Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №455/580/17 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/580/17

Провадження № 2/455/44/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання – Сенета Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу 455/580/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, нажитого під час спільного подружнього життя –

В С Т А Н О В И В:

16.05.2017 року ОСОБА_3 (в ході розгляду справи змінила прізвище на « ОСОБА_4 ») звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розподіл майна нажитого під час спільного подружнього життя, посилаючись на те, що з 27.11.2003 року по 13.02.2017 року вона перебувала із ОСОБА_2 у шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час шлюбу вони придбали майно, яке в добровільному порядку поділити не можуть, а тому просить виділити їй 1/2 реальної частки спільного сумісного майна та 1/2 вартості автотранспортного засобу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2017 року справу розприділено судді ОСОБА_6 .

Наказом від 01.08.2018 року суддю ОСОБА_6 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області, як такого, що звільнений у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 24.07.2018 року №2410/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Старосамбірського районного суду Львівської області у відставку».

З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. № 158/08/2018 від 07.08.2018 року по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2018 року справу передано для розгляду судді ОСОБА_7 .

Ухвалою судді від 16.10.2018 року справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 11 годину 00 хвилин 12.08.2019 року, яке було відкладено.

Наказом №47-К від 10.07.2020 року суддю ОСОБА_7 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. №419/07/2020 від 20.07.2020 року по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П.

Ухвалою судді від 19.08.2020 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 15 годину 00 хвилин 16.09.2020 року, яке відкладено на 09 годину 00 хвилин 03.03.2021 року.

03.03.2021 року до суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, в якій вона просила ухвалити рішення про виділення їй 1/2 (одну другу) ідеальної частки спільного сумісного майна подружжя та 1/2 вартості автотранспортного засобу, а саме:

- житлового будинку, загальною площею 170,7 кв.м., житловою площею 114,3 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

- нежитлового приміщення, загальною площею 138,6 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

- нежитлової будівлі (кузні), загальною площею 77,1 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

- автотранспортного засобу, марки «Сhevrolet Laceti» легковий універсал об`єм 1800 см.куб., номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 21.03.2006 року, який знаходиться на зберіганні у відповідача.

А відповідачу ОСОБА_2 :

1/2 (одну другу) ідеальної частки спільного сумісного майна подружжя та 1/2 вартості автотранспортного засобу, а саме:

- житлового будинку, загальною площею 170,7 кв.м., житловою площею 114,3 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

- нежитлового приміщення, загальною площею 138,6 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

- нежитлової будівлі (кузні), загальною площею 77,1 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

- автотранспортного засобу, марки «Сhevrolet Laceti» легковий універсал об`єм 1800 см.куб., номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 21.03.2006 року, який знаходиться на зберіганні у відповідача.

Ухвалою суду від 29.11.2022 року зупинено провадження у цивільній справі до закінчення мобілізації відповідача ОСОБА_2

18.09.2024 року до суду надійшло повідомлення від начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому зазначено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 звільнений в запас з в/ч НОМЕР_3 і на даний момент не перебуває на військовій службі.

Ухвалою суду від 19.09.2024 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11 годину 00 хвилин 29.10.2024 року, яке відкладено на 16 годину 30 хвилин 03.12.2024 року.

Ухвалою суду від 03.12.2024 року підготовче засідання відкладено на 16 годину 00 хвилин 09.01.2025 року, яке неодноразово відкладено.

Ухвалою суду від 27.03.2025 року призначено у справі 455/580/17 судову автотоварознавчу експертизу автотранспортного засобу марки «Chevrolet», модель «Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2005, колір чорний, кузов № НОМЕР_2 , тип транспортного засобу Легковий універсал – В, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 21.03.2006 року є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Провадження у справі зупинено до закінчення проведення судово-автотоварознавчої експертизи та повернення справи до Старосамбірського районного суду Львівської області.

Ухвалою суду від 19.05.2025 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12 годину 00 хвилин 04.06.2025 року.

Ухвалою суду від 04.06.2025 року клопотання судового експерта Львівського науково-дослідного експертно криміналістичного центру Подулько О.В. від 29.04.2025 року - задоволено частково. Доведено до відома судового експерта про наявність в матеріалах справи платіжної інструкції №0.0.4365497993.1 від 13.05.2025 року про оплату експертизи позивачкою ОСОБА_1 . В задоволенні решти вимог клопотання – відмовлено. Залишено перелік питань з яких призначена еспертиза згідно ухвали суду від 27.03.2025 року незмінними. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 01.07.2025 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 14 годину 00 хвилин 29.07.2025 року, яке неодноразово відкладено.

Ухвалою суду від 09.09.2025 року призначено у справі 455/580/17, судово - автотоварознавчу експертизу автотранспортного засобу, марки «Chevrolet», модель «Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2005, колір чорний, кузов № НОМЕР_2 , тип транспортного засобу Легковий універсал – В, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 21.03.2006 року є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Провадження у справі зупинено до закінчення проведення судово-автотоварознавчої експертизи та повернення справи до Старосамбірського районного суду Львівської області.

Ухвалою суду від 22.10.2025 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11 годину 00 хвилин 29.10.2025 року.

Ухвалою суду від 29.10.2025 року в задоволенні клопотання судового експерта Львівського науково-дослідного експертно криміналістичного центру Подулько О.В. від 13.10.2025 року відмовлено. Клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Бущака Р.Є. - задоволено частково. Змінено редакцію питання, поставленого на вирішення експертів ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 09.09.2025 року у справі 455/580/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна, нажитого під час спільного подружнього життя про призначення судово - автотоварознавчої експертизи автотранспортного засобу марки «Chevrolet», модель «Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2005, колір чорний, кузов № НОМЕР_2 , тип транспортного засобу Легковий універсал – В, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 21.03.2006 року є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та викладено його в наступній редакції: - яка середня ринкова вартість автомобіля марки «Chevrolet», модель «Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2005, колір чорний, кузов № НОМЕР_2 , тип транспортного засобу Легковий універсал – В, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 21.03.2006 року є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у технічно справному стані та в повній заводській комплектації станом на 16.05.2017 року та на момент проведення судово - автотоварознавчої експертизи, без огляду об`єкта дослідження (автотранспортного засобу) ?

Ухвалою суду від 16.12.2025 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 14 годину 00 хвилин 29.12.2025 року.

29.12.2025 року до суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла позовна заява в порядку ст.49 ЦПК України, в якій вона просила виділити їй ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_4 , (одну другу) ідеальної частки спільного сумісного майна подружжя, а саме: 1. житлового будинку загальною площею 170,7 кв.м., житловою площею 114,3 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 2. нежитлових приміщень загальною площею 138,6 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , 3. нежитлової будівлі (кузні) загальною площею 77,1 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , а відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_5 , (одну другу) ідеальної частки майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: 1. житлового будинку загальною площею 170,7 кв.м., житловою площею 114,3 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 2. нежитлових приміщень загальною площею 138,6 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . 3. нежитлової будівлі (кузні) загальною площею 77,1 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . В порядку поділу спільного майна подружжя: визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Chevrolet Lacetti» Легковий універсал об`єм 1800 см.куб., реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 21 березня 2006 року, який знаходиться у відповідача на зберіганні. Стягнути з ОСОБА_2 на її грошову компенсацію вартості частки у праві власності на автомобіль «Chevrolet Lacetti» Легковий універсал об`єм 1800 см.куб., реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_2 в розмірі 74 915,00 грн.

29.12.2025 року підготовче засідання відкладено на 10 годину 00 хвилин 19.02.2026 року.

Ухвалою суду від 19.02.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 14 годину 30 хвилин 17.03.2026 року, який відкладено на 15 годину 00 хвилин 28.04.2026 року, який відкладено на 15 годину 00 хвилин 28.05.2026 року.

Ухвалою суду від 28.05.2026 року позовну заяву залишено без руху.

08.06.2026 року недоліки позовної заяви позивачкою ОСОБА_1 усунуто та призначено справу до судового розгляду на 14 годину 00 хвилин 07.07.2026 року, яке відкладено на 11 годину 00 хвилин 15.07.2026 року.

Ухвалою суду від 15.07.2026 року в задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Бущака Р.Є. про повернення до стадії підготовчого провадження – відмовлено.

Протокольною ухвалою суду від 15.07.2026 року відмовлено в прийнятті позовної заяви в порядку ст.49 ЦПК України.

15.07.2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 10 години 30 хвилин 23.07.2026 року.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Бущак Р.Є в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили їх задовольнити. Позивачка ОСОБА_1 додатково пояснила, що 27.11.2003 року вона одружилася з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_7 у них народилася дочка ОСОБА_5 . З серпня 2004 року вона вийшла на роботу та працювала лікарем-стоматологом комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська загальноосвітня санаторна школа – інтернат №1 І-ІІІ ступенів імені Б.Антонича. Зазначила, що вона з відповідачем прожили спільним подружнім життям до 2014 року, хоча перебували у зареєстрованому шлюбі до 13.02.2017 року. Її батьки також допомагали їм матеріально. Автомобілем марки «Chevrolet Lacetti» вона ніколи не користувалася, тому оцінити його технічний стан не може. Залишити автомобіль собі не бажає.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Додатково пояснив, що з позивачкою ОСОБА_1 він перебував у шлюбі до 24.02.2017 року. В них є спільна дочка ОСОБА_5 . Будівлю в ПАТ Стрілківський меблевий комбінат він купив з дозволу позивачки. Щодо приміщення в м.Старий Самбір, то рішенням Старосамбірської міської ради таке було - номер 6, а потім виділили окреме приміщення. Оформляючи право власності на приміщення номер 6 «а» він перебував у шлюбі з позивачкою. Власником машини є він і ключі від машини знаходяться в нього. З висновком експертизи щодо вартості спірного транспортного засобу він не погоджується. Зазначив, що позивачці ОСОБА_1 не було відомо про сімейний бюджет, про його розмір. Жодних доказів про те, що її батьки надавали їм кошти вона не надала. Позивачка не тільки не надала ніяких доказів того, що вона своєю працею або коштами приймала участь в придбанні майна, на частку в якому висловлено претензії в позовній, а згодом в уточненій позовній заяві, але й в процесі проведення судових засідань довела, що їй навіть не було відомо де те, чи інше майно фізично знаходиться, в який час і спосіб було придбано. Ціна позову у сумі 2 519 532, 00 грн. визначена ОСОБА_1 шляхом незрозуміло як проведеного визначення «ринкової вартості» об`єктів нерухомого майна. Так, наприклад «ринкова вартість» нежитлових приміщень загальною площею 138,6 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_2 визначена позивачкою в розмірі 804 492,00 грн., при тому, що нею було описано суду, а відтак і проведено «оцінку» будівлі міського музею на 1-му поверсі та трьох приватизованих квартир на 2-му поверсі над ним, які перебували і перебувають надалі у комунальній власності та у приватній власності інших фізичних осіб, мають інше цільове призначення, інші фізичні розміри та знаходяться взагалі за іншою юридичною адресою. Всі ці факти, та багато інших, озвучених ОСОБА_1 в процесі судових засідань, вважає, що дають всі підстави стверджувати про те, що вона жодним чином не те що не довела своєї причетності до процесу придбання спірного майна, але й ніколи не проявляла жодної зацікавленості щодо його технічного стану, утримання, ремонту, обслуговування та навіть місцезнаходження від початку придбання цього майна ним і по даний час. Всі твердження про те, ОСОБА_1 хтось нібито створював і продовжує створювати «перешкоди в доступі» до якогось певного майна є неправдивими, такими, що не відповідають дійсності та є, по суті своїй, її спробою ввести суд в оману, затягнути час та в такий спосіб чинити тиск на нього, оскільки вже на протязі багатьох років зазначене в позовній заяві майно перебуває під арештом і тому не може повноцінно використовуватись згідно його цільового призначення. Зауважив, що протягом всього цього часу саме ним здійснюються видатки по утриманню об`єктів нерухомого майна в належному стані.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даній справі спір стосується поділу спільного майна подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з ч.3 ст. 61 СК України у разі, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і один із подружжя не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18), та підтримується Верховним Судом в подальшому, зокрема в постанові від 04.10.2023 року у справі № 509/2831/19 (провадження № 61-6321св23), що свідчить про сталість відповідної правової позиції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) вказано, що інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Частинами 1, 4 ст. 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.01.2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даній справі судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.11.2003 року, який розірвано рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 13.02.2017 року (а.с.9, том 1).

Від спільного подружнього життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають дочку – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12, том 1).

Також встановлено, що за час перебування у шлюбі сторони набули у спільну сумісну власність майно, а саме:

- житловий будинок, загальною площею 170,7 кв.м., житловою площею 114,3 кв.м. розташований за поштовою адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований в цілому за відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.12.2011 року (а.с.140, том 1);

- нежитлову будівлю (кузню), загальною площею 77,1 кв.м. розташована за поштовою адресою: АДРЕСА_3 , яка зареєстрована на праві приватної власності в цілому за відповідачем ОСОБА_2 придбана на підставі договору купівлі – продажу р-№ 454 від 02.05.2009 року посвідченого приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу Львівської області Сиваком М.І. (а.с.128, том 1);

- нежилі приміщення загальною площею 138,6 кв.м. розташовані за поштовою адресою: АДРЕСА_2 , які зареєстровані на праві приватної власності в цілому за відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27.12.2012 року (а.с.49, том 1)

- автотранспортний засіб марки «Chevrolet Lacetti», легковий універсал об`єм 1800 см.куб., реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 21.03.2006 року зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 21.03.2006 року (а.с.21, том 2).

Право власності на спірні об`єкти нерухомого майна підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.13-15, том 1).

На підставі наданих сторонами доказів, суд, встановивши, що спірне майно набуте сторонами у період шлюбу, дійшов висновку, що в силу положень ст. 60 СК України є об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

У той же час, відповідач ОСОБА_2 , заперечував презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя.

Щодо заперечень відповідача у цій частині суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 343/1294/18, в якій акцентував увагу на тому, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач ОСОБА_2 не спростував презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Таким чином, судом було достовірно встановлено, що спірне майно набуде сторонами під час шлюбу є спільним сумісним майном подружжя, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, за якою частки подружжя є рівними, відповідачем не спростована.

Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18; постанову Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 595/324/17, провадження № 61-38303св18).

Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена за її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Тобто тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач ОСОБА_2 не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що спірне майно придбане ним за особисті грошові кошти, він не спростував презумпцію спільності майна подружжя на вище вказане майно. Вказане є його процесуальним обов`язком. Суду заборонено ухвалювати рішення на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Отже, всі доходи сторін, отримані ними за період спільного проживання однієї сім`єю, є їх спільною сумісною власністю, в тому числі і доходи позивача. Тому доводи сторони позивача про необхідність відступу від засад рівності часток подружжя є надуманими та безпідставними.

Що стосується заперечень відповідача ОСОБА_2 про те, що нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення, загальною площею 138,6 м.кв. в АДРЕСА_2 не є спільною сумісною власністю і не підлягає розподілу, оскільки таке було надано йому особисто та безкоштовно на підставі рішення Виконавчого комітету Старосамбірської міської ради Львівської області № 174 від 13.09.2012 року, відповідно до ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування» і в подальшому на підставі вищевказаного рішення Старосамбірською міською радою Львівської області йому було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5 , і таке є його особистою власністю, набутою ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», то суд вважає твердження відповідача такими, що не грунтуються на вимогах закону.

Так, ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

В той же час, надання органом місцевого самоврядування нежитлового приміщення не тотожне приватизації житла.

Більше того, в рішенні Виконавчого комітету Старосамбірської міської ради від 13.09.2012 року зазначено про надання дозволу на оформлення права власності на нежитлові приміщення, про жодну приватизацію там не йдеться.

З урахуванням всіх досліджених у справі доказів суд вважає, що спірне нерухоме майно було набуте подружжям у період перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю, отже, частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України відсутні.

Оцінюючи доводи відповідача щодо невідповідностей звітів про незалежну оцінку майна реальній ринковій вартості об`єктів нерухомості, суд звертає увагу на те, що такі звіти подавалися для визначення ціни позову у справі. Самим же предметом позову є спірні об`єкти нерухомого майна та автомобіль. Матеріально-правова вимога з якою позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду – поділ майна подружжя. Щодо нерухомого майна, то вимоги щодо стягнення чи сплати компенсації вартості частки у спірному нерухомому майні позивачкою не заявлялися.

В даному випадку предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені ст.16 ЦК України, а ринкова вартість майна при цьому значення не має, слугуючи лише базою для сплати судового збору.

Тому ринкова вартість нерухомого майна (на відміну від автомобіля) не входить до предмету доказування в даній справі, а доводи сторін з цього приводу не можуть бути предметом оцінки суду.

А відтак, суд вважає, що позовні вимоги, слід задовольнити та визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на: частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частину нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , частину нежитлової будівлі (кузні), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на: частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , частину нежитлової будівлі (кузні), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Також позивачкою ОСОБА_1 , заявлено вимогу про компенсацію 1/2 вартості автомобіля.

Так, до складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, на що вказав Верховний Суд у постанові від 12.06.2023 року у справі № 712/8602/19.

Визначаючи розмір компенсації позивачці, суд приймає до уваги в якості доказу висновок експерта №СЕ-19/114-25/24533-АВ судової транспортно-товарознавчої експертизи від 28.11.2025 року, відповідно до якого середня ринкова вартість автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», 2005 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , в технічно справному стані та в повній заводській комплектації станом на 16.05.2017 року становить 149830,00 грн. На момент проведення експертизи станом на 28.11.2025 року становить 144300,00 грн. (а.с.164-168, том 2).

Суд звертає увагу на те, що заперечуючи вказаний висновок експерта відповідач ОСОБА_2 не клопотав про проведення додаткової чи повторної експертизи. Висновку експертизи на власне замовлення суду не надав.

Щодо пропозиції відповідача залишити автомобіль позивачці, а йому присудити грошову компенсацію, то суд звертає увагу на те, що позивачка в судовому засіданні повідомила, що транспортним засобом не вона ніколи не керувала і не бажає в подальшому керувати. Залишати собі вона його не хоче, адже тим автомобілем керував відповідач, який відповідальний за його технічний стан.

При цьому суд звертає увагу на те, що фактично у користуванні відповідача знаходиться вказаний транспортний засіб, позивачка не бажає ним користуватися і ці обставини мають значення для вирішення справи по суті, а тому вирішення спору шляхом залишення неподільної речі у відповідача буде відповідати порядку, що склався та інтересам сторін.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, зокрема, в натурі (стаття 71 СК України), спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Правовідносини, в яких позивачка просить припинити своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка просила визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль, припинити її право власності на належну їй частину транспортного засобу та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості частини автомобіля.

Згідно з частиною другою статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

За змістом частини другої статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Автомобіль є неподільною річчю і не може бути поділений в натурі між сторонами без втрати свого цільового призначення.

У постанові від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (пункт 50). При цьому факт відсутності у відповідача коштів для одноразової виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати (пункт 47).

Стягнення призведе до порушення права відповідача на мирне володіння його майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), зокрема внаслідок нібито примусового набуття права власності на автомобіль і відсутності згоди на виплату компенсації позивачці. Відповідач є власником цієї речі як такої, яку він придбав разом із позивачкою у шлюбі, тобто у спільну сумісну власність. Тому не є примусовим набуттям права приватної власності стягнення з одного співвласника такого майна компенсації на користь іншого співвласника, який відмовляється від своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, щоби врегулювати конфлікт щодо користування та розпорядження нею. Більше того, суд не позбавляє відповідача його частки у праві на це спільне майно, а через рішення про стягнення з останнього відповідної компенсації збалансовує інтереси двох співвласників, які не дійшли згоди щодо долі неподільної речі(пункт 49).

Водночас, слід приймати до уваги, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63).

При цьому очевидно, що залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09.06.2021 року у справі № 760/789/19 (провадження № 61-16632св20), від 26.04.2023 року у справі №742/3786/17 (провадження № 61-17589св20).

А тому, з врахуванням зібраних до досліджених судом доказів, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки в порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», 2005 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 74915,00 грн.

Щодо заходів забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 17.05.2017 року, то за положеннями частини 7 статті 158 ЦПК України уразі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Також відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Згідно з п.2 ч.2 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

З рахунку-фактури №25-143 від 29.04.2025 року та платіжної інструкції від 13.05.2025 року відомо, що вартість автотоварочнавчої експертизи становила 5348,40 грн., а тому такі витрати підлягають стягненню із відповідача на користь позивачки.

Щодо сплаченого судового збору, то стороною позивачки при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 8000,00 грн., тобто в максимальному розмірі встановленому законом станом на дату подачі позову.

Враховуючи, що ціна позову була визначена позивачкою, з врахуванням виконання вимог ухвали суду від 28.05.2026 року, однак сума судового збору, яка підлягала до сплати фактично не змінилася, то розподілу підлягають витрати, пов`язані зі сплатою судового збору на суму 8000,00 грн. (квитанція від 05.05.2017 року) та на суму 320,00 грн. (квитанція від 05.05.2017 року) за подачу заяви про забезпечення позову).

Що стосується сплаченого судового збору на суму 8640,00 грн. (квитанція від 08.06.2026 року) за подачу позовної заяви в порядку ст.49 ЦПК України від 08.06.2026 року, а така судом прийнята до розгляду не була, тому суд вважає за необхідне роз`яснити стороні позивачки, що вищевказаний судовий збір може бути повернутий за відповідним клопотанням в порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір».

А відтак, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_9 суму сплаченого судового збору в розмірі 8320,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 60. 61, 63, 70, 71 СК України, ст.ст. 183, 364, 369, 372 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 77 78, 81, 141, 133, 139, 263,265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, нажитого під час спільного подружнього життя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину нежитлової будівлі (кузні), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину нежитлової будівлі (кузні), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

В порядку поділу спільного майна подружжя залишити у власності ОСОБА_2 автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», легковий універсал об`єм 1800 см.куб., реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 21.03.2006 року.

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого в АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої в АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , грошову компенсацію вартості частки у праві власності на автомобіль «Chevrolet Lacetti» Легковий універсал об`єм 1800 см.куб., реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, рік випуску 2005, номер кузова НОМЕР_2 в розмірі 74915 (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого в АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої в АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8320 (вісім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого в АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої в АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 витрати за проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 5348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) грн. 40 коп.

Застосований згідно із ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 17.05.2017 року захід забезпечення позову у справі №455/580/17, продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або може бути скасований за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складання повного судового рішення – 31.07.2026 року.

Суддя Пошивак Ю.П.