Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №133/4596/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/4596/25

Провадження № 22-ц/801/1518/2026

Категорія: 76

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дем`янова Ж. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа № 133/4596/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Панасюка О. С.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Дем`янової Ж. М. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Укрзалізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працював у Виробничому структурному підрозділі «Київський центр механізації колійних робіт» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця», звідки звільнився 05 вересня 2025 року за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком, що підтверджується наказом № 165/ос від 28 серпня 2025 року та трудовою книжкою. Загальний стаж роботи позивача на залізниці становить 30 років.

При звільненні роботодавець не дотримався вимог ст. 116 КЗпП України, оскільки не провів остаточного розрахунку у день звільнення, а саме не виплатив позивачу гарантовані колективним договором одноразову допомогу у розмірі п`яти середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі трьох середньомісячних заробітків.

Так, між адміністрацією та трудовим колективом ВСП «Київський центр механізації колійних робіт» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» укладено колективний договір, де закріплені соціальні гарантії для працівників, які працюють, та які звільняються з роботи у зв`язку із виходом на пенсію.

В пункті 8.16 Колективного договору встановлено, що адміністрація виробничого структурного підрозділу «Київський центр механізації колійних робіт», зобов`язується при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків.

Станом на день звільнення позивача з роботи, його середньомісячний заробіток становив 25 845,11 грн, відповідно в день звільнення роботодавець мав виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі 129 225,55 грн.

У другому абзаці пункту 8.16 Колективного договору передбачено, що адміністрація виробничого структурного підрозділу «Київський центр механізації колійних робіт» зобов`язується у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі:

Для чоловіків: Для жінок:

з 20 до 25 років з 15 до 20 років 1 середньомісячний заробіток

з 25 до 30 років з 20 до 25 років 2 середньомісячних заробітки

з 30 до 35 років з 20 до 25 років 3 середньомісячних заробітки

з 35 до 40 років з 20 до 25 років 4 середньомісячних заробітки

понад 40 років понад 35 років 5 середньомісячних заробітки

Оскільки ОСОБА_1 сумлінно працював весь свій трудовий шлях та стаж його роботи на залізничному транспорті становив на день звільнення повних 30 років, роботодавець в день звільнення мав виплатити йому гарантовану колективним договором додаткову матеріальну допомогу у розмірі 3 додаткових середньомісячних заробітків у розмірі 77 535,33 грн.

Проте вказані грошові кошти не були виплачені позивачу, що свідчить про недотримання посадовими особами АТ «Укрзалізниця» вимог статті 116 К3пП України та носить системний характер.

Згідно із довідкою про середню заробітну плату, наданої ВСП «Київський центр механізації колійних робіт» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин», середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за два календарні місяці роботи перед звільненням становила 25 845,11 грн, а середньоденна заробітна плата – 1 566,37 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів із позивачем остаточний розрахунок при звільненні, а саме в день звільнення, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 90 календарних днів (з 06 вересня 2025 року по 04 грудня 2025 року включно), на переконання позивача, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який на момент звернення до суду становить 140 973,30 грн.

З огляду на викладене ОСОБА_1 у заявленому позові просив суд стягнути з АТ «Укрзалізниця» на його користь:

- одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, що становить 129 225,55 грн,

- додаткову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків, що становить 77 535,33 грн,

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 140 973,90 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 було задоволено повністю та вирішено стягнути з АТ «Укрзалізниця» на його користь одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків 129 225,55 грн, додаткову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків 77 535,33 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 140 973,90 грн.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував, тим що відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги. Правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у відповідача не було, будь-яких змін до колективного договору, наказу про звільнення не вносилося.

Заявлені ОСОБА_1 до стягнення суми відповідачем не оспорюються. Спростувань даних розрахунків суду не надано, а тому суд з ними погодився.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Копаничук С. Г.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 травня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а також витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2026 року справу призначено до розгляду на 30 липня 2026 року о 10 год 00 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2026 року суддю Голоту Л. О. було замінено на суддю Панасюка О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до наказу № 165/ос від 28.08.2025 року ОСОБА_1 звільнено з роботи, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Форма № П-4 бланку наказу про звільнення передбачає зазначення стандартних написів щодо нарахування та виплати коштів працівникам при звільненні.

Зокрема, у вищезазначеному наказі зазначено: «Виплатити одноразову матеріальну допомогу згідно п. 8.16 колективного договору у розмірі п`яти середньомісячних заробітків (посадових окладів), додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю залізничному транспорті у розмірі 5 середньомісячних заробітків (залізничний стаж галузі складає 30 роки); після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».

Оскільки, на дату звільнення Позивача окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» про виплату чи відновлення виплати вищезазначеної матеріальної допомоги, передбаченої умовами Колективного договору, не було, тому фактичне нарахування та виплата цих коштів Позивачу у день звільнення не проведена.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» у розумінні ст. 74 ГК України є державним комерційним підприємством.

Виходячи з вищенаведеного, працівники Акціонерного товариства «Українська залізниця» в переліки працівників, яким матеріальні види допомоги (одноразової та додаткової матеріальної допомоги при виході на пенсію, а також допомоги на оздоровлення) передбачені законодавством України, не включені.

Виплата спірних видів матеріальної допомоги передбачена Колективним договором, укладеним між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки зі змінами та доповненнями (далі - Колективний договір).

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує саме цим Колективним договором із змінами та доповненнями та пролонгацією та вважає що його умови ніби порушено Відповідачем.

Однак, це не відповідає дійсності.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Отже, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 передбачає можливість обмеження такого права в умовах введеного воєнного стану.

АТ «Укрзалізниця» є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави».

В умовах збройної агресії, АТ «Укрзалізниця» не має змоги забезпечити працівників всіма соціальними гарантіями, що передбачені колективними договорами структурних підрозділів.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (витяг з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-54/31 від 14 березня 2022 року додається) було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Винятком було визначено лише виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління.

Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені Колективним договором між адміністрацією виробничого структурного підрозділу «Київський центр механізації колійних робіт» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Українська Залізниця» та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки зі змінами та доповненнями.

Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т) це локальний акт, яким врегульовано питання оплати праці та інших виплат всіх працівників відповідача в період воєнного стану, який відповідно до п. 3.7.5 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками був погоджений з Профспілкою залізничників та транспортних будівельників України.

Вказане рішення було погоджено Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України, яка є стороною Галузевої угоди та профспілкою, до складу якої входить ряд первинних профспілкових організацій та яка об`єднує найбільшу кількість працівників АТ «Укрзалізниця».

Тобто, дія призупинення виплат була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб.

Згодом, після збільшення обсягу перевезень та часткового покращення фінансового стану, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» 24 жовтня 2022 року (витяг з протоколу № Ц-54/90 від 24 жовтня 2022 року) було ухвалено рішення про часткове відновлення виплат працівникам передбачених колективними договорами.

На підставі даного рішення 05.09.2023 року та 06.12.2023 року директором з управління персоналом та соціальної політики АТ «Укрзалізниця» затверджено графіки виплати працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію згідно з пунктом 3.2.21. Галузевої угоди, згідно яких працівникам, які вперше звільнилися з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в березні 2022 року відповідні виплати провести в грудні 2023 року, і т.д.

Аналогічне рішення було прийнято й щодо тих працівників які звільнилися в 2023 році - рішення правління АТ «Укрзалізниця» 17.07.2023 року (витяг з протоколу № Ц-85/44 від 17.07.20232) та тих, що звільнилися в 2024 році рішення правління АТ «Укрзалізниця» 14.10.2024 року (витяг з протоколу № Ц-82/63 від 14.10.2024).

Виходячи із послідовності зазначених графіків, Позивачу обов`язково буде сплачено одноразову матеріальну допомогу, згідно хронології графіків виплат. Це тимчасові дії для забезпечення сталої роботи товариства, при стабілізації фінансового стану товариства, зазначені виплати будуть відновлені першочергово.

Виходячи із зазначеного, звернення Позивача з позовом про стягнення матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію є передчасним.

Також представник відповідача зазначає про неспівмірність розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

29 червня 2026 року до апеляційного суду від імені ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, однак такі не беруться судом до уваги, оскільки не містять підпису.

В судовому засіданні ОСОБА_1 щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Наказом №165/ос від 28 серпня 2025 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з посади «машиніст залізнично-будівельних машин 7 розряду» АТ «Українська Залізниця» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» виробничого структурного підрозділу «Київський центр механізації колійних робіт». В зв`язку з цим ОСОБА_1 було призначено виплату одноразової матеріальної допомоги відповідно до п.8.16. колективного договору в розмірі 8,0 (5+3) середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 (витяг з протоколу №Ц-54/90 Ком.т.). Виплату матеріальної допомоги провести відповідно до рішення правління АТ «Українська Залізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т.) (а. с. 11).

У зв`язку зі звільненням 05 вересня 2025 року позивачу було нараховано та виплачено 4 390,32 грн, що підтверджується повідомленням про нарахування та виплачені суми працівнику при звільненні (а. с. 12).

Відповідно до п. 8.16. Колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом ВСП «Київський центр механізації колійних робіт» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті: від 1 до 2 років - 1 середньомісячний заробіток; від 2 до 3 років - 2 середньомісячні заробітки; від 3 до 10 років - 3 середньомісячні заробітки; від 10 до 15 років - 4 середньомісячні заробітки; більше 15 років - 5 середньомісячних заробітків.

У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі для чоловіків: з 20 до 25 років - 1 середньомісячний заробіток; з 25 до 30 років - 2 середньомісячні заробітки; з 30 до 35 років - 3 середньомісячні заробітки; з 35 до 40 років - 4 середньомісячні заробітки; понад 40 років - 5 середньомісячних заробітків(а. с. 13, 32-45).

Згідно із довідкою про середню заробітну плату, надану ВСП «Київський центр механізації колійних робіт» №138 від 02 грудня 2025 року, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 25 845,11 грн, а середньоденна заробітна плата – 1 566,37 грн (15).

Відповідно до довідки про доходи, виданої ВСП «Київський центр механізації колійних робіт» №157 від 02 грудня 2025 року, загальна сума доходу позивача за період з вересня 2024 року по серпень 2025 року становить 378 641,80 грн (а. с. 16).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Статтею 43 Конституції України установлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (стаття 97 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг (частина друга статті 13 КЗпП України).

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. Згідно з пунктом 3 цього Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон № 2136-ІХ, яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану».

У частинах першій та другій Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У справі, що переглядається право позивача на одержання від відповідача одноразової матеріальної допомоги у розмірі 5 середньомісячних заробітків, передбачену пунктами Колективного договору та додаткової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків не заперечується жодною зі сторін.

Водночас, як вказує відповідач, ним зазначені виплати були призупинені на період дії воєнного стану в Україні. Вказане рішення було прийнято відповідачем на засіданні правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, що підтверджується доданим до апеляційної скарги витягом з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року.

При цьому апеляційний суд зауважує, що у суді першої інстанції такого доказу відповідачем надано не було.

Колегія суддів зазначає, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року при перегляді справи № 211/7338/23, залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким власне визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

У вказаній постанові суд касаційної інстанції виснував, що «товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. Натомість вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення АТ «Українська залізниця», та яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судом при розгляді цієї справи».

За встановлених судом обставин відповідач поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст. 116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», та за наявності відповідного рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу легітимних очікувань у досягненні позивачем бажаного результату: нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільнені (ст. 116 КЗпП України).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем при звільненні позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме одноразової матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі п`яти середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі трьох середньомісячних заробітків.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про неспівмірність стягнутого розміру середнього заробітку за час затримки про розрахунку, апеляційний суд відхиляє, оскільки його розмір розрахований відповідно до положень ст. 117 КЗпП України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, понесені судові витрати за апеляційний перегляд справи слід залишити за АТ «Українська залізниця».

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за Акціонерним товариством «Українська залізниця».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. Г. Копаничук

О. С. Панасюк