Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №750/4634/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №750/4634/26

Провадження №2/751/2387/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю: секретаря Соколовський В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання додаткового договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про розірвання додаткового договору від 13.12.2025 до Договору постачання транспортного засобу з Європи на замовлення від 11.04.2024 укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін ОСОБА_2 , стягнення з ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 264 732,00 грн (в валютному еквіваленті 5 200 євро), 10 000,00 грн моральної.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 11.04.2024 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір постачання транспортного засобу з Європи на замовлення, відповідно до умов якого постачання транспортного засобу з Європи на замовлення, вартість автомобіля марки Volkswagen Tiguan 2010 (2,0 дизель, механіка), який замовник ОСОБА_1 бажав отримати від виконавця, становила до 12 500 доларів США.

11.04.2024 після підписання даного договору замовник ОСОБА_1 сплатив виконавцю Францевій І.О. гарантійний внесок у розмірі 1 000 доларів США, після чого позивача було повідомлено про необхідність оплатити ще грошові кошти в сумі 6 700 євро.

16.04.2024 в рамках вказаного договору ОСОБА_1 було надано ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 6 700 євро.

Однак тривалий час відповідач не виконувала умови договору, транспортний засіб так і не був позивачу знайдений, гроші не поверталися. Разом з им, відповідач нее виконав взятих на себе зобов`язань щодо поставки обумовленого транспортьногго засобу, не уклав з позивачем основного договору купівлі-продажу транспортного засобу, сплачені пощивачем кошти не повернув.

Тому відповідач запропонувала укласти додаткову угоду до Договору постачання транспортного засобу з Європи від 11.04.2024.

06.02.2025 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору постачання транспортного засобу з Європи від 11.04.2024, відповідно до умов якої у зв`язку з неможливістю виконавцем поставити замовнику затребуваний автомобіль у визначеному замовником бюджеті до 12 500 доларів США. Замовник вніс гарантійний внесок у розмірі 1 000 доларів США 11.04.2024 та 6 700 євро 16.04.2024. Через відсутність пропозиції на ринку про що при укладенні основного договору було попереджено замовника, сторони дійшли згоди щодо розірвання основного договору та повернення внесеного замовником авансу частинами, які ОСОБА_2 виплачувала ОСОБА_3 , однак після 19.08.2025 будь-які платежі припинилися. 03.12.2025 ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 11 євро після цього того ж дня мід ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був підписаний додатковий договір до договору постачання транспортного засобу з Європи від 11.04.2024 відповіднео до умов якого ФОП ОСОБА_2 решту суми у розмірі 5 200,00 євро буде повертати ОСОБА_1 по 433 євро щомісячно починаючи з 03.12.2025 по 03.12.2026 на протязі 12 місяців про отримання яких замовник або уповноважена ним особа надає виконавцеві відповідну розписку.

Однак після підписання вказаного договору ОСОБА_2 так і не здійснила жодного платежу. Станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача складає 5 200 євро.

Заподіяну моральну шкоду позивач оцінєю в 10 000,00 грн так як постійно живе в стані стресу, оскільки думає про те, що залишився без грошових коштів, не може нормально спати, знервований, виснажився морально і фізично, оскільки витратив багато часу та сил для повернення коштів, а тепер вимушений готуватися до судового процесу для захисту своїз прав і законних інтересів.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 04.05.2026 передано справу на розгляд Новозаводського районного суду міста Чернігвоа за підсудністю.

Ухвалою від 21.07.2026 суддя відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з`явився. Представником позивача – адвокатом Пирог Л.О. подано заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі. Проити заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому порядку, в тому числі шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до вимог

ч. 10 ст. 187 ЦПК України, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З урахуванням вищевикладеного судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 223, 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

11.04.2024 між замовником ОСОБА_1 та виконавцем Францевою Інною Олександрівною укладено договір постачання транспортного засобу з Європи на замовлення, відповідно до умов якого замовник доручає та зобов`язується сплатити замовлення, а виконавець приймає на себе зобов`язання з пошуку та підбору на території Європи транспортного засобу, зазначеного в заявці на підбір транспортного засобу і акті погодження вибору транспортного засобу, придбати і доставити транспортний засіб у стані, комплектації, VIN, та підсумковою вартістю, зазначеною в акті погодження купівлі транспортного засобу, необхідне митне оформлення для випуску транспортного засобу у вільний обіг на території України та передати транспортний засіб замовнику (а.с. 17-19).

Відповідно до п. 2.1 Договору строк повного виконання доручення встановлюється з 11.04.2024 по 11.10.2024.

Пунктом 3.1.1 Договору встановлено, що замовник сплачує гарантійний внесок у розмірі 1 000 доларів США, який зараховується як часткова сплата вартості купівлі транспортного засобу та послуг виконавця. Підбір ведеться в періодичному контакті з замовником, відправкою йому не менше трьох різних варіантів замовлення-пропозицій з фотографіями, аукціонних листів, таблиць статистики цін останніх продажів в Європі аналогічних транспортних засобів. У процесі пошуку сторони узгодили марку «Volkswagen», модель «Tiguan», рік випуску «2010», об`єм двигуна «2.0 дизель», КПП – механіка. Вартість, виходячи з результатів попереднього підбору замовлення в Європі, технічної та економічної доцільності і побажань замовника. Замовник отримує через виконавця вичерпну інформацію про транспортний засіб із достовірних незалежних джерел, на підставі якого він приймає остаточне рішення про замовлення, та сторони підписують акт погодження вибору транспортного засобу.

Згідно з п. 3.1.2 Договору у день підписання сторонами акта погодження вибору транспортного засобу замовник отримує рахунок та оплачує (за погодженням сторін) вартість транспортного засобу, зазначеної в акті, до якої входить гарантійний внесок за п. 3.1.1 договору. Виконавець повідомляє замовнику передбачувану дату отримання замовлення з ПТС та іншими документами з митного терміналу до СПб.

Відповідно до пунктів 3.2-3.4 Договору постачальник доставляє замовлення на митний термінал, отримує необхідні документи і здійснює із замовником остаточний розрахунок за фактичними платежами, пов`язаний із зміною курсу валют, різних зборів, комісій, зміною митних платежів та ведення нових сертифікатів (якщо вони мали місце), т.п.

У строк не пізніше 1 дня після випуску замовлення з митного терміналу України в м. Чернігів замовник зобов`язується укласти з виконавцем договір купівлі-продажу або прийняти замовлення акту приймання-передачі.

Сторони встановили, що за фактом укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу або підписання сторонами акту приймання-передачі цей договір буде кваліфікований як виконаний належним чином.

Згідно з п. 4.1 Договору сторони встановили, що доручення замовника вважається виконаним виконавцем належним чином у разі, якщо доставлений транспортний засіб відповідає акту узгодження купівлі транспортного засобу та переданий у технічно справному і придатному до експлуатації стані з урахуванням його нормального зносу, за відсутності неузгоджених сторонами пошкоджень.

Згідно копії товарного чеку від 11.04.2024 ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_2 аванс за авто в сумі 1 000 доларів США та згідно товарного чеку від 16.04.2024 здійснив оплату частково за авто в сумі 6 700 євро (а.с.20).

06.02.2025 мід ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору постачання транспортного засобу з Європи від 11.04.2024 згідно якого погоджено розірвання основного договору та повернення внесеного замовником авансу частинами у наступному порядку:1 000 доларів США повернули 06.02.2025. Решту суми у розмірі 6 700 євро, буде повертатися частинами, про отримання яких замовник або уповноважена ним особа надає виконавцеві відповідну розписку. Сторони дійшли згоди про те, що належні за договором кошти виконавець повертатиме замовнику або через його маму, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту підписання даного договору всі права та обов`язки за ним вважаються припиненими за виключенням остаточного розрахунку виконавця із замовником в частині повернення внесеного авансу )а.с.21).

28.10.2025 на адресу ФОП ОСОБА_2 було направлено претензію про невиконання умов додаткового договору від 06.02.2025 до договору постачання транспортного засобу з Європи від 11.04.2024 (а.с.22-24).

03.12.2025 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору постачання транспортного засобу з Європи від 11.04.2024 згідно якого у зв`язку з неможливістю виконавцем поставити замовнику затребуваний автомобіль марки Фольксваген Тігуан, 2,0 дізель, 2010 року в.у визначеному замовником бюджеті 12 500 доларів США замовник вніс гарантійний внесоку розмірі 1 000 доларів США (11.04.2024) та 6 700 євро (16.04.2024) Через відсутність пропозицій на ринку про що при укладенні основного договору було попереджено замовника сторони дійшли згоди щодо розірвання основного договору та повернення внесеного замовником авансу частинами у наступному порядку: 1 000,00 доларів США повернули 06.02.2025, 400,00 євро повернули 18.05.2025, 250,00 євро повернули 24.06.2025, 250,00 євро повернули 15.07.2025, 167,00 євро повернули 31.07.2025, 422,00 євро повернули 19.08.2025, 11,00 євро повернули 03.12.2025. Решту суми у розмірі 5 200,00 євро буде повертатися щомісячно по 433 євро починаючи з 03.12.2025 по 03.12.2026 на протязі 12 місяців, про отримання яких замовник або уповноважена ним особа надає виконавцеві відповідну розписку (а.с.25,26).

10.03.2026 на адресу ФОП ОСОБА_2 було направлено претензію про невиконання умов додаткового договору від 03.12.2025 до договору постачання транспортного засобу з Європи від 11.04.2024 (а.с.27-29).

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з положеннями ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно зі ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

У відповідності до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законодавством, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 ст. 545 ЦК України встановлює, що, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим, ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 500/5194/16, якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Закріплений у ст. 13 ЦПК України принцип диспозитивності передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за додатковим договором від 03.12.2025 не виконала, грошові кошти, як передбачено в додатковому договорі, не повернула, факт договірних відносин не спростувала, в досудовому порядку на звернення позивача із претензією про повернення коштів, ніяких дій щодо повернення не вчинила, тому суд вважає за необхідне розірвати укладений 03.12.2025 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 додатковий договір до договору постачання транспортного засобу з Європи від 11.04.2024 та стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 264 732 гивни 00 копійок (в валютному еквіваленті 5 200 євро).

Що стосується відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (. постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що протиправна поведінка відповідача, яка полягає у невиконанні взятих на себе зобов`язань, тривалості їх невиконання, а також відмови у поверненні коштів могла спричинити позивачу моральну шкоду у вигляді психологічного дискомфорту та душевних страждань. Враховуючи обставини, зазначені позивачем у позові щодо відшкодування моральної шкоди, та докази на їх обґрунтування, суд дійшов висновку що моральна шкода підлягає відшкодування у розмірі 10 000,00 гривень, що відповідатиме вимогам розумності та справедливості.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, а тому при ухваленні судом остаточного рішення у справі судовий збір підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_2 на користь держави в розмірі 2 747 гривень 32 копійки.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263, 264-265, 268, 280-288 ЦПК України, статтями 526, 527, 530, 533, 611, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання додаткового договору та стягнення коштів задовольнити.

Розірвати додатковий договір від 03 грудня 2025 року до Договору постачання транспортного засобу з Європи на замовлення від 11 квітня 2024 року укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 264 732 гривень 00 копійок.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі в розмірі 2 747 гривень 32 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи .

Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко