Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №212/4989/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5241/26 Справа № 212/4989/25 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 212/4989/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів - Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Дяченко Д.П.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

відповідач - Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бурлаченка Сергія Юрійовича, на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 14 листопада 2025 року,яке ухвалене суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 листопаада 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 , діючи від імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, треті особи: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту смерті особи та визнання права спадкування.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 є сином її колишнього чоловіка ОСОБА_4 , який загинув у результаті війської агресії російської федерації ІНФОРМАЦІЯ_3 , від попереднього шлюбу.

Неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є зведеним братом ОСОБА_3 .

Позивачка впевнена, що ОСОБА_3 загинув під час бойових дій.

З огляду на викладене та з метою здійснення майнових прав та оформлення спадщини після загибелі ОСОБА_3 , позивачка просила суд встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області внаслідок обстрілу збройними силами російської федерації, у віці 24 років, а також визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 14 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бурлаченка С.Ю., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі та встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області внаслідок обстрілу збройними силами російської федерації, у віці 24 років.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у ОСОБА_3 , окрім його зведеного брата, не залишилось інших родичів та спадкоємців, оскільки він не був у шлюбі, дітей не має, а його батьки вже померли. Фактично, всі добре розуміють, що статус зниклого безвісти він має лише на підставі того, що через бойові дії у командування частини або інших немає можливості забрати його тіло та ідентифікувати його як загиблого. Аналогічне підтверджували і побратими загиблого ОСОБА_5 . Всі вони в один голос кажуть про те, що він загинув в результаті обстрілу його позиції ворожою артилерією.

Посилання суду на обов`язок доказування та подання доказів в даному випадку цілком нівелюється принципом змагальності сторін та тим, що зацікавлені особи ІНФОРМАЦІЯ_6 та Військова частина НОМЕР_1 фактично самоусунулись від участі у справі та надання заперечень, а тому надані позивачкою твердження та докази судом мають прийматись за основу рішення.

Зауважує, що разом із заявою нею подавалось відповідне клопотання про витребування доказів від заінтересованих осіб з метою підтвердження заявлених вимог. Вказане свідчить, що позивачка добросовісно вживала заходів з метою надання суду належних підтверджуючих доказів, але, знов таки, заінтересовані особи не побажали надати суду вказані документи, що певним чином свідчить про правоту заявлених вимог.

Також, вказує й на те, що в даному випадку вона не може звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_3 де-юре живий, а відповідно жоден нотаріус не може завести спадкову справу у відношенні «живого» спадкодавця, а тому посилання суду на ненадання нею доказів щодо наявності спору про спадщину є помилковим.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник відповідача Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бурлаченка С.Ю., який підтримав доводи апеляційної апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є колишньою дружиною загиблого в результаті військової агресії рф ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 квітня 2008 року по 25 жовтня 2011 року.

ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач у позові зазначила, що у загиблого ОСОБА_4 від попереднього шлюбує інший син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який 22 грудня 2023 року зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського р-ну Донецької області, що підтверджується копією Сповіщення сім`ї № 111 від 27 грудня 2023 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , діючи від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначила, що встановлення факту смерті ОСОБА_3 необхідно для вирішення спадкових питань.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що місце зникнення ОСОБА_3 є територією активних бойових дій, що унеможливлює отримання повних і достовірних відомостей про обставини його загибелі або місцезнаходження, а тому викладені позивачкою обставини можуть бути підставою саме для застосування правового механізму оголошення особи померлою, а не встановлення факту смерті.

Отже, заявлені вимоги фактично спрямовані на підтвердження припущення про смерть особи, що не відповідає предмету доказування у справах про встановлення факту смерті, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову у обраному позивачкою способі захисту.

При цьому, суд зазначив, що вимоги позову щодо визнання права на спадкування також не можуть бути задоволені, оскільки вони є похідними від основних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша, друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому, слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе, якщо суд на підставі незаперечних доказів установить обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

В особливих випадках, коли є достатні підстави припускати смерть особи, суд може оголосити її померлою раніше, а саме не раніше шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на території, де перебувала особа або від дня події, що призвела до її загибелі внаслідок воєнних дій (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22).

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Відповідно до положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22, які апеляційний суд враховує відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.

Позивачка ОСОБА_1 , діючи від імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області внаслідок обстрілу збройними силами російської федерації, у віці 24 років.

Як на правову підставу заявниця посилається на пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України (встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Надані позивачкою докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_3 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення про це.

Зокрема, згідно сповіщення сім?ї № 121 від 27 грудня 2023 року за вихідним № 7/6375, старший стрілець-ператор 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 6 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник безвісти 22 грудня 2023 року поблтизу населенного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання, при виконанні службових обов?язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії росйської федерації (а.с.17).

Інших доказів позивачкою суду не надано, повторне клопотання про витребування доказів (матеріалів службового розслідування) до суду апеляційної інстанції позивачка не подавала.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позиція позивачки ОСОБА_1 не була спростована, ані відповідачем, ані третіми особами, колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Отже, враховуючи вказані вище норми закону та встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що заявлені нею вимоги спрямовані на підтвердження припущення про смерть особи, що не відповідає предмету доказування у справах про встановлення факту смерті.

Вимоги позову щодо визнання права на спадкування є похідними від основних вимог, а тому суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з повним з`ясуванням обставин справи, є правильним та обґрунтованим.

За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бурлаченка Сергія Юрійовича, - залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 14 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: