Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №211/447/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6254/26 Справа № 211/447/23 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Довгинцівсього районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року, яка постановлена суддею Сарат Н.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 23 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Бур`янський А.В., звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення суду у справі № 211/447/23 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі АТ «Українська залізниця»), в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року в задоволені позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суд від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено частково. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року скасовано. Позовні вимоги АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в сумі 7 504 114, 30 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору за подання позивачем позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 281 411,88 гривень.

Постановою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» 7 504 114,30 грн майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та на користь держави витрат зі сплаті судового збору скасовано. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року в зазначеній частині змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Сплачену частину судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 30 280,00 грн компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави.

Державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76444728 на примусовому виконанні виконавчого листа № 211/447/23 від 23.10.2010 р. виданого Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» майнової шкоди, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 7 504 114,30 грн. В рамках даного виконавчого провадження з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» стягнуто 164 048,00 гривень.

Згідно листа Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.01.2026 р. Вих. № 28.11-34/990 слідує, що: «На виконанні перебувало виконавче провадження № 76444728 на примусовому виконанні виконавчого листа № 211/447/23 від 23.10.2010 р. виданого Довгинцевським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 7 504 114,30 грн. На депозитний рахунок відділу надійшли кошти від боржника у розмірі 164 048,00 гривень.

24.12.2025 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п. 5 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з викладеним, просив допустити поворот виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року по справі №211/447/23 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та на користь держави витрат зі сплаті судового збору.

Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 у порядку повороту виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року по справі №211/447/23 сплачені відповідачем в рахунок виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року по справі № 211/447/23 грошові кошти у розмірі 164 048,00 гривень.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду по справі № 211/447/23 за позовом АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням, задоволено.

Допущено поворот виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року по справі №211/447/23 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та на користь держави витрат зі сплаті судового збору.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 у порядку повороту виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року по справі №211/447/23 сплачені відповідачем в рахунок виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року по справі №211/447/23 грошові кошти у розмірі 164048,00 гривень.

В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення по справі №211/447/23.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно листа Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.02.2026 року № 28.11.34 36249 в рамках виконавчого провадження № 76444728 з ОСОБА_1 стягнуто 164 048,00 грн., з яких борг у розмірі 150 813,31 грн. був перерахований на депозитний рахунок стягувача АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», виконавчий збір у розмірі 13 165,69 грн. був перерахований на користь Держави; витрати виконавчого провадження у розмірі 69,00 грн. були перераховані на користь Держави.

Даний факт також підтверджено платіжними інструкціями №№ 10407, 5185, 10558, 2660, 46367, залученими позивачем до матеріалів справи 13.03.2026 року.

Посилаючись на те, що поворот виконання рішення суду, як спосіб захисту майнових прав боржника (відповідача), передбачає повернення йому стягувачем (позивачем) лише тих грошових коштів, які були ним безпосередньо одержані за скасованим в подальшому рішенням суду, зазначає, що стягнуті в процесі виконання рішення суду витрати виконавчого провадження не є грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за рішенням суду, а є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду

Також зазначає, що судом першої інстанції не було враховано норму ч. 2 ст. 445 ЦПК України, якою передбачено, що у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Диспозиція норми статті 445 ЦПК України містить правову конструкцію «у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин», в якій уточнення щодо трудових правовідносин стосуються інших виплат. Діючим законодавством України чітко передбачено лише два виняткові випадки, за наявності яких допускається поворот виконання судового рішення: 1) коли рішення суду ґрунтувалося на підроблених документах; 2) коли рішення суду ґрунтувалося на завідомо неправдивих відомостях позивача. Заява про поворот виконання рішення та матеріали справи не містять будь-яких доказів чи відомостей, які подавались позивачем і в подальшому були визнані завідомо неправдивими чи підробленими. Враховуючи той факт, що стягувані в рамках даної справи виплати випливають з трудових правовідносин, поворот виконання в означеній категорії спорів не допускається.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імена та в інтересах якого діє адвокат Бур`янський А.В., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишити без задоволення, ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача АТ "Українська залізниця" Русанову В.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з викладених у ній підстав, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Бур`янського А.В., які кожен окремо заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду, суд першої, врахувавши, що постановою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» 7 504 114,30 грн. майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та на користь держави витрат зі сплати судового збору, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 в порядку повороту виконання рішення постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2024 року виплаченої на виконання рішення суду суми в загальному розмірі 164 028,00 грн., оскільки поворот виконання це повернення всього одержаного за скасованим рішенням, в тому числі судового та виконавчого збору.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року в задоволені позову АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» по справі № 211/447/23 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відмовлено в повному обсязі.

02 жовтня 2024 року Дніпровський апеляційний суд у справі № 211/447/23 прийняв постанову якою апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» задоволена частково. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року скасовано. Позовні вимоги АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в сумі 7 504 114, 30 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору за подання позивачем позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 281 411,88 гривень.

05 листопада 2025 року постановою Верховного Суду у справі №211/447/23 касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» 7 504 114,30 грн майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та на користь держави витрат зі сплаті судового збору скасована. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року в зазначеній частині змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Сплачену частину судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 30 280,00 грн компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави.

Державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76444728 на примусовому виконанні виконавчого листа №211/447/23 від 23.10.2010 року виданого Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 7 504 114,30 грн.

В рамках даного виконавчого провадження з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» стягнуто 164 048,00 гривень.

Згідно листа Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.01.2026 року вих. № 28.11-34/990 на виконанні перебувало виконавче провадження №76444728 на примусовому виконанні виконавчого листа № 211/447/23 від 23.10.2010 р. виданого Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 7 504 114,30 грн……на депозитний рахунок відділу надійшли кошти від боржника у розмірі 164 048,00 гривень.

24.12.2025 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п. 5 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнення коштів в сумі 164 048,00 гривень підтверджується: випискою АТ «Ощадбанк» від 22.01.2026 р. по картковому рахунку, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 де стягнуто суму 144 661,10 грн. (в призначенні платежу зазначено: «стягнення коштів з арештованого рахунку …»; довідкою АТ «Укрзалізниця» від 28.01.2026 р. Вих. № 27/ДЗР-2 де зазначено, що з працівника ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» стягнуто всього 19 243,03 грн. ( в листопаді 2024 р. суму 6077,34 грн. та в грудні 2024 р. суму 13165,69 грн.).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

У частинах п`ятій і шостій статті 444 ЦПК України визначено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Крім того, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності обов`язкових умов: отримання позивачем від відповідача в порядку виконання рішення майна чи грошових коштів; виконане рішення скасоване вищестоящим судом повністю або змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може (постанова Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі № 753/21211/20 (провадження № 61-20342св21)).

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18) зроблено висновок, що «поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням».

Аналіз статті 444 ЦПК України дає підстави зробити висновок про те, що поворот виконання рішення в порядку розділу VI ЦПК України можливий лише щодо грошових сум, майна або його вартості, які були предметом стягнення за скасованим судовим рішенням.

Установлено, що в рамках примусового виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, яка скасована постановою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» 7 504 114,30 грн. майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та на користь держави витрат зі сплати судового збору, на депозитний рахунок Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли кошти від боржника в сумі 164 048,00 грн.

Між тим, відповідно листа Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.01.2026 р. Вих. № 28.11-34/990 вказана сума була розподілена виконавцем наступним чином:

-борг у розмірі 150 813,31 грн., був перерахований на р/р стягувача АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» ( НОМЕР_1 );

-виконавчий збір у розмірі 13 165,69 грн.; витрати виконавчого провадження 69 грн. перераховані на користь держави.

Перерахування вказаних сум підтверджено Платіжними інструкціями №10407, №5185, №10558, №2660, №46367 на загальну суму 164 048,00 грн. (т. 17 а.с. 59, 107-111).

Таким чином, фактично стягувач АТ «Українська залізниця» отримав на виконання скасованого судового рішення грошові кошти в сумі 150 813,31 грн, які і підлягають стягненню у порядку повороту виконання судового рішення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 .

Оскільки сума виконавчого збору у розмірі 13 165,69 грн. та витрати виконавчого провадження в сумі 69 грн. не були предметом стягнення за скасованим судовим рішенням, у задоволенні заяви про поворот виконання рішення у цій частині слід відмовити.

Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 509/2952/21 (провадження № 61-2798св25).

Для вирішення даного питання законодавством передбачений інший спосіб захисту прав, а саме: шляхом звернення з відповідною заявою до виконавчої служби (приватного виконавця) або до суду зі скаргою на дії державного (приватного) виконавця чи шляхом оскарження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

При цьому колегія суддів зазначає, що за змістом частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Наведене, у свою чергу, свідчить про те, що питання про повернення боржнику стягнутої державним виконавцем витрат виконавчого провадження та виконавчого збору має вирішуватися не в порядку повороту виконання рішення суду.

Щодо посилань АТ «Українська залізниця» в апеляційній скарзі на те, що у даній справі поворот виконання рішення суду не допускається оскільки стягнуті в рамках даної справи суми випливають із трудових правовідносин, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до частини першої статті 239 КЗпП України у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Зазначене узгоджується зі змістом частини другої статті 445 ЦПК України, згідно з якою у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Аналогічне твердження висловлено Верховним Судом у постанові від 25 жовтня 2021 року в справі № 607/3393/18.

Верховним Судом зауважено те, що згідно зі статтею 239 КЗпП України у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Таким чином, чинне законодавство не допускає повороту виконання рішення суду у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин. Для цієї категорії справ не має значення, в якому порядку ухвалене те рішення, яким було скасовано інше виконане рішення.

Під іншими виплатами, що випливають з трудових правовідносин з урахуванням норм статей 97, 116, 2233 КЗпП України та роз`яснень у Рішенні Конституційного. Суду України. від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, слід розуміти виплати, які спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, тобто є державними гарантіями, у тому числі оплата простою, виплата вихідної допомоги, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо.

У справі, яка переглядається, позивач звернувся до суду з вимогами про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Водночас зі змісту поданої заяви про поворот виконання рішення у справі № 211/447/23 вбачається, що вона не стосується повернення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, а стосується повернення грошової суми стягнутої на виконання судового рішення у справі за позовом АТ «Українська залізниця» про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Тому посилання апелянта на положення ст. 445 ЦПК України та довід про відсутність підроблених документів або завідомо неправдивих відомостей у даній справі безпідставне.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Згідно п. 3, 4 ч. 2 статті 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення .

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року про задоволення заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ураховуючи те, що за подання апеляційної скарги в даній категорії справ сплату судового збору в силу ч.7 ст.444 ЦПК України не передбачено, колегія суддів вважає за доцільне сплачений АТ «Українська залізниця» судовий збір в розмірі 2 662,40 грн за платіжною інструкцією № 2012 від 23 квітня 2026 повернути апелянту.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Бур`янський Андрій Вікторович, про поворот виконання рішення суду задовольнити частково.

Допустити поворот виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року по справі №211/447/23 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815 юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) у порядку повороту виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року по справі №211/447/23 сплачені відповідачем в рахунок виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року по справі №211/447/23 грошові кошти у розмірі 150 813 (сто п`ятдесят вісімсот тринадцять) гривень 31 копійки.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Повернути Акціонерному товариству «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, сплаченого згідно платіжної інструкції №2012 від 23 квітня 2026 року за подання апеляційної скарги на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року по цивільній справі №211/447/23 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: