Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №346/2419/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/2419/26

Провадження № 33/4808/483/26

Категорія ст.122-4 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю., з участю секретаря с/з Місюк В.Л., Бойчука М.М. та його захисника адвоката Бойчук І.В., потерпілого ОСОБА_1 , розглянув апеляційну скаргу адвоката Бойчук І.В. в інтересах ОСОБА_2 на постанову Коломийського міськрайонного суду від 01.07.2026.

в с т а н о в и в :

1. Зміст постанови суду першої інстанції.

1.1. Суд визнав ОСОБА_2 винним за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП наклав штраф в розмірі 3 400 грн.

1.2. Згідно постанови, ОСОБА_2 02.05.2026 року о 20 год. 45 хв. в с.Коршів, по вул.Незалежності, Коломийського району Івано-Франківської області, керуючи автомобілем марки «Opel Zafira», д.н.з. « НОМЕР_1 », під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем марки «ЗАЗ 110307», д.н.з. « НОМЕР_2 », що належить ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали пошкодження.

Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.10.9 ПДР України, після чого залишив місце даної дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив вимоги п.2.10 (а) ПДР України.

2. Доводи апеляційної скарги.

2.1. Суд не врахував суперечливості в показаннях потерпілого та свідка щодо часу вчинення дорожньо-транспортної пригоди, які були змінені ними під час надання пояснень, та безпідставно відхилив пояснення самої особи, яка притягається до відповідальності.

2.2. Судом не було належним чином досліджено відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, що свідчить про неповне та необ`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

2.3. Суд безпідставно поклав в основу постанови відомості про пошкодження автомобіля Opel Zafira, оскільки працівники поліції не провели його належного огляду, не здійснили фото чи відеофіксацію, не виміряли та не описали характер пошкоджень.

2.4. Схема ДТП носить формальний характер, оскільки складена зі слів учасників без об`єктивних даних щодо розташування транспортних засобів, траєкторії їх руху та механізму зіткнення, тому суд помилково визнав її достатнім та допустимим доказом.

2.5. Суд першої інстанції допитав як свідка особу, яка під час оформлення матеріалів справи виступала в статусі понятого, при цьому дана особа не була очевидцем ДТП, а лише чула звук зіткнення.

2.6. Матеріали справи не містять жодних об`єктивних доказів того, що водій відчув контакт між транспортними засобами, усвідомлював факт настання ДТП та умисно залишив місце пригоди.

Враховуючи наведені обставини, просить оскаржену постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень передбачених ст.124, 122-4 КУпАП.

3. Позиції сторін в судовому засіданні апеляційного суду.

В судовому засіданні сторона захисту доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Апелянт пояснив, що учасником ДТП не був, протоколи щодо нього недостовірні, а пояснення потерпілого та свідка неправдиві.

Потерпілий заперечив доводи апеляційної скарги, показав, що його автомобіль був припаркований. Він самого ДТП не бачив, перебував з товаришем в 10 метрах від свого автомобіля, однак почув звук удару і відразу ж вийшов глянути. Побачив пошкодження свого автомобіля і побачив, як автомобіль Апелянта від`їздив з того місця. Виключає, що хтось інший вчинив ДТП.

4. Мотиви апеляційного суду.

4.1. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні. Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 підтверджується сукупністю досліджених доказів: протоколами про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, поясненнями потерпілого та свідка.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

4.2. Щодо доводів про суперечливість показань потерпілого та свідка щодо часу вчинення ДТП.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив ці зауваження, оскільки в матеріалах справи (протокол прийняття заяви про злочин від 02.05.2026 р. та первинні письмові пояснення, відібрані безпосередньо в день події) чітко зафіксовано час події — 20:45. Розбіжності в усних поясненнях під час судового засідання логічно та правильно пояснені судом впливом тривалого проміжку часу, що минув з моменту події, і не спростовують самого факту вчинення правопорушення.

4.3. Щодо доводів про неналежне дослідження відеозаписів з нагрудних камер поліцейських.

Вказані відеозаписи фіксують обстановку на місці вже після вчинення ДТП (зокрема, спілкування поліцейських з учасниками події) і не можуть бути беззаперечним доказом відсутності самого факту зіткнення в минулому.

4.4. Щодо доводів про формальний характер схеми ДТП та відсутність належного огляду (фото/відеофіксації) пошкоджень.

Схема місця ДТП складена уповноваженою посадовою особою поліції відповідно до вимог чинного законодавства. У ній чітко зафіксовано локалізацію пошкоджень на обох транспортних засобах (задній бампер на «Opel Zafira» та задня права частина на «ЗАЗ 110307»). Жодних зауважень щодо правильності відображення даних у схемі під час її складання учасниками подано не було, тому вона є належним та допустимим доказом.

Відсутність додаткової фото чи відеофіксації пошкоджень з боку поліції не робить схему недійсною.

4.5. Щодо доводів про допит як свідка ОСОБА_3 , який також був залучений як понятий під час складання схеми ДТП.

Норми КУпАП не містять заборони допитувати особу в якості свідка щодо обставин події, очевидцем яких вона була (або сприймала за допомогою органів чуття — наприклад, чула звук удару та бачила від`їзд автомобіля), навіть якщо ця ж особа фігурує як понятий при оформленні адміністративних матеріалів поліцією. Оцінка його показань судом першої інстанції є належною, оскільки вони узгоджуються з іншими матеріалами справи.

4.6. Щодо доводів про недоведеність умислу на залишення місця ДТП та того, що водій міг не відчути зіткнення.

Суд відхиляє ці доводи як спосіб уникнення відповідальності. З огляду на характер пошкоджень, наявних на транспортних засобах (пошкодження бампера та задньої частини кузова), водій, проявляючи необхідну уважність як учасник дорожнього руху, об`єктивно повинен був відчути контакт. Залишення місця ДТП, до якого водій причетний, є порушенням п. 2.10 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

5. Висновок.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП.

Порушень норм процесуального права, які б тягнули за собою скасування оскарженого рішення, не встановлено.

Керуючись статтею 294 КУпАП суддя апеляційного суду,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Бойчук І.В. – залишити без задоволення.

Постанову Коломийського міськрайонного суду від 01.07.2026 щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Постанова не оскаржується.

Суддя А.Ю. Малєєв