Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №537/5156/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/5156/25 Номер провадження 22-ц/814/1973/26Головуючий у 1-й інстанції ДРЯХЛОВ Є. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Браташа Юрія Павловича на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 листопада 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Дряхлова Є.О., повний текст судового рішення виготовлено – дати не вказано

у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води,-

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач надавав відповідачу послуги з централізованого постачання теплової енергії та гарячої води, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно особового рахунку № НОМЕР_1 .

Покладені законодавством зобов`язання щодо оплати послуг відповідачем належним чином не виконані.

В результаті невиконання зобов`язання щодо оплати наданих послуг станом на 08.08.2025 за період з 01.11.2022 по 31.03.2025, у останньої виникла заборгованість з оплати за користування послугами з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 32 149 грн 14 коп. та заборгованість з плати за абонентське обслуговування в розмірі 973 грн 24 коп. Окрім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відповідачам нараховано 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 1 024 грн 58 коп., а також індекс інфляції в розмірі 4 698 грн 21 коп.

Короткий зміст рішення місцевого суду

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 листопада 2025 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 32 149, 14 грн., плату за абонентське обслуговування в розмірі 973,24 грн., нараховані на суму заборгованості 3% річних в розмірі 1 024, 58 грн., індекс інфляції в розмірі 4 698,21 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 – адвокат Браташ Ю.П. оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначає, що відповідач фактично проживає та зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта, а тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 ЦПК України дана справа мала розглядатися судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.

Вказує про те, що відповідач не була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.

Разом з тим, звертає увагу на те, що відповідно до наявної в матеріалах даної справи відповіді Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 5845/01-24 від 26.08.2025 р. відповідач не значиться зареєстрованою та знятою з реєстрації місця проживання на території Крюківського району м. Кременчука та Потоківського старостинського округу.

Відповідно дана справа не була підсудна Крюківському районному суду м. Кременчука.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 438701115 від 08.08.2025, ОСОБА_1 є власником 1/5 частки вказаної нерухомості, загальною площа 51,1 кв.м.

Згідно змісту наданої позивачем довідки про розрахунок заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , користувач послуг не виконує свої зобов`язання щодо сплати за користування послугами з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, внаслідок чого станом на 08.08.2025 за період з 01.11.2022 по 31.03.2025, у останньої виникла заборгованість з оплати за користування послугами з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 32 149 грн 14 коп. та заборгованість з плати за абонентське обслуговування в розмірі 973 грн 24 коп.

Позиція апеляційного суду

Щодо підстав сплати за житлово-комунальні послуги

Вирішуючи спір у частині наявності у відповідача обов`язку зі сплати за житлово-комунальні послуги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири) зобов`язаний утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.

Згідно частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Як вже було встановлено судом, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» було виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 .

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.

Водночас, відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 цього ж Закону, такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Приписами частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» також передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

У Правилах надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та в Правилах надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, зазначено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Також, споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Аналізуючи вище викладені норми, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язок сплачувати за житлово-комунальні послуги покладається саме на споживачів житлово-комунальних послуг, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з споживачем (споживачами) не позбавляє його обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічна правова позиція є усталеною та викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Згідно частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року по справі № 539/2869/16-ц висловив висновок про те, що постачання теплової енергії та гарячої води здійснюється не квартирі як об`єкту права власності, а певному суб`єкту (власнику, співвласнику, наймачу, суб`єкту сервітуту тощо), який проживає в квартирі. З урахуванням цього, постачальник самостійно визначає особу або осіб, які є споживачами за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу і мають відповідати за позовом про стягнення відповідної заборгованості.

Відтак, правовідносини, які склалися між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» і відповідачем як споживачем послуг, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) щодо оплати наданих послуг.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить відомості про нараховані та сплачені суми, із їх розмежуванням за кожним видом послуг, здійснений на підставі затверджених тарифів, а також відображає розмір заборгованості за кожен місяць. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачем не надавалося.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних із ненаданням доказів.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Як визначено у статтях 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вона як власник частини квартири не отримувала відповідні послуги за адресою АДРЕСА_1 , а тому колегія суддів частково погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення правил підсудності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Такам чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно, а також до речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована у ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», як споживач послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.10.2024 року (а.с.95) вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1938 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Спадщина складається, з 3/5 часток в праві власності на кв. АДРЕСА_4 , загальною площею 51,10 кв.м., що на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних депутатів Полтавської області 06.10.1997 року, належали:

1/5 частка в праві власності на квартиру – особисто спадкодавцю;

1/5 частка в праві власності на квартиру – дружині спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

1/5 частка в праві власності на квартиру – ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 власником 1/5 частки зазначеної квартири є ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене відповідачці ОСОБА_1 належить 4/5 частки в майні зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 підлягає до стягнення заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 4/5 частки від заявлених позивачем сум, а саме заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 25719,31 грн., плату за абонентське обслуговування в розмірі 778,59 грн., нараховані на суму заборгованості 3% річних в розмірі 819,66 грн., індекс інфляції в розмірі 3758,56 грн. та судовий збір в сумі 1695,68 грн.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Браташа Юрія Павловича задовольнити.

Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 04 листопада 2025 року – змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 25719,31 грн., плату за абонентське обслуговування в розмірі 778,59 грн., нараховані на суму заборгованості 3% річних в розмірі 819,66 грн., індекс інфляції в розмірі 3758,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судовий збір у розмірі 1695,68 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 липня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль