Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №713/3716/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Чернівці

Справа № 713/3716/25

Провадження №22-ц/822/842/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

за участю секретаря судового засідання: Собчук І. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа – Виконавчий комітет Вашківецької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Марущинська Лілія Степанівна, на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 березня 2026 року та додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 березня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Осокін А. Л.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у грудні 2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (після зміни прізвища - ОСОБА_5 ) про визначення порядку та способу участі батька у вихованні дитини.

Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у шлюбі, від якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2024 року у справі №713/3616/23 шлюб між сторонами розірвано.

Вказував на те, що старша донька ОСОБА_6 станом час розгляду справи проживає з позивачем, а молодша донька ОСОБА_7 – з відповідачем.

Відповідач ОСОБА_4 чинить перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_7 .

Позивач звертався до органу опіки та піклування з метою встановлення графіку побачень з донькою.

Рішенням виконкому Вашківецької міської ради від 12.12.2024 №180-61/24 позивачу встановлено такий графік побачень з дочкою ОСОБА_7 : один раз на місяць у присутності соціального працівника або представника служби у справах дітей та матері, та зобов`язано при зустрічах враховувати стан здоров`я, бажання та інтереси дитини.

Зазначав, що встановлений рішенням виконкому графік участі батька у вихованні дитини є недостатнім. Він має всі житлово-побутові умови для того, щоб регулярно брати доньку до себе за місцем свого проживання.

Просив встановити йому для участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі способи участі:

- побачення в будні дні 3 (три) рази на тиждень по 2 години без присутності матері ОСОБА_4 ;

- кожного тижня у суботу та неділю забирати доньку за місцем свого проживання, забезпечуючи їй нічліг (без присутності матері).

- необмежене спілкування з дитиною особисто, засобами поштового, телефонного, електронного та іншого зв`язку.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_1 такі способи участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- побачення в будні дні 3 (три) рази на тиждень по 2 години без присутності матері ОСОБА_4 ;

- у суботу та неділю 1-го та 3-го тижня кожного місяця забирати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем свого проживання, забезпечуючи їй нічліг (без присутності матері).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 березня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_8 .

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 8388,20 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 484,48 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами не досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з меншою донькою ОСОБА_7 , яка проживає з відповідачем.

Відповідач не надала та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька із меншою донькою, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини, і такі дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров`я їх спільної доньки ОСОБА_9 .

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 березня 2026 року та додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 березня 2026 року, та встановити новий спосіб участі батька у вихованні дитини, а саме, у будні дні – один раз на тиждень у присутності матері; у вихідні дні – побачення без ночівлі на початковому етапі, з можливістю подальшого перегляду та зміни графіку залежно від інтересів дитини та її адаптації до нового режиму.

Вказує на те, що суд першої інстанції визначив спосіб участі батька у вихованні дитини, встановивши побачення три рази на тиждень у будні дні тривалістю по дві години без присутності матері, що не відповідає найкращим інтересам дитини та є таким, що підлягає зміні.

Зазначений графік спілкування фактично порушує звичний режим життя дитини, яка відвідує навчальний заклад, та створює надмірне навантаження у будні дні. Після завершення навчання дитина потребує часу для відпочинку, виконання домашніх завдань, а також відновлення фізичного та емоційного стану.

Регулярні зустрічі у будні дні тричі на тиждень позбавляють дитину можливості належним чином виконувати шкільні обов`язки, що негативно впливає на її навчальний процес, успішність та загальний розвиток. При цьому судом не враховано реальний розпорядок дня дитини, обсяг навчального навантаження, а також потребу у стабільності та передбачуваності режиму.

Крім того, визначення саме такого частого графіку зустрічей у будні дні створює для дитини додаткове психологічне навантаження, оскільки вона змушена постійно змінювати середовище перебування, що не сприяє її емоційному комфорту та стабільності.

Суд першої інстанції формально підійшов до вирішення даного питання, не надавши належної оцінки принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, який є визначальним у справах даної категорії.

Встановлений судом графік спілкування є надмірним у частині будніх днів та таким, що не відповідає інтересам дитини, у зв`язку з чим підлягає зміні на більш збалансований, який забезпечуватиме як право батька на спілкування з дитиною, так і право дитини на належні умови для навчання, відпочинку та стабільного розвитку.

У відзиві представник позивача ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Зазначає, що рішення суду про визначення графіку побачень три рази на тиждень є правомірним кроком до забезпечення балансу між інтересами обох батьків та дитини, а вимоги апелянта щодо його зміни спрямовані на штучне обмеження прав батька без наявної на те правової чи фактичної потреби.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині визначення способу участі батька у вихованні дитини, в іншій частині рішення не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що під час перебування сторін у шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

Рішенням виконкому Вашківецької міської ради від 12.12.2024 №180-61/24 позивачу ОСОБА_1 встановлено графік побачень з дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : один раз на місяць у присутності соціального працівника або представника служби у справах дітей та матері, та зобов`язано при зустрічах враховувати стан здоров`я, бажання та інтереси дитини (а.с.11).

Рішенням Вижницького районного суду від 17 червня 2024 року у справі №713/3616/23 шлюб між сторонами розірвано. Вказане підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією рішення суду.

З характеристики, наданої класним керівником ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що вона навчається у 2-му класі Вашківецької ЗЗСО ім. І. Бажанського. Навчанням та вихованням дитини займаються мама та бабуся. Батько дитини ОСОБА_1 участі у вихованні та навчанні дитини не бере, оскільки проживає окремо.

З характеристика від 31.10.2023, наданої класним керівником ОСОБА_6 та директором Карапчівського ЗЗСО, вбачається, що ОСОБА_6 , 2007 року народження, станом на 31.10.2023 навчалась у Карапчівській ЗЗСО Вижницького району. Навчанням та вихованням дитини займалась мама. Батько навчанням та вихованням дитини не займався.

З характеристика від 05.11.2025, наданої ТОВ «Лідер Захід», вбачається, що ОСОБА_3 працює асистентом фармацевта в ТзОВ «Лідер Захід». Характеризується позитивно.

З Акту обстеження умов проживання позивача ОСОБА_1 від 02.03.2026 вбачається, що він проживає в АДРЕСА_1 разом з мамою ОСОБА_11 та старшою донькою ОСОБА_6 .

З копій рапортів чергових інспекторів від 14.07.2024 та 15.07.2024 вбачається, що відповідач зверталась до Вижницького РВП із заявами про вчинення відносно неї домашнього насилля.

Також з протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення, складеному 14.07.2024 вбачається, що відповідач зверталась до Вижницького РВП із заявою про вчинення відносно неї злочину.

Виконавчий комітет Вашківецької міської ради, як орган опіки та піклування, на виконання вимог ухвали Чернівецького апеляційного суду від 09 червня 2026 року, надав висновок щодо розв`язання спору між сторонами про визначення порядку та способу участі батька у вихованні дитини від 02 липня 2026 року №02-14/364.

У висновку вказано, що відповідно до актів обстеження житлово-побутових умов від 02.03.2026 та 18.06.2026 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із матір`ю ОСОБА_11 та старшою донькою ОСОБА_6 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати з батьком. Сім`я проживає у зазначеному будинку з вересня 2025 року. Житлово-побутові умови є задовільними. У кожного члена сім`ї наявне окреме місце для проживання та відпочинку. Санітарно-гігієнічний стан житла задовільний. У помешканні створено безпечні та належні умови для перебування та проживання дитини.

Відповідно до Акта обстеження житлово-побутових умов від 25.06.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з матір`ю ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та молодшою донькою ОСОБА_7 , 2018 р.н. Житлово-побутові умови є задовільними. У кожного члена сім`ї наявне окреме місце для проживання та відпочинку. Санітарно-гігієнічний стан житла задовільний. У помешканні створено безпечні та належні умови для перебування та проживання дитини.

За місцем проживання обоє батьків характеризуються позитивно.

Під час розгляду матеріалів встановлено, що між батьками тривалий час існує спір щодо порядку участі батька у вихованні дитини, а взаємної згоди між ними не досягнуто. Рішення виконавчого комітету Вашківецької міської ради від 12.12.2024 № 180-61/24 було прийнято виключно в інтересах дитини та передбачало поступове відновлення спілкування батька з донькою у присутності матері та представника служби у справах дітей або фахівця із соціальної роботи.

При підготовці цього висновку органом опіки та піклування враховано обставини, що склалися після ухвалення рішення суду першої інстанції, результати повторного обстеження умов проживання сторін та необхідність забезпечення найкращих інтересів малолітньої дитини.

Малолітня ОСОБА_7 тривалий час не підтримувала регулярного особистого спілкування з батьком, у зв`язку з чим між ними потребує поступового відновлення емоційний контакт. З огляду на малолітній вік дитини є необхідність забезпечення її психологічного комфорту та адаптації до відновлення спілкування з батьком.

У висновку органу опіки та піклування визнано недоцільним на даному етапі передбачати спілкування дитини з батьком із нічним перебуванням, а спілкування має відбуватися поступово, із можливістю подальшого перегляду порядку участі батька у вихованні дитини після формування сталих довірливих взаємин між батьком та донькою.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі – Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У § 54 рішення від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. також рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року в справі «Johansen v. Norway», § 78)

Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі – Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону № 2402-III).

У абзацах першому, другому статті 15 Закону № 2402-III зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Тобто у дитини є право, а не обов`язок на підтримання регулярних особистих стосунків і прямих контактів з тим із батьків, який проживає окремо.

У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом (абзаци третій, четвертий статті 15 Закону № 2402-III).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі, її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди (див. постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено:

«міжнародними та національними нормами законодавства України закріплено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Також передбачено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок - не чинити цьому перешкоди. У справах, що виникають зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Верховний Суд вкотре наголошує, що при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків. Судам необхідно враховувати загальну пропорційність будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, надавати ретельну оцінку низці факторів, які залежно від обставин відповідної справи можуть відрізнятися.

При вирішенні питання щодо участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні та спілкуванні з дитиною необхідно пам`ятати, що у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22 зроблений висновок про те, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 569/14585/21 вказано: «Встановлюючи порядок побачень батька з дітьми, врахувавши інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне, стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми дочкою та сином, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дітей, відсутність підтверджених належними та достатніми доказами обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дітьми, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, суди дійшли правильного висновку про можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень ОСОБА_1 з дітьми, оскільки право батька на спілкування з дітьми є його незаперечним правом, а спілкування малолітніх дітей з батьком відповідає їхнім інтересам.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).

Колегія суддів зауважує, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини. Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини і повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Як вбачається з матеріалів справи, між батьками малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , склалися неприязні відносини і досягти згоди щодо способу участі батька, який проживає окремо від дитини, у її вихованні і спілкуванні з нею вони не можуть.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив встановити для участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , такі способи участі:

- побачення в будні дні 3 (три) рази на тиждень по 2 години без присутності матері ОСОБА_13 ;

- кожного тижня у суботу та неділю забирати доньку за місцем свого проживання, забезпечуючи їй нічліг (без присутності матері).

- необмежене спілкування з дитиною особисто, засобами поштового, телефонного, електронного та іншого зв`язку.

Суд першої інстанції, встановивши наявність у позивача перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , оцінивши фактичні обставини справи на момент її розгляду в суді першої інстанції, дійшов правильного висновку про необхідність та можливість забезпечення участі батька у вихованні дитини шляхом установлення певного режиму спілкування дитини з батьком.

У межах заявлених позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, а також про визначення порядку участі батька у вихованні дитини, врахувавши, як положення статті 159 СК України, так і фактичні обставини справи на час її розгляду, застосувавши той спосіб захисту прав позивача, який відповідає сучасним реаліям, є ефективним та спрямований на забезпечення найкращих інтересів дітей.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення у справах «Странд Лоббен та інші проти Норвегії», заява № 37283/13, від 30 листопада 2017 року; «Хаддад проти Іспанії», заява № 16572/17, від 18 червня 2019 року).

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дитини обумовлена поведінкою самих батьків або одного з них та їх небажанням чи неможливістю винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку у найкращих інтересах своєї дитини. Батьки не змогли погодити між собою порядок участі батька у вихованні дитини, отже цей порядок визначив суд у межах своїх повноважень, врахувавши всі обставини справи у сукупності.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за обставин справи, яка переглядається в апеляційному порядку, забезпечення стабільного періодичного контакту батька і дитини шляхом встановленого графіка побачень спрямоване на забезпечення інтересів та прав дитини на спілкування з обома батьками.

Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне змінити визначений судом першої інстанції спосіб участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дитиною, оскільки з огляду на її вік, сформований розпорядок дня та усталений спосіб життя, встановлений графік побачень та спілкування з дитиною, зокрема, побачення в будні дні 3 (три) рази на тиждень по 2 години без присутності матері ОСОБА_4 ; у суботу та неділю 1-го та 3-го тижня кожного місяця забирати ОСОБА_7 за місцем свого проживання, забезпечуючи їй нічліг (без присутності матері), спричинить зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, зміну звичного побутового, соціального середовища, що вплине на її подальше життя, розвиток і виховання.

Враховуючи наведене, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, дитина тривалий час проживає з матір`ю та має відповідні соціальні контакти за місцем проживання матері. Однак вочевидь дитина потребує і батьківської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на її розвиток.

Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дитини, налагодження емоційного контакту дитини з батьком має відбуватися у співпраці матері і батька, а також органів у справах дітей, за необхідності - психологів. Доказів, які б свідчили про неможливість підтримання належного емоційного контакту між батьком та дитиною або шкідливість таких контактів для дитини у цій справі не здобуто.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив визначити спосіб його участі у вихованні дитини шляхом встановлення графіка побачень з донькою без присутності матері.

За змістом частини другої статті 159 СК України обумовлення побачень з дитиною присутністю іншої особи можливе лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц (провадження № 61-5215св19) визначено, якщо між дитиною та батьком немає психологічного зв`язку й дитина з огляду на її вік і тривале проживання з матір`ю повноцінно не сприймає його як батька, зустрічі батька з дитиною доцільно розпочати проводити у присутності матері.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи, що ОСОБА_1 тривалий час не спілкувався з донькою, об`єктивні умови, які впливали на обсяг спілкування батька з дитиною та з метою мінімізації стресу у дитини, колегія суддів приходить до висновку про доцільність визначення порядку перших зустрічей батька із дочкою також з участю матері, а також психолога/педагога, а саме: перший місяць після набрання рішенням законної сили, за участю психолога/педагога та у присутності матері: перша та третя субота місяця – з 12:00 до 18:00.

Вирішуючи питання про подальшу періодичність побачень батька з дочкою, колегія суддів апеляційного суду враховує, що на час перегляду справи в суді апеляційної інстанції малолітня ОСОБА_7 є ученицею Вашківецького ЗЗСО І-ІІІ ступенів, а також враховуючи часткову згоду матері на спілкування батька з донькою, колегія суддів вважає за можливе, крім вихідних днів тижня, визначити зустрічі батька із дочкою кожної середи - з 16:00 до 18:00.

Отже, в подальшому, а саме, другий-шостий місяці після набрання рішенням законної сили, враховуючи міру звикання дитини до нової обстановки та участі батька у її житті, налагодження за наданий час емоційного зв`язку між батьком і дитиною, графік дитини, слід визначити участь психолога/педагога лише на початку зустрічі батька з дочкою, та без присутності матері, та поступово збільшуючи час спілкування батька з донькою, а саме: кожної середи – з 16:00 – 18:00; перша та третя субота місяця – з 12:00 до 18:00; друга та четверта неділя місяця – з 12:00 до 18:00.

Через шість місяців після набрання рішенням законної сили, поступово збільшуючи час спілкування батька з донькою, слід встановити графік їх зустрічей без участі психолога та без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини ОСОБА_7 .

Крім того, визначити, що за бажанням дитини зустрічі між батьком ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_7 здійснюються у будь-який час за місцем проживання батька та/або з можливістю ночівлі, за умови дотримання прав та інтересів дитини, з урахуванням її особистого графіку.

Отже, ураховуючи відсутність у матеріалах справи доказів стійких психоемоційних перешкод у спілкуванні батька з дочкою, керуючись принципом рівності прав батьків та найкращих інтересів дитини, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_7 , та у її вихованні, та встановити графік побачень (спілкування) ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_7 , а саме: перший місяць після набрання рішенням законної сили, за участю психолога/педагога та у присутності матері: перша та третя субота місяця – з 12:00 до 18:00; другий-шостий місяці після набрання рішенням законної сили, за участю на початку зустрічі психолога/педагога, без присутності матері: кожної середи – з 16:00 до 18:00, перша та третя субота місяця – з 12:00 до 18:00, друга та четверта неділя місяця – з 12:00 до 18:00; через шість місяців після набрання рішенням законної сили: кожної середи - з 16:00 до 18:00 - без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини, перша та третя субота місяця – з 12:00 до 18:00 – без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини, друга та четверта неділя місяця – з 12:00 до 18:00 - без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини; крім того, зустрічі між батьком ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_7 здійснюються у будь-який час за місцем проживання батька та/або з можливістю ночівлі, за бажанням дитини, за умови дотримання її прав та інтересів, з урахуванням її особистого графіку. Також можливість спілкування засобами телефонного, електронного та інших засобів зв`язку, за домовленістю між батьками, з урахуванням потреб та інтересів дитини.

Колегія суддів вважає, що такий графік побачень (спілкування) батька ОСОБА_1 з дитиною відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме підтриманню родинних зв`язків, а також можливість частіше зустрічатися ОСОБА_7 зі старшою сестрою ОСОБА_6 , формуванню емоційного зв`язку з батьком та гармонійному розвитку дитини за присутності в її житті обох батьків на такому рівні, який має найбільш позитивний вплив на дитину і найменш обтяжливий для обох батьків з огляду на напруженість в їхніх відносинах один до одного і, як наслідок, враховуватиме рівність прав батьків на виховання дитини.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що встановлений судом першої інстанції графік побачень батька з дитиною не відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, особливостей формування соціальних та сімейних зв`язків, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття "сімейне життя", і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення у справах "Странд Лоббен та інші проти Норвегії", заява № 37283/13, від 30 листопада 2017 року; "Хаддад проти Іспанії", заява № 16572/17, від 18 червня 2019 року).

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Водночас будь-які дії, вчинені батьками стосовно дитини, мають бути спрямовані на забезпечення її найкращих інтересів, зокрема, забезпечення її розвитку у безпечному та спокійному середовищі, яке полягає не лише у фізичній безпеці та матеріальному забезпеченні, а й у безпечному та стабільному емоційному стані дитини.

Посилання сторін на наявність між ними стійкого особистісного конфлікту не повинно впливати на участь кожного з батьків у житті доньки та не може бути виправданням їх небажанню спільно вирішувати важливі питання стосовно життя їх спільної дитини.

Апеляційний суд зауважує, що наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на дитину. Такі непорозуміння між батьками абсолютно не сприяють якнайкращим інтересам дитини. Виключно на батьках лежить обов`язок діяти в інтересах своїх дітей. Крім того, сторони не позбавлені можливості відшукувати та узгоджувати додатковий час та спосіб участі у вихованні дитини, ніж визначений судом.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги відповідачки у оскаржуваній частині знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкування з донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції від 24 березня 2026 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення – це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, представник позивача Поляк М. В. у судовому засіданні у суді першої інстанції 10 березня 2026 року до закінчення судових дебатів заявила про наявність у позивача витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та необхідність їх розподілу за результатами розгляду справи.

12 березня 2026 року від представника позивача адвоката Поляк М. В. до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений до відшкодування позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 8288,20 грн - пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №626/133/21 заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань, тож подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань. Суд має оцінювати заяву про ухвалення додаткового рішення на її відповідність вимогам ст. 183 ЦПК України та у разі недотримання таких процесуальних вимог застосувати відповідні процесуальні наслідки.

Отже, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу є заявою з процесуальних питань.

Тож подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (п. 6 ч. 1 ст. 183 ЦПК України).

За правилами частини 2 статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною 4 статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частин 1, 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №725/1301/21 (провадження №61-20691св21) зазначив, що встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме не направлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали доказів надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25.02.2021 у справі №906/977/19, від 06.04.2022 у справі №759/13013/14-ц (провадження №61-14029св21), від 16.01.2023 у справі №640/23065/14 (провадження №61-1456ск21), від 02.02.2023 у справі №466/1403/20 (провадження №61-10035св22), від 27.03.2023 у справі №756/820/20 (провадження №61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2026 року представник позивача Поляк М. В. подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення.

До вказаної заяви було додано: договір про надання правничої (правової) допомоги №389/23 від 26 жовтня 2023 року; звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи №713/3716/25 від 11 березня 2026 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру №22/26/11 від 11 березня 2026 року.

Проте доказів направлення копії заяви та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, а саме ОСОБА_13 та її представнику ОСОБА_10 , заявником, в порушення частини 2 статті 183 ЦПК України, до заяви не додано.

Отже, виконати обов`язок щодо доведення наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, сторона відповідача не мала можливості у зв`язку з недотриманням представником позивача ОСОБА_8 процесуальних вимог щодо надіслання їм копії заяви про ухвалення додаткового рішення.

З огляду на викладене, заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових на професійну правничу допомогу не відповідала вимогам статті 183 ЦПК України, оскільки до неї не було долучено доказів її надіслання іншим учасникам справи, а саме ОСОБА_13 та її представнику ОСОБА_10 . Однак суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та допустив порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування додаткового рішення та залишення зави представника позивача ОСОБА_8 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових на професійну правничу допомогу без розгляду.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Предметом позову у справі є одна вимога немайнового характеру, а саме, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною.

За подачу позову було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_3 сплатила судовий збір у сумі 1453,44 грн.

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, позов ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною задоволено частково, проте вимогу пропорційності розподілу судових витрат у цій справі точно визначити неможливо.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Вказаний підхід підтримано Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 610/1905/18, від 01 березня 2023 року у справі № 332/81/21 від 27 березня 2024 року у справі № 127/7331/21.

З урахуванням викладеного, за наслідками перегляду позову ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , пропорційно до задоволених позовних вимог, у результаті взаємозаліку понесених сторонами судових витрат, підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 242,24 грн ((968,96/50%) –(1453,44/50%)).

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат Марущинська Лілія Степанівна, задовольнити частково.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 березня 2026 року в частині визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дочки змінити.

Встановити графік побачень (спілкування) ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Перший місяць після набрання рішенням законної сили, за участю психолога/педагога та у присутності матері:

- перша та третя субота місяця – з 12:00 до 18:00;

Другий-шостий місяці після набрання рішенням законної сили, за участю на початку зустрічі психолога/педагога, без присутності матері:

- кожної середи – з 16:00 до 18:00;

- перша та третя субота місяця – з 12:00 до 18:00;

- друга та четверта неділя місяця – з 12:00 до 18:00;

Через шість місяців після набрання рішенням законної сили:

- кожної середи - з 16:00 до 18:00 - без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини;

- перша та третя субота місяця – з 12:00 до 18:00 – без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини;

- друга та четверта неділя місяця – з 12:00 до 18:00 - без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини;

- крім того, зустрічі між батьком ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_7 здійснюються у будь-який час за місцем проживання батька та/або з можливістю ночівлі, за бажанням дитини, за умови дотримання її прав та інтересів, з урахуванням її особистого графіку.

Спілкування засобами телефонного, електронного та інших засобів зв`язку, за домовленістю між батьками, з урахуванням потреб та інтересів дитини.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Вибір психолога та педагога визначається Службою у справах дітей Виконавчого комітету Вашківецької міської ради.

Додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 березня 2026 року скасувати.

Заяву представника позивача ОСОБА_8 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Змінити розподіл судових витрат

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 242 гривні 24 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Постанова складена 31 липня 2026 року.

Суддя- доповідач І. М. Литвинюк

Судді: Н. К. Височанська

І. Н. Лисак