Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №466/4598/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/4598/25 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/811/4529/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника позивачки Ганусяка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Кусого Андрія Васильовича на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2025 року та представника ОСОБА_2 –адвоката Ганусяк Олега Ігоровича на ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 16 грудня 2025 року в складі судді Свірідової В.В. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону, -

встановив:

У травні 2025 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону залишено без розгляду.

05 грудня 2025 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Богомазова Ірина Олександрівна подала до суду заяву про відшкодування судових витрат понесених з розглядом справи. Заява мотивована тим, що між адвокатом АО «АЛІТІС» Богомазовою І.О. та ОСОБА_3 укладено договір-доручення про надання правової допомоги №1197 від 26 травня 2025 року. Відповідно до акту виконаних робіт від 05 грудня 2025 року адвокатом Богомазовою І.О. затрачено 3 години для надання правових послуг вартістю 7500 грн., які були оплачені клієнтом. З наведених підстав просить покласти витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн. на Лавейкіну О.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 16 грудня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Богомазової Ірини Олександрівни про відшкодування витрат, понесених з розглядом справи №466/4598/25 – задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 7500,00 грн.

Окрім цього, 05 грудня 2025 року представник відповідача приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - адвокат Кусий Андрій Васильович звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування поданої заяви вказував, що приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем у зв`язку з розглядом справи в суді, внаслідок необґрунтованих дій позивача, понесено судові витрати, зокрема, витрати на професійну правову допомогу. Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 16 грудня 2025 року заяву представника відповідача приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - адвоката Кусого Андрія Васильовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат з розгляду цивільної справи №466/4598/25 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2025 року, якою позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Кусий Андрій Васильович.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом під час вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду не враховано, що за приписами процесуального закону заборонено вчиняти таку процесуальну дію на стадії розгляду справи по суті. Оскаржена ухвала постановлена вже під час розгляду справи по суті, адже по справі закрито підготовче провадження ухвалою суду від 28 жовтня 2025 року. Подання заяви про залишення позовної заяви без розгляду вважає формою зловживання правами з боку позивача. Стверджує, що розгляд справи по суті розпочався 28 листопада 2025 року з оголошенням головуючим суддею судового засідання відкритим, що унеможливлює залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2025 року, якими стягнуто з ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича та на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу оскаржив представник ОСОБА_2 – адвокат Ганусяк Олег Ігорович.

В апеляційних скаргах зазначає, що за змістом ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду, чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Покликаючись на правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 19.05.2021 у справі №761/17136/20 зазначає, що зловживання процесуальними правами має місце лише у разі встановлення умисних та свідомих дій сторони, спрямованих на перешкоджання судовому розгляду, а припущення не можуть бути підставою для висновку про зловживання.

Вважає, що стягнення судових витрат за відсутності встановленого зловживання є прямим порушенням процесуального закону, а саме статтей 12, 44, 141 ЦПК України.

Подання заяви про залишення позову без розгляду є реалізацією суб`єктивного процесуального права, при цьому, задовольняючи таку, суд зазначив, що така не обмежує прав сторін та не суперечить закону.

Окремо зазначає, що нормативна конструкція ст. 141 ЦПК України є імперативною і передбачає, що спочатку має бути вирішений спір по суті і лише після цього може постати питання про розподіл судових витрат, проте у даній справі спір по суті не розглядався, жодного рішення щодо прав та обов`язків сторін не ухвалено, позов залишено без розгляду а суд сам визнав дії позивача добросовісними у зв`язку з чим відсутній юридичний факт, з яким закон пов`язує можливість розподілу судових витрат.

Звертає увагу на те, що в мотивувальних частинах оскаржуваних ухвал суд першої інстанції зазначив, що залишаючи позов без розгляду, в діях позивача не встановлено зловживання ним своїми процесуальними правами, оскільки дії позивача спрямовані лише на захист прав позивача, а відтак оскаржувані ухвали в частині стягнення витрат прийняті з неправильним застосуванням норм процесуального права, і підлягає скасуванню.

Просить ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2025 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяв представника відповідача приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - адвоката Кусого Андрія Васильовича та представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Богомазової Ірини Олександрівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

09 лютого 2026 року від представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 надійшов відзив, в якому міститься прохання ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 16 грудня 2025 року, якою задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Богомазової Ірини Олександрівни про відшкодування витрат, понесених з розглядом справи залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

24 березня 2026 року надійшов відзив представника ОСОБА_2 –адвоката Ганусяка Олега Ігоровича на апеляційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - адвоката Кусого Андрія Васильовича в якому зазначено про правомірність залишення позову без розгляду, оскільки такий висновок суду повністю відповідає системному тлумаченню норм ЦПК України, усталеним правовим висновкам Верховного Суду та принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивачки Ганусяка О.І. на підтримку доводів власних апеляційних скарг, а також на заперечення доводів апеляційної скарги адвоката Кусого А.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали від 28 листопада 2025 року про залишення позову без розгляду колегія суддів враховує таке.

Залишаючи без розгляду позовну заяву позивачки ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_3 , Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону, суд першої інстанції в оскражуваній ухвалі від 28 листопада 2025 року врахував те, що оскільки представник позивача звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду, клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Положеннями статті 43 ЦПК України передбачено загальні процесуальні права та обов`язки учасників справи.

Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 ЦПК України, окремі права та обов`язкти позивача визначені у ст. 49 ЦПК України.

В свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Тлумачення пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що указаний припис процесуального закону передбачає залишення без розгляду позову за заявою позивача до початку розгляду справи по суті (постанова Верховного Суду від 18 лютого 2025 року в справі №760/4216/24).

Відповідно до положень статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Частиною другою статті 257 ЦПК України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відтак, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому (постанова Верховного Суду від 28 січня 2026 року в справі № 947/10842/23).

За правилами ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України участь особи, яка є стороною у цивільному процесі, в судових засіданнях особисто або через свого представника є процесуальним правом, а не обов`язком, цієї особи.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 761/44056/17 (провадження №14-571цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на межі здійснення цивільних прав, вказавши що відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення суду по суті спору. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року в справі №308/13199/17 зазначено, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду, оскільки подати заяву про залишення позову без розгляду є правом позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу. При цьому надане позивачу право на подання такої заяви не залежить від думки інших учасників справи і суд не зобов`язаний при вирішенні відповідного питання з`ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв`язку з якими така заява подана. Також встановлено, що розгляд справи по суті не розпочато.

Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням у встановленому законом порядку та до початку розгляду справи по суті (постанова Верховного Суду від 21 січня 2026 року в справі № 166/1026/25).

Подібного висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2020 року в справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року в справі № 308/13199/17, від 04 квітня 2022 року в справі № 441/1609/19 та від 16 січня 2023 року в справі № 759/25664/21.

За змістом частин першої, третьої статті 217 ЦПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

За правилами частини першої статті 227 ЦПК України суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших учасників справи.

Таким чином, розгляд справи розпочинається з оголошенням головуючим судового засідання відкритим.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 19 травня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 18 червня 2025 року.

02 червня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 – адвокат Ганусяк Олег Ігорович подав заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої ухвалою суду від 04 червня 2025 року відмовлено.

Підготовче засідання призначене на 18 червня 2025 року було відкладено на 22 липня 2025 року у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою у Львівській області.

Протокольною ухвалою від 22 липня 2025 року задоволено клопотання представника третьої особи ОСОБА_4 – адвоката Оприска М.В. про відкладення підготовчого судового засідання, продовжено перерву до 22 вересня 2025 року.

Протокольною ухвалою від 22 вересня 2025 року продовжено перерву до 28 жовтня 2025 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 28 листопада 2025 року.

27 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 – адвокат Ганусяк Олег Ігорович подав заяву про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону залишено без розгляду.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, з огляду на положення наведених вище приписів ЦПК України та правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, з урахуванням того, що заява про залишення позовної заяви без розгляду надійшла до суду через систему «Електронний суд» 27 листопада 2025 року, тобто за день до початку розгляду справи по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кусого Андрія Васильовича у цій частині висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кусого Андрія Васильовича необхідно залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2025 року – без змін.

Що стосується ухвал Шевченківського районного суду від 16 грудня 2025 року, якими стягнуто з ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича та на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно із п. п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.п.1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно із п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, постановляючи оскаржувані ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат, то такі підлягають стягненню при залишенні позову без розгляду.

Водночас, суд першої інстанції прийшов висновку, що залишаючи позов без розгляду в діях позивача не встановлено зловживання ним своїми процесуального правами, оскільки дії позивача спрямовані лише на захист прав позивача, відтак залишення позову без розгляду не тягне за собою обов`язку позивача відшкодовувати понесені відповідачами витрати на правову допомогу.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Як зазначалося вище ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону - залишено без розгляду, на підставі поданої представником позивачки заяви.

Крім цього, суд постановивши ухвалу дійсно зазначив, що заява про залишення позову без розгляду є підставною, не обмежує права сторін, а також не суперечить закону.

Разом з тим, розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, врегульований ст. 142 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно із ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведене, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необгрунтованих дій позивача.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року по справі №148/312/16-ц, від 20 листопада 2019 року в справі № 546/842/18.

Колегія суддів виходить з того, що залишення позову без розгляду на підставі заяви позивача – це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія – це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Таким чином, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, яке не містить обмежень в його реалізації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16 та від 08 жовтня 2025 року у справі №759/16936/24.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтею 55 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Системний аналіз частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.

В свою чергу, зловживанням процесуальними правами суд може визнати дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із засад (принципипів) цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України).

З матеріалів справи не встановлено, що позивачка пред`явила завідомо безпідставний позов чи вчиняла будь-які умисні дії на затягування розгляду справи, а її звернення до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати.

Цивільний процесуальний кодекс України зобов`язує суд вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК України).

Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ЦПК України, заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував про обов`язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були проведені без затримок та були ефективними (справа «Шульга проти України», пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігали неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі і це є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», пункт 24, рішення від 20 січня 2011 року).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Смірнова проти України» рішення від 08 листопада 2005 року, справа «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. Fгапсе, рішення від 27 квітня 2000 року). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (справа «Красношапка проти України» рішення від 30 листопада 2006 року).

Разом з цим, як вбачається із матеріалів справи, суд не застосовував до позивачки будь які заходи процесуального примусу, а також не констатував вчинення нею недобросовісних дій чи зловживання процесуальними правами.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання про те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про необґрунтованість дій позивачки ОСОБА_2 , що свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича та на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Підстави вважати, що звернувшись до суду позивачка вчинила необґрунтовані дії, чи діяла недобросовісно, зловживаючи своїми правами, відсутні.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що відповідачами не доведено, а судом першої інстанції в оскаржуваних ухвалах не вмотивовано, які дії позивачки в ході розгляду справи необхідно вважати необґрунтованими та в чому їх умисний прояв, тому відсутні підстави для покладення на позивачку судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачів.

Колегія суддів вважає, що у даній справі не встановлено, що позивачка від моменту звернення до суду із позовною заявою і до залишення позову без розгляду, діяла недобросовісно, зловживала процесуальними правами, мала на меті ущемлення прав відповідачів та, врахувавши, що саме по собі постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивачки, а тому колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяв представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Богомазової Ірини Олександрівни та представника відповідача приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича – адвоката Кусого Андрія Васильовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 16 грудня 2025 року необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяв представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Богомазової Ірини Олександрівни та представника відповідача приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича – адвоката Кусого Андрія Васильовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кусого Андрія Васильовича – залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2025 року – залишити без змін.

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 – адвоката Ганусяк Олега Ігоровича – задовольнити.

Ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 16 грудня 2025 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 7500,00 грн., а також про стягнення з ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича судових витрат, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяв представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Богомазової Ірини Олександрівни та представника відповідача приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича – адвоката Кусого Андрія Васильовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 29 липня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк