Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №212/15280/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7083/26 Справа № 212/15280/25 Суддя у 1-й інстанції - Борис О.Н. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 212/15280/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів - Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Дяченко Д.П.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Часовоярська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Яценко Артем Олегович, на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 квітня 2026 року,яке ухвалене суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 квітня 2026 року,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, третя особа Державний нотаріус Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкова Наталія Сергіївна, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивовано тим, що 30.03.2016 бабусею позивача - ОСОБА_2 було складено особисте розпорядження на випадок смерті останньої у формі Заповіту, посвідченого Державним нотаріусом Янюк С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 192, яким вона заповіла позивачу усе належне їй майно. Даний заповіт спадкодавцем був складений в двох примірниках, один з яких зберігався у справах Часів-Ярської державної нотаріальної контори, інший екземпляр заповіту зберігався у заповідача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець - ОСОБА_2 .

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на нерухоме майно, спадкова справа № 59/2016, до складу якої входить наступне майно, а саме: 1) 1/2 житлового будинку з загальною площею 44,0 кв.м., Б - літня кухня, В,в,г - сарай, Д - погріб, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) житловий будинок з загальною площею 46,0 кв.м, житловою площею – 33,10 кв.м, Б - літня кухня, В - погріб, Г - гараж, Д - сарай, Е - уборна/туалет, 1,2 огорожа, 3,5 – споруда, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 ; 3) земельна ділянка під будинком, загальною площею - 0,0559 га (559 м.кв.), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

18 травня 2016 року позивачем було подано заяву про прийняття спадщини.

12 листопада 2025 року позивач звернулась з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом по спадковій справі № 59/2016 року до Другої Краматорської державної нотаріальної контори - державного нотаріуса Костюкової Н.С.

Постановою від 20 листопада 2025 року нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини втрати спадкової справи № 59/2016, яка була в свій час не належним чином евакуйована з подальшим посиланням на відсутність доступу до зазначеної спадкової справи.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати за нею право власності на вищевказане майно, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 100.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Яценко А.О., просить скасувати рішення сукду та ухвалити новее рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процессуального права та формального підходу до розгляду справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вимога суду отримати ще одну спеціальну відмову за заповітом є надмірним формалізмом, оскільки факт неможливості позасудового оформлення вже встановлено постановою нотаріуса від 20 листопада 2025 року.

Наявність чинного заповіту та факт прийняття спадщини у 2016 році надає право на майно. Відсутність паперової копії справи у нотаріуса не повинна позбавляти позивача права власності.

Суд звернув увагу на помилку в Реєстрі прав власності («Антоніда» замість « ОСОБА_3 »), однак, на переконання позивача ця технічна помилка в одному з документів не спростовує факт належності майна бабусі позивача, оскільки всі інші документи (свідоцтво про смерть, державний акт на землю) містять правильне ім`я.

Нотаріальна спадкова справа № 59/2016 була заведена, однак, у зв`язку з бойовими діями, евакуацією архіву та втратою доступу до матеріалів справи нотаріус фактично відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину. На час зверення до суду із апеляційною скарго апелянт прибув до нотаріуса та повтороно враховуючи позицію Покровського суду міста Кривого Рогу, подав відповідну заяву про видачу свідоцтва де останній було видано відмову та повторною офіційною відповіддю нотаріуса від 22 квітня 2026 року підтверджено, що архів евакуйований не в повному обсязі, спадкова справа №59/2016 не була евакуйована належним чином та доступ до неї відсутній.

Просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи нові письмові докази, (відповідь нотаріуса за вих. 401/01-16 від 22 квітня 2026 року), що підтверджують неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Яценка А.О., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.31).

30 березня 2016 року ОСОБА_2 було складено розпорядження на випадок смерті останньої у формі заповіту, посвідченого Державним нотаріусом Часів-Ярської державної нотаріальної контори Янюк С.В., зареєстрованого в реєстрі за №192, яким ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 усе належне їй майно (а.с.10).

Заповіт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений Часів-Ярською державною нотаріальною конторою 09 серпня 2013 року, номер в реєстрі нотаріальних дій 560, був зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 54860813, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 34797373 від 09 серпня 2013 року (а.с.11).

У Спадковому реєстрі за № 54860687 наявний заповіт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений Часів-Ярською державною нотаріальною конторою 09 серпня 2013 року, номер в реєстрі нотаріальних дій 559, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 09 серпня 2013 рку (а.с. 12).

У Спадковому реєстрі за № 58783356 наявний заповіт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений Часів-Ярською державною нотаріальною конторою 30 березня 2016 року, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 30 березня 2016 року (а.с.14).

У Спадковому реєстрі за № 58975897 було зареєстровано спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14 зворот).

18 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н. із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складається з жилого будинку та приватизованої земельної ділянки під номером АДРЕСА_2 , а також 1/2 частини жилого будинку під номером АДРЕСА_1 та грошового внеску в ощадній касі. У заяві також зазначено, що вказане майно померла ОСОБА_2 заповіла позивачу на підставі заповіту, посвідченому 30 березня 2016 року Часів-Ярською державною нотаріальною конторою по реєстру №192 (а.с. 16).

Житловий будинок в АДРЕСА_2 , який заходиться на земельній ділянці розміром 559 кв.м належить померлій ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності за законом (а.с. 29 зворот-30).

Належність померлій ОСОБА_2 земельної ділянки в АДРЕСА_2 , загальною площею - 0,0559, підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії ДН 032 (а.с. 32).

На підтвердження належності ОСОБА_2 1/2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суду надано копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 грудня 2004 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП бюро технічної інвентаризації м. Артемівськ від 25 червня 2005 року (а.с. 33).

В матеріалах справи також містяться відомості з Будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_2 про проживання ОСОБА_2 у будинку за вказаною адресою, а також відомості з Будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 про проживання ОСОБА_1 у будинку за вказаною адресою. (а.с. 20-23)

В матеріалах справи міститься копія Технічного паспорту на будинок за адресою АДРЕСА_1 та копія Технічного паспорту на будинок по АДРЕСА_2 , а також звіт про оцінку вказаних житлових будинків та земельної ділянки. (а.с. 24-27, 35-37)

На підставі Розпорядження Начальника військової адміністрації від 15 березня 2024 року №41рр, назву провулку «Красносільський» у м. Часів Яр було змінено на «Сільський» (а.с. 58-59).

На підставі Рішення Часовоярської міської ради від 03 грудня 2025 року №6/73-639, назву вулиці «Ватутіна» у м. Часів Яр було змінено на «Джерельна» (а.с. 60-61).

12 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку зі смертю бабусі позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).

На підставі постанови державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н.С. від 20 листопада 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті бабусі позивача – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки спадкоємцем не було надано правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкоємцеві архів Часів-Ярської державної нотаріальної контори евакуйований, але евакуйований не в повному обсязі; спадкова справа № 59/2016 після смерті ОСОБА_2 не була евакуйована належним чином; на даний час доступ до зазначеної спадкової справи неможливий. Крім того нотаріусом зазначено, що встановити особу, яка вернулась за вчиненням нотаріальної дії не є можливим, так як особа не з`явилась особисто (а.с.10).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на нерухоме майно, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №100.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину, як спадкоємиці за законом, в той час як позивачка звернулась до нотаруса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на підставі заповіту від 30 березня 2016 року, за реєстровим номером 192, позивачка ОСОБА_1 , відповідно, відсутні передумови для вирішення у судовому порядку питання щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом від 30 березня 2016 рокущодо 1/2 житлового будинку з загальною площею 44,0 кв.м., Б - літня кухня, В,в,г - сарай, Д - погріб, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловог будинку з загальною площею 46,0 кв.м, житловою площею – 33,10 кв.м, Б - літня кухня, В - погріб, Г - гараж, Д - сарай, Е - уборна/туалет, 1,2 огорожа, 3,5 – споруда, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 , а також земельної ділянкки під будинком, загальною площею - 0,0559 га (559 м.кв.), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин, звернення позивачки ОСОБА_1 до суду з даним позовом є передчасним, її права, як спадкоємиці за заповітом, порушено не було, а тому відсутні виняткові підстави для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положенням ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

У статті 16 ЦК України визначений загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, а також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеногоправа, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя, 30 березня 2016 року ОСОБА_2 було складено розпорядження на випадок смерті останньої у формі заповіту, посвідченого Державним нотаріусом Часів-Ярської державної нотаріальної контори Янюк С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 192, яким ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 усе належне їй майно (а.с.10).

18 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н. із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заповіту, посвідченому 30 березня 2016 року Часів-Ярською державною нотаріальною конторою по реєстру №192.

12 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку зі смертю бабусі позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).

Постановою державного нотаріуса Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюкової Н.С. від 20 листопада 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначено, що Свідоцтво про право на спадщину не може бути видано з таких причин: спадкоємцем не подані правоустановлюючі документи щодо належності майна спадкодавцеві; нотаріальні дії вчиняються виключно після їх оплати; встановити особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії не є можливим, так як особа не з?явилася особисто; також архів Часів-Ярської державної нотаріальної контори евакуйований, але евакуйований не в повному обсязі; спадкова справа №59/2016 після смерті ОСОБА_2 не була евакуйована належним чином; на даний час доступ до зазначеної спадкової справи неможливий (а.с. 10).

Отже, нотаріусом не вчинялися нотаріальні дії щодо заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину на підставі заповіту від 30 березня 2016 року, за реєстровим номером 192, та, відповідно, відсутні передумови для вирішення у судовому порядку питання щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом.

Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги щодо формального ставлення суду до вирішення спору та надання до суду апеляційної інстанції відповіді нотаріуса за вих. 401/01-16 від 22 квітня 2026 року), якою підтверджено, що архів евакуйований не в повному обсязі, спадкова справа № 59/2016 не була евакуйована належним чином та доступ до неї відсутній, з огляду на те, що у постанові нотаріуса від 20 листопада 2025 року про відмову у вчинені нотаріальної дії причинами такої відмови, окрім самого факту неналежної евакуації архіву, безпосередньо зазначено ненадання нотаріусу правоустановичх документів, не проведеня оплати нотаріальних дій та неможливість встановити особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

За таких обставин, звернення позивачки ОСОБА_1 до суду з даним позовом є передчасним, її права, як спадкоємиці за заповітом, порушено не було, а тому відсутні виняткові підстави для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.

При цьому, зазначене не може бути перешкодою для повторного звернення ОСОБА_1 до суду з аналогічними вимогами, за умови вичерпання нею всіх можливих досудових засобів щодо отримання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Яценко Артем Олегович, - залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: