Суд: Городоцький районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: щодо реєстрації або обліку прав на майно
Дата: 29 липня 2026 р.
Справа: №441/1790/22
Суддя: Перетятько О. В.
441/1790/22 2-др/441/13/26
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
(додаткове)
30.07.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Перетятько О.В.,
за участі секретаря судового засідання Лихоносової Д.В.,
представника Гриньо М.І.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Городок заяву адвоката Шкарупської-Баранової Наталії Богданівни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гриньо Михайло Іванович, до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним і скасування рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -
в с т а н о в и в :
рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 02 липня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гриньо М.І., до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним і скасування рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
09 липня 2026 року до суду надійшла заява адвоката Шкарупської-Баранової Н.Б. в інтересах ОСОБА_1 про вирішення питання відшкодування понесених відповідачкою 18 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Подану заяву мотивує тим, що рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 02 липня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, у цій справі відповідачкою ОСОБА_1 понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 000 гривень, судом при ухваленні рішення не вирішено питання про розподіл цих витрат, тому просить стягнути їх із позивачки на користь відповідачки.
Представник позивачки – адвокат Гриньо М.І. у судовому засіданні заперечив щодо стягнення із позивачки на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу. Посилався на те, що адвокат Шкарупська-Баранова Н.Б. брала участь не у всіх судових засіданнях, за представництво в яких заявлено витрати, у зв`язку із чим сума 18 000 гривень не відповідає фактичному обсягу наданих послуг. Також зазначив, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває у скрутному матеріальному становищі, користувалася безоплатною правничою допомогою, а він надавав їй правничу допомогу безоплатно. Вважав заявлені витрати надмірними та просив відмовити у їх стягненні або істотно зменшити їх розмір.
Представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Шкарупська-Баранова Н.Б. 24 липня 2026 року подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Заслухавши представника позивачки, оглянувши матеріали справи, вивчивши постановлене в ній рішення, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Так, рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 02 липня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гриньо М.І., до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним і скасування рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
При цьому під час вирішення питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалося питання про розподіл витрат, понесених відповідачкою на професійну правничу допомогу.
Так, представником відповідачки заявлено про понесення 18 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
За положеннями частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 та частин 1-3 статті 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати покладаються на позивача. Водночас це правило визначає сторону, на яку покладаються судові витрати, але не звільняє суд від обов`язку перевірити їх розмір за критеріями, встановленими статтями 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін, а також поведінку сторін під час розгляду справи.
Згідно з частинами 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Заперечення адвоката Гриньо М.І. за своїм змістом є таким клопотанням.
Згідно з частинами 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Із матеріалів справи убачається, що на підставі договору про надання правничої допомоги № 38/24 від 11 травня 2024 року, адвокат Шкарупська-Баранова Н.Б. здійснює представництво та захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 .
Згідно з актом виконаних робіт від 07 липня 2026 року до договору про надання правничої допомоги № 38/24 від 11 травня 2024 року розмір заявлених відповідачкою до стягнення із позивачки витрат становить 18 000 гривень за представництво інтересів у судових засіданнях.
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу, що при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку тим обставинам, щодо яких інша сторона подала заперечення. Отже, за наявності заперечень щодо співмірності витрат суд не може автоматично покласти на іншу сторону весь розмір гонорару, погоджений адвокатом і клієнтом.
З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, домовленості між адвокатом і клієнтом визначають їхні взаємні права та обов`язки, але не є обов`язковими для суду під час вирішення питання про розподіл витрат між сторонами. Суд повинен самостійно встановити суму, яка підлягає компенсації іншою стороною, виходячи з фактично наданих послуг та критеріїв необхідності, розумності й співмірності.
Суд звертає увагу, що договір про надання правничої допомоги та акт виконаних робіт підтверджують виникнення відповідних зобов`язань між ОСОБА_1 та її адвокатом, однак самі по собі не є безумовною підставою для стягнення всієї погодженої суми з іншої сторони. Предметом оцінки суду є саме той розмір витрат, який був необхідним для розгляду цієї справи та відповідає фактичному обсягу наданих послуг.
Оцінюючи подані докази, суд виходить із того, що в акті виконаних робіт вартість послуг визначена загальною сумою 18 000 гривень за представництво інтересів у судових засіданнях. Заявлена сума не співвіднесена з фактичною участю адвоката в кожному конкретному засіданні, тривалістю такої участі та конкретним обсягом виконаної роботи. Тому надані договір та акт підтверджують погоджену відповідачкою з адвокатом вартість послуг, проте не доводять необхідності покладення на позивачку всієї суми 18 000 гривень.
Суд бере до уваги доводи адвоката Гриньо М.І. про те, що адвокат Шкарупська-Баранова Н.Б. брала участь не у всіх судових засіданнях, за представництво в яких заявлено відшкодування. Оскільки витрати заявлені саме за представництво в судових засіданнях, фактична участь адвоката в кожному з них має безпосереднє значення для визначення обсягу наданих послуг. Покладення на іншу сторону витрат за засідання, у яких адвокат фактично участі не брала, не відповідало б критеріям реальності та необхідності таких витрат.
Разом із тим безоплатний характер правничої допомоги, яку адвокат Гриньо М.І. надавав позивачці, сам по собі не позбавляє відповідачку права на відшкодування необхідних витрат, оскільки правовідносини кожної зі сторін зі своїм представником є самостійними. Водночас підтверджений матеріалами справи статус Зінкевич С.Р. як особи з інвалідністю ІІ групи та наведені її представником відомості про скрутне матеріальне становище і користування безоплатною правничою допомогою суд ураховує як додаткові обставини при оцінці пропорційності покладеного на неї майнового тягаря, але не як самостійну підставу для відмови у відшкодуванні витрат.
З огляду на результат розгляду справи повна відмова у відшкодуванні відповідачці витрат на професійну правничу допомогу була б необґрунтованою. Водночас стягнення всієї заявленої суми без урахування фактичного обсягу участі адвоката в судових засіданнях створило б для позивачки надмірний і непропорційний тягар.
Беручи до уваги предмет і складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, характер заявленої послуги, заперечення представника позивачки, а також фінансовий стан позивачки та її статус особи з інвалідністю ІІ групи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника відповідачки та стягнення із позивачки на користь відповідачки 6 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Такий розмір, на переконання суду, забезпечує відшкодування необхідної та доведеної частини витрат, є розумним і співмірним з фактичним обсягом наданих послуг. У решті 12 000 гривень заявлені витрати не відповідають критеріям співмірності та не підлягають стягненню з позивачки.
Керуючись статтями 133, 137, 141, 270, 354 ЦПК України, суд –
у х в а л и в :
заяву задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої на АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (1989 р.н., РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої на АДРЕСА_2 ) 6 000 (шість тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
У решті частині заяви - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Перетятько О.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua