Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №212/10500/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7539/26 Справа № 212/10500/25 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 03 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зменшити розмір стягуваних аліментів на утримання сина ОСОБА_4 з 1/4 частини від його доходу на 1/6 частину, враховуючи те, що пізніше з позивача було стягнуто аліменти на другу дитину, доньку, 1/6 частину від усіх доходів, а станом на час подання позову на утриманні позивача ще знаходиться вагітна дружина. Тобто підставою зміни розміру аліментів на сина з 1/4 на 1/6 є зміна обставин, наявність на утриманні позивача інших, осіб (дружини та дитини).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28 листопада 2022 року рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 25 березня 2011 року. Під час даного шлюбу у Позивача та Відповідача народилось двоє дітей: Син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнення на сина 1/4 частини (щодо якого подано позов).

02 квітня 2014 року рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу по справі №215/1534/13-ц задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнуто з ОСОБА_1 щомісяця аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23 грудня 2013 року.

11 квітня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено шлюб, актовий запис №88, зареєстрований Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Під час розгляду даної справи від цього шлюбу у позивача народилась третя дитина, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , зареєстроване Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, видане 16 жовтня 2025 року, актовий запис №1654.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 03 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Сустав Н.В. просила скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначила, що підставою для зменшення розміру аліментів є наявність у позивача трьох дітей та другої дружини, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Полупанова О.О. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду як законне і обґрунтоване – без змін. Зазначила, що відповідачем не доведено, що змінився не тільки його сімейний стан, однак у зв`язку з цим погіршився його матеріальний стан, що не дає змоги сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Напроти матеріальний стан відповідача, який став військовослужбовцем покращився, про що свідчить погашення ним заборгованості по аліментах перед позивачем, він має пільги як УБД, друга дружина отримала державну допомогу при народженні дитини. Відповідачка з двома дітьми вимушено виїхали з України та проживає в Німеччині, вимушена орендувати квартиру, оплачувати комунальні послуги та інтернет та нести інші витрати, необхідні для навчання дітей, навела відповідні суми на місяць.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача адвоката Сустав Н.В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, пояснення представника відповідача адвоката Полупанової О.О., яка проти задоволення апеляційної скаргир заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 28.10.2011 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровської області, актовий запис № 1290 від 15.09.2015 року та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 17.03.2018 року Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 352 від 17.03.2018 року. (а.с.17,19)

Крім того, відповідач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 16 жовтня 2025 року, актовий запис №1654. (а.с 45)

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 212/2940/23 скасовано рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 27 квітня 2023 року і до досягнення повноліття найстаршою дитиною. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. (а.с.13)

На підставі рішення був виданий 05.03.2024 року виконавчий лист та 20.03.2024 року постановою державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження №74476605. (а.с.9)

Рішенням від 02 квітня 2014 року Тернівського районного суду м. Кривого Рогу у справі 215/8534/13-ц задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнуто з ОСОБА_1 щомісяця аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Судом встановлено, що Виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення, був пред`явлений позивачем до виконання 23 травня 2023 року, а 05 червня 2023 року постановою державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження №71928264 з примусового виконання рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 квітня 2014 року. (а.с.7)

Суд виснував, що за двома судовими рішеннями з відповідача стягуються аліменти на утримання двох його дітей у загальному розмірі 55 % від його заробітку (доходу).

Колегія суддів зазначає, що цими двома рішенням з відповідача стягнуто не 55%, а 41,67%.

Разом з тим, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували істотне погіршення його матеріального становища, зокрема у зв`язку з народженням дитини від другого шлюбу.

Колегія суддів також звертає увагу, що позивач не надав належних доказів щодо фактичних витрат на утримання дитини, народженої у другому шлюбі, зокрема не підтвердив їх розмір, не зазначив, яку частку його доходу становлять такі витрати, а також не навів їх співвідношення із сумою аліментів, що ним сплачуються на утримання дітей від попереднього шлюбу.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки сам по собі факт народження другої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Згідно з вимогами статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно зі статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу позовних вимог посилався на те, що у нього змінився сімейний стан, оскільки він одружився та його друга дружина чекає на народження дитини. Під час розгляду справи у відповідача в другому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_8 .

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23, «зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».

Крім того, Верховний Суд наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Доводи апеляційної скарги про те, що на даний час змінився сімейний та матеріальний стан позивача, який фактично створив нову сім`ю, на його утриманні перебуває дружина та дитина від теперішнього шлюбу, а тому наявні підстави для зменшення розміру аліментів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки створення нової сім`ї не може бути достатньою та безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Крім того, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 в Збройних Силах України постійно зростає, що надає йому можливість гідно утримувати всіх своїх дітей.

Колегія суддів вважає, що саме позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, повинен довести обставини, які мають істотне значення, та є для нього перешкодою для сплати аліментів у встановленому раніше розмірі.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану, який будучи працездатною особою має можливість сплачувати аліменти.

Визначений судом розмір аліментів забезпечить право дитини на нормальний життєвий рівень, достатній для її фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 03 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Головуючий

Судді