Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №183/3951/17 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2492/26 Справа № 183/3951/17 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Другої Самарівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Лариси Петрівни про визнання недійсними і скасування витягів із спадкового реєстру та спадкової справи, визнання недійсною та скасування довідки, –

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання недійсною та скасування спадкової справи, визнання недійсною та скасування довідки.

12 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій визначила відповідачем державного нотаріуса Другої Самарівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Ларису Петрівну, замість Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області.

Позовні вимоги, з урахуванням уточнень, позивачка обґрунтовувала тим, що на підставі ордеру № 290, виданого 02 серпня 2005 року виконавчим комітетом Меліоративної селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, вона та її чоловік ОСОБА_2 вселилися в житлове приміщення, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно до свідоцтва про право власності на житло серія НОМЕР_1 , виданого 10 квітня 2006 року Меліоративною селищною радою Новомосковського району Дніпропетровської області, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була передана у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у спільну сумісну власність її, ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 .

Нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П. 17 лютого 2009 року заведено спадкову справу № 112/2009 за заявою громадянки російської федерації ОСОБА_3 про прийняття спадщини після громадянина російської федерації ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Нотаріусом було сфальсифіковано факт наявності заповіту ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер в с. Невон, Усть-Ілімського району, Іркутської області, російської федерації на нерухоме майно, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , також, було сфальсифіковано факт наявності права власності ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на зазначену квартиру.

У спадковій справі нотаріусом сформовано Витяг зі Спадкового реєстру № 18609759 від 17 лютого 2009 року, в якому державним нотаріусом використано у якості підстави для відкриття спадкової справи № 112/2009, реєстрацію заповіту іншої фізичної особи і на інше майно, посвідченого 22 грудня 1989 року Конотопською районною державною нотаріальною конторою Сумської області.

У спадковій справі нотаріусом також сформовано витяг зі спадкового реєстру № 18609723 від 17 лютого 2009 року, відповідно до якого не визначено дату і місце народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та невірно зазначена дата смерті останнього.

Позивачка вважала, що працівниками Новомосковської районної державної нотаріальної контори, з метою особистого збагачення, без подання громадянкою російської федерації ОСОБА_3 необхідних для вчинення нотаріальних дій документів, було незаконно заведено спадкову справу № 112/2009 від 17 лютого 2009 року щодо майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, ігноруючи рішення реєстратора Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про відмову ОСОБА_3 у видачі Витягу з Реєстру прав власності, державний нотаріус Крутько Л.П., перевищуючі свої повноваження, самовільно визнала ОСОБА_4 власником нерухомого майна – квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Щоб приховати свої неправомірні нотаріальні дії, державним нотаріусом на запит суду у цивільній справі № 2-2944/11 не була надана спадкова справа, на надано довідку № 2063/01-16 від 18 листопада 2011 року, якою посвідчила суду право на спадщину громадянки росії ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно та повідомила суд про відкриття спадкової справи № 112/2009, чим забезпечила останній трирічний строк позовної давності.

Внаслідок злочинних дій державного нотаріуса Крутько Л.П., її у 2012 році судом позбавлено право власності на квартиру, а у 2015 році – права на проживання у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказувала, що вона зверталася до нотаріуса Крутько Л.П. з клопотанням про скасування спадкової справи № 112/2009 від 17 лютого 2009 року та довідки № 2063/01-16 від 18 листопада 2011 року, але листом № 1155/02-17 від 01 липня 2017 року Новомосковська районна державна нотаріальна контора відмовила у задоволенні клопотання.

Таким чином, державний нотаріус ОСОБА_5 продовжує приховувати скоєний нею особисто злочин – службовий підлог, у зв`язку з чим, вона змушена звертатися до суду.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд:

- визнати недійсним та скасувати витяг зі спадкового реєстру № 18609723 від 17 лютого 2009 року;

- визнати недійсним та скасувати витяг зі спадкового реєстру № 18609759 від 17 лютого 2009 року;

- визнати недійсною та скасувати спадкову справу № 112/2009 від 17 лютого 2009 року Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за заявою про прийняття та видачу спадини за законом ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на нерухоме майно – квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсною та скасувати довідку № 2063/01-16 від 18 листопада 2011 року Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області на ім`я судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Мельниченка С.П. у справі № 2944/11.

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

У поданій 24 листопада 2025 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі ордеру № 290, виданого 02 серпня 2005 року виконавчим комітетом Меліоративної селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, позивачка ОСОБА_1 вселилися в житлове приміщення – квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло серія НОМЕР_1 , виданого 10 квітня 2006 року Меліоративною селищною радою Новомосковського району Дніпропетровської області, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була передана у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 .

Державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П. 17 лютого 2009 року заведено спадкову справу № 112/2009 за заявою громадянки російської федерації ОСОБА_3 про прийняття спадщини після громадянина російської федерації ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17 лютого 2009 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П. сформовано витяг зі спадкового реєстру спадкових справ № 18609723.

17 лютого 2009 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П. сформовано витяг зі спадкового реєстру спадкових справ № 18609759.

18 листопада 2011 року завідувачкою Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П. на ім`я судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Мельниченка С.П. у справі № 2944/11 направлено довідку № 2063/01-16, відповідно до якої зазначається, що на виконання ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2011 року, Новомосковська районна державна нотаріальна контора повідомляє, що після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 заведено спадкову справу № 112/2009. Із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_3 , яка мешкає: АДРЕСА_2 .

Також встановлено, що 14 серпня 2012 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у цивільній справі № 2-2944/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання недійсними та скасування рішення, розпорядження і свідоцтва та визнання права власності в порядку спадкування; за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право власності недійсним.

Вказаним рішення суду позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання недійсними та скасування рішення, розпорядження та свідоцтва та визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково. Визнано незаконним та скасоване рішення Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 67 від 14 травня 2005 року «Про надання житла жителям селища смт. Меліоративне» в частині надання трикімнатної квартири загальною площею 64 кв.м., житловою площею 42,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасоване розпорядження голови Меліоративненської селищної ради Новомосковського району, як органу приватизації, за № 81 від 10 квітня 2006 року, згідно якого квартира АДРЕСА_3 передана у приватну власність ОСОБА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 10 квітня 2006 року Меліоративненською селищною радою Новомосковського району згідно якого квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право власності недійсним відмовлено.

Згідно встановлених судом обставин, підставою задоволення позовних вимог ОСОБА_3 стало те, що 10 травня 1995 року Меліоративненською селищною радою було видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , вказане свідоцтво було зареєстровано в Новомосковському БТІ, про що мається відмітка в ньому з печаткою БТІ.

Суд прийшов до висновку, що видача в наступному виконавчим комітетом Меліоративної селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області ордеру № 290 від 02 серпня 2005 року, відповідно до якого ОСОБА_1 вселилися в житлове приміщення – квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , оформлення та видача свідоцтва про право власності на житло серія НОМЕР_1 , виданого 10 квітня 2006 року Меліоративною селищною радою Новомосковського району Дніпропетровської області, про передачу спірного житла у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушує права спадкоємця ОСОБА_3 .

Крім того, 23 червня 2016 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у цивільній справі № 183/2365/15 за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , про визнання недійсною та протиправною нотаріальну дію визнання неправомірним та скасування нотаріального акту, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року у справі № 183/2365/15 змінено в частині правового обґрунтування відмови у позові.

Суд апеляційної інстанції у рішенні від 15 вересня 2016 року зазначив, що з матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкова справа заведена 17 лютого 2009 року у зв`язку з надходженням доручення Міністерства юстиції України за супровідним листом Головного управління юстиції Дніпропетровської області щодо направлення за належністю заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 для вжиття відповідних заходів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права не є ефективним.

Також суд врахував, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або його оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У відповідності до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦПК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно приписів статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

У відповідності до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 34 Закону «Про нотаріат» встановлений перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси.

Станом на 2009 рік (рік заведення спадкової справи) вчинення нотаріальних дій нотаріусами України було регламентовано Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882.

У відповідності до пункту 195 зазначеної Інструкції на підставі заяви заінтересованої особи про відкриття спадщини нотаріус заводить спадкову справу.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

У справі, яка переглядається, звертаючись до суду з позовом позивачка просила суд визнати недійсним та скасувати витяг зі спадкового реєстру № 18609723 від 17 лютого 2009 року; визнати недійсним та скасувати витяг зі спадкового реєстру № 18609759 від 17 лютого 2009 року; визнати недійсною та скасувати спадкову справу № 112/2009 від 17 лютого 2009 року Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за заявою про прийняття та видачу спадини за законом ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на нерухоме майно – квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсною та скасувати довідку № 2063/01-16 від 18 листопада 2011 року Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області на ім`я судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Мельниченка С.П. у справі № 2944/11.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання недійсним та скасування витягу зі спадкового реєстру, спадкової справи, довідки нотаріальної контори, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У той же час, статтею 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси.

Такі дії, як заведення нотаріусом спадкової справи, надання відповіді на запити інших установ у даному переліку відсутні, тобто, обставини, які оскаржує позивачка не відносяться до нотаріальних дій.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Відтак, розглядаючи спір суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачкою оскаржуються наведені вище дії нотаріуса, які не відносяться до нотаріальних дій, актів, які оскаржуються у передбаченому законом порядку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Таким чином, за встановлених у справі обставин та наданих цьому доказів вбачається, що позивачка фактично намагається довести своє право на нерухоме майно, квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка перейшла у власність ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи наведене, зазначений спір необхідно розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивачки, у тому числі на нерухоме майно іншою особою.

Зміст і характер правовідносин між учасниками справи та встановлені судом обставини свідчать про те, що спір у позивачки виник саме з ОСОБА_3 щодо права власності на квартиру, у той же час, позивачем ОСОБА_1 не пред`являлося позовних вимог до ОСОБА_3 , як власника нерухомого майна.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивачка надала пояснення та докази щодо обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2025 року – без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 29 липня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 31 липня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.Ю. Ткаченко

М.М. Пищида