Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №461/1914/25 — Львівський апеляційний суд

Справа №461/1914/25 Головуючий у 1 інстанції:Зубачик Н.Б.

Провадження №22-ц/811/2411/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Черевко В.В.,

за участі в судовому засіданні представника позивачки ОСОБА_1 - Гринишина П.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Гринишина Петра Степановича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.Львова в складі судді Зубачик Н.Б. від 22 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів, відновлення залишку коштів на рахунку та припинення нарахування відсотків, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Галицького районного суду м.Львова від 22 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів, відновлення залишку коштів на рахунку та припинення нарахування відсотків - відмовлено.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Вказане рішення оскаржив Гринишин Петро Степанович в інтересах ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 травня 2025 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в позові та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» припинити нарахування за картковим рахунком ОСОБА_1 відповідно до угоди №SAMDNWFC0006386139, у АТ КБ «Приват Банк» за банківським рахунок №IBAN НОМЕР_1 - відсотків, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) в період з 23 грудня 2024 року по день подачі позовної заяви, та зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 відповідно до угоди №SAMDNWFC0006386139, у АТ КБ «Приватбанк» за банківським рахунок №IBAN НОМЕР_1 до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій (транзакцій) в період з 23 грудня 2024 року.

Вважає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права і невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Зазначає, що відзив подано неуповноваженим представником відповідача, оскільки довіреність від 26 липня 2022 року №1901-К-Н-О підписана особою, яка, за даними ЄДР, не була головою правління банку, а також, за інформацією з офіційного сайту АТ КБ «ПриватБанк», зазначена довіреність є припиненою. Додає, що оскільки договір укладено у 2020 році, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент його укладення, а не зміни, які набрали чинності у 2022 році та не були погоджені з позивачкою. Також зазначає, що суд безпідставно взяв до уваги доводи відповідача про те, що фінансові операції 23.12.2024 за карткою позивачки здійснювалися через сервіс «Приват24», вхід до якого відбувався з її фінансового номера телефону, типового мобільного пристрою та IP-адреси, що підтверджується витягом із програмних комплексів банку, а перекази здійснювалися за допомогою сервісів Google Pay та MONODirect після токенізації картки. Водночас вказує, що відповідь оператора мобільного зв`язку підтверджує лише можливість доступу до мережі Інтернет, але не факт користування позивачкою мобільним Інтернетом чи мобільним банкінгом. Крім того, зазначає, що телефонний дзвінок на номер позивачки відбувся о 14 год. 27 хв., що також підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вважає, що банк не надав належних і допустимих доказів того, що позивачка сприяла втраті, використанню ПІН-коду чи іншої інформації, яка давала можливість ініціювати спірні платіжні операції.

В судове засідання окрім представника позивачки ОСОБА_1 - Гринишина П.С. , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також те, що в судовому засіданні інтереси позивачки захищав представник з належними повноваженнями.

Клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про відкладення розгляду справи у зв`язку з проведенням в АТ КБ «ПриватБанк» організаційно-штатних змін у підрозділах, що відповідають за правовий супровід судових справ, колегія суддів вважала не обґрунтованим та відхилила, зважаючи на те, що розгляд даної справи було призначено заздалегідь, про що АТ КБ «ПриватБанк» було відомо, а тому у сторони відповідача було достатньо часу щоб вирішити питання участі у судовому засіданні представника або заміни його на іншого представника у випадку неможливості взяти участь у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального провадження №12024141390001216 від 25.12.2024, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечень на відповідь на відзив, письмових додаткових пояснень, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, письмових додаткових пояснень, заперечень на письмові додаткові пояснення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 81, 247, 263 ЦПК України, ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги», Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, - виходив з того, що 11.11.2020 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг підписавши Анкету-заяву та Заяву та отримала в користування кредитну картку. Згідно Анкети-заяви від 11.11.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 , фінансовий номер телефону НОМЕР_3 . 23.12.2024 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приват банк» укладено кредитний договір №24122300059175 на суму 15 000,00 грн., терміном на 36 місяців, процентна ставка 31% річних, що підтверджується копією договору, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою» АТ КБ «ПриватБанк. Окрім того, 23.12.2024 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приват банк» укладено кредитний договір №24122300059176 на суму 15 000,00 грн., терміном на 36 місяців, процентна ставка 31% річних, що підтверджувалось копією договору, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою» АТ КБ «ПриватБанк». Підписання вищевказаних угод 23.12.2024 відбулось в додатку Приват24 з входом через фінансовий телефон, який належав ОСОБА_1 , відтак сторони досягли згоди щодо укладення договору та погодження усіх істотних умов правочину, підписаного електронним підписом. Відповідно до розгорнутої виписки по картці НОМЕР_4 за 23.12.2024, о 14:56:48 год. рахувався переказ коштів в сумі 31 550,00 грн. та о 15:05:29 год. рахувався переказ коштів в сумі 41 050,00 грн. Вказані перекази з картки НОМЕР_4 були на картку НОМЕР_5 . Згідно розгорнутої виписки по картці НОМЕР_5 за 23.12.2024, рахувалось зарахування о 14:56:48 год. в сумі 31 500,00 грн. (з картки НОМЕР_4 ), о 14:58:54 год. в сумі 15 000,00 грн. (кредит готівкою 24122300059175), о 14:59:29 год. в сумі 15 000,00 грн. (кредит готівкою 24122300059176), та о 15:05:30 год. в сумі 41 050 грн. (з своєї картки НОМЕР_4 ). Також рахувався переказ 23.12.2024 о 15:02:45 год. на суму 30 149 грн., о 15:03:22 год. на суму 29 145 грн., о 15:06:20 год. на суму 30 149 грн. та о 15:07:11 год. на суму 11 055 грн. Загальна сума переказів склала 100 499,00 грн. Усі перекази з картки здійснювались за допомогою ресурсу MONODirect, KYIV (UniversalBank). 24.11.2024 ОСОБА_1 звернулась у відділення поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про вчинення злочину та отримала витяг з ЄРДР за номером кримінального провадження 12024141390001216 за правовою кваліфікацією ч.4 ст.190 КК України. Окрім того, ОСОБА_1 зверталася до АТ КБ «Приватбанк» з повідомленням, що з її кредитної карти було знято грошові кошти, однак до даної операції вона відношення не має, відтак просила скасувати дану операцію, заблокувати та перевипустити карту з цим самим лімітом. Проте, банк надав відповідь, у якій зазначив, що переказ коштів здійснювався шляхом створення платежу в системі дистанційно через Інтернет банкінг Приват24, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів, а кредит готівкою був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet-Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією клієнта. Фінансові операції 23.12.2024 за картою ОСОБА_1 здійснені в Приват24, вхід у який відбувався виключно з фінансового номеру телефону НОМЕР_3 , з типового мобільного пристрою RMX3890|realme, операційна система Android, версія 14, EMEI НОМЕР_12, та з типової IP адреси НОМЕР_6 , що підтверджується витягом даних із програмних комплексів Банку, наявних в електронному суді. Перекази 23.12.2024 з картки НОМЕР_5 здійснювались за допомогою сервісу Google Pay та MONODirect. Картка НОМЕР_5 була токенізована (додана у Google Pay) токен НОМЕР_13 час токенізації 23.12.2024 о 14:54 Device IP ІНФОРМАЦІЯ_6. Окрім того, з інформації, наданої ПрАТ «Київстар» на вимогу суду, вбачалось, що згідно з даними інформаційних систем компанії, комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» зафіксовано користування послугою доступу до мережі Інтернет телефонним номером НОМЕР_3 під час перебування в мобільному обладнанні Realme C67 RMX3890 в період часу з 14 год. 56 хв. до 15 год. 07 хв. 23.12.2024 року. На думку суду, дана інформація підтверджувала той факт, що в період зняття коштів з банківської карти позивачки, остання користувалася послугою доступу до мережі інтернет на належному їй мобільному телефоні. Також, з інформації, наданої ПрАТ «Київстар» на вимогу суду, вбачалось, що у період часу з 14 год. 56 хв. до 15 год. 07 хв. 23.12.2024 комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» не зафіксовано отримання вхідного телефонного дзвінка на телефонний номер НОМЕР_3 від номеру телефону з кодом 094, що може свідчити про недостовірність наданих позивачкою даних. Оскільки, оспорювані транзакції були здійснені 23.12.2024 з використанням фінансового номеру мобільного телефону клієнта, типового для клієнта мобільного пристрою та типової IP-адреси, що використовувались раніше при введенні вірного паролю входу до Приват24 клієнта, відтак відповідальність за видаткові операції залишається за ОСОБА_1 . Можливість оскаржити всі вказані операції в Банку відсутня, так як вони були підтверджені позивачкою. Для авторизації в Банку позивачці використовувала фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_3 , який ані до вчинення оспорюваних транзакцій, ані після не змінювався. Окрім того, пароль до системи дистанційного обслуговування «Приват24» під час проведення оспорюваних фінансових операцій не було змінено, оспорювані операції здійснені з довіреного мобільного пристрою позивачки, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк», яка сформована за результатами перевірки програмних комплексів Банку щодо вчинення оспорюваних позивачкою транзакцій. Позивачка стверджувала, що укладення кредитних договорів, проведені транзакції та переказ грошових коштів з її рахунку, було здійснено шахраями, поза її волею. Суд зазначив, що доказів своїх тверджень позивачка суду не надала, зокрема не надано судового рішення, яке набрало законної сили, постановленого у кримінальному провадженні, у якому судом встановлено факт отримання кредитних коштів, з протиправним використанням персональної інформації відносно неї, шахраями, власне факт подання заяви про вчинення кримінального правопорушення і внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є актом фіксування звернення у порядку, передбаченого КПК України, однак не має преюдиційного значення для вирішення справи. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містили доказів того, що грошовими коштами з картки позивачки скористалися невстановлені особи шляхом здійснення шахрайських дій щодо неї, отже обставини, на які покликалася позивачка як на підставу цього позову, залишилися не підтвердженими належними, достатніми, достовірними і доступними доказами. Таким чином, нарахування і списання відсотків за користування кредитними коштами, які здійснює банк, відповідають закону, і підстав для задоволення позову в повному обсязі судом не встановлено. Окрім того, суд не врахував покликання представника позивачки на те, що довіреність представника банку була припиненою та підписаною не уповноваженим представником, оскільки Гнатишак О.В. надав суду копію довіреності №11829-К-Н-О від 25.07.2024, яка є чинною до 19.07.2027. Також, суд зазначив, що зміна особи Голови правління АТ КБ «ПриватБанк» не свідчила про припинення довіреності на представництво інтересів банку. Таким чином, суд дійшов висновку, що позов необґрунтований і у його задоволенні слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи; обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими, - не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів, відновлення залишку коштів на рахунку та припинення нарахування відсотків, в якому просила:

- зобов`язати АТ «Приват Банк» припинити нарахування за картковим рахунком ОСОБА_1 відповідно до угоди №SAMDNWFC0006386139 у АТ КБ «Приватбанк» за банківським рахунком №IBAN НОМЕР_1 - відсотків, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) в період з 23 грудня 2024 року по день подачі позову (12 березня 2025 року);

- зобов`язати АТ «Приват Банк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 відповідно до угоди №SAMDNWFC0006386139 у АТ КБ «Приватбанк» за банківським рахунком №IBAN НОМЕР_1 до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій (транзакцій) в період з 23 грудня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11 листопада 2020 року відкрила у АТ КБ «Приватбанк» банківський рахунок №IBAN НОМЕР_1 , тип рахунку «Картка Універсальна», з кредитним лімітом 5000,00 грн., отримала пластикову картку, однак з моменту відкриття рахунку, такий не активувала та кредитними коштами не користувалася. Позивачка повідомила, що 23 грудня 2024 року з її кредитної карти відбулось незаконне списання коштів в розмірі 100 498 грн. 00 коп., про що вона повідомила орган поліції та за її заявою розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12024141390001216. ОСОБА_1 зазначила, що вона зверталася до АТ КБ «Приватбанк» з повідомленням, що з її кредитної карти було знято грошові кошти, однак до даної операції вона відношення не має, відтак просила скасувати дану операцію, заблокувати та перевипустити карту з цим самим лімітом. Проте, банк надав відповідь, у якій зазначив, що переказ коштів здійснювався шляхом створення платежу в системі дистанційно через Інтернет банкінг Приват24, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів, а кредит готівкою був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet-Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією клієнта. Відтак, позивачка зазначала, що відповідачем не вчиняються жодні дії направлені на поновлення її порушених прав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 11 листопада 2020 року приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг підписавши Анкету-заяву та Заяву та отримала в користування кредитну картку в АТ КБ «Приватбанк»

Згідно з Анкетою-заявою від 11 листопада 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначила такі персональні дані: РНОКПП НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місця проживання: АДРЕСА_2 ; фінансовий номер телефону НОМЕР_3 . Крім того, в анкеті містяться відомості щодо паспортних даних, сімейного стану, відсутності транспортного засобу та персональні дані чоловіка.

23.12.2024 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приват банк» укладено кредитний договір №24122300059175 на суму 15 000,00 грн., терміном на 36 місяців, процентна ставка 31% річних, що підтверджується копією договору, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою» АТ КБ «ПриватБанк».

Також, 23.12.2024 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приват банк» укладено кредитний договір №24122300059176 на суму 15 000,00 грн., терміном на 36 місяців, процентна ставка 31% річних, що підтверджується копією договору, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою» АТ КБ «ПриватБанк».

Позивачка зазначала, що з моменту відкриття карткового рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», зазначені вище кредитні рахунки не активувала та коштами не користувалась. Вказаного Банком не спростовано.

З наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки за картковим рахунком № НОМЕР_7 вбачається, що 23 грудня 2024 року протягом періоду з 14:56 год. по 15:07 год. за рахунком було проведено певні фінансові операції, пов`язані із зарахуванням та подальшим списанням грошових коштів.

Так, у період з 14:56 год. по 15:05 год. на картковий рахунок позивачки було зараховано власні та кредитні кошти, а саме: 31 550,00 грн. шляхом переказу зі своєї картки № НОМЕР_8 , двома окремими операціями по 15 000,00 грн. кредитних коштів готівкою, а також 41 050,00 грн. шляхом переказу зі своєї картки № НОМЕР_8 .

Після цього, упродовж п`яти хвилин, а саме з 15:02 год. по 15:07 год., через сервіс MONODirect (м. Київ) було здійснено чотири послідовні операції зі списання грошових коштів.

Зокрема, о 15:02 год. здійснено переказ у сумі 29 999,00 грн., при цьому з рахунку фактично списано 30 149,00 грн. з урахуванням комісії банку у розмірі 150,00 грн.

О 15:03 год. проведено ще один переказ у сумі 29 000,00 грн., у зв`язку з чим з рахунку списано 29 145,00 грн., у тому числі 145,00 грн. комісії.

Надалі, о 15:06 год., через сервіс MONODirect (м. Київ) повторно здійснено переказ у сумі 29 999,00 грн., при цьому з карткового рахунку списано 30 149,00 грн., у тому числі 150,00 грн комісії банку.

Останньою операцією, проведеною о 15:07 год., через зазначений сервіс здійснено переказ у сумі 11 000,00 грн., при цьому з карткового рахунку списано 11 055,00 грн., з яких 55,00 грн. становила комісія банку.

Таким чином, протягом п`яти хвилин, а саме з 15:02 год. по 15:07 год., з карткового рахунку позивачки через сервіс MONODirect (м.Київ) було здійснено чотири послідовні операції з переказу грошових коштів на загальну суму 99 998,00 грн., а з урахуванням комісій банку фактично списано 100 498,00 грн. Після завершення зазначених операцій залишок коштів на картковому рахунку становив 2 002,88 грн, що підтверджується випискою за рахунком, наданою АТ КБ «ПриватБанк».

Наступного дня, а саме 24.12.2024, до ВП №1 ЛРУП №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області із письмовою заявою звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка просила прийняти міри до невідомої особи, яка 23.12.2024 о 14:27 шахрайським способом, зателефонувавши із номера НОМЕР_9 та, представившись працівником банку «ПриватБанк», отримала доступ та в подальшому заволоділа даними банківської карти банку «ПриватБанк» рахунок НОМЕР_10 , чим шляхом переказу грошових коштів завдала матеріальної шкоди на загальну суму 99 998 грн.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 в справі №520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У статті 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктами 1.4, 1.27 статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу (пункт 1.4 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі (абзац 3 пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до пункту 14.2 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Обов`язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним, зокрема, у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем.

Відповідно до частин п`ятої-сьомої, дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України

від 13.05.2015р. у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 202/10128/14, від 13.09.2019 у справі № 501/4443/14, від 20.11.2019 у справі № 577/4224/16, від 17.06.2021 у справі № 759/4025/19, від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22 та інших.

Також, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2018р. в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018р. в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019р. у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Так, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено факт списання грошових коштів з її рахунку саме з вини банку, оскільки спірні операції були проведені із використанням засобів ідентифікації клієнта через систему «Приват24», а банк не порушував порядок їх проведення. При цьому позивачкою не надано доказів того, що вона не вчиняла дій або не допускала бездіяльності, які могли сприяти незаконному використанню її платіжної інформації.

Однак, судом першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову не враховано те, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

У даному спорі позивачка, як на підставу для задоволення позову, покликалась зокрема на те, що 23.12.2024 в період часу о 14:27 із рахунку НОМЕР_10 були списані грошові кошті на загальну суму 100 498,00 грн., без відома позивачки, через мобільний додаток «Приват24». Після виявлення списання коштів, позивачка звернулась до правоохоронних органів та за наслідком її заяви, 24.12.2024 Львівським районним управлінням поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141390001216 та станом на даний час в межах даного кримінального провадження здійснюються необхідні слідчі дії. В подальшому, зверталася до АТ КБ «Приватбанк» з повідомленням, що з її кредитної карти було знято грошові кошти, однак до даної операції вона відношення не має, відтак просила скасувати дану операцію, заблокувати та перевипустити карту з цим самим лімітом. Проте, банк надав відповідь, у якій зазначив, що переказ коштів здійснювався шляхом створення платежу в системі дистанційно через Інтернет банкінг Приват24, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів, а кредит готівкою був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet-Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.08.2025, адвоката Гринишина Петра Степановича повідомлено, що 14 травня 2025 року в ході проведення тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова Постигач О.Б. від 09 квітня 2025 року, які знаходяться у володінні АТ «УніверсалБанк», отримано копію інформації, оглядом та аналізом якої встановлено наявність наступних транзакцій, а саме:

1) 23.12.2024 о 15:02:45 год. наявне зарахування грошових коштів на суму 29999 грн. на банківський рахунок банку АТ «УніверсалБанк» НОМЕР_11 , який відкритий на ім?я ОСОБА_4 ;

2) 23.12.2024 о 15:05:17 год. наявне зарахування грошових коштів на суму 29000 грн. на банківський рахунок банку АТ «УніверсалБанк» НОМЕР_11 , який відкритий на ім?я ОСОБА_4 ;

3) 23.12.2024 о 15:06:21 год. наявне зарахування грошових коштів на суму 29999 грн. на банківський рахунок банку АТ «УніверсалБанк» НОМЕР_11 , який відкритий на ім?я ОСОБА_4 ;

4) 23.12.2024 о 15:07:12 год. наявне зарахування грошових коштів на суму 11000 грн. на банківський рахунок банку АТ «УніверсалБанк» НОМЕР_11 , який відкритий на ім?я ОСОБА_4 , що також підтверджується матеріалами кримінального провадження №12024141390001216.

На вимогу суду першої інстанції, з інформації, наданої ПрАТ «Київстар» вбачається, що згідно з даними інформаційних систем компанії, комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» зафіксовано користування послугою доступу до мережі Інтернет телефонним номером НОМЕР_3 під час перебування в мобільному обладнанні Realme C67 RMX3890 в період часу з 14 год. 56 хв. до 15 год. 07 хв. 23.12.2024 року.

Також із наданої інформації вбачається, що у період з 14 год. 56 хв. до 15 год. 07 хв. 23 грудня 2024 року комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» не зафіксовано отримання вхідного телефонного дзвінка на номер телефону НОМЕР_3 від номера телефону з кодом 094.

Разом з тим, суд першої інстанції, надаючи оцінку зазначеним доказам, не врахував, що відповідно до заяви позивачки про вчинення кримінального правопорушення, а також витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, телефонний дзвінок від невідомої особи, яка представилася працівником АТ КБ «ПриватБанк», відбувся о 14 год. 27 хв. 23 грудня 2024 року, тобто майже за тридцять хвилин до початку періоду, який досліджувався ПрАТ «Київстар» за вимогою суду.

Таким чином, інформація, надана оператором мобільного зв`язку, не спростовує доводів позивачки щодо отримання нею шахрайського телефонного дзвінка, оскільки стосується іншого проміжку часу та не охоплює період о 14 год. 27 хв., коли, за твердженням позивачки, відбулося телефонне спілкування із невідомою особою. Відтак висновок суду першої інстанції про недостовірність пояснень позивачки ґрунтується на неправильній оцінці доказів та не відповідає фактичним обставинам справи.

Додатково, для перевірки вказаних доказів поданих позивачкою судом апеляційної інстанції було витребувано кримінального провадження №12024141390001216.

У межах кримінального провадження №12024141390001216 органом досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді отримано від АТ «УніверсалБанк» інформацію, відповідно до якої грошові кошти, списані з рахунку позивачки 23 грудня 2024 року, були зараховані на банківський рахунок НОМЕР_11 , відкритий на ім`я ОСОБА_4 . Також, у матеріалах кримінального провадження наявний номер телефону з якого здійснювався дзвінок на телефон позивачки о 14 год. 27 хв., а саме НОМЕР_14.

Отже, матеріалами кримінального провадження додатково, окрім наданих позивачкою доказів, підтверджується не лише факт перерахування спірних коштів, а й встановлено конкретний банківський рахунок та особу його власника, на користь яких були здійснені відповідні перекази. Телефонний номер з якого здійснювався дзвінок до несанкціонованого перерахування коштів.

Наведені обставини свідчать про наявність об`єктивних даних щодо несанкціонованого перерахування коштів із рахунків позивачки та спростовують висновок суду першої інстанції про відсутність доказів, які підтверджують доводи позивачки про незаконний характер спірних операцій.

Апеляційний суд також враховує, що як тільки позивачка дізналась про здійснення несанкціонованого списання коштів з її рахунку, вона невідкладно повідомила банк та звернулась до органів поліції.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Вказане узгоджується зокрема з висновком Верховного Суду викладеного в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №766/19614/18.

Відтак, судом апеляційної інстанції встановлено та доводами сторони відповідача не спростовано, що позивачка ОСОБА_1 , як користувачка кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальність за такі операції, оскільки як встановлено вище, виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивачка повідомила про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів.

Водночас, АТ КБ «Приватбанк» не підтвердило належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувачка платіжної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват 24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та саму скаргу слід задовольнити.

Оскаржуване ж рішення слід скасувати з ухваленням нового рішення, яким позов слід задовольнити та зобов`язати відповідача припинити нарахування за картковим рахунком позивачки відповідно до угоди №SAMDNWFC0006386139 у Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» за банківським рахунком №IBAN НОМЕР_1 відсотків, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення несанкціонованих фінансових операцій (транзакцій) в період з 23 грудня 2024 року по день подачі позову, та зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на картковому рахунку позивачки відповідно до угоди №SAMDNWFC0006386139 у Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» за банківським рахунком №IBAN НОМЕР_1 до того стану, в якому він був перед виконанням несанкціонованих фінансових операцій (транзакцій) в період з 23 грудня 2024 року.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Гринишина Петра Степановича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

РішенняГалицького районного суду м.Львова від 22 травня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, відновлення залишку коштів на рахунку та припинення нарахування відсотків - задовольнити.

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» припинити нарахування за картковим рахунком ОСОБА_1 відповідно до угоди №SAMDNWFC0006386139 у Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» за банківським рахунком №IBAN НОМЕР_1 відсотків, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення несанкціонованих фінансових операцій (транзакцій) в період з 23 грудня 2024 року по 12 березня 2025 року.

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 відповідно до угоди №SAMDNWFC0006386139 у Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» за банківським рахунком №IBAN НОМЕР_1 до того стану, в якому він був перед виконанням несанкціонованих фінансових операцій (транзакцій) в період з 23 грудня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра