Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №522/10925/25-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2209/26

Справа № 522/10925/25-Е

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2025 року, постановленого під головуванням судді Бондар В.Я., повний текст рішення складений 09 жовтня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Міськзелентрест», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сегедський», Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» про відшкодування шкоди, пов`язаної з падінням дерева, -

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Міськзелентрест», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сегедський», Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» про відшкодування шкоди, пов`язаної з падінням дерева, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду, пов`язану з падінням дерева, у розмірі 71 409,53 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., вартість оплати висновку у розмірі 4 000 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 04.04.2025 року приблизно о 18 год. 10 хв. по вул. Сегедська, 1 у м. Одесі, на припаркований у дворі будинку автомобіль марки «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , впала гілка дерева, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження: розбитий капот, лобове скло та ліве крило. Падіння гілки сталося внаслідок того, що дерево не було належним чином доглянуте та перевірене на безпеку Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Департаментом з благоустрою міста Одеської міської ради, що входить до їх прямих обов`язків.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 71 409,55 грн.

Позивач також зазначав, що внаслідок напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем його прав, йому завдано моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 71 409 грн. 53 коп.

Стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 вартість проведення експертного дослідження у розмірі 4 000 грн.

Стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди та до відповідача Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду, Виконавчий комітет Одеської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків у розмірі 71 409 грн. 53 коп., вартості проведення експертного дослідження у розмірі 4 000 грн., моральної шкоди у розмірі 1 000 грн., судових витрат у розмірі 4 211 грн. 20 коп. скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, в інший частині рішення залишити без змін, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до відання Виконавчого комітету Одеської міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організація озеленення, оскільки розташування зеленого насадження на землях комунальної власності саме по собі не може бути підставою для покладення на Виконавчий комітет Одеської міської ради обов`язку із відшкодування шкоди, завданої падінням такого зеленого насадження.

Апелянт вважає, що суд не взяв до уваги, що власником земель комунальної власності є територіальні громади в особі відповідних міських рад та Виконавчий комітет Одеської міської ради не є власником земельних ділянок на території м. Одеси та не виконує повноваження власника земельної ділянки, а отже покладення обов`язку з відшкодування матеріальної та моральної шкоди на Виконавчий комітет Одеської міської ради не ґрунтується на вимогах закону.

Також апелянт звернув увагу, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження заявленої до відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було встановлено жодних фактів безпосереднього спричинення моральної шкоди позивачу саме у розмірі 1 000 грн., також відсутні докази завдання такої шкоди.

Крім того апелянт вважає, що стягнуті судом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. є неспівмірними зі складністю справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лук`янова А.О. просить апеляційну скаргу на рішення суду залишити без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування рішення суду, та вважає, що суд дійшов законного висновку, що обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди має бути покладений на Виконавчий комітет Одеської міської ради.

Рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог до відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради, в інший частині рішення суду сторонами не оскаржується та судом не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.

Відповідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд враховуючи, що ціна позову в даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дійшов висновку, що зазначена справа відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, може розглядатися в порядку спрощеного провадження та не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Skoda Octavia A5, номерний знак НОМЕР_1 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 31).

04 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до чергової частини відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області з заявою про фіксування факту пошкодження автомобіля внаслідок падіння сухостою гілки дерева на авто марки «Шкода Октавіа», державний номер НОМЕР_1 , 04.04.2025 року о 18:10 год., у вигляді пошкодження любового скла, капоту та лівого крила за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 1 (а.с. 18).

Лейтенант поліції Ю. Чегурко 04.04.2025 року склав довідку, у якій вказано: «в ході розгляду матеріалів було встановлено, що 04.04.2025 року ОСОБА_1 залишив свій автомобіль Шкода Октавія А5, д.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 1 близько 15:00 год. та пішов по своїх справах, та близько 18:10 вийшов з дому та виявив, що суха гілка впала з дерева на його авто та в результаті чого розбила капот, правий та лівий передній бампер, лобове скло» (а.с. 107).

Відділ поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області листом від 21.04.2025 року повідомив ОСОБА_1 про відсутність ознак кримінального правопорушення, з метою відшкодування матеріальних збитків рекомендовано звернувся до суду (а.с. 17).

ФОП ОСОБА_2 24 квітня 2025 року склав висновок експерта №7951, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Octavia A5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок події, яка сталася 04.04.2025 року, становить 71 409,55 грн., а вартість матеріального збитку – 41 562,98 грн. (а.с. 20-25).

Вартість проведення експертного дослідження у розмірі 4 000 грн. сплачена ОСОБА_1 22.04.2025 року (а.с. 19).

Згідно листа Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 09.05.2025 року, адреса: м. Одеса, вул. Сегедська, 1, не належить до зони обслуговування КП «Міськзелентрест» (а.с. 43).

Зелені насадження за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 1, на балансі Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради не перебувають, про що свідчить лист Департаменту від 09.05.2025 року (а.с. 46).

КП «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» у листі від 06.04.2025 року повідомило, що не брало участі у жодному конкурсі з визнання балансоутримувача зелених насаджень, не є спеціалізованим підприємством по догляду за зеленими насадженнями, не підписувало жодного акту приймання-передачі щодо будь-якого дерева. КП «ЖКС «Фонтанський» не виконує функцій щодо утримання та догляду зелених насаджень на об`єктах благоустрою (а.с. 49).

Разом з тим, згідно листа Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 10.06.2025 року, будинок АДРЕСА_1 перебуває в управлінні КП «ЖКС «Фонтанський» відповідно до Договору №01/0966 від 23.05.2017 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного між КП «ЖКС «Фонтанський» та Приморською районною адміністрацією (а.с. 127).

Прибирання території за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 1, площею 1 833,19 кв.м. здійснюють двірники КП «ЖКС «Фонтанський» (а.с. 132-137).

Попередні договори укладені КП ЖКС «Фонтанський» не стосуються предмету спору, тому не прийняті судом до уваги (а.с. 142-145).

Дійсно, як вказує представник Виконкому Одеської міської ради, КП «ЖКС «Фонтанський» на підставі звернення мешканців зверталося до Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради з проханням провести обстеження та надати висновок щодо стану дерев породи дуб та ясен біля будинку АДРЕСА_1 та можливості їх зносу. Комісією з визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості у м. Одесі було здійснено обстеження зелених насаджень за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті якого складено акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню від 16.03.2023 року №1805/1 (а.с. 128).

Відповідно до акту №1805/1 обстеження зелених насаджень від 16.03.2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 , досліджувався Айлант і комісія дійшла висновку про його задовільний стан, видаленню дерево не підлягає, потребує санітарного та/або омолоджувального обрізання (а.с. 130).

Результати здійснення омолоджувального обрізання дерева айлант у 2023 році, зокрема чи здійснено таке обрізання та ким здійснено обрізання дерева, до матеріалів справи не додано.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що в результаті падіння дерева на автомобіль, що належить позивачу, транспортний засіб був пошкоджений, вартість відновлювального ремонту якого складає - 71 409,55 грн. та підлягає стягненню з Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо (пункт 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Відповідно до пункту 3.1. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105 (далі - Правила), до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать: парки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки, буферні парки, районні сади; дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші; сквери; міські ліси; зони рекреації; зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах, зони особливого використання земель; прибережні зелені насадження; зелені насадження прибудинкової території.

У пункті 3.2 Правил передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Елементи благоустрою входять до складу об`єктів благоустрою, за винятком меморіальних комплексів та об`єктів монументального мистецтва, фонтанів (пункт 5.6. Правил).

Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Судом вірно зазначено, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання у зв`язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються наданими позивачем доказами, а відсутність протоколу огляду місця події складеного поліцейськими не свідчить про не доказовість настання події .

У розумінні ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та п. п. 5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень біля будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року № 1631-VI, затверджені правила благоустрою території м. Одеси.

Відповідно до вказаних Правил, з подальшими змінами та доповненнями:

- балансоутримувач власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність; здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із законодавством;

- прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку;

- утримання будинків і прибудинкових територій діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи із забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Інвентаризація зелених насаджень проводиться бюро технічної інвентаризації, підприємствами, організаціями, які мають на це право, а також балансоутримувачами об`єктів благоустрою державної чи комунальної форми власності, які мають технічні можливості, відповідних фахівців, за погодженням з виконавчим комітетом Одеської міської ради один раз на п`ять років з квітня до жовтня відповідно до Інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.12.2001р. № 226. За матеріалами інвентаризації складається паспорт об`єкта (благоустрою, території підприємств, установ, організацій, інших земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження) затвердженої форми. За даними паспорта складається реєстр зелених насаджень.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази визначення на час падіння дерева 04.04.2025 року прибудинкової території будівлі №1 по вул. Сегедська в м. Одесі, на підставі акту на право власності чи користування земельною ділянкою у відповідності до Правил благоустрою території м. Одеси.

Також судом звернуто увагу, що до справи не додано акт інвентаризації зелених насаджень та паспорт об`єкту благоустрою земельної ділянки з зеленими насадженнями поблизу будинку АДРЕСА_1 .

Прибирання прибудинкової території біля будинку АДРЕСА_1 комунальним підприємством «ЖКС «Фонтанський» не свідчить про обов`язок останнього здійснювати утримування та догляд дерев. Звернення щодо стану дерев у 2023 році КП ЖКС «Фонтанський» відбулося на підставі звернення мешканців до підприємства. Докази здійснення підрізання дерев біля будинку АДРЕСА_1 працівниками КП «ЖКС «Фонтанський» у матеріалах справи відсутні.

Висновки суду про те, що дерево, яке впало 04.04.2025 року біля будинку АДРЕСА_1 , яке розташоване на землі комунальної власності, а тому, його власником є територіальна громада міста Одеси відповідають встановленим обставинам справи.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Поняття благоустрою населених пунктів визначене ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Статтею 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що зокрема елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Відповідно до п.3.1. Правил до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.

Згідно з п.5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.

Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень за адресою: м. Одеса вул. Сегедська, 1.

Виконавчим комітетом Одеської міської ради не доведено що ним визначено такого балансоутримувача за наведеною адресою.

Тобто, виконавчий комітет Одеської міської ради не надав доказів того, що на конкурсних засадах визначено балансоутримувача зелених насаджень, які розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 1, або що за їх утримання відповідає підприємство, з яким укладено договір про утримання та догляд за зеленими насадженнями, також не доказано що на балансоутримувача будівлі покладено обов`язок з утримання зелених насаджень навколо будівлі.

При цьому, багаторічні насадження не можуть розглядатись як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

За таких умов, оскільки частина дерева, яка впала на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та відсутні дані про те, що дерево яке впало на автомобіль позивача відповідно до ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку КП «ЖКС «Фонтанський» чи будь-якої іншої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування, суд дійшов обґрунтованого висновку що обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди має бути покладений на Виконавчий комітет Одеської міської ради.

Причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженням належного позивачу автомобіля та бездіяльністю Виконавчого комітету Одеської міської ради, до обов`язків якої входить організації та забезпечення догляду та санітарного стану зелених насаджень встановлено матеріалами справи на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

У випадку заподіяння майну особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримувача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об`єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, балансоутримувач зобов`язується відшкодувати таку шкоду.

Єдиною та достатньою обставиною у цій справі, яка б свідчила про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу, а як наслідок і відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку її відшкодувати, було б заподіяння такої шкоди у зв`язку із дією об`єктивних обставин, зокрема те, що падіння дерева на автомобіль відбулося внаслідок злив, ураганів, сильних вітрів тощо.

Однак, будь-яких відомостей щодо таких обставин відповідачами не надано.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріалами справи доведений факт завдання шкоди позивачу в результаті падіння частини дерева на автомобіль, протиправність бездіяльності відповідача - Виконавчого комітет Одеської міської ради, яка виразилась у не визначенні балансоутримувача зелених насаджень біля будинку, причинний зв`язок між ними, та який не довів відсутності своєї вини та відсутність підстав для відшкодування шкоди.

Системний аналіз статті 22 ЦК України і частини другої статті 1192 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

За частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Звіт (висновок експерта) про оцінку майна є належним і допустимим доказом на підтвердження завданих збитків у вигляді витрат, які власник пошкодженого автомобіля мусить зробити для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту).

Судом зазначено, що розмір заподіяної матеріальної шкоди відповідачами не спростований, а, отже, наведена у висновку експерта сума вартості відновлювального ремонту є доведеною та підлягає стягненню з Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що виконавчий комітет Одеської міської ради, як балансоутримувач об`єктів комунальної власності, є відповідальною особою за стан зелених насаджень на території м. Одеси, у зв`язку із чим на нього покладений обов`язок приймати рішення про видалення зелених насаджень, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи.

У випадку заподіяння майну чи здоров`ю особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримувача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об`єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, останній зобов`язується відшкодувати таку шкоду.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача у розмірі 71 409,55 грн. підлягає стягненню з Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Висновки суду про те, що витрати на проведення вартості шкоди спричиненої падінням дерева у розмірі 4 000 грн. також підлягають покладенню на Виконавчий комітет Одеської міської ради, враховуючи те, що позивач не поніс би таких витрат, якщо гілка з дерева, яке знаходиться на землі комунальної власності не впало б на автомобіль позивача.

Щодо стягнення моральної шкоди, судом зазначено наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що в результаті падіння дерева на автомобіль, що належить позивачу, транспортний засіб був пошкоджений та ОСОБА_1 не міг користуватися автомобілем, що внесло корективи до звичного способу життя, а відновлення прав займає тривалий час та втомлює.

Враховуючи вищевказані негативні наслідки і перенесенні моральні страждання та виходячи з принципів справедливості, розумності та достатності, характеру та обсягу заподіяних потерпілому фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд першої інстанції на законних підставах дійшов правильного висновку, що достатньою компенсацією моральної шкоди є сума у розмірі 1 000 грн., приймаючи до уваги, що позивач частково обґрунтував розмір спричиненої йому моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 71 409 грн. 53 коп., вартість проведення експертного дослідження у розмірі 4 000 грн., моральної шкоди у розмірі 1 000 грн. та судові витрати.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради про те, що суд першої інстанції суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до відання Виконавчого комітету Одеської міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організація озеленення, оскільки розташування зеленого насадження на землях комунальної власності саме по собі не може бути підставою для покладення на Виконавчий комітет Одеської міської ради обов`язку із відшкодування шкоди, завданої падінням такого зеленого насадження, колегія суддів залишає без задоволення, за доведеністю факту завдання шкоди позивачу в результаті падіння частини дерева на автомобіль та протиправність бездіяльності відповідача - Виконавчого комітет Одеської міської ради, яка виразилась у не визначенні балансоутримувача зелених насаджень біля будинку та який не довів відсутності своєї вини та відсутність підстав для відшкодування шкоди.

Доводи про те, що суд не взяв до уваги, що власником земель комунальної власності є територіальні громади в особі відповідних міських рад та Виконавчий комітет Одеської міської ради не є власником земельних ділянок на території м. Одеси та не виконує повноваження власника земельної ділянки, а отже покладення обов`язку з відшкодування матеріальної та моральної шкоди на Виконавчий комітет Одеської міської ради не ґрунтується на вимогах закону, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції приймаючи рішення, правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Доводи про те, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження заявленої до відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані доводи спростовуються висновком експерта №7951, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Octavia A5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок події, яка сталася 04.04.2025 року, становить 71 409,55 грн.

Доводи про те, що судом першої інстанції не було встановлено жодних фактів безпосереднього спричинення моральної шкоди позивачу саме у розмірі 1 000 грн., також відсутні докази завдання такої шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом встановлено, що внаслідок падіння дерева на автомобіль, який належить позивачу, він був пошкоджений, що спричинило позивачу моральні страждання, які були частково доведені позивачем.

Доводи про те, що стягнуті судом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. є неспівмірними зі складністю справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, з урахуванням частково задоволених позовних вимог та доведеністю понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем.

Колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

З огляду на положення ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради– залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2025року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 31 липня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький

______________________________________ С.М. Сегеда