Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №536/482/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/482/25 Номер провадження 22-ц/814/1666/26Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя Панченко О.О.

судді Одринська Т.В., Пікуль В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

з участю позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» адвокатів Сенчука А.О., Дронова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засідання у режимі відеоконференції у м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» та ОСОБА_1

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 листопада 2025 року ухвалене у складі судді Баранської Ж.О., повний текст судового рішення виготовлено – 05 грудня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання незаконними дій та стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

19.02.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом та просив: - стягнути з АТ «Полтаваобленерго» на його користь борг в сумі 11 293, 82 грн. з розрахунку розміру пені 3 % за кожен день прострочення виконання відповідачем договору про надання послуг з розподілу електричної енергії за період з 26 листопада 2021 року по 14 лютого 2022 року;

- визнати незаконним відключення з 14 лютого 2022 року по 02 березня 2022 року електропостачання споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з АТ «Полтаваобленерго» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 113, 59 грн., що полягала у неможливості позивача скористатись наперед сплаченими інтернет послугами, що надаються компанією «Лінк»;

- стягнути з АТ «Полтаваобленерго» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 292 359 300 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував наступним.

Згідно положень п. 7.10 та 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання. Таким чином, у відповідача станом на 14.02.2022 року не було жодного права відключати електропостачання з порушенням п. 11.5.13 та п. 11.5.12 Кодексу систем розподілу, а також з порушенням п. 7.11 ПРЕЕ.

Однак 14 лютого 2022 року відбулось незаконне відключення електропостачання домоволодіння позивача, при цьому представниками АТ «Полтаваобленерго» було повністю проігноровано надання ОСОБА_1 ухвали та судової повістки по справі № 536/2067/21, по якій судове засідання було призначене на 14 лютого 2022 року о 14.00 годині. При цьому, як вказав позивач, рішення у справі № 536/2067/21 було винесене на його користь, оскільки відключення електропостачання до домоволодіння ОСОБА_1 , яке відбулось 25 листопада 2021 року визнано незаконним.

Таким чином, як на думку позивача, через його пряму дискримінацію, відповідач заборгував позивачу пеню в розмірі 3 % за прострочене виконання договору, а також незаконно провокував з боку ТОВ «Полтаваенергозбут» заявки на відключення електропостачання.

Окрім того, внаслідок незаконних дій відповідача у позивача була відсутня можливість користуватись наперед оплаченими послугами інтернету, що надаються компанією Лінк, а тому позивач вважав, що стягненню з відповідача на його користь підлягає сума таких витрат у розмірі 113, 59 грн.

Також позивач вказував, що внаслідок дій відповідача він зазнав моральних страждань, розмір відшкодування яких оцінює в 292 359 300 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Із підстав викладеного, просить захистити порушене право в межах заявлених вимог позову, вирішивши питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано дії Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» по відключенню від електропостачання з 14 лютого 2022 року по 02 березня 2022 року домоволодіння споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , незаконними.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на користь ОСОБА_1 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в іншій частині – відмовлено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на користь держави судовий збір в сумі 1211, 20 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними дій АТ «Полтаваобленерго» по відключенню домоволодіння від електропостачання з 14 лютого 2022 по 02 березня 2022, вмотивовано тим, що в порушення положень нормативних актів, ОСР повідомив позивача ОСОБА_1 про заплановане відключення менш ніж за 5 робочих днів, а саме 08 лютого 2022 року (дата отримання повідомлення) та здійснив таке відключення 14 лютого 2022 року, тобто через 4 робочі дні після отримання повідомлення.

Сторони із рішенням суду першої інстанції не погодилися та оскаржили його в апеляційному порядку.

Відповідач АТ «Полтаваобленерго» у вимогах апеляційної скарги просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Зазначає, що позивачем не було подано до суду та не було долучено до матеріалів позовної заяви №536/482/25 жодних доказів, які б підтверджували завдані йому моральні чи фізичні страждання, втрати немайнового характеру тощо.

Вказує, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування процесуального права, внаслідок чого не було встановлено фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення спору, що призвело до ухвалення судом першої інстанції незаконного судового рішення, яке суперечить правозастосовчій практиці Верховного Суду.

Позивач ОСОБА_1 у вимогах своєї апеляційної скарги просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, ухвалити в цій частині нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі.

25.02.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Полтаваобленерго» в повному обсязі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши позивача ОСОБА_1 , представників відповідача адвокатів Сенчука А.О., Дронова А.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

З 01 січня 2019 року відповідно до положень Закону України «Про ринок електричної енергії» енергопослуги побутовим споживачам, в тому числі і Кременчуцького району, надають АТ «Полтаваобленерго» (оператор системи розподілу) та ТОВ «Полтаваенергозбут» (компанія-постачальник).

04 лютого 2022 року представником АТ «Полтаваобленерго» Федоренко К. складено попередження № 769 про припинення електроживлення (надання послуг з розподілу), з якого вбачається, що на підставі пункту 11.5.2 Кодексу систем розподілу, пункту 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, за порушення вимог п. 5.5.5 ПРРЕЕ та у відповідності до пункту 10 Договору споживача та заявки - повідомлення про припинення електроживлення споживачів постачальника універсальних послуг ТОВ «Полтаваенергозбут» б/н від 25.11.2021 року, 14 лютого 2022 року з 08.00 години буде повністю припинено розподіл електричної енергії по об`єкту з ЕІС-кодом 62Z1596687323341 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 60, Т. 1).

Як вбачається з повідомлення АТ «Полтаваобленерго» б/н, 14 лютого 2022 року відбулося відключення електроустановки споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі повідомлення ТОВ «Полтаваенергозбут» (а.с. 27, Т. 1).

Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, ОСОБА_1 було вручено вказане вище повідомлення особисто 09 лютого 2022 року (а.с. 61, Т. 1.)

Відеозаписом, який надано позивачем ОСОБА_1 в якості доказу, також підтверджується факт здійснення уповноваженими представниками відповідача відключення електроустановки ОСОБА_1 , а саме його домоволодіння по АДРЕСА_1 від електропостачання.

Частково задовольняючи вимоги позову та визнаючи незаконними дії відповідача по відключенню домоволодіння позивача від електропостачання, суд першої інстанції виходив із того, що законодавець поклав обов`язок повідомлення споживача та електропостачальника про відключення від електропостачання домоволодіння саме на оператора системи розподілу, яке останній має здійснити за 5 робочих днів до запланованої дати обмеження/припинення розподілу електричної енергії, проте домоволодіння споживача ОСОБА_1 відключено від електропостачання через 4 робочі дні після отримання повідомлення.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Вбачається, що між сторонами виникли спірні правовідносини у сфері постачання фізичним особам електричної енергії та її використання на побутові потреби, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 14.03.2018 №312.

Відповідно до положень пункту 5.1.1 ПРРЕЕ оператор системи має право, зокрема, 1) отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії та плату за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України; 6) тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв`язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Згідно з пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

У відповідності до пункту 7.5 ПРРЕЕ оператор системи припиняє повністю або частково постачання електричної енергії споживачу за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі:

- відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади);

- недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв`язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача;

- заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи;

- несплати вартості не облікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем не облікованої електричної енергії на користь оператора системи);

- невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

- закінчення терміну дії, розірвання або не укладення договору між споживачем та оператором системи;

- закінчення терміну дії договору між. споживачем та постачальником «останньої надії» (за умови не укладення споживачем договору з іншим електропостачальником);

- порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209.

Припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється також електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі:

- заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником;

- недопущення уповноважених представників електропостачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача.

Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.

Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).

Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього.

Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.

У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється.

Оператор системи протягом одного робочого дня після надання споживачу попередження про припинення електроживлення повідомляє про це електропостачальника споживача та адміністратора комерційного обліку. У разі отримання оператором системи від електропостачальника звернення щодо відключення електроустановки споживача оператор системи має повідомити адміністратора комерційного обліку про отримання відповідного звернення протягом дня його отримання.

Згідно пункту 7.10 ПРРЕЕ припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу.

Водночас, пунктом 11.5.12 Кодексу систем розподілу, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 310, передбачено, що електропостачальник має право звернутися до ОСР (оператор системи розподілу) щодо припинення електроживлення Користувача (споживача електричної енергії), з яким електропостачальником укладено договір про постачання електричної енергії. У зверненні електропостачальник повинен, зокрема, зазначити дані, що ідентифікують відповідного споживача електричної енергії (EIC-код), та причину (підставу) припинення електроживлення такого споживача електричної енергії.

Попередження про припинення електроживлення надсилається ОСР одночасно електропостачальнику та відповідному споживачу електричної енергії за 5 робочих днів до запланованої дати обмеження/припинення розподілу електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що припинення постачання електроенергії до домоволодіння позивача відбулося 14 лютого 2022 року та тривало до 02 березня 2022 року відбулося згідно заявки-повідомлення про припинення електроживлення споживачів постачальника ТОВ «Полтаваенергозбут» б/н від 25 листопада 2021 року.

З огляду на вказане та беручи до уваги положення пункту 11.5.12 Кодексу систем розподілу, попередження про припинення електроживлення надсилається ОСР (у даному випадку – АТ «Полтаваобленерго») одночасно електропостачальнику - ТОВ «Полтаваенергозбут» та споживачу ОСОБА_2 електричної енергії за 5 робочих днів до запланованої дати обмеження/припинення розподілу електричної енергії.

За таких обставин, законодавець поклав обов`язок повідомлення споживача та електропостачальника про відключення від електропостачання домоволодіння саме на оператора системи розподілу, яке останній має здійснити за 5 робочих днів до запланованої дати обмеження/припинення розподілу електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вказаних вище положень нормативних актів, ОСР повідомив позивача ОСОБА_1 про заплановане відключення менш ніж за 5 робочих днів, а саме 09 лютого 2022 року (дата отримання повідомлення) та здійснив таке відключення 14 лютого 2022 року, тобто через 4 робочі дні після отримання повідомлення (т.1 а.с. 61).

З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що після 09.02.2022 р. робочими днями були 10, 11, 14 лютого 2022 року суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо визнання незаконними дій відповідача щодо відключення від електропостачання його домоволодіння, яке тривало у період з 14 лютого 2022 року по 02 березня 2022 року.

Щодо стягнення моральної шкоди колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 2 та 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Надаючи правову оцінку доводам ОСОБА_1 , щодо заподіяння йому моральної шкоди, колегія суддів приймає до увагу факт припинення постачання електричної енергії, що спричинило зміну організації його побуту та завдало душевних переживань.

Судом першої інстанції було обґрунтовано відхилено доводи ОСОБА_1 про спричинення йому моральної шкоди внаслідок прямої дискримінації за віросповіданням з підстав їх недоведеності. У свою чергу позивачем не зазначено у чому саме полягала дискримінація та не надано відповідних доказів.

Зважаючи на наведене, враховуючи характер спірних правовідносин, тривалість відсутності електропостачання, колегія суддів вважає співмірним та обґрунтованим відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

Надане 30.12.2025 року АТ «Полтаваобленерго» Полтавському апеляційному суду як додаток трекінг поштового відправлення не може бути прийнято до уваги колегією суддів враховуючи наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи.

Під час апеляційного перегляду справи, представником позивача поданий новий доказ який не був предметом дослідження судом першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Приймаючи до уваги те, що представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання даних доказів до суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для їх прийняття та дослідження.

Стосовно заявленого в апеляційній скарзі ОСОБА_1 клопотання про залучення ГУР МОУ, ЗСУ та СБУ колегія суддів вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу.

Згідно з п.1ч.1ст.365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Дослідивши доводи клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, колегія суддів вважає, що в даному випадку оскаржуване рішення суду першої інстанції висновків чи вказівок про права та обов`язки безпосередньо зазначених державних органів не містить.

Тому, колегія суддів вважає, що підстави для залучення третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору, відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, апеляційні скарги Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» та ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 листопада 2025 року без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесені сторонами під час розгляду справи місцевим судом, та відсутні підстави для розподілу судових витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі третіх осіб – відмовити.

Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 липня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль