 1 інстанції:Мисько Х.М.

Провадження №22-ц/811/751/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Черевко В.В.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача держави України в особі Львівської обласної прокуратури – Мельничука Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Стегнія Андрія Васильовича в інтересах Державної Казначейської служби України на ухвалу Галицького районного суду м.Львова в складі судді Мисько Х.М. від 05 лютого 2026 року у справі за заявою представника Державної казначейської служби України Стегнія Андрія Васильовича про зміну способу виконання та порядку виконання судового рішення від 15.01.2024 року у справі №461/6351/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської служби України, Держави України в особі Львівської обласної прокуратури, Держави України в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 05 лютого 2026 року у задоволенні заяви представника Державної казначейської служби України Стегнія Андрія Васильовича про зміну способу виконання та порядку виконання судового рішення від 15.01.2024 року у справі №461/6351/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Головне управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду – відмовлено.

Вказану ухвалу оскарживСтегній Андрій Васильович в інтересах Державної Казначейської служби України.

В апеляційній скарзі просить прийняти постанову, якою задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу Галицького районного суд м.Львова від 05 лютого 2026 року, задовольнити заяву Державної Казначейської служби України щодо зміни способу виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2024 у справі №461/6351/23, а саме: змінити спосіб виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2024 у справі № 461/6351/23 шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури і суду у розмірі 850900,00 грн., стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витратна професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Зазначає, що ухвалою суду першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяви Державної казначейської служби України про зміну способу виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2024, яким на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду та витрати на правничу допомогу з Державного бюджету України. Вказує, що після надходження виконавчого листа та документів стягувача Казначейство, як орган виконання судового рішення, звернулося із заявою про зміну способу його виконання у зв`язку з неможливістю виконання рішення у визначений судом спосіб. Зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність виняткових обставин та безпідставно вважав, що заявлені вимоги спрямовані на зміну резолютивної частини рішення. На думку апелянта, суд не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо порядку виконання судових рішень про відшкодування шкоди за рахунок держави, відповідно до яких у резолютивній частині рішення не повинні зазначатися спосіб списання коштів, конкретний рахунок чи орган, через який здійснюється виплата, оскільки такі питання регулюються законодавством про виконання судових рішень. Єдиний казначейський рахунок функціонує у спеціальному правовому режимі відповідно до Бюджетного кодексу України, а виконання рішення шляхом списання коштів саме з цього рахунку є неможливим. Натомість Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено окрему бюджетну програму для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади. З огляду на це вважає, що зміна способу виконання рішення не порушує прав стягувача, а забезпечить його реальне та своєчасне виконання у порядку, визначеному законом.

В судове засідання окрім представника відповідача держави України в особі Львівської обласної прокуратури – Мельничука Ю.І., решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який при вирішенні апеляційної скарги поклався на розсуд суду, зважаючи на неявку представника УДКС України у Львівській області у судові засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, заперечень на заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 124 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 18, 43, 81, 435 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», постанову Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі №350/426/16-ц, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі №2-749/11/2229 та відмовляючи у задоволенні заяви, – виходив з того, що рішенням Галицького районного суду м.Львова від 15.01.2024 року позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду – задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду у розмірі 850 900 (вісімсот п`ятдесят тисяч дев`ятсот) гривень, 00 копійок. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. Судовий збір компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Львівської апеляційного суду від 23.09.2024 року апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задоволено. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 15.01.2024 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Постановою Верховного Суду від 17.09.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , було задоволено. Постанову Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року скасовано, рішення Галицького районного суду м.Львова від 15 січня 2024 року залишено в силі. На виконання рішення суду у справі №461/6351/23 Галицьким районним судом м.Львова 10.12.2025 видано виконавчий лист. Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 16.01.2026 року виправлено описку у виконавчому листі, виданому Галицьким районним судом м.Львова 10.12.2025 року у справі №461/6351/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі Галицької окружної прокуратури, Держави Україна в особі Галицької окружної прокуратури, Держави Україна в особі Львівського районного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, вказавши боржником – «Державний бюджет України». З урахуванням системного тлумачення відповідних норм права, зміна способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні. Необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами. Суд, дослідивши доводи викладені у заяві, прийшов до висновку, що доводи представник заявника Державної казначейської служби України не підтверджені, вимоги заявника спрямовані на фактичну зміну резолютивної частини рішення суду, на зміну способу захисту, обраного позивачем при зверненні до суду із позовом. Враховуючи викладене, обставини викладені заявником на обґрунтування заяви про зміну способу виконання рішення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому заява задоволенню не підлягала.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, – немає.

У грудні 2025 року Державна казначейська служба України звернулась до суду з заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Львівська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції у Львівській області, про зміну способу виконання та порядку виконання судового рішення від 15.01.2024 року у справі №461/6351/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Головне управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, в якій просила:

- змінити спосіб виконання рішення Галицького районного суд м.Львова від 15 січня 2024 року у справі №461/6351/23, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури і суду у розмірі 850900,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначили, що нормами процесуального законодавства не передбачено зазначення у резолютивній частині відомостей про шляхи списання коштів, вид рахунку з якого буде проведено відповідне безспірне списання коштів, суб`єкт виконання судового рішення, відтак заявник вважає, що належним способом виконання рішення у цій справі є стягнення коштів на користь позивача з Державного бюджету України, виключивши з резолютивної частини зазначеного судового рішення словосполучення «через Державну казначейську службу України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку».

Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, – у серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь, шляхом безспірного списання з рахунку, на якому обліковуються кошти державного бюджету, відшкодування моральної шкоди в розмірі 850 900,00 грн.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 15.01.2024 року позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду – задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду у розмірі 850 900 (вісімсот п`ятдесят тисяч дев`ятсот) гривень,00 копійок. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. Судовий збір компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Львівської апеляційного суду від 23.09.2024 року апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задоволено. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2024 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Постановою Верховного Суду від 17.09.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , було задоволено. Постанову Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року скасовано, рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2024 року залишено в силі.

На виконання рішення суду у справі №461/6351/23 Галицьким районним судом м.Львова 10.12.2025 видано виконавчий лист.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.01.2026 року виправлено описку у виконавчому листі, виданому Галицьким районним судом м.Львова 10.12.2025 року у справі №461/6351/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі Галицької окружної прокуратури, Держави Україна в особі Галицької окружної прокуратури, Держави Україна в особі Львівського районного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, вказавши боржником – «Державний бюджет України».

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), – встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття спосіб та порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення – це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що обраний позивачем.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При цьому суд не може змінити зміст судового рішення або його суть.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229.

Таким чином, зміна способу та порядку виконання рішення – це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Судом мають вживатися нові заходи для реалізації рішення суду у разі неможливості його виконання у порядок й спосіб, що встановлений раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав, якими можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди (немайнової шкоди).

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

Звертаючись до суду із заявою про зміну способу виконання рішення, Державна казначейська служба України просила виключити із резолютивної частини рішення посилання на Державну казначейську службу України та списання коштів з єдиного казначейського рахунку, мотивуючи заяву тим, що порядок виконання судових рішень визначається спеціальним законодавством, а тому зазначення таких відомостей у резолютивній частині рішення є неправильним.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено наявності обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення у спосіб, визначений судом. При цьому заявлені вимоги фактично спрямовані на зміну змісту резолютивної частини рішення суду, що виходить за межі інституту зміни способу та порядку виконання судового рішення, передбаченого статтею 435 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки Державною казначейською службою України не надано належних та допустимих доказів існування обставин, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення суду у визначений ним спосіб.

При цьому зі змісту заяви та її прохальної частини вбачається, що заявник фактично просив не встановити інший порядок реалізації вже ухваленого судового рішення, а внести зміни до його резолютивної частини шляхом виключення зазначення органу та механізму виконання рішення, що могло б бути вчинено при перегляді та зміні рішення.

Водночас процедура зміни способу та порядку виконання судового рішення, передбачена статтею 435 ЦПК України, не може використовуватися як спосіб виправлення, уточнення чи перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та залишене без змін судом касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Ухвалу ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таку, що відповідає обставинам, що мають значення та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Стегнія Андрія Васильовича в інтересах Державної Казначейської служби України – залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 05 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду .

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра