Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №211/179/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6255/26 Справа № 211/179/26 Суддя у 1-й інстанції - Рагозіна С. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.

секретар судового засідання – Лідовська А.А.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року, яке ухвалене суддею Рагозіною С.О.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 березня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі – АТ КБ «ПРИВАТБАНК») про визнання незаконною відмову у реструктуризації, зобов`язання провести реструктуризацію та зупинення примусового стягнення.

Позов мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено кредитний договір № KRK0GA00150911, за яким ОСОБА_1 було надано споживчий кредит в іноземній валюті.

05 березня 2025 року Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду ухвалено остаточну постанову у справі № 211/2569/15-ц про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Враховуючи набрання законної сили остаточним судовим рішенням та дію Закону України №1381-IX, який передбачає обов`язкову реструктуризацію споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті, 01 травня 2025 року позивач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про проведення реструктуризації.

21 липня 2025 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» письмово повідомив його, що подані документи направлені на опрацювання щодо проведення реструктуризації, тобто фактично визнав початок відповідної процедури.

09.12.2025 року позивач повторно звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою щодо стану проведення реструктуризації, на що 19.12.2025 року отримав відповідь про те, що питання реструктуризації банком ще остаточно не вирішено. Водночас у подальшому банк направив лист - відповідь про відмову у проведенні реструктуризації, посилаючись на нібито пропущення строку звернення, але така відмова є незаконною, формальною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону.

Відмовляючи у реструктуризації, відповідач неправомірно визначив початок перебігу строку для подання заяви з моменту ухвалення апеляційного рішення, що суперечить нормам процесуального та матеріального права.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», змінених ЗУ № 13 81-IX, прямо передбачено, що строк звернення із заявою про реструктуризацію обчислюється з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням. Використання банком дати апеляційного рішення, як початку строку для звернення із заявою про реструктуризацію - не відповідає буквальному змісту закону, суперечить системному тлумаченню норм ЦПК України та штучно звужує обсяг права позивача на реструктуризацію.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд: визнати незаконною відмову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у проведенні реструктуризації зобов`язань за кредитним договором за заявою від 01.05.2025; зобов`язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором б/н від 13.08.2007 року відповідно до вимог № 1381-ІХ та зупинити примусове стягнення у виконавчому провадженні № 79819633 до завершення процедури реструктуризації.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконною відмову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у проведенні реструктуризації зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № KRK0GA00150911 від 13.08.2007 за його заявою від 01 травня 2025 року про реструктуризацію кредитної заборгованості відповідно до Закону України № 1381-IX.

Зобов`язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № KRK0GA00150911 від 13.08.2007 відповідно до Закону України № 1381-IX.

Зупинено примусове стягнення у виконавчому провадженні № 79819633 до завершення процедури реструктуризації.

Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 коп.

В апеляційній скарзі відповідач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив вимоги абзаца 2 підпункту 3 пункту 7 розділу IV «Перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», яким чітко та недвозначно передбачено, що заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі. Суд першої інстанції, як й позивач, помилково вважають, що строк два місяці слід рахувати від 05 березня 2025 року, тобто дати прийняття Верховним Судом постанови по справі № 211/2569/15-ц. Натомість, згідно ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Таким чином, суд порушив вимоги ст. 273 ЦПК України в питанні визначення дня набрання законної сили рішення суду по справі № 211/2569/15ц.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк", просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KRK0GA00150911, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії, на наступні цілі: 9000,00 дол. США на споживчі цілі, а також у розмірі 1123,00 дол. США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії у розмірі 0,20 % дол. США від суми виданого кредиту, з кінцевим терміном погашення кредиту до 11 серпня 2017 року.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2023 року позовні вимоги за первісною позовною заявою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №KRK0GA00150911 від 13.08.2007 року станом на 18.05.2018 року в загальному розмірі 6 962 доларів США 52 центи, яка включає: заборгованість за тілом кредиту – 6 858 доларів США 25 центів, заборгованість по процентам за користування кредитом - 104 доларів США 27 центів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 911 грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 911 грн. 39 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсними додаткової угоди до кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки відмовлено.

Постановою Верховного суду від 05 травня 2025 року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2024 року залишено без змін.

16 грудня 2025 року приватним виконавцем Черніковою О.О. було відкрито виконавче провадження № 79819633, накладено арешти на майно та грошові кошти, а також винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди.

01 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРВАТБАНК» із заявою про проведення реструктуризації.

21 липня 2025 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» письмово повідомив ОСОБА_1 , що подані документи направлені на опрацювання щодо проведення реструктуризації, тобто фактично визнав початок відповідної процедури.

09 грудня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою щодо стану проведення його реструктуризації, на що 19.12.2025 року отримав відповідь про те, що питання реструктуризації банком ще остаточно не вирішено. Водночас, у подальшому банк направив лист - відповідь про відмову у проведенні реструктуризації, посилаючись на нібито пропущення строку звернення, але така відмова є незаконною, формальною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону.

Відмовляючи у реструктуризації, відповідач визначив початок перебігу строку для подання заяви з моменту ухвалення апеляційного рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон не обмежує поняття «остаточності» лише рішенням апеляційного суду, якщо справа перебувала на Верховному Суді. Остаточне питання у спорі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 поставив Верховний суд України постановою від 05 березня 2025 року. До цієї дати правовий статус заборгованості та законності попередніх рішень були предметом перегляду найвищою судовою інстанцією. Таким чином, саме 05 березня 2025 року рішення стало остаточним. Заява про реструктуризацію подана 01 травня 2025 року, тобто в межах 2-місячного строку, передбаченого підпунктом 3 пункту 7 Закону України «Про споживче кредитування».

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.

Щодо позовних вимог про визнання незаконною відмову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у проведенні реструктуризації зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № KRK0GA00150911 від 13.08.2007 за його заявою від 01 травня 2025 року про реструктуризацію кредитної заборгованості відповідно до Закону України № 1381-IX, колегія суддів дійшла наступних виисновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див., зокрема, постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Процесуально-правовий інструментарій має використовуватись лише для забезпечення визначеності у приватних відносинах, реального та ефективного захисту прав та інтересів, основною передумовою чого є обрання позивачем належного способу захисту його порушеного права/інтересу.

Належний спосіб захисту порушеного права чи інтересу має відповідати змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий спосіб захисту має присікати порушення цивільних прав та/або інтересів чи відновлювати їх.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 372/3603/21 (провадження № 61-11901св23) зроблено висновок про те, що позовна вимога зобов`язати банк здійснити реструктуризацію заборгованості за кредитним договором спрямована на захист цивільного права споживача, тому обраний спосіб захисту є ефективним та забезпечує реальне поновлення та захист його порушеного права щодо реструктуризації наявного кредитного боргу. Пред`явлення окремої вимоги про визнання неправомірними дій банку щодо відмови в задоволенні заяви про здійснення реструктуризації кредитної заборгованості не є обов`язковим, оскільки суд незалежно від наявності такої вимоги повинен надати оцінку правомірності дій банку.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 465/4230/22 (провадження № 61-16265сво23) зазначено, що «Верховний Суд тривалий час та послідовно впроваджує в судову практику принцип, що процесуально-правовий інструментарій має використовуватись лише для забезпечення визначеності у приватних відносинах, реального та ефективного захисту прав та інтересів, основною передумовою чого є обрання позивачем належного способу захисту його порушеного права/інтересу.

Належний спосіб захисту порушеного права чи інтересу має відповідати змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий спосіб захисту має присікати порушення цивільних прав та/або інтересів чи відновлювати їх.

З метою проведення реструктуризації зобов`язань позичальника за договором про споживчий кредит, передбаченої Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», який набрав чинності 23 квітня 2021 року, належним способом захисту прав позичальника є вимога про зобов`язання кредитора провести реструктуризацію кредитної заборгованості, який відповідає пункту 5 частини першої статті 16 ЦК України (примусове виконання обов`язку в натурі), змісту відповідного права, характеру його порушення чи невизнання, не потребує пред`явлення додаткових вимог.

Натомість не є такими вимоги про визнання відмови банку незаконною, неправомірними дій банку та інші подібні, оскільки такі вимоги не призведуть до захисту прав позичальника».

Позовна вимога зобов`язати банк здійснити реструктуризацію заборгованості за кредитним договором спрямована на захист цивільного права споживача, тому обраний спосіб захисту є ефективним та забезпечує реальне поновлення та захист його порушеного права щодо реструктуризації наявного кредитного боргу. Пред`явлення окремої вимоги про визнання неправомірними дій банку щодо відмови в задоволенні заяви про здійснення реструктуризації кредитної заборгованості не є обов`язковим, оскільки суд незалежно від наявності такої вимоги повинен надати оцінку правомірності дій банку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року в справі № 372/3603/21 (провадження № 61-11901св23)).

У справі, що переглядається, при зверненні до суду ОСОБА_1 , крім іншого, просив визнати незаконною відмову банку в проведенні реструктуризації та зобов`язати відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» провести реструктуризацію.

Суд не врахував, що належний спосіб захисту порушеного права чи інтересу має відповідати змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий спосіб захисту має присікати порушення цивільних прав та/або інтересів чи відновлювати їх; належним способом захисту прав позичальника у спірних правовідносинах в цій справі є вимога про зобов`язання кредитора провести реструктуризацію кредитної заборгованості, який відповідає пункту 5 частини першої статті 16 ЦК України (примусове виконання обов`язку в натурі), змісту відповідного права, характеру його порушення чи невизнання, не потребує пред`явлення додаткових вимог. Водночас вимоги про визнання неправомірною відмови банку в проведенні реструктуризації, про визнання заборгованості за кредитним договором, яка належить реструктуризації, та про затвердження плану реструктуризації не є належними, адже їх задоволення не призводить до захисту прав позичальника.

За таких обставин колегія судів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконною відмову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у проведенні реструктуризації зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № KRK0GA00150911 від 13.08.2007 за його заявою від 01 травня 2025 року про реструктуризацію кредитної заборгованості відповідно до Закону України № 1381-IX у зв`язку з обранням неналежного способу захисту.

Щодо вимог про зобов`язання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» провести реструктуризацію за кредитним договором, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

У статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року. Цим законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7.

Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:

- наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;

- відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

- виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).

Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:

- у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов`язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;

- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;

- у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.

У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

У абзаці 2 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» законодавцем встановлено два варіанти строків для позичальника на звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов`язань у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили: заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.

Встановлено, що рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2023 року позовні вимоги за первісною позовною заявою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №KRK0GA00150911 від 13.08.2007 року станом на 18.05.2018 року в загальному розмірі 6 962 доларів США 52 центи, яка включає: заборгованість за тілом кредиту – 6 858 доларів США 25 центів, заборгованість по процентам за користування кредитом - 104 доларів США 27 центів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 911 грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 911 грн. 39 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсними додаткової угоди до кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2024 року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05 травня 2025 року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2024 року залишено без змін.

Згідно ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2023 року набрало законної сили 19 березня 2024 року і саме з цього часу починається для позичальника ОСОБА_1 перебіг двомісячного строку для звернення із заявою про проведення реструктуризації зобов`язань.

Натомість, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРВАТБАНК» із заявою про проведення реструктуризації 01 травня 2025 року, тобто більше ніж через рік від дати набрання законної сили рішенням у справі, предметом спору в якій були права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява.

Висновки суду першої інстанції про те, що Закон не обмежує поняття «остаточності» лише рішенням апеляційного суду, якщо справа перебувала на розгляді у Верховному Суді, є помилковими, адже, уабзаці 2 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» чітко визначено можливість подання заяви про реструктуризацію заборгованості протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду і строк та порядок набрання рішенням суду законної сили чітко врегульовано статтею 273 ЦПК України.

Оскільки, у разі пропуску позичальником строків для звернення із відповідною заявою про проведення реструктуризації, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоовлення позовних вимог в частині зобов`язання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № KRK0GA00150911 від 13.08.2007 відповідно до Закону України № 1381-IX.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК УКраїни).

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

За таких обставин, колегія суддів компенсує АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 1 453,44 грн. за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» – задовольнити.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року– скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання незаконною відмову у реструктуризації, зобов`язання провести реструктуризацію та зупинення примусового стягнення – відмовити.

Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п?ятдесят три) гривні 44 (сорок чотири) копійки за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: