Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №554/15738/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/15738/25 Номер провадження 22-ц/814/1162/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Васильєвої Любові Миколаївни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах відповідача ОСОБА_2 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2025 року позовну заяву постановлено вважати неподаною та повернуто позивачам.

Ухвала мотивована тим, що Дем`янець В.Л., який не є адвокатом, не має права звертатися до суду від імені позивача ОСОБА_2 , та представляти її інтереси в суді в такій категорії справ.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 – адвокат Васильєва Любов Миколаївна, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтуванння апеляційної скарги вказувала, що суд дійшов помилкового висновку, оскільки Дем`янець Владислав Леонідович діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від імені позивача Дем`янець Анни Владиславівни від 03.10.2025, яка передбачає, у тому числі право Дем`янець Владислава Леонідовича на подачу позову від імені довірителя, а подача позову в свою чергу, передбачає підпис позовної заяви.

Вказувала, що нотаріально посвідчена довіреність наділяє уповноваженого за цією довіреністю Дем`янця В.Л. на подачу та підписання позовної заяви від імені довірителя.

Висновок суду про відсутність уповноваженого Дем`янця В.Л. права на подачу та підписання позовної заяви на підставі нотаріально посвідченої довіреності є хибним.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За змістом ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк (п.6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позовну заяву від імені ОСОБА_2 подано до суду Дем`янцем В.Л., який не є адвокатом і не має права звертатися до суду від імені позивача Дем`янець А.В., та представляти її інтереси в суді в такій категорії справ.

Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 58 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким Конституцію України доповнено статтею 131-2.

Згідно з частиною третьою статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Згідно з положеннями ст.ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява. За приписами ч. 2ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно із ч. 3ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

У цивільному судочинстві представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України лише під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ч. 7ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Отже, позовна заява може бути складена, підписана та подана до суду як самим позивачем, так і його представником, якщо йому надані такі повноваження.

У своїх рішеннях (постанови КГС ВС від 27.09.2018 у справі № 910/6241/18, від 21.11.2018 у справі № 910/9048/18) Верховний Суд дійшов висновку, що в разі коли представнику на підставі довіреності чи ордера були надані повноваження на представництво інтересів особи, у тому числі в судових установах у господарських справах/провадженнях, з усіма правами, які надані законом, без застереження щодо обмеження повноважень такого представника на вчинення певної процесуальної дії, зокрема щодо підписання позовної заяви, такий представник має повноваження на підписання та подання позовної заяви і, отже, відсутні підстави для її повернення.

Таким чином, судом першої інстанції не розмежовано поняття реалізації права на звернення до суду, яке може бути здійснене через уповноваженого представника за довіреністю шляхом підписання та подання позову, та поняття представництва інтересів у судовому засіданні, де ст. 60 ЦПК України дійсно встановлює обмеження щодо участі виключно адвокатів у випадках, не пов`язаних з малозначними спорами чи трудовими відносинами.

Матеріали справи встановлено, що позивачем до позовної заяви було додано нотаріально посвідчену довіреність, якою Дем`янець В.Л. наділений повноваженнями на подання позовної заяви від імені довірителя.

Будь-яких заборон у законодавстві щодо підписання позовної заяви представником за довіреністю норми ЦПК України не містять, якщо такі повноваження чітко обумовлені в довіреності.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позовну заяву подано двома позивачами: Дем`янцем В.Л. та Дем`янець А.В.

Повернення позовної заяви повністю, включно з позовними вимогами Дем`янця В.Л. у власних інтересах, є грубим порушенням норм процесуального права та призводить до безпідставного обмеження конституційного права особи на доступ до правосуддя.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до незаконного ухвалення судового рішення про повернення позовної заяви.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального і матеріального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, остання в силу п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а матеріали справи - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 374, ст. 379, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Васильєвої Любові Миколаївни - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2025 року – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.

Головуючий суддя Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль