Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №722/763/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Чернівці Справа № 722/763/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Лисака І.Н.,

суддів: Кулянда М.І., Литвинюк І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В.,

заявник: ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Військова частина НОМЕР_1 , Сокирянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , на ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Унгуряна С.В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою (а.с.1-6).

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду сторона заявника оскаржила її, подавши апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Вказує, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права. Висновки суду, які викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають фактичним обставинам справи.

Звертає увагу, що висновок про наявність спору про право є помилковим, оскільки усталена судова практика виходить з того, що гіпотетична можливість виникнення правових наслідків не утворює спору про право, як і про те, що розгляд справи має бути здійснено в позовному провадженні.

Просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Провадження №22-ц/822/1454/26

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Мотивація ухвали побудована на тому, що зі змісту поданих до суду письмових пояснень заінтересованих осіб військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України, вбачаються заперечення щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, оскільки відлік встановленого ч.2 ст.46 ЦК України шестимісячного строку у даному випадку не розпочався, а відповідно, звернення до суду із даною заявою є передчасним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що представниками заінтересованих осіб не визнаються вимоги заявника з підстав, передбачених ч.1 ст.308 ЦПК України, а тому суд вважає, що подана заява про оголошення фізичної особи померлою не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки в даному випадку між заявником та заінтересованими особами має місце спір про право.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 01 травня 2026 року до Сокирянського районного суду Чернівецької області надійшла заява ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою (а.с.1-6).

15.05.2026 року ВЧ НОМЕР_1 вказала, що звернення заявника до суду із заявою в порядку окремого провадження є передчасним та зазначена заява підлягає відхиленню, оскільки на поточний момент день закінчення воєнних дій відсутній, тому відлік встановленого шестимісячного строку, відповідно, ще не розпочався. Крім того, у разі призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця особам, які мали на неї право, така допомога не буде повернута чи стягнута до державного бюджету назад, оскільки одноразова грошова допомога у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця є соціальною виплатою. Внаслідок таких дій буде нанесено шкоду Державному бюджету.

08.06.2026 року Міністерство оборони України заперечило щодо заяви, вказувало, що правова позиція, яка наведена у змісті заяви про оголошення особи померлою, викладена без врахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2024 року у справі №755/11021/22, а тому просило відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом із додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із статтею 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Відповідно до статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2025 року в справі №753/8049/24 наголосив, що оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Приписами частини першої статті 46 ЦК України визначено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.

Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).

Законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан».

Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі №755/11021/22.

Згідно зі статтею 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Подібні за змістом висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі №335/4669/23, від 17 червня 2024 року в справі №753/21178/21.

Суд першої інстанції залишив без розгляду заяву з підстав наявності, на його думку, у правовідносинах спору про цивільне право.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року в справі №632/580/17 виснував, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тобто під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У цій справі ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про оголошення ОСОБА_6 померлим.

Встановлення юридичного факту про оголошення його померлим необхідно заявниці для проведення державної реєстрації його смерті, отримання свідоцтва про смерть, вступу у спадщину, реалізації інших майнових прав.

Таким чином, з огляду на те, що у цій справі не вбачається спору про право та такі заяви розглядаються в порядку окремого провадження, що прямо передбачено нормами чинного законодавства, залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про оголошення особи померлою, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вказана справа повинна вирішуватися у порядку позовного провадження.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року, справа №286/3818/19-ц.

В будь-який інший спосіб оголосити осіб померлими та отримати документи про смерть членів сім`ї, ніж у порядку, встановленому главою 4 «Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою» розділу ІV «Окреме провадження» ЦПК України, неможливо.

Колегія суддів констатує, що суд першої інстанції на зазначене належної уваги не звернув та не врахував, що заяви про оголошення особи померлою розглядаються в порядку окремого провадження, що прямо передбачено нормами чинного законодавства.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось і те, що у відповідності до норм Конституції України та вищенаведених положень чинного законодавства, забезпечення можливості реалізації та захист прав, свобод та інтересів громадян є одним із головних обов`язків держави, виконання якого не може бути вибірковим.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним.

Відповідно до приписів пунктів 3, 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, оскільки така перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 379, 381, 383-384 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , задовольнити.

Ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 10 червня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Н. Лисак

Судді: М.І. Кулянда

І.М. Литвинюк