Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №461/5557/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5557/26

Провадження №1-кп/461/565/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2026 м. Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 14.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141360000872, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженої, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 11.06.2026 о 19.00 год, перебуваючи на вулиці Римлянина, 3 у місті Львові, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, в умовах дії на території України воєнного стану, таємно викрала жіночу сумочку торгівельної марки «Marc Jacobs», яка знаходилася на бетонному парапеті та належала ОСОБА_6 , та в якій містилися: червоний жіночий гаманець торгівельної марки «Gucci» із грошовими коштами в сумі 600 грн, по дві банківські картки АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Ощадбанк» та АТ «Укргазбанк», посвідчення водія та картка «ЛеоКарт» на ім`я ОСОБА_6 . Після вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_3 з викраденим майном залишила місце події.

В подальшому, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на протиправне заволодіння чужим майном, маючи єдиний умисел на крадіжку грошових коштів, незаконно використовуючи викрадену платіжну банківську карту АБ «Укргазбанк» за № НОМЕР_1 , видану на прізвище ОСОБА_7 , таємно, без відома та дозволу власника, здійснила безготівкову оплату з допомогою «PayPass» за товар 11.06.2026 приблизно о 20:19 год в магазині «Vapors Vape Shop», що за адресою: м. Львів, вул. Торгова, 15, на суму 579 грн. В подальшому, ОСОБА_3 , використовуючи викрадену платіжну банківську карту АБ «Укргазбанк» за № НОМЕР_2 , видану на прізвище ОСОБА_7 , таємно, без відома та дозволу власника, здійснила безготівкові оплати з допомогою «PayPass» за наступні товари: 11.06.2026 приблизно о 20:26 год в аптеці «Подорожник», що за адресою: м. Львів, просп. Чорновола, 2-Б, на загальну суму 2016,30 грн, 11.06.2026 приблизно о 20:31 год в мультимаркеті «Аврора», що за адресою: м. Львів, просп. Чорновола, 2-Б, на суму 399 грн, 11.06.2026 приблизно о 20:43 год в магазині «UNI» (ФОП ОСОБА_8 ), що за адресою: м. Львів, вул. Куліша, 1, на загальну суму 743 грн, 11.06.2026 приблизно о 20:53 год в магазині «АТБ», що за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 11, на загальну суму 754,70 грн.

Своїми протиправними, умисними діями ОСОБА_9 , заподіяла потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 5 092 гривні.

Крім цього, ОСОБА_3 11.06.2026 о 19.00 год, перебуваючи на вулиці Римлянина, 3 у місті Львові, діючи умисно, привласнила посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , а також дві платіжні банківські картки АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , дві платіжні банківські картки АТ «ОЩАДБАНК» № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 , дві платіжні банківські картки АБ «Укргазбанк» за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що видані на ім`я ОСОБА_10 , та які є засобами доступу до банківських рахунків, є різновидами офіційного документу згідно положень Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001, та Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000, з метою подальшого незаконного використання банківських карток шляхом розрахунку ними за купівлю товарів у магазинах.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, визнала, повністю підтвердила фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Зазначила, що побачила сумку, біля якої нікого не було, та вирішила забрати її собі. Витратила на власні потреби 600 грн, які були в гаманці, а далі розраховувалася в аптеці та магазинах картками, які були в сумці. Викрадену сумку залишила біля смітників на вулиці Заводській у м. Львові. Гаманець, банківські картки та посвідчення водія повернула потерпілій ОСОБА_7 .Цивільний позов визнала, обіцяє, що відшкодує шкоду, яка нею заподіяна. Надала пояснення про те, що вчинила кримінальні правопорушення у зв`язку із необдуманістю свого вчинку та скрутним матеріальним становищем. Шкодує про вчинене, просить вибачення за свої неправомірні дії. Запевнила, що в майбутньому такого більше не повториться, щиро розкаюється у вчиненому та бажає стати на шлях виправлення. Крім того, просила суд визнати недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які нею не оспорюються по справі. При цьому вказала, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст.349 КПК України їй зрозумілий.

Суд переконався, що показання обвинуваченої ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила факт заволодіння обвинуваченою її сумкою, в якій містився гаманець з грошовими коштами в сумі 600 грн, посвідчення водія, картка «ЛеоКарт» та банківській картки, використання обвинуваченою належних їй банківських карток шляхом розрахунку ними за купівлю товарів у магазинах на загальну суму 4 492 грн, що підтверджується також випискою по її банківських рахунках, яка долучена до цивільного позову. Належні їй сумка та гаманець були не новими, та у неї немає будь-яких документів, які б підтверджували їх вартість, а тому така вартість самостійно визначена нею за приблизною їх ринковою вартістю. Зазначила, що банківські картки та гаманець їй дійсно повернуто, однак сумку, в якій ще були ключі, а також картку «ЛеоКарт» не повернуто. Заподіяна шкода їй на даний час не відшкодована. Уточнила заявлений нею цивільний позов, та з врахуванням особи обвинуваченої, просить стягнути з неї моральну шкоду в розмірі 6 000 грн, в іншій частині заявлений цивільний позов вона підтримує та просить задоволити. Пояснила, що коли вона готувала цивільний позов, то гаманець ще не був їй повернутий. Гаманець і сумка були у використанні, не були новими, та нею приблизно визначено їх вартість, яку просить стягнути з обвинуваченої. Крім того, потерпіла вважає недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які нею та обвинуваченою не оспорюються. При цьому вказала, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст.349 КПК України їй зрозумілий.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої.

Обвинувачена, потерпіла та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Оцінивши показання обвинуваченої, які вона надала вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленою із правилами ст. ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, оскільки вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.

Її ж дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.357 КК України, оскільки вона вчинила викрадення офіційних документів, з корисливих мотивів.

При вирішенні питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ч.1 ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України, - віднесено до кримінальних проступків, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, - є тяжким злочином.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченої, її вік, вона з середньою освітою, не працює, має визначене та зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, одружена, має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьками, братом та дитиною, не перебуває на обліку КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер», та перебуває на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» з 11.2011 з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, раніше не судима.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 суд, відповідно до ст.66 КК України, визнає її щире каяття, яке полягало в критичному ставленні до своєї злочинної поведінки, її осуді, у тому числі шляхом повного визнання вини; активне сприяння розкриттю вчиненого кримінального правопорушення, яке полягало в наданні визнавальних показів з самого початку досудового розслідування.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини, за яких вчинене діяння, розмір заподіяної шкоди, наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, останній слід визначити покарання за ч.1 ст. 357 КК України в межах санкції у виді обмеження волі, та за ч.4 ст.185 КК України в межах санкції у виді позбавлення волі.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 за вчинення цих кримінальних правопорушень необхідно визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, розмір заподіяної шкоди та інші фактичні обставини справи, ставлення обвинуваченої до вчиненого, яка в судовому засіданні щиро розкаялася та обіцяла не допускати в подальшому протиправної поведінки, враховуючи позицію та думку потерпілої, яка при призначенні покарання покладається на розсуд суду, позицію та думку прокурора, який просила суд звільнити обвинувачену від призначеного покарання з випробуванням, суд вважає за можливе, застосувати до обвинуваченої ОСОБА_3 статтю 75 КК України та звільнити її від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, так як її виправлення можливе без реального відбування покарання.

Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченій оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості злочинів та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 у виді особистого зобов`язання, обраний ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 21.07.2026, слід до вступу вироку у законну силу - залишити без змін.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Вирішуючи заявлений потерпілою цивільний позов, суд прийшов до такого висновку.

Згідно із ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.

За нормами ст.22 КПК України, усі питання суд вирішує на засадах змагальності сторін і доведеності перед судом своїх позицій.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В заявленому цивільному позові потерпіла ОСОБА_7 просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 11 000 грн, яка складається з: вартості викраденого майна (жіноча сумочка та гаманець) – 5 308 грн, викрадених грошових коштів, які знаходилися в гаманці – 600 грн, коштів протиправно списаних з її банківських карток – 5 092 грн.

Судом встановлено, та сторонами судового провадження не заперечуються фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, зокрема, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила крадіжку сумки потерпілої ОСОБА_7 , в якій знаходився гаманець із грошовими коштами в сумі 600 грн., а також банківські картки, використовуючи які, обвинувачена розраховувалася за купівлю товарів в магазинах на загальну суму 4 492 грн, що підтверджується також і випискою по рахунках, долученою потерпілою ОСОБА_7 до поданого нею цивільного позову. Своїми протиправними, умисними діями ОСОБА_9 , заподіяла потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 5 092 гривні.

Покликання потерпілої ОСОБА_7 на те, що обвинуваченою ОСОБА_3 протиправно списано з її рахунків грошові кошти в сумі 5 092 грн, а не 4 492 грн, жодними доказами не підтвердженні, а тому в цій частині цивільний позов задоволенню не підлягає.

Таким чином, позивачу ОСОБА_7 неправомірними діями ОСОБА_3 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 5092 грн, а саме: 600 грн – готівкові грошові кошти, які були в гаманці, 4 492 грн – грошові кошти, які протиправно списані з рахунків потерпілої, шляхом безготівкового розрахунку за товари. В цій частині позовні вимоги є доведеними та підлягають до задоволення.

Крім цього, потерпіла ОСОБА_7 просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 вартість викраденої сумки та гаманця, яка на її думку становить 5 308 грн.

Однак, частина заподіяної шкоди є відшкодованою, шляхом повернення викраденого гаманця, що підтверджується відповідною розпискою потерпілої ОСОБА_7 . Щодо вартості викраденої сумки, то така не визначена самою ж потерпілою ОСОБА_7 в заявленому нею цивільному позові, та жодних доказів на підтвердження вартості такої матеріали справи не містять. А тому, в цій частині цивільний позов задоволенню не підлягає.

Що стосується моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

За змістом ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд бере до уваги доводи потерпілої ОСОБА_7 та погоджується з тим, що їй завдано моральну шкоду, яку вона зазнала, у зв`язку вчиненням щодо неї кримінального правопорушення, викраденням її майна та грошових коштів, яка полягала у душевних стражданнях, психологічному стресі, відчутті незахищеності та тривоги, порушенні звичного стилю життєвого устрою, необхідності витрачати час та зусилля на блокування та відновлення банківських карток.

Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч.3 ст.23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.

Приймаючи до уваги фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнала потерпіла, їх тривалість, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, суд приходить до висновку, що вимоги потерпілої про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням викладеного, суд вважає розумним та справедливим стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Арешт на майно не накладався. Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, та призначити їй покарання:

-за ч.4 ст.185 КК України – у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі;

-за ч.1 ст.357 КК України – у виді 1 /одного/ року обмеження волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк – 1 /один/ рік, та згідно ст.76 КК України покласти на неї наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді особистого зобов`язання, до вступу вироку у законну силу - залишити без змін.

Речові докази:

-«DVD-R» та «CD-R» диски із відеозаписом з аптеки «Подорожник», мультимаркету «Аврора», магазину «АТБ», магазину «Vapors Vape Shop», магазину «UNI», які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - залишити при таких;

-гаманець, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , банківські картки АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , банківські картки АТ «ОЩАДБАНК» № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 , банківські картки АБ «Укргазбанк» за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , - залишити по-приналежності ОСОБА_11 .

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення – задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 5 092 (п`ять тисяч дев`яносто дві) гривні матеріальної шкоди та 5 000 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_12