Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №442/6417/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/6417/23 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.

Провадження № 22-ц/811/350/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника позивачки ОСОБА_1 , представника відповідачки Копанського М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Копанського Миколи Львовича на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року в складі судді Грицай М.М. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зобов`язання проведення демонтажу окремих елементів реконструйованого житлового будинку,-

встановив:

У 2023 році позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 прозобов`язання проведення демонтажу окремих елементів реконструйованого житлового будинку, з урахуванням заяви про зміну (зменшення розміру) позовних вимог, просила зобов`язати ОСОБА_2 провести у реконструйованому житловому будинку АДРЕСА_1 демонтаж елементів звису даху, що виходять на суміжну земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:036:0134), та демонтаж вікна на другому поверсі у брандмауерній (протипожежній) стіні, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обгрунтування позову посилається на те, що їй на праві власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0755 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, кадастровий номер 4610600000:01:036:0134.

Власником суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , що підтверджується Генеральним планом (схемою) та схем-планом земельної ділянки.

Як вбачається з ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.07.2023 у справі №442/4376/23, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З інформаційного листа Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 22.12.2021 дізналась, що згідно із повідомленням про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розпочато реконструкцію житлового будинку по АДРЕСА_1 , код об`єкта 1110.3. Реконструкція житлового будинку знаходиться на земельній ділянці - кадастровий номер: 4110600000:01:036:0117.

Зазначає про незаконність (протиправність) реконструкції (прибудови) в житловому будинку АДРЕСА_1 із влаштуванням вікон у брандмауерній (протипожежній) стіні, що є грубим порушенням частин 1-6 ст. 5 Закону України «Про основи містобудування». Таке незаконне самобудівництво негативно впливає на користування і володіння належним їй на праві власності житловим будинком та прибудинковою територією, яка знаходиться по сусідству, тому просила суд задовольнити позов.

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 провести у реконструйованому житловому будинку АДРЕСА_1 демонтаж елементів звису даху, що виходять на суміжну земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:036:0134), та демонтаж вікна на другому поверсі у брандмауерній (протипожежній) стіні.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) судового збору та 7170,00 грн (сім тисяч сто сімдесят гривень) за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 , апеляційну скаргу в інтересах якої подав адвокат Копанський М.Л., з таким рішенням не погоджується, вважає ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Звертає увагу, що позивачка обґрунтовує свої вимоги з посилання на положення ст. 376 Цивільного кодексу України та вказує на самочинність переобладнання житлового будинку, оскільки облаштування вікон у брандмаурній (протипожежній) стіні здійснено без відповідного дозволу та порушує законні права.

Вважає, що твердження позивачки щодо самочинності переобладнання житлового будинку із влаштуванням вікон у Брандмаурній (протипожежній) стіні є необґрунтованими та спростовуються самою ж позивачкою та доказами, які нею представленні.

Відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 13.09.2021 за № ЛВ 051210909244 розпочато реконструкцію житлового будинку у АДРЕСА_1 на підставі будівельного паспорту № 53/2018 виданого відділом містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради. Жодних відхилень від будівельного паспорту не має.

Таким чино, всі дії відповідачем щодо реконструкції реконструкція житлового будинку здійснено в законний спосіб відповідно до норм чинного законодавства України, з наявністю всіх дозвільних документів, що абсолютно виключає твердження позивачки про самочинність будь яких будівельних робіт та застосування ст. 376 ЦК України у даному спорі.

Обґрунтовуючи свої вимоги про зобов`язання знести (демонтувати) самовільно проведену прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 із влаштуванням вікон у брандмаурній (протипожежній) стіні взагалі не наводить мотивів, якими діями відповідача створено перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачкою не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами жодного факту порушення її прав відповідачкою.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Стороною відповідачки подавався відзив на позовну заяву і було долучено до матеріалів справи інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якій зазначено співвласників житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Разом з цим, позивачка не заявляла у справі клопотань про заміну відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

З огляду на те, що позивачка пред`явила позов до неналежного відповідача, не залучила іншого співвідповідача, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковими.

Зазначає, що попередній орієнтований розрахунок витрат на правову допомогу буде становити 10000,00 грн., а детальний опис робіт буде поданий до суду у строки встановлені ст.148 ЦПК України

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року в повному обсязі, відмовити у задоволенні позовних вимог у даній справі повністю. Стягнути витрати з позивачки на користь відповідачки, які будуть понесені при розгляді даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_7 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника позивачки ОСОБА_1 на запереченнятаких, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно задовольнити виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою ОСОБА_3 доведено факт неналежного проведення відповідачкою реконструкції житлового будинку шляхом встановлення елементів звису даху, що виходять на суміжну земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:036:0134), та встановлення вікна на другому поверсі у брандмауерній (протипожежній) стіні, що не відповідають вимогам державних будівельних норм і стандартів по відношенню до суміжного домоволодіння, що належить позивачці, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Також суд стягнув з відповідачки на користь позивачки судовий збір у розмірі 1073,60 гривень та витрати за проведення експертизи у розмірі 7170,00 гривень.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України, судова колегія виходить з такого.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності.

Судом встановлено, що слідуючи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.12.2020, земельна ділянка, кадастровий номер 4610600000:01:036:0134, АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житловолго будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності - приватна, площа 0.0755 г. Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 29.10.2020, ФОП ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , орган, який зареєстрував земельну ділянку - Відділ у м. Дрогобичі Міськрайонного управління у Дрогобицькому районі та м. Дрогобичі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, дата державної реєстрації земельної ділянки - 16.12.2020.

З листа першого заступника міського голови виконавчого комітету Дрогобицької міської ради І.Германа від 02.02.2022 за №3-35/935, зокрема зазначено, що декларації про початок і завершення робіт по реконструкції житлового будинку в відділі містобудування та архітектури виконавчого комітету Дрогбицької міської ради відсутні.

Також в матеріалах справи знаходиться копія плану земельної ділянки стосовно житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, зареєстрованого відділом ДАБК від 13.03.2021 №ЛВ051210909244 на об`єкт «Реконструкція житлового будинку на АДРЕСА_3 », будівельний паспорт від 19.09.2018, ескізний проект забудови реконструкції житловго будинку за адресою: АДРЕСА_4 , складений ФОП ОСОБА_9 .

В свою чергу, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.10.2023 земельна ділянка 4610600000:01:036:0117, площа 0.0957, адреса: Львівська область, м. Дрогобич, Львівська область, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власники: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 . Житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа 116, житлова площа - 70.4, перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.02.2023, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 53 років, актовий запис №137.

Згідно із листом виконавчого комітета Дрогобицького міської ради від 10.10.2023 за №3-24/5618, що адресований ОСОБА_3 , виконавчий комітет Дрогобицької міської ради розглянув скаргу ОСОБА_2 щодо не надання ОСОБА_3 доступу до задньої стіни будинку для проведення ремонтних робіт, так як будинок знаходиться на межі земельних ділянок (в результаті чого утворився грибок, лущиться штукатурка, мокріють стіни), а таке питання було розглянуто на засіданні комісії з питань вирішення земельних спорів при Дрогобицькій міській раді (протокол №10 від 03.10.2023).

Зокрема, комісія рекомендувала ОСОБА_3 не перешкоджати та надати дозвіл ОСОБА_2 у проведенні ремонтних робіт житлового будинку ( АДРЕСА_1 ) із задньої сторони будинку, який знаходиться на межі двох земельних ділянок.

Як вбачається з листів КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» від 30.01.2023 за №2088, від 07.12.2022 за №1828, що адресовані адвокату Даньківу О.В., інформація про введення будинку в експлуатацію (з відповідними дозволами ) в матеріалах інвентаризаційної справи відсутня.

Звертаючись із позовними вимогами, позивачка ОСОБА_3 свої доводи зводить до того, що виконання будівельних робіт ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці - кадастровий номер: 4110600000:01:036:0117 є протиправним, незаконне самобудівництво негативно впливає на користування і володіння належним їй на праві власності житловим будинком та прибудинковою територією, яка знаходиться по сусідству.

Колегія суддів виходить з того, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі №911/1659/19.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод у користуванні чи розпорядженні майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності.

Звернення з негаторним позовом спрямоване на відновлення суб`єкта речового права у попередньому стані. Вимоги за негаторним позовом полягають в усуненні порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Негаторний позов може бути пред`явлений впродовж всього строку тривання відповідного порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Колегія суддів виходить з того, що стаття 376 ЦК України регламентує правовий режим самочинного будівництва.

Зокрема, способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що стаття 376 ЦК України розташована у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на земельну ділянку.

Частиною другою статті 212 ЗК України встановлено право власника вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку суб`єктів, які створюють такі перешкоди.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Самочинне будівництво як майно має визначений правилами статті 376 ЦК України спеціальний правовий режим, елементом якого є умови та порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також наслідки відмови у такому визнанні. Цей механізм ґрунтується на судовому порядку вирішення питань, пов`язаних як із рішенням про визнання права власності, так і з наслідками цього рішення та захистом осіб, права яких порушено самочинним будівництвом.

У частинах третій, четвертій статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови (постанова Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року по справі №642/7110/15-ц).

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц).

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справi № 916/1174/22).

Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача.

В свою чергу, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження №61-20491св19) зазначено, що «задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача)».

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Таким чином, враховуючи негаторний характер позову власника земельної ділянки, обов`язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.

За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Тобто серед джерел доказів, відповідно до статті 76 ЦПК України, крім іншого, є висновок експерта.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом, як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

З метою об`єктивного розгляду справи суд першої інстанції ухвалою від 03 червня 2024 року задовольнивши клопотання сторони позивача, призначив у справі будівельно-технічну експертизу, на вирішення кої поставив відповідні питання.

Відповідно до висновку судового експерта Ляша І.І. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизами за матеріалами цивільної справи №442/6417/23 від 02.09.2025 за №523/2025, проектно-технічну документацію на реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 виготовлено з порушенням нормативних вимог, зокрема: ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» - п. 4.1; п. 4.2; п. 4.5; п. 4.6.1, ч. 3; п. 6.3; ДСТУ Б А.2.4-4:2009 «Основні вимоги до проектної та робочої документації» розділ 5, пп. 5.1.1, пп. 5.1.2; розділ 10. «Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів», затвердженому 16.05.2011 за № 45 (із змінами у редакції Наказу № 174 станом на 12 липня 2018 року), а саме: п. 9 : ст. 5, ч. 7 ЗУ «Про основи містобудування»; Листа Мінрегіону №15/4-910 від 25.10.2006 року; ДБН 360-92** «Планування міських і сільських поселень» п. 3.19, п. 3.20, п. 3.25*; ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" п. 3.57, п. 6.1.1, п. 6.1.31, 6.1.33, п. 6.1.41; ДБН Б.1.1-22:2017 "Склад та зміст плану зонування території" розділу 6.7 «Житлові зони»; ДБН В 1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва п. 5.1; п. 11; п.11.2; п. 15.5; п. 16 .

Проведена реконструкція прибудови другого поверху житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: елементів звису даху, що виходять на суміжну земельну ділянку; влаштування вікон (вікна на другому поверсі) у брандмауерній (протипожежній) стіні виконана з порушенням положень Державних будівельних норм України та підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, «Планування міських і сільських поселень» ДБН 360-92** п. 3.19, п. 3.20, п. 3.25*; ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" п. 3.57, п. 6.1.1, п. 6.1.31, п. 6.1.41; ДБН Б.1.1-22:2017 "Склад та зміст плану зонування території" розділу 6.7; ДБН В 1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва п. 5.1; порушень ст. 5, ч. 7 Закону України "Про основи містобудування" та Листа Мінрегіону №15/4-910 від 25.10.2006.

Провести відповідну перебудову другого поверху реконструйовано — житлового будинку АДРЕСА_1 без відповідного знесення (демонтажу) цього другого поверху здійснити можливо. При цьому, слід дотримуватись чинних норм і настанов, зокрема, ДБН А.3.1-5-2016 "Організації будівельного виробництва", ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документам: на будівництво" та «Деяких питань виконання підготовчих та будівельних робіт", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 зі змінами станом на 18.06.2025 №713(а.с. 125-139).

Колегія суддів виходить з того, що обов`язок знести об`єкт самочинного будівництва має розглядатися в контексті правового захисту права власності на земельну ділянку.

Таким чином, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач).

Зазначене відповідає правовій позиції, яка висловлена у постанові Великї Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року справа № 908/2388/21.

Процесуальний статус останнього набувача прав на об`єкт самочинного будівництва як відповідача надає такій особі можливість використовувати всі передбачені процесуальним законом засоби для захисту своїх прав та інтересів. Також суд під час розгляду справи зможе оцінити добросовісність відповідача та пропорційність застосовуваних до нього засобів.

Крім цього, останній набувач не позбавлений можливості звернутися з вимогою про відшкодування збитків до особи, в якої придбав об`єкт самочинного будівництва.

Колегія суддів виходить з того, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19) та інших звертала увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

За наведених обставин і сталої судової практики Верховного Суду можна дійти висновку, що вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

Так, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Таким чином, визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи, як співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови в задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, -належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги.

Звернувшись до суду з вимогами про зобов`язання проведення демонтажу окремих елементів реконструйованого житлового будинку позивачка ОСОБА_3 визначила відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Згідно із копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 53 років, актовий запис №137, тобто до пред`явлення позову, який поданий у вересні 2023 року (а.с. 35, 57).

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року колоптання представника відповідача адвоката Копанського Миколи Львовича задоволено.

Закрито провадження в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про зобов`язання знести самовільно проведену прибудову, у зв`язку зі смертю відповідача (а.с. 70).

Із матеріалів Інвентаризаційної справи № 2531 на будинок АДРЕСА_1 слідує, що ОСОБА_2 належить 1/8 частка такого на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 2-2609, виданий 28.05.1965, а ОСОБА_5 належалао 3/8 частки будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 2589, виданий 10.09.1999.

Також у матеріалах справи наявне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 березня 2017 року, яким позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_2 по 1/16 частині кожному у праві власності на житловий будинок, загальною площею 116 кв.м., житловою 704, кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішення не оскаржувалося та знаходиться у законній силі.

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.10.2023, будинок АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_6 (13/16 чатски) та ОСОБА_2 (1/8 частка), земельна ділянка кадастровий номер 4610600000:01:036:0117 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_6 (13/16 частки) та ОСОБА_2 (3/16 частка), підставою набуття права власності вказано свідоцтво про право на спадщину видане 22.08.2023 (а.с. 53-55).

З наведеного слідує, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв ОСОБА_6 , відтак останній є власником відповідних часток будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 4610600000:01:036:0117 для обслуговування такого.

З урахуванням викладеного, належними відповідачами у цій справі за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва повинні бути ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , оскільки саме ці особи є останніми набувачами прав на спірний реконструйований житловий будинок та, як стверджує позивачка, чинять їй перешкоди у реалізації її суб`єктивних прав.

У постанові КЦС ВС від 04.12.2024 у справі № 592/13042/21 зроблено висновок, що суд не може вирішувати питання обґрунтованості позовних вимог по суті без залучення до розгляду справи належного відповідача.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення співвідповідачів до участі у справі позбавляє їх права на вчинення процесуальних дій, які передбачені законом, зокрема, можливості подання відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, заяви про застосування позовної давності тощо.

Враховуючи наведене, а також те, що позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва пред`явлено до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , при цьому останній помер до звернення із позовом, при цьому до іншого співвласника ОСОБА_6 позивачка з вимогами не зверталася, тобто вимога пред`явлена не до всіх, у тому числі, останніх набувачів об`єкта реконструйованого будівництва (у порядку спадкування), що можуть чинити позивачці перешкоди у користуванні і володінні належним їй на праві власності житловим будинком та прибудинковою територією, відтак у задоволенні позову про зобов`язання ОСОБА_2 провести у реконструйованому житловому будинку АДРЕСА_1 демонтаж елементів звису даху, що виходять на суміжну земельну ділянку (кадастровий номер 4610600000:01:036:0134), та демонтаж вікна на другому поверсі у брандмауерній (протипожежній) стіні, необхідно відмовити з огляду на пред`явлення до неналежного відповідача.

Таким чином, поза увагою суду першої інстанції залишилося питання про належний суб`єктний склад спірних правовідносин, а саме пред`явлення позову не до усіх осіб, які повинні відповідати за пред`явленими вимогами, що є окремою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, як наслідок суд першої інстанції помилково вдався до аналізу та правової оцінки по суті пред`явлених вимог.

У підсумку, з метою уникнення будь якої преюдицієї у майбутньому, колегія суддів не надає правової оцінки суті спірних правовідносин, оскільки питання обґрунтованості позовних вимог по суті без залучення до розгляду справи належного відповідача не може вирішуватися, відтак правова оцінка доказів, а також самі докази, які пред`явлені на обгрунтування чи заперечення позовних вимог, у межах даної справи не мають правового значення.

Таким чином, виходячи із диспозитивності цивільного судочинства, а відтак підстав та предмету позову, колегія суддів не знаходить доводів та вимог, за якими могла б відповідати лише ОСОБА_2 , а відтак навіть часткової підставності таких, що має наслідком скасування оскаржуваного рішення з одночасним ухваленням нового провідмову у задоволенні позову та свідчить те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Копанського Миколи Львовича – задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року – скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зобов`язання проведення демонтажу окремих елементів реконструйованого житлового будинку – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1288 (одна тисячча двісті вісімдесят вісім) гривень 00 копійок, сплачений за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 29 липня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк