Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №705/2838/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1140/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/2838/25 Категорія: 304090000 Єщенко О. І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Сіренка Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір (оферти) № 04.09.2024-100002304. Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 17 000,00 грн. строком на 210 днів. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього станом на дату подання позову до суду утворилась заборгованість у розмірі 64 600,00 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 17 000,00 грн.; процентам в розмірі 35 700,00 грн., комісії в розмірі 3 400,00 грн. та неустойки в розмірі 8 500,00 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 04.09.2024-100002304 від 04 вересня 2024 року в розмірі 56 100,00 грн.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за неустойкою відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» сплачений судовий збір у розмірі 2 103,66 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що суд вважає, що позивачем підтверджено, що відповідач має заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 04.09.2024-100002304 від 04.09.2024, а саме заборгованість по тілу кредиту в розмірі 17 000,00 грн, заборгованість за процентами у розмірі 35 700.00 грн.

Що стосується вимоги про стягнення неустойки у сумі 8 500 грн 00 коп. суд врахував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування неустойка підлягає списанню.

Тому в задоволенні позовних вимог у частині стягнення неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 8 500,00 грн відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кушнеренко Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що даний договір відповідач не укладав, номер телефону НОМЕР_1 йому не належить та не є його фінансовим номером, а отже не може бути використаний для підтвердження його особи.

Також позивач вказує, що на виконання п. 4.1. договору ним надано кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) 5169-36хх-хххх-4270, яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Даний платіжний засіб не належить ОСОБА_2 , грошові кошти на свої рахунки він не отримував. Так, згідно з випискою «Приватбанк» за період з 01.09.2024 року по 01.12.2025 року грошові кошти в сумі 17 000,00 грн. на його рахунок та картку не надходили, аналогічно кошти не надходили і на рахунок у АТ «Ощадбанк».

Позивачем до позову додано протокол ідентифікації позичальника через систему "BANK ID", згідно з якою вбачається, що 03 вересня 2024 року по номеру телефону « НОМЕР_2 », який в дійсності по теперішній час є фінансовим номером ОСОБА_1 .

У той же час, смс з одноразовим паролем-ідентифікатором було направлено на номер «НОМЕР_7», а отже 04.09.2024 року особу підписанта договору ідентифіковано через систему "BANK ID" та договір було підписано не встановленою особою.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» зазначає, що відповідач не заперечував, що номер телефону НОМЕР_1 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID.

Відтак, позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента-ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку.

Від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що відповідач самостійно зазначив номер платіжного засобу, на який були перераховані кредитні кошти, а також підтвердив власним підписом достовірність наданих відомостей. Зазначені обставини свідчать не лише про формальне укладення договору, а й про визначення сторонами конкретного способу виконання зобов`язання кредитодавця щодо надання послуг.

Крім того, подані стороною відповідача виписки з банківських рахунків жодним чином не підтверджують позицію сторони відповідача щодо не отримання кредитних коштів, оскільки у даних виписках містяться відомості щодо інших банківських рахунків, враховуючи що відповідно до умов кредитного договору кредитні кошти було перераховано на банківську картку № НОМЕР_3 хх-хххх-4270.

Щодо надання додаткових доказів долучених до апеляційної скарги, то вказане, на думку позивача, є зловживанням процесуальними правами та спрямоване на штучне затягування розгляду справи.

Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доводів щодо об`єктивної неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.

При розгляді справи встановлено, що 04.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04.09.2024-100002304, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит в сумі 17 000,00 грн строком на 210 днів.

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на сайті кредитора заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору від 04.09.2024 № 04.09.2024-100002304, з якими він попередньо ознайомився.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Згідно із п. 3.1. Договору встановлено, що кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору Позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця не пізніше дат, вказаних у цьому пункті.

ТОВ «Споживчий центр» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 17 000 грн, обумовленій Договором, що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 12.05.2025

У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором № 04.09.2024-100002304 від 04.09.2024.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України

«Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одн разовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису)

за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (оферти), дана пропозиція є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України. Дата і час набрання чинності пропозицією (офертою): 04.09.2024, дата і час укладання - 04.09.2024 18:48.

Пропозиція містить відмітку, що для підписання договору необхідно ввести код з смс-повідомлення, яке було відправлено на фінансовий номер НОМЕР_1 - Е464.

Відповідно до заявки кредитного договору № 04.09.2024-100002304, укладеної 04.09.2024, підписаної одноразовим ідентифікатором Е464, електронний договір, частиною якого є дана заявка, укладається у порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію». Позичальник: ОСОБА_3 , реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів: 5169-36ХХ-ХХХХ-4270. Відповідно до умов кредитного договору № 04.09.2024-100002304 від 04.09.2024 кредит надається на наступних умовах: дата надання видачі кредиту: 04.09.2024, сума кредиту: 17000,00 грн., строк на який надається кредит: 210 днів з дати його надання, дата повернення кредиту: 01.04.2025. Процентна ставка: фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 день користування кредитом. Комісія, пов`язана з наданням кредиту: 20% від суми кредиту та дорівнює 3400,00 грн. також визначено графік платежів, неустойку та розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом: 3834,77%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 48486,96 грн., загальні витрати за споживчим кредитом: 31486,96 грн.

Як видно з відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 04.09.2024-100002304 (кредитної лінії) від 04.09.2024 позичальник підтверджує, що однозначно і безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якого є Заявка до кредитного договору № 04.09.2024-100002304 від 04.09.2024, з яким він попередньо уважно ознайомився. Позичальником вказаний ОСОБА_1 , відповідь містить відмітку про її підписання одноразовим ідентифікатором Е464.

Згідно з інформаційним повідомленням позичальника ОСОБА_1 , в ньому міститься інформація про контактні телефони ОСОБА_1 - НОМЕР_4 та НОМЕР_1, інформацію про його місце роботи - Максітаб, вул. Свободи, 44, та контактну особу, контактний телефон третьої особи Феодосій та ознайомлення про кримінальну відповідальність за ст. 182 КК України. Інформаційне повідомлення містить відмітку про її підписання одноразовим ідентифікатором Е464.

Згідно з інформацією, отриманою з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, вказано відомості про позичальника: ПІБ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , номер телефону: НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних ТОВ «Універсальна платіжні рішення», 04.09.2024 на картку НОМЕР_6 переказано кошти 17000,00 грн. як видача за договором № 04.09.2024-100002304.

Відповідно до пункту 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

На підставі пункту 2.3 технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Отже, порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких бажає укласти електронний кредитний договір, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.

Відповідно до пункту 11.3. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий в користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватися позичальником при виконанні даного договору, вчинені будь-яких операцій за ним.

Позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником (п. 11.4.).

До апеляційної скарги відповідачем долучено виписки по його рахункам відкритих у АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк», у відповідності до яких відсутнє зарахування коштів 04.09.2024 року у розмірі 17 000,00 грн.

Також в апеляційній скарзі наголошує, що незважаючи на ту обставину. що його фінансовим номером є 0632464088, смс надсилалися товариством на номер НОМЕР_1

Фінансовий номер телефону - контактний номер телефону клієнта, що використовується банком, зокрема, з метою проведення його автентифікації (пп 63 п. 4 Розділу І Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 19.05.2020 № 65).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач пройшов верифікацію (ідентифікацію) за допомогою Системи BankID НБУ і саме для вказаної автентифікації використовувався його фінансовий номер.

Колегія суддів вважає, що без введення ОСОБА_1 логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання позивачем персональних даних від відповідача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно ОСОБА_1 , як і незаконності заволодінням його персональними даними.

Також колегія суддів констатує, що позичальник не звертався до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій, пов`язаних з використанням його персональних даних.

Слід зазначити, що при укладенні кредитного договору позичальник самостійно зазначає номер мобільного телефону, який використовується ним з метою укладення договору та реквізити платіжного засобу на який здійснюється перерахування коштів, що свідчить про те, що саме він несе відповідальність за достовірність зазначених даних.

Відповідач не довів, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитних договорів, йому не належить.

Всі відомості, які містять неточності в укладеному договорі зазначаються самим позичальником, тому саме на нього покладено обов`язок доведення обставин їх недостовірності та неналежності останньому.

До суду не надходила інформація АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Однак, зважаючи на специфіку укладення електронного кредитного договору, на позичальника покладено обов`язок зазначення номеру платіжної картки, яка належить саме йому. Невиконання ним умов договору у даній частині не свідчить про відсутність виконання умов кредитного договору з боку позикодавця.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не спростовано презумпцію правомірності правочину, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Крім того, колегією суддів перевірено правильність нарахування відсотків, які узгоджені сторонами кредитного договору та визнає їх такими, що відповідають його змісту (17 000,00 грн. х 1% х 210 дн. = 35 700,00 грн.)

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни - залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2025 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді