Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №500/5790/14-ц — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1428/26

Справа № 500/5790/14-ц

Головуючий у першій інстанції Жигулін С.М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ПрП «ЮК «ДІОЛ» - адвоката Гросу В.Є.,

представників ОСОБА_1 : адвоката Рахнянської С.В.,

адвоката Миргородової О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ДІОЛ» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 квітня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Жигуліна С.М., у цивільній справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», правонаступником якого є ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ДІОЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

29.08.2014 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО (далі – ПАТ) «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», правонаступником якого єПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ДІОЛ» (далі - ПрП «ЮК «ДІОЛ», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 28.09.2006 року між ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/0079/74/66368 та позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 39 600,00 доларів США строком до 28.09.2026 року із сплатою 15,25 відсотків річних.

З метою забезпечення виконання зобов?язань за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договори поруки № 014/0079/74/66368/1 та № 014/0079/74/66368/2.

Внаслідок невиконання умов договору, у позичальника станом на 18.04.2014 року виникла заборгованість у розмірі 53 023,63 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 30 394,30 доларів США; переплата за кредитом 4 954,90 доларів США; заборгованість за відсотками 7788,65 доларів США; прострочена заборгованість за відсотками 7 750,55 доларів США; пеня за прострочення кредиту за відсотками 14 840,58 доларів США.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.06.2015 року позов АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» було задоволено (т.1, а.с.122).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2016 року заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду від 08.06.2015 року було задоволено, заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку (т.1, а.с.204).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.04.2021 року у задоволенні позову ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» було відмовлено (т.2, а.с.244).

В апеляційній скарзіПрП «ЮК «ДІОЛ» ставить питання про скасування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.04.2021 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.3, а.с.1-5).

У відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Рахнянської С.В. та ОСОБА_2 просять оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (т.3, а.с.58-61, 79-87).

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.09.2025 року в якості правонаступника позивача ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» було залучено ПрП «ЮК «ДІОЛ» (т.3, а.с.147-148).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» не є належним позивачем у даній справі (т.2, а.с.244).

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

За правилами ч.1 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст.48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Статтями 46, 47 ЦПК України передбачено, що вони можуть мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони (цивільна процесуальна правоздатність) та здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність).

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку із вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки право попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

В позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, матеріальне правонаступництво тісно пов`язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із змісту цих норм, зокрема, п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) відбувається вибуття кредитора.

У відповідності до положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 910/1972/17, за загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

Відповідно до п. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції припустився порушень матеріального та процесуального права, не застосувавши до спірних правовідносин ст.ст. 512 та 514 ЦК України, ст. 55 ЦПК України, та не вирішив питання про залучення до участі у справі правонаступника позивача, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2026 року між ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», правонаступником якого є ПрП «ЮК «ДІОЛ», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/0079/74/66368, відповідно до умов якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 39 600,00 доларів США строком до 28.09.2026 року зі сплатою 15,25 відсотків річних. Крім того, за порушення умов виконання договору, позичальник має сплатити кредитодавцю пеню (т.1, а.с.9-12).

З метою забезпечення виконання зобов?язань за вказаним кредитним договором, між ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договори поруки № 014/0079/74/66368/1 та № 014/0079/74/66368/2, відповідно (т.1, а.с.15-18).

Внаслідок неналежного виконання умов договору, станом на 18.04.2014 року у позичальника виникла заборгованість за кредитом у розмірі 53 023,63 доларів США (т.1, а.с.7-8).

25.04.2014 року первісним кредитором на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були надіслані вимоги щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором (т.1, а.с.19-21).

Кредитний договір та договори поруки, а також розрахунок заборгованості учасниками справи не були спростовані у встановленому законом порядку.

Крім того, доказів про сплату заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять.

Як вже зазначалось, зобов`язання має виконуватися належним чином (ст.526 ЦК України).

Так, позивачем було заявлено вимоги про стягнення заборгованості у загальному розмірі 53023,63 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 30 394,30 доларів США; переплата за кредитом 4 954,90 доларів США; заборгованість за відсотками 7 788,65 доларів США; прострочена заборгованість за відсотками 7 750,55 доларів США; пеня за прострочення кредиту за відсотками 14 840,58 доларів США.

Разом з тим, під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції було встановлено, що загальний розмір складових частин заборгованості становить 65 728,98 доларів США, а не 53023,63 доларів США, як заявлено у позові.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитом у загальному розмірі 53 023,63 доларів США, а суд позбавлений можливості вийти за межі заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь правонаступника позивача заборгованість за кредитом у загальному розмірі 53 023,63 доларів США, з яких:

- заборгованість за кредитом 30 394,30 доларів США;

- заборгованість за відсотками 7 788,65 доларів США;

- прострочена заборгованість за відсотками 7 750,55 доларів США;

- пеня за прострочення кредиту за відсотками 7 090,13 доларів США.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що позивач, звертаючись із позовом у серпні 2014 року, звернувся до суду з порушення строку позовної давності, оскільки останній платіж позичальником за кредитом було зроблено 15.08.2011 року.

Позовна давність – це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальними правилами перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вже зазначалось, попереднім кредитором 25.04.2014 року на адресу боржників було надіслані вимоги щодо виконання грошового зобов`язань за кредитним договором. Саме з цієї дати почався відлік строку звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, звертаючись з позовом до суду у серпні 2014 року, позивач звернувся у встановлений законом строк.

Також безпідставними є доводи представників відповідача Караконстантин Н.М. про те, що матеріалами справи не доведено перехід прав вимоги від ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до АТ «ОКСІ БАНК», а в подальшому – до ПрП «ЮК «ДІОЛ», так як останній вже залучений до участі у справі в якості правонаступника ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», про що Одеським апеляційним судом постановлена відповідна ухвала від 23.09.2025 року (т.3, а.с. 147-148).

З цих підстав і було відмовлено протокольною ухвалою суду у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Рахнянської С.В. про витребування додаткових доказів у справі (т.3, а.с.213-217).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини ( далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ПрП «ЮК «ДІОЛ» підлягає частковому задоволенню, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.04.2021 року – скасуванню, з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користьПрП «ЮК «ДІОЛ» в солідарному порядку заборгованість за кредитом №014/0079/74/66368 від 28 вересня 2006 року у загальному розмірі 53 023,63 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.07.2026 року становить 2 378 470,37 гривні.

Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, однак загальний розмір заборгованості підлягає стягненню у повному обсязі, з відповідачів в рівних частках на користь позивача слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3 654,00 грн., по 1 218,00 грн. з кожного, а також за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 384,80 грн., по 1 461,60 грн. з кожного.

Таким чином, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користьПрП «ЮК «ДІОЛ» підлягає стягненню судовий збір в рівних частках у загальному розмірі 8 038,80 грн., по 2 679,60 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ДІОЛ» задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 квітня 2021 року скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», правонаступником якого є ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ДІОЛ», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ДІОЛ», код ЄДРПОУ: 34251664, яке є правонаступником ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»,в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №014/0079/74/66368 від 28 вересня 2006 року у розмірі 53 023,63 доларів США (п`ятдесят три тисячі двадцять три доларів 63 цента США), що за курсом НБУ станом на 28.07.2026 року становить 2 378 470,37 гривні (два мільйони триста сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят гривень 37 копійок), по 17 674,54 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири доларів 54 центів США), що за курсом НБУ станом на 28.07.2026 року становить 792 823,30 гривень (сімсот дев`яносто дві тисячі вісімсот двадцять три гривні 30 копійок) з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ДІОЛ», код ЄДРПОУ: 34251664, яке є правонаступником ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», в рівних частках судовий збір у загальному розмірі 8 038,80 гривень (вісім тисяч тридцять вісім гривень 80 копійок), по 2 679,60 гривень (дві тисячі шістсот сімдесят дев`ять гривень 60 копійок) з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили і дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.07.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький