Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №522/7773/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1356/26

Номер справи місцевого суду: 522/7773/26

Головуючий у першій інстанції Коваленко В.М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

захисника ОСОБА_1 – адвоката Сидоренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі ВКЗ, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до адміністративних матеріалів, 25.04.2026 року о 02 год. 17 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме електросамокатом Jet, в м. Одесі, по вул. Водопровідна, 4, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння приводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законодавством порядку за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер 7510 ARLM 0433, тест 2209. Результат огляду становить 1,20 ‰ (проміле), чим ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України (далі – ПДР), за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Приморським районним судом м. Одеси від 04 червня 2026 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.15-16).

Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 08 червня 2026 року, за допомогою послуг поштового зв`язку ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 18-23).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Апеляційний суд зазначає, що п. 2.9а ПДР забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання пункту 2.9а ПДР має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру, особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

За змістом ч. 2 вказаної норми права, такий огляд, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 3 ст. 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР, 1 №649393 від 25.04.2026 року (а.с. 1-2);

- довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія (а.с. 4);

- довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню (а.с. 5);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.8);

- тестуванням ОСОБА_1 на алкоголь за допомогою приладу «Drager», результат тесту склав 1,20 проміле (а.с.6-7);

- диском з відеозаписами з нагрудних камер співробітників УПП, на якому зафіксовано обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 9).

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).

Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Портативний відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).

Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, таким як: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст.ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 25.04.2026 року ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.9 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційній скарги, в частині того, що поліцейськими не було здійснено повноцінного огляду та встановлення ознак алкогольного сп`яніння, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, зважаючи на наступне.

Положеннями п. 2 - 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України (далі - Інструкція) встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп`яніння, перелік яких визначений у п.3 розділу І Інструкції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на запитання працівника поліції чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останнім надана відповідь: «Трохи є» (ПВР 471024 урив. 02:20:26), що і стали підставою до пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Після проходження ним огляду на місці зупинки за допомогою «Alcotest Drager 7510», працівником поліції було озвучено позитивний результат 1,20 проміле та роз`яснено останньому, що на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 було запропоновано у разі незгоди з результатами Драгеру проїхати в медичний заклад для проходження медичного огляду на стан сп`яніння, проте останній від даної пропозиції відмовився, що фактично було розцінено працівниками поліції як погодження з результатами приладу Драгер (ПВР 471024 урив.02:38:51-02:41:10; урив.02:45:49).

Посилання апелянта на недопустимість результатів огляду на місці зупинки як доказу через те, що Drаger Alcotest 7510 не пройшов належної процедури градуювання та калібрування, апеляційний суд відхиляє, з огляду на наступне.

Перелік спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ України та Держспоживстандартом для проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння міститься в Державному реєстрі, затверджених типів засобів вимірювальної техніки. Газоаналізатор Drager Safety AG and Co.KgaA (Germany), до яких належить і Drager Alcotest 6810, включені до вказаного переліку.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016 року, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.

Пунктом 1 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 № 1314-VII (із змінами) термін періодична повірка засобів вимірювальної техніки вживається в такому значенні - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 і становить 1 рік.

Відповідно до Європейського стандарту EN 15964:2018, що наказом «Українського науково-дослідницького і навчально центру проблем стандартизації, сертифікації та якості» 08.11.2018 № 404 прийнято як національний стандарт за позначенням ДСТУ EN 15964:2018 (EN 15964:2011, IDT «Breath alcohol test devices other than single use devices – Requirements and test methods») «Пристрої неодноразового використання для контролю видихуваного повітря, максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drаger Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

Відповідно до роздруківки чеку приладу вбачається, що датою останнього градуювання приладу «Drager Alcotest 7510» є 10.07.2025, отже станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння з його використанням - 25.04.2026, інтервал калібрування вказаного приладу, не закінчився.

Крім того, постановою Одеського апеляційного суду від 09 липня 2026 року було задоволено клопотання адвоката Сидоренка В.В. та витребувано із Управління патрульної поліції в Одеські області Департаменту патрульної поліції належним чином засвідчену копію документа, що підтверджує калібрування приладу з якого проводився тест на стан алкогольного сп`яніння 25 квітня 2026року у ОСОБА_1 ; належним чином засвідчену копію документа, що підтверджує повірку приладу, з якого проводився тест на стан алкогольного сп`яніння 25 квітня 2026 року у ОСОБА_1 ; належним чином засвідчену копію документа, що підтверджує проходження поліцейським, що проводив огляд 25 квітня 2026 року на стан алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 навчання по використанню та експлуатації приладу Drager Alcotest 7510; належним чином засвідчену копію документа, що підтверджує ознайомлення поліцейського, що проводив огляд 25 квітня 2026 року у ОСОБА_1 з Керівництвом/Настановою з експлуатації приладу Drager Alcotest 7510.

На виконання даної постанови суду Департаментом патрульної поліції управління патрульної поліції в Одеській області було направлено на адресу суду витребувані матеріали.

Аналізуючи надані документи, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння з його використанням - 25.04.2026, прилад Drager Alcotest 7510 був справний, наступної датою його повірки є 10.07.2026 року, тому доводи апеляційної скарги в цій частині суд відхиляє.

Також судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги, в частині того, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, огляд на стан сп`яніння мав проводитись відповідно до ст. 266-1 КУпАП.

Такого висновку апеляційний суд дійшов, виходячи з того, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022, №2839-IX, КУпАП доповнено ст. 266-1.

Так, відповідно до частин 2, 3 ст. 266-1 КУпАП огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України (далі – ЗСУ) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців ЗСУ, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння та перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що огляд осіб, перелік яких визначено ч. 1 ст. 266-1 КУпАП, проводиться у порядку, визначеному зазначеною статтею, у випадку виконання останніми обов`язків військової служби або перебування на території військових частин, а також на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме електросамокатом JET, який не відноситься до військового майна, він не виконував військових обов`язків, його було зупинено працівниками поліції у м. Одесі, по вул. Водопровідна, 4, тобто поза межами військової частини.

Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що порядок проведення огляду за ст. 266 та ст. 266-1 КУпАП є ідентичним і відрізняється лише суб`єктом його проведення.

Враховуючи вищевикладене, у поліцейських були відсутні підстави для виклику службових осіб військової служби правопорядку або керівництва військової частини та проведення ними огляду в порядку ст. 266-1 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що на наявному відеозаписі відсутній факт керування ОСОБА_1 електросамокатом, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки дані доводи апеляційної скарги спростовуються наданим відеозаписом, на якому ОСОБА_1 не заперечує факт керування ним електросамокатом. Крім того, на запитання працівника поліції чи знає ОСОБА_1 , що не можна керувати транспортним засобом в стані сп`яніння, останній відповів: «Я знаю, да, але це самокат», що також підтверджує факт керування (ПВР 471024 урив.02:20:27-02:20:36).

Апеляційний суд також не приймає до уваги твердження апеляційної скарги про те, що за керування електросамокатом «JET», не може наставати адміністративна відповідальність, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008 року, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п.1.10 ПДР.

Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій – четвертій ст. 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Згідно пункту 1.10 ПДР, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електроскутер, і в вузькому - механічний транспортний засіб.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі №127/5920/22 зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Окрім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року, №2956-IX (далі-Закон України №2956-IX) визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Нормативно-правовий акт розділяє легкі електричні транспортні засоби на дві категорії: легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. До цієї категорії підпадають всі прокатні самокати, низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. При цьому, пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год. не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли.

Тобто, відповідно до Закону України №2956-IX електросамокат є легким персональним електричним транспортним засобом.

При цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі №127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортного засобу, а не лише механічних транспортних засобів.

З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, є транспортним засобом, за керування яким в стані алкогольного сп`яніння, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки така обставина не спростовує правильних висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням викладеного, доводи наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими та зводяться до незгоди апелянта з оскаржуваною постановою суду.

Апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних, достовірних і допустимих доказах, які будучи проаналізованими, не викликають сумнівів у наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда