Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №201/6839/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3451/26 Справа № 201/6839/25 Суддя у 1-й інстанції - Куць О. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Макарова М.О., Свистунової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 16 грудня 2025 року у складі судді Куць О.О. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 1-19), в обґрунтування якого посилалось на те, що 26.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №4009931 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 4 000 грн (п. 1.2. кредитного договору), строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконали та надали йому кредит в сумі 4 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідно до п. 1.4.1. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2. Договору. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором, 24 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу №24/05/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» повідомили відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення в особистий кабінет боржника. Також позивач вказував, що ним нараховані відсотки за 119 календарних днів за період з 25.05.2024 року по 20.09.2024 року в межах строку договору відповідно до наступного: 4 000 грн * 2% = 79,80 грн * 119 календарних днів = 9 496,20 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору №4009931 перед позивачем не сплачена і складає 30 335,97 грн, з яких: 3 990 грн - тіло кредиту, 16 849,77 грн - нараховані відсотки за користування кредитом, нараховані відсотки за 119 календарних днів - 9 496,20 грн.

Крім того, 30.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір №7123597 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №205-ОД від 10 лютого 2022 року. Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 4 000 грн (п. 1.3. кредитного договору), строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту вказується в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконали та надали йому кредит в сумі 4 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. Договору. 30.10.2023 року відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором, 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомили відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення. Також позивач вказував, що ним нараховані відсотки за 121 календарних днів за період з 27.05.2024 року по 24.09.2024 року в межах строку договору відповідно до наступного: 4 000 грн * 1,99% = 79,6 грн * 121 календарних днів = 9 631,60 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору №7123597 перед позивачем не сплачена і складає 20 954,80 грн, з яких: 4 000 грн - тіло кредиту, 7 323,20 грн - нараховані відсотки за користування кредитом, нараховані відсотки за 121 календарних днів - 9 631,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача суму коштів у загальному розмірі 51 290,77 грн, а також сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн.

Заочним рішенням Соборного районного суду м.Дніпра від 16 грудня 2025 року позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» з ОСОБА_1 заборгованість за договором №4009931 від 26 вересня 2023 року станом на 24 травня 2024 року в загальному розмірі 20 839,77 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу - 3 990 грн, заборгованості по відсоткам - 16 849,77 грн.

Стягнуто на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» з ОСОБА_1 заборгованість за договором №7123597 від 30 вересня 2023 року станом на 27 травня 2024 року в загальному розмірі 11 323,20 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу - 4 000 грн, заборгованості по відсоткам - 7 323,20 грн.

Стягнуто на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 519,01 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 9 406,06 грн, а всього 10 925,07 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 184-192).

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскарженого рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову та вирішення питання щодо судових витрат (т. 2 а.с. 1-10).

ОСОБА_1 не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково враховуючи наступне.

Встановлено, що 26.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, було укладено електронний договір №4009931 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту складає 4 000 гривень (п.1.2. Кредитного договору). Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. (п.1.3 Кредитного договору).

Пунктом 1.4 договору визначено тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено стандартну проценту ставку в розмірі 2,00% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3. цього договору.

Згідно п.1.4.2. договору знижена процентна ставка 0,01% в день та застосовується відповідно до умов вказаних в даному Договорі.

Відповідно до п.2.1. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2188-3105 від 31.05.2024 року, на виконання договору укладеного із ТОВ «Лінеура Україна», було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» на суму 4 000 грн, призначення платежу: зарахування на картку НОМЕР_1 .

24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №24/05/2024, відповідно до умов якого первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) новому кредитору ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» свої права вимоги за кредитними договорами, натомість фактор сплачує первісному кредитору грошові кошти за відступлення права вимоги.

Згідно витягу з реєстру боржників, який являється додатком №1 до договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024 року, ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги до відповідача за кредитним договором №4009931 від 26.09.2023 року. У вказаному документі заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №4009931 від 26.09.2023 року становить 20 839,77 грн та складається з 3 990,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 16 849,77 грн заборгованості по відсотках. Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024 року строк Договору №4009931 від 26.09.2023 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 119 календарних дні, яке складає 9 496,20 грн.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснювалася в повному обсязі оплата на рахунок первісного кредитора в рахунок виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає 30 335,97 грн 66 коп, яка складається з 3 990,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 16 849,77 грн заборгованості по відсоткам, які нараховані первісним кредитором, 9 496,20 грн заборгованості по відсоткам, які нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 119 календарних дні.

Також встановлено, що 30.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір №7123597 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 4 000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору (п. 1.4. Кредитного договору).

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 4 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» №20240612-13а від 12.06.2024 року.

27 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» укладений договір факторингу №27.05/24-Ф, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 за договором №7123597 про надання споживчого кредиту від 30.09.2023 року.

Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 року реєстру боржників ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №7123597 про надання споживчого кредиту від 30.09.2023 року в сумі 11 323,20 грн, з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 323,20 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно із карткою обліку договору (розрахунку заборгованості), за укладеним договором №7123597 про надання споживчого кредиту від 30.09.2023 року відповідачу нараховано заборгованість за період з 30.09.2023 року по 26.05.2024 року в сумі 11 323,20 грн, з яких: 4 000 грн - основний борг; 7 323,20 грн - проценти.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснювалася оплата на рахунок первісного кредитора в рахунок виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає 20 954 грн 80 коп, яка складається з 4 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 7 323,20 грн заборгованості по відсоткам, які нараховані первісним кредитором, 9 631,60 грн заборгованості по відсоткам, які нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 121 календарний день.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є правонаступником ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Авентус Україна» та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитними договорами, які укладені з ОСОБА_1 , та позивачем доведено факт перерахування грошових коштів відповідно до умов кредитних договорів на рахунок відповідача. Однак, право вимоги на нараховані відсотки за 119 календарних днів у розмірі 9 496,20 грн, та за 121 календарних днів у розмірі 9 631,60 грн, факторові не передавалось, а тому позивачем не доведено та не обґрунтовано його право на нарахування цих відсотків за період з 25.05.2024 року по 20.09.2024 року, та відповідно з 27.05.2024 року по 24.09.2024 року.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, встановлено, що 26.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір №4009931 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «А880», що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Також встановлено, що 30.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір №7123597 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «С2153», що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, підписавши вказані договори електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та погодився з умовами договорів, при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо визначення розміру процентів за його користування.

Факт укладання кредитних договорів відповідачем не спростовано.

Факт перерахування відповідачеві коштів в розмірі 4 000,00 грн на виконання умов договорів підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, та не спростовано відповідачем.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за кредитними договорами, проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами, кошти не повернув, а тому заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку, що фактично не оспорюється в апеляційній скарзі.

24.05.2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (Фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) уклали Договір факторингу №24/05/2024, предметом якого визначено, що за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

27.05.2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) уклали Договір факторингу №27.05/24-Ф, предметом якого визначено, що за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до Витягів з реєстру боржників, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» отримало право вимоги до відповідача за договорами №4009931 та №7123597.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Тобто, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (стара назва ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») набуло право грошової вимоги до відповідача за договорами №4009931 та №7123597.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

У даній справі проценти за користування кредитами, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитних договорів та не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, не застосував Закон України «Про споживче кредитування».

Так, 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року.

Указаним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою такого змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як видно з розрахунку заборгованості наданого позивачем видно, що первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» за період з 27.09.2023 року по 26.10.2023 року розраховано проценти за зниженою ставкою 0,01% в день, за період з 27.10.2023 року по 22.12.2023 року за стандартною ставкою 2,0% в день відповідно до умов договору, за період з 23.12.2023 року 22.04.2024 року за стандартною ставкою 2,0% в день, що відповідає умовам, що не суперечить пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, за період з 23.04.2024 року по 24.05.2024 року нарахування за відсотковою ставкою 2,0% є таким, що суперечить пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки з 23.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5%, а тому за вказаний період слід здійснити перерахунок нарахованих відсотків за користування кредитом, з 23.04.2024 року по 24.05.2024 року (31 день) * 59,85 грн (1,5% від 3 990,00 грн) = 1 855,35 грн.

Відтак загальний розмір заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» становить 16 231,32 грн (14 375,97 грн (за період з 27.09.2023 року по 22.04.2024 року) + 1 855,35 грн за період з 23.04.2024 року по 24.05.2024 року.

Суд першої інстанції не застосував до правовідносин сторін наведені положення Закону України «Про споживче кредитування» та дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення відсотків нарахованих первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» у розмірі 16 849,77 грн, виходячи із процентної ставки 2,0%, й фактично позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», який ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі, висновків суду першої інстанції в цій частині не оспорює.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі №201/2288/20 (провадження №61-7154св22) зроблено висновок про те, що особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги, у зв`язку з чим колегією суддів не здійснюється перерахунок відсотків нарахованих первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» у розмірі 16 849,77 грн, й рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Крім того, з розрахунку заборгованості наданого позивачем видно, що первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» за період з 30.09.2023 року 23.12.2023 року розраховано проценти за стандартною ставкою 1,99% в день відповідно до умов договору, за період з 24.12.2023 року 31.12.2023 року за стандартною ставкою 1,99% в день, що не суперечить пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь процентів нарахованих первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» у розмірі 7 323,20 грн, й фактично позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», який ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі, висновків суду першої інстанції в цій частині не оспорює.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач безпідставно нарахував відсотки після відступлення права вимоги, оскільки такі спростовуються змістом договорів факторингу.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» по кредитному договору №4009931 за період з 25.05.2024 року по 20.09.2024 року (119 календарних дні), які нараховані позивачем у відповідності до умов укладеного кредитного договору, тобто 1,99% на день, суперечить пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки з 23.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5%, а з 21.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, тому колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок процентів за вказані періоди 3 990,00 грн * 1,5% = 59,85 грн * 88 дні = 5 266,80 грн та 3 990,00 грн * 1% = 39,90 грн * 31 день = 1 236,90 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» по кредитному договору №7123597 за період з 27.05.2024 року по 24.09.2024 року (121 календарний день), які нараховані позивачем у відповідності до умов укладеного кредитного договору, тобто 1,99% на день, суперечить пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки з 23.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5%, а з 21.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, тому колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок процентів за вказані періоди 4 000,00 грн * 1,5% = 60,00 грн * 86 дні = 5 160,00 грн та 4 000,00 грн * 1% = 40,00 грн * 35 дні = 1 400,00 грн.

Місцевий суд на вищевказане не звернув уваги, а тому дійшов до помилкових висновків про відсутність підстав стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» по кредитному договору №4009931 за період з 25.05.2024 року по 20.09.2024 року (119 календарних дні) та по кредитному договору №7123597 за період з 27.05.2024 року по 24.09.2024 року (121 календарний день).

Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №4009931 який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» становить 27 343,47 грн та складається з наступного: сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3 990,00 грн, сума заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» - 16 849,77 грн, сума заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 191 календарний день 6 503,70 грн, а загальний розмір заборгованості за кредитним договором №7123597 який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» становить 17 883,20 грн та складається з наступного: сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4 000,00 грн, сума заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» - 7 323,20 грн, сума заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 121 календарні дні 6 560,00 грн у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» по кредитному договору №4009931 за період з 25.05.2024 року по 20.09.2024 року (119 календарних дні) та по кредитному договору №7123597 за період з 27.05.2024 року по 24.09.2024 року (121 календарний день) скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення яким задовольнити частково вказані вимоги позивача, враховуючи, що фактично в іншій частині рішення місцевого суду не оспорюється позивачем.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та збільшує цей розмірі судовий збір з 1 519,01 грн до 2 136,07 грн та витрати на правничу допомогу з 10 925,07 грн до 13 227,00 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню судовий збір, понесений на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 481,75 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, то колегія суддів виходить з такого.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано: Договір №07/07-2022 про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року, а також Звіт від 29 грудня 2025 року про надання правової допомоги до цього Договору, згідно яких витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становлять 8 000 грн, які сплачено у повному обсязі, згідно платіжної інструкції №8177 від 29 грудня 2025 року.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», положення якої знайшли свій розвиток у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №910/7310/20.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, зважаючи на часткове задоволення вимог апеляційної скарги, саме в частині фактичного розміру заборгованості, який оспорювався позивачем в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 464,00 грн та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково.

Заочне рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 16 грудня 2025 року в частині відмови у стягненні нарахованих позивачем відсотків за 119 календарних днів по кредитному договору №4009931 від 26.09.2023 року у розмірі 9 496,20 грн та в частині відмови у стягненні нарахованих позивачем відсотків за 121 календарний день по кредитному договору №7123597 від 30.09.2023 року у розмірі 9 631,60 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за нарахованими позивачем відсотками за 119 календарних днів по кредитному договору №4009931 від 26.09.2023 року у розмірі 6 503,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за нарахованими позивачем відсотками за 121 календарний день по кредитному договору №7123597 від 30.09.2023 року у розмірі 6 560,00 грн.

Заочне рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 16 грудня 2025 року в частині стягнення судових витрат - змінити, збільшивши розмір стягнутого судового збору сплаченого за подачу позову з 1 519,01 грн до 2 136,07 грн та збільшивши розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції з 10 925,07 грн до 13 227,00 грн.

Заочне рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 16 грудня 2025 року в іншій частині - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати в суді апеляційної інстанції пропорційно до задоволених вимог, а саме: судовий збір у сумі 2 481,75 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 464,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови буде складено 31 липня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.О. Макаров

О.В. Свистунова