Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №214/4175/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7213/26 Справа № 214/4175/26 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 214/4175/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач Криворізька міська рада

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Криворізької міської ради на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2026 року, яка постановлена суддею Ткаченком А.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 24 квітня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В квітні 2026 року Криворізька міська рада звернулася до суду з позовом, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради 733 377,41 грн безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:06:080:0003, за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2025 року та судовий збір у розмірі 8 800,53 грн.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2026 року у відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалу суду, Криворізька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, просить суд ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду в порядку цивільного судочинства до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального права та вказує, що на виконання рішення Криворізької міської ради від 28 вересня 2005 року № 3562 «Про затвердження проекту відведення, припинення та передачу земельної ділянки в оренду для реконструкції нежитлової будівлі у столярний цех на АДРЕСА_1 » укладено договір оренди земельної ділянки від 08 грудня 2005 року, дата проведення державної реєстрації 14 грудня 2005 року, за яким Криворізька міська рада надала, а відповідно суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (Орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:06:080:0003, загальною площею 2740 кв.м., для реконструкції нежитлової будівлі в столярний цех з метою несільськогосподарського використання.

Договір від 08 грудня 2005 року було укладено строком на два роки, тобто до 14 грудня 2007 року.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. І таке право у відповідача, як суб`єкта підприємницької діяльності, було наявне у період з 14 грудня 2005 року до 14 грудня 2007 року. Строк дії Договору від 08 грудня 2005 року не продовжувався, та договір оренди на новий період між сторонами не укладався. Тому, у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2025 року між сторонами не існувало договірних правовідносин щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинив підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця за своїм рішенням 28 грудня 2018 року, про що внесено відповідний запис.

Апелянт зазначає, що більше ніж сім років до звернення Криворізької міської ради до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідач не має статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Заборгованість за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:080:0003 у розмірі 733 377,41 грн, яка є предметом позову у даній справі, винила після припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження використання відповідачем спірної земельної ділянки у підприємницькій діяльності, така інформація відсутня і у позивача.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Криворізької міської ради – Скляр Н.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстнації виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, враховуючи наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказав, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (справа Беллет про Франції).

Крім того, у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ч. 1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Як вбачається із матеріалів справи, Рішенням Криворізької міської ради № 3562 від 28 вересня 2005 року було затверджено проєкт відведення, припинення та передачі земельної ділянки в оренду для реконструкції нежитлової будівлі в столярний цех на АДРЕСА_1 . При цьому, зобов`язано ОСОБА_1 у місячний термін укласти з міською радою договір оренди земельної ділянки.

На виконання вказаного рішення Криворізької міської ради, 08 грудня 2005 року було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Криворізька міська рада (Орендодавець) на підставі рішення міської ради № 3562 від 28 вересня 2005 року надає ОСОБА_1 (Орендар) в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції нежитлової будівлі в столярний цех (цільове призначення) з метою несільськогосподарського використання, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1). Окрім того, п.8.2 вказаного договору передбачено, що Орендар має право: самостійно господарювати на землі з дотримання умов Договору оренди та отримувати продукцію і доходи.

До того ж, з плану землекористування суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 , що є додатком до вказаного вище договору оренди, передбачено, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - для реконструкції нежитлової будівлі в столярний цех.

Також, відповідно до довідки про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 1460 від 24 жовтня 2005 року, цільове призначення земельної ділянки – для реконструкції нежитлової будівлі в столярний цех.

Згідно з відкритими відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (довідка № 2626916 від 20 квітня 2026 року) ОСОБА_1 до 28 грудня 2018 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та мав право здійснювати такі види господарської діяльності: 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (основний); 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Отже, виходячи з цільового призначення земельної ділянки та умов договору оренди, земельна ділянка використовувалася ОСОБА_1 з метою здійснення підприємницької діяльності.

Аналізуючи характер спірних правовідносин сторін, ураховуючи природу договору оренди земельної ділянки, а також наявність між сторонами господарських відносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір у цій справі є господарським і підлягає вирішенню за правилами ГПК України, оскільки він не має ознак цивільно-правового характеру та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги позивача про те, що заборгованість за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:080:0003 у розмірі 733 377,41 грн, яка є предметом позову у даній справі, винила після припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з огляду на те, що за змістом ст.ст.51, 52, 598-609 ЦК України, ст.202-208 ГК України, ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання, за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, спір належить до господарської юрисдикції.

З 15 грудня 2017 року господарський суд, згідно з п.6 ч.1 ст.231 ГПК України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Отже, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження №12-294гс18).

Зважаючи на викладене, втрата відповідачем у спірних правовідносинах статусу фізичної особи-підприємця на час надходження позову в суд не впливає на правильність висновків про належність спору до господарської юрисдикції. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 29 червня 2022 року у справі № 265/129/20 (провадження № 61-20106св21).

У силу положень ч.1 ст.4 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: