Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №529/237/25 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 29 липня 2026 р.

Справа: №529/237/25

Суддя: Одринська Т. В.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 529/237/25 Номер провадження 22-ц/814/412/26Головуючий у 1-й інстанції Кириченко О. С. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Буцьківського М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів

за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – адвоката Лобача Ігоря Анатолійовича та представника ОСОБА_5 – адвоката Фелді Олексія Вікторовича на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 12 червня 2025 року та на додаткове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 25 червня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2025 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, у якому просили стягнути з відповідачів безпідставно набуті ними кошти, а саме: стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 214 485,64 грн та судовий збір у сумі 2 144,86 грн; ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 53 065,50 грн та судовий збір у сумі 1 211,20 грн; ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти у розмірі 215 537,00 грн та судовий збір у сумі 2 155,37 грн; ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти у розмірі 13 500,00 грн та судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

В обґрунтування позову вказано, що у період часу з 18.02.2022 по 20.10.2023 за сприяння ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ" позичальником ОСОБА_1 було укладено договори позики з позикодавцями ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Власниками ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ" є ОСОБА_19 та ОСОБА_4 . Остання також є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ".

Виконання зобов`язань за договорами позики переважно здійснювалося шляхом перерахування грошових коштів ОСОБА_1 . Погашення боргу за договорами позики відбувалося не лише ОСОБА_1 , а також за його дорученням було покладено на іншу особу - ОСОБА_2 , позивача у справі, оскільки із договорів позики не виникало обов`язку позичальника виконати зобов`язання особисто, що не заперечувалося позикодавцями та було ними прийнято.

Зазначено, що ОСОБА_4 , як кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ", здійснювала супровід платежів за договорами позики, надавала реквізити рахунків для переказу грошових коштів, зокрема ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які не є сторонами договорів позики, суми до сплати та курс валюти. Здійснюючи супровід платежів, ОСОБА_4 запевняла, що грошові кошти будуть перераховані на адресу позикодавців в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 за договорами позики. Враховуючи те, що на той час між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були довірливі відносини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перерахували грошові кошти як відповідачу ОСОБА_5 , так і третім особам.

У період з травня 2022 року по грудень 2023 року ОСОБА_1 здійснив перерахунок грошових коштів ОСОБА_4 на загальну суму 214 485,64 грн. У період з грудня 2021 року по квітень 2022 року ОСОБА_1 здійснив перерахунок грошових коштів ОСОБА_3 на загальну суму 53 065,50 грн. Позивач ОСОБА_2 здійснила перерахунок грошових коштів ОСОБА_4 на загальну суму 215 537,00 грн. Також, ОСОБА_2 було перераховано ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 13 500,00 грн. Перерахування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказаних вище коштів підтверджується відповідними копіями платіжних доручень.

10.04.2024 представник ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ" звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_20 на користь цього товариства заборгованості за договорами позики, оскільки відбулося відступлення права вимоги за цими договорами.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 25.11.2024, яке набрало законної сили 26.12.2024, було встановлено, що зі скріншотів з мобільного додатку Telegram вбачається, що між ОСОБА_21 та ОСОБА_22 відбувалося спілкування з приводу укладених договорів позики, ОСОБА_23 повідомляла номери карткових рахунків карт Монобанку та ПриватБанку, на які необхідно перераховувати грошові кошти, відбувалося спілкування щодо виплати відсотків інвесторам, зазначень призначень платежів, зокрема ОСОБА_1 . ОСОБА_24 повідомляла ОСОБА_25 про перераховані суми грошових коштів. ОСОБА_26 пересилала ОСОБА_27 скріншоти з програми із зазначенням номерів договорів, прізвищ позикодавців, які є сторонами договорів по справі, яка розглядалася судом. Було встановлено, що ОСОБА_4 є кінцевим бенефіціарним власником та засновником ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ".

Судом також було встановлено, що грошові кошти, які було перераховано ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в загальній сумі 214 485,00 грн, ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в загальній сумі 53 065,50 грн, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в загальній сумі 215 537,00 грн, ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в сумі 13 500,00 грн, сплачені згідно платіжної інструкції №Р24А1267383702D2018 від 30.05.2023 перераховувалися на виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договорами позики, оскільки суду не надано доказів існування між ними будь-яких інших правовідносин.

Встановлено, що договори позики ОСОБА_1 укладалися за сприяння ОСОБА_19 - власника Інвестиційного Альянсу приватних інвесторів AMJ Alians, що діє у статусі юридичної особи та зареєстрований за чинним законодавством України - ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ". Проте, враховуючи те, що ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не є сторонами договорів позики, у призначенні платежів відсутні посилання на конкретні зобов`язання із зазначенням номеру/найменування договору, за яким саме договором відбувалося перерахування коштів, грошові кошти було перераховано до відступлення прав вимоги за договорами до ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ", судом не було враховано вказані вище перераховані кошти в рахунок погашення за договорами позики.

Враховуючи те, що вказані грошові кошти не було враховано Глобинським районним судом Полтавської області в рахунок виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договорами позики, то ці грошові кошти набуті відповідачами без достатньої правової підстави. Між позивачами та відповідачами не було укладено жодного письмового договору щодо надання послуг, виконання робіт чи продажу/поставки товарів, або будь-якого іншого договору, і не було наміру у майбутньому укласти будь яких інших договорів, а оплата на рахунок відповідачів здійснена виключно для виконання зобов`язання позивача ОСОБА_1 щодо погашення заборгованості за укладеними договорами позики з третіми особами.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 12 червня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 214 485 грн 64 коп. та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 144 грн 86 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 53 065 грн 50 коп та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 211 грн 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 215 537 грн 00 коп та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 155 грн 37 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 13 500 грн 00 коп та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 211 грн 20 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що спірні кошти є безпідставно отриманими відповідачами коштами.

17 червня 2025 року до суду також надійшли заяви представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Костенко О.О. про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у яких адвокат просить стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 500,00 грн.

В обґрунтування цього розміру витрат на професійну правничу допомогу вказано, що до цих витрат на професійну правничу допомогу входить підготовка та написання позовної заяви про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у справі № 529/237/25, підготовка та написання заяв з процесуальних питань (заперечення на клопотання (заяву) про роз`єднання позовних вимог і направлення справи за відповідною підсудністю, заперечення на клопотання (заяву) про повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, підготовка та написання відповіді на відзив у частині позовних вимог позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 , відповіді на відзив на позовну заяву в інтересах клієнта, представництво інтересів клієнта у цій справі у двох судових засіданнях, а саме 15.05.2025 та 04.06.2025, в яких представник позивача - адвокат Костенко О.О. брала участь в режимі відеоконференції з приміщення Глобинського районного суду Полтавської області.

Також адвокат Костенко О.О. просила стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

Зазначала, що у вказану вартість витрат на професійну правничу допомогу входить підготовка та написання позовної заяви про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у справі № 529/237/25 та представництво інтересів клієнта у цій справі у двох судових засіданнях, а саме 15.05.2025 та 04.06.2025, в яких представник позивачки - адвокат Костенко О.О. брала участь в режимі відеоконференції з приміщення Глобинського районного суду Полтавської області. Представник позивачів вказує, що ці витрати позивачів підтверджуються доданими до заяви документами.

Вказані суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 500,00 грн та 18 000,00 грн є дійсними, обґрунтованими, розумними і співмірними зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивачів.

Додатковим рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 25 червня 2025 року заяви задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини заяв - відмовлено.

Не погодившись із вказаними рішеннями, їх в апеляційному порядку оскаржили представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – адвокат Лобач Ігор Анатолійович та представник ОСОБА_5 – адвокат Фелді Олексій Вікторович, просили скасувати рішення Диканського районного суду Полтавської області від 12 червня 2025 року і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову та скасувати додаткове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 25 червня 2025 року і ухвалити нове про відмову у задоволенні заяв.

В обгрунтування апеляційної скарги вказували, що з мотивувальної частини рішення відомо, що підставою для задоволення позовних вимог позивачів стали встановлені обставини в іншій справі — справі №527/1017/24 в якій 25.11.2024 Глобинський районний суд Полтавської області прийняв рішення, що набрало законної сили. Проте висновки суду першої інстанції по суті позовних вимог є протилежними обставинам, які суд встановив.

Вказували, що суд першої інстанції помилково визнав встановленими обставини, що мають суттєве значення, які насправді є недоведеними.

Зазначено, що підстави для повернення спірних коштів у розмірі 13 500,00 грн на підставі статті 1212 ЦК України відсутні.

Також зазначено, що позовні вимоги позивачів не є пов`язаними, тому відсутні умови для об`єднання декілька вимог.

Крім того, відсутні підстави для процесуальної співучасті сторін – спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів, які є предметом спору.

Щодо оскарження додаткового рішення, зазначено, що оскільки воно є похідним від основного, тому також підлягає скасуванню.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Костенко О.О. надійшов відзив у якому просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані рішення – без змін.

Відзив обгрунтовувала ти, що оскаржувані рішення ухвалені з правильним встановленням судом першої інстанції всіх обставин справи та прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25.11.2024 у справі № 527/1017/24 за позовом ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_20 про стягнення коштів за договорами позики. Цим рішенням суду позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ" заборгованість за рядом договорів позик та судовий збір. У задоволенні іншої частини позову та в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_20 - відмовлено /том 1, а.с. 40-76/.

Вказане рішення суду набрало законної сили 26 грудня 2024 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" /том 1, а.с. 77/.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 25.11.2024 у справі № 527/1017/24, яке набрало законної сили 26.12.2024, встановлено, що у період часу з 18.02.2022 по 20.10.2023 за сприяння ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ" та особистих рекомендацій ОСОБА_19 , власника Інвестиційного Альянсу приватних інвесторів АМJ Alians, що зареєстрований як ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ", позичальником ОСОБА_1 було укладено договори позики з позикодавцями ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Власниками ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ" є ОСОБА_19 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , як кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ", здійснювала супровід платежів за договорами позики, надавала реквізити рахунків для переказу грошових коштів (в т.ч. ОСОБА_3 , який не є стороною договорів позики), суми до сплати та курс валюти.

З рішення суду вбачається, що погашення боргу за договорами позики відбувалося не лише ОСОБА_1 , а також за його дорученням було покладено на іншу особу - ОСОБА_2 .

Як вбачається із позовної заяви та підтверджено у відзивах на позов, наданими представником відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також вбачається із вказаного вище рішення суду, враховуючи те, що на той час між ОСОБА_1 , ОСОБА_19 та ОСОБА_4 були довірливі відносини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перераховували грошові кошти позикодавцям за договорами позики як готівкою, так і безготівково.

Так, із зазначеного вище рішення Глобинського районного суду Полтавської області та із наявних у справі, яка розглядається, копій платіжних інструкцій вбачається, що у період з 20 травня 2022 року по 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 здійснив перерахунок грошових коштів ОСОБА_4 на загальну суму 214 485,64 грн /том 1, а.с. 19, 23-25, 40-76/, у період з 28 грудня 2021 року по 30 квітня 2022 року ОСОБА_1 здійснив перерахунок грошових коштів ОСОБА_3 на загальну суму 53 065,50 грн /том 1, а.с. 26-35, 40-76/.

Крім того, із зазначеного вище рішення Глобинського районного суду Полтавської області та із наявних у справі, яка нині розглядається, копій платіжних інструкцій вбачається, що ОСОБА_2 здійснила перерахунок грошових коштів ОСОБА_4 на загальну суму 215 537,00 грн, а ОСОБА_5 перерахувала грошові кошти в розмірі 13 500,00 грн /том 1, а.с. 36-39, 40-76/.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 25.11.2024, яке набрало законної сили 26.12.2024, було встановлено, що зі скріншотів з мобільного додатку Telegram вбачається, що між ОСОБА_21 та ОСОБА_22 відбувалося спілкування з приводу укладених договорів позики, ОСОБА_23 повідомляла номери карткових рахунків карт Монобанку та ПриватБанку, на які необхідно перераховувати грошові кошти, відбувалося спілкування щодо виплати відсотків інвесторам, зазначень призначень платежів, зокрема ОСОБА_24 повідомляла ОСОБА_25 про перераховані суми грошових коштів. ОСОБА_26 пересилала ОСОБА_27 скріншоти з програми із зазначенням номерів договорів, прізвищ позикодавців, які є сторонами договорів по справі, яка розглядалася судом /том 1, а.с. 68/.

Вказаним вище рішенням суду також було встановлено, що грошові кошти, які було перераховано ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в загальній сумі 215 537,00 грн, ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в сумі 13 500,00 грн, ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в загальній сумі 214 485,00 грн, ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в загальній сумі 53 065,50 грн, перераховувалися на виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договорами позики, оскільки суду не надано доказів існування між ними будь-яких інших правовідносин.

Проте, враховуючи те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не є сторонами договорів позики, у призначенні платежів відсутні посилання на конкретні зобов`язання із зазначенням номеру/найменування договору, за яким саме договором відбувалося перерахування коштів, грошові кошти було перераховано до відступлення прав вимоги за договорами до ТОВ "А ЕМ ДЖЕЙ", Глобинським районним судом Полтавської у зазначеному вище рішенні суду не було враховано вказані вище перераховані кошти в рахунок погашення за договорами позики, оскільки вони не містили інформації щодо предмету доказування /том 1, а.с.69/.

Судом встановлено, що позивачі здійснювали платежі добровільно, без примусу. В свою чергу, суд не вважає таку поведінку позивачів суперечливою, оскільки позивачі правомірно вважали, що вказані платежі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будуть спрямовані на виконання договорів позики, позичальником за якими є ОСОБА_1 , адже ці перерахування коштів були здійснені на рахунки, надані відповідачем ОСОБА_4 , яка здійснювала супровід платежів за договорами позики, що в свою чергу також не заперечувалося сторонами у справі.

Крім цього, факт того, що ОСОБА_4 здійснювала супровід платежів та надавала реквізити рахунків для переказу грошових коштів, в тому числі і відповідача ОСОБА_3 , суми до сплат і курс валюти, встановлено також рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 25.11.2024 у справі № 527/1017/24, яке набрало законної сили 26.12.2024 /том 1, а.с. 68-69/.

Після встановлення Глобинським районним судом Полтавської області у рішенні від 25.11.2024 у справі № 527/1017/24 обставин щодо виконання договорів позики, позичальником за якими є ОСОБА_1 , позивачам у справі, що нині розглядається, стало відомо, що кошти перераховані ними на рахунки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договорами позики, насправді не були спрямовані на обумовлене погашення заборгованості за цими договорами, тому позивачі правомірно з цього часу стали вважати такі кошти безпідставно отриманими відповідачами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що спірні кошти є безпідставно отриманими відповідачами коштами.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з того, що позивачі дізналися про те, що перераховані ними спірні кошти не враховані на погашення заборгованості за договорами позик лише під час встановлення цих обставин Глобинським районним судом Полтавської області у рішенні від 25.11.2024, а стороною відповідачів не надано суду доказів на підтвердження того, що спірні кошти було перераховано позивачами на погашення зобов`язань за іншими усними договорами позики.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Схожий по суті висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах» (п.8.26).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.08.2021 у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20), від 11.01.2023 у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22), від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22 (провадження № 61-18405св 23).

В основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Тобто, безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Судом першої інстанції правильно враховано обставини, встановлені судовим рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 25.11.2024 у справі № 527/1017/24, яке набрало законної сили. Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У справі № 527/1017/24 було встановлено, що кошти, перераховані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рахунки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , сплачувалися позивачами саме на виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договорами позики, оскільки суду не було надано доказів існування між ними інших правовідносин.

Проте, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не були сторонами цих договорів, а у призначеннях платежів не було вказано конкретних номерів договорів, Глобинський районний суд відмовився зарахувати ці суми як погашення заборгованості перед ТОВ «А ЕМ ДЖЕЙ».

Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про те, що кошти утримуються відповідачами без достатньої правової підстави є обгрунтованим, оскільки вони не були враховані судом як виконання зобов`язань за договорами позики.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідачі вказали на те, що позивачі знали про відсутність у них особистих зобов`язань перед ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тому добровільна сплата коштів виключає їх повернення відповідно до ст. 1215 ЦК України.

Проте, колегія суддів відхиляє вказані доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Доктрина заборони суперечливої поведінки базується на принципі добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України), вказане також викладене у висновках Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17.

Поведінка позивачів не є суперечливою, вони перераховували кошти добровільно, маючи усвідомлення, що ОСОБА_4 , яка була бенефіціаром ТОВ «А ЕМ ДЖЕЙ» та здійснювала супровід платежів у месенджері Telegram, спрямує ці гроші безпосередньо позикодавцям.

Тільки після набрання законної сили рішенням Глобинського суду від 26.12.2024 позивачам стало відомо, що ці кошти не пішли на погашення боргу, а залишилися у відповідачів, при цьому ТОВ «А ЕМ ДЖЕЙ» стягнуло з ОСОБА_1 борг у повному обсязі без урахування цих сум.

Таким чином, підстава, на якій відповідачі утримували кошти, повністю відпала. Оскільки відповідачі не використали отримані кошти їх за призначенням, у них виникло зобов`язання із безпідставного збагачення.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_5 – адвоката Фелді О.В. про те, що відсутні підстави для стягнення з нього 13 500,00 грн.

Факт отримання ОСОБА_5 коштів від ОСОБА_2 підтверджується платіжною інструкцією № Р24А1267383702D2018 від 30.05.2023.

Оскільки Глобинським районним судом ці кошти також не були зараховані у загальну суму виконання зобов`язань за договорами позики через відсутність належної ідентифікації платежу, а доказів наявності інших договірних чи договірно-правових підстав для утримання ОСОБА_5 цієї суми суду не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення вказаних коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідачами не надано доказів укладення будь-яких усних договорів позики між собою та ОСОБА_1 , що спростовує твердження про договірний характер цих коштів.

Також у своїх апеляційних скаргах, відповідачі зазначають, що позовні вимоги позивачів не є пов`язаними, а умови для процесуальної співучасті відсутні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів, якщо предметом спору є спільні права чи обов`язки, або якщо права та обов`язки виникли з однієї підстави, або предметом спору є однорідні права та обов`язки.

Вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникли з однієї підстави — перерахування коштів у межах єдиного погашення зобов`язань ОСОБА_1 за договорами позики, які координувалися ОСОБА_4 як бенефіціаром ТОВ «А ЕМ ДЖЕЙ».

Всі ці платежі досліджувалися сукупно у справі № 527/1017/24. Права та обов`язки сторін у цій справі є однорідними, оскільки стосуються повернення безпідставно набутих коштів за аналогічних обставин, а розгляд цих вимог в одному провадженні забезпечує принципи процесуальної економії та ефективності правосуддя.

Порушень норм процесуального права, які б вели до обов`язкового скасування рішення суду, в цій частині не встановлено.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Ураховуючи наведене, рішення Диканського районного суду Полтавської області від 12 червня 2025 року є законним, обґрунтованим, ухваленим на основі повного і всебічного дослідження матеріалів справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду без змін.

Щодо оскарження додаткового рішення про витрати на правничу допомогу, колегія судді зазначає наступне.

Оскільки рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, доводи апеляційних скарг про те, що додаткове рішення підлягає скасуванню як похідне, є безпідставними.

Стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу повністю відповідає обсягу виконаної адвокатом роботи та складності справи, тобто є співмірним.

За таких обставин, підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – адвоката Лобача Ігоря Анатолійовича та представника ОСОБА_5 – адвоката Фелді Олексія Вікторовича – залишити без задоволення.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 12 червня 2025 року та додаткове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 25 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua