Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №215/8658/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7604/26 Справа № 215/8658/25 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Акуленко В.В,., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду міста Кривого РогуДніпропетровської області від 12 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Квятковським Я.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 травня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В

В листопаді 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі – ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я.

Позовна заява мотивована тим, що з 23.06.1998 по 15.07.2024, позивач працював на підприємстві ПрАТ «ПівнГЗК» спочатку водієм автотранспортних засобів, а потім у гірничотранспортному цеху водієм великовантажного автомобіля кар`єрі технологічної колони автомобілів № 52 гірничотранспортного цеху №1 з повним робочим днем з правом на пільгове пенсійне забезпечення Списком №1. 15.07.2020 звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України. 30.07.2025 висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» йому встановлено два професійні захворювання: - вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистонічним синодромом, ускладненним дисциркуляроною енцефалопатією з вестибулопатією: у поєднанні з синдромом церебрально-переферчної ангіодистонії з вестибулопатією; у поєднання з полірадикулонейропатією на шийному та поперково-крижовому рівнях з помірно вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів, остеоартрозу дрібних суглобів кистей; - хронічний (пиловий) бронхіт. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 29.08.2025, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло через те що він працюючи підприємстві ПрАТ «ПівнГЗК», підпадав під дію шкідливих виробничих факторів, які перевищували гранично допустимі норми, а саме: - вібрація загальна транспортна (еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 дБ перевищував допустимий рівень та складав 67 дБ при ГДР 65); - хімічні фактори (концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту пилу від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 2,15 рази і складала 4,3 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Також в Акті зазначені й інші фактори, які призвели до професійних захворювань - запиленість повітря робочої зони, загазованість повітря робочої зони шкідливими речовинами, підвищені та знижені температури рівень барометричного тиску, рівень шуму, рівень вологості та нерухомості повітря, важкість роботи, напруженість трудового процесу та інші виробничі фактори.

Відповідно Витягу з рішення від 23.10.2025 р. експертної команди про встановлення втрати працездатності та інвалідності, йому встановлено з 18.09.2025р. встановлено ІІІ групу інвалідності на 1 рік. Встановлено 65% втрати працездатності (в тому числі 55 % - вібраційна хвороба, 10 % - хронічний (пиловий) бронхіт на 1 рік. Протипоказана важка фізична праця, тривала хода, переохолодження.

У зв`язку з захворюванням у нього змінився образ і якість життя, він має дуже хворобливий стан, який змушує його постійно лікуватись, проходити обстеження у лікарів. Але хронічний характер захворювань та дуже великий відсоток втрати працездатності не дають йому надії на видужання у майбутньому. Лікарі зазначають, що в нього покращення здоров`я не відбудеться. Усвідомлення того, що він став інвалідом, що його тепер постійно будуть турбувати біль та обмеження рухів в поперековому та шийному відділах хребта з іррадіацією в кінцівки, в нього порушена хода (він чого він відчуває дуже сильний дискомфорт). Тепер він постійно відчуває скутість, біль та обмеження рухливості в плечах, ліктьових та колінних суглобах. Його турбує постійна задишка навіть при незначному фізичному навантаженні, періодичний кашель, важкість у грудях, частий головний біль. Ці відчуття додають йому ще більше морального пригнічення. Ці фізичні відчуття призводять йому душевний стан до постійних переживань та глибоких моральних страждань. Крім того, усі вищевказані й інші незручності викликають у нього почуття своєї неповноцінності. Йому постійно із-за поганого самопочуття приходиться турбувати та просити своїх рідних про допомогу. Тому вважає, що шкода заподіяна не тільки йому, а і його сім`ї. Він не може через стан здоров`я гідно забезпечувати матеріально свою сім`ю як раніше, не може виконувати навіть легку роботу по дому, а й навпаки - сам потребує фізичної та моральної допомоги від своїх близьких. Виходячи з тривалості роботи у відповідача та відсотку втрати професійної працездатності, просив стягнути з ПрАТ «ПівнГЗК» моральну шкоду у розмірі 520 000 грн.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 360 000 (триста шістдесят тисяч) гривень без утримання податків.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 3 600 (три тисячі шістсот) гривень на користь держави. Обидві сторони оскаржили судове рішення.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.

Позмивач зазначив, що все своє робоче життя з 1998 по 2024 рр пропрацював у шкідливих умовах праці на виробництві відповідача- водієм великовантажного автомобіля в кар`єрі по вивезенню руди. Від важкої праці захворів на професійні захворювання, його турбують фізичні болі в суглобах, кінцівках, а також задишка та кашель. Фізичні навантаження викликають глибокі моральні страждання, він морально пригнічений своїм станом здоров`я.

У позивача змінився рівень життєвої активності, він вимушений прикладати багато додаткових зусиль для організації його життя. Потребує лікування та реабілітаційної допомоги.

Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано.

Натомість в своїй апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» адвокат Рабко Т.О. ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач свідомо прийняв запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. А відповідач як роботодавець не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» позивачем не поданою.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» адвоката Рабко Т.О., яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , вважаючи її необґрунтованою, та просила задовольнити апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» у повному обсязі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач, в період часу з 23.06.1998 по 15.07.2024 працював на підприємстві ПрАТ «ПівнГЗК», спочатку водієм автотранспортних засобів, а потім у гірничотранспортному цеху водієм великовантажного автомобіля кар`єрі технологічної колони автомобілів № 52 гірничотранспортного цеху №1 з повним робочим днем з правом на пільгове пенсійне забезпечення Списком №1. 15.07.2020 звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію ст. 38 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою, що також не заперечує представник відповідача (а.с. 9-11).

Під час роботи у ПрАТ в позивача виникли два професійні захворювання: - вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистонічним синодромом, ускладненним дисциркуляроною енцефалопатією з вестибулопатією: у поєднанні з синдромом церебрально-переферчної ангіодистонії з вестибулопатією; у поєднання з полірадикулонейропатією на шийному та поперково-крижовому рівнях з помірно вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів, остеоартрозу дрібних суглобів кистей; - хронічний (пиловий) бронхіт. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня, що підтверджується висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 30.07.2025 та актом від 29.08.2025 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, (а.с. 12-16).

Відповідно до п. п. 13, 17, 18, 19, 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29.08.2025 року, на підставі інформаційної довідки про умови праці від 12.02.2025 за №ПС/3.1/3095-25, підготовленої Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці , умови праці ОСОБА_1 відносяться: - за вмістом аерозолю фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); - за рівнем шуму – до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); - за рівнем вібрації – до 3 класу 2 ступеню (шкідливі). Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня (шкідливі). Хронічні професійні захворювання виникли через те, що працюючи на підприємстві в кар`єрі гірничозбагачувального комбінату водієм автотранспортних засобів, виконував роботи з керування автомобільними транспортними засобами, забезпечував належний технічний стан автотранспортного засобу. Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, важких режимів експлуатації автотранспортних засобів в кар`єрі, позивач протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених рівнів виробничої загальної вібрації та пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.

Причинами виникнення хронічних професійних захворювань позивача є: - вібрація загальна транспортна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на на 2 дБ перевищував допустимий рівень та складав 67 дБ при ГДР 65 дБ, згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку»; - хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 2,15 рази відповідно до вимог "Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони", затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.07.2024 № 1192 та становила 4,3 мг/м3 при ГДК=2,0 мг/м3.

Як випливає з Витягу з рішення від 23.10.2025 р. експертної команди про встановлення втрати працездатності та інвалідності, йому встановлено з 18.09.2025р. встановлено ІІІ групу інвалідності на 1 рік. Встановлено 65% втрати працездатності (в тому числі 55 % - вібраційна хвороба, 10 % - хронічний (пиловий) бронхіт на 1 рік. Протипоказана важка фізична праця, тривала хода, переохолодження (а.с. 17-20).

Згідно індивідуальних програм реабілітації інваліда №125/25/1853/1 ОСОБА_1 встановлено обмеження до самообслуговування легкого ступеню, до пересування помірного ступеню, до трудової діяльності помірного ступеню, рекомендовано медичну реабілітацію: санаторно-курортне лікування, спостереження сімейного лікаря (а.с. 21-24).

ОСОБА_1 неодноразово проходив обстеження та знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку з професійними захворюваннями, що підтверджується виписними епікризами (а.с. 25,26,27-29,30-32).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з нормами Конституції України – людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно до ч. ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Відповідно до Акту розслідування причин хронічного професійного захворювання від 29.08.2025 року причиною виникнення хронічних професійних захворювань є вібрація загальна транспортна, хімічні фактори – пил в повітрі робочої зони, що перевищували гранично допустимі показники та концентрації допустимих шкідливих факторів (а.с.12-16).

Отже, роботодавець ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», під час ро-боти позивача, допустив порушення ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29 серпня 2025 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував складнощі роботи підприємства відповідача в умовах воєнного стану, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки це знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманою ним виробничою травмою встановлений в судовому засіданні. Так, позивач пропрацював у шкідливих умовах праці 19 років, отримав два хронічних професійних захворювання, вимушений проходити курси лікування, потребує реабілітації, переносить як фізичні так і моральні страждання та переживання, втратив звичну роботу та розпорядок життя, вимушений докладати додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 360 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача.

Зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями, які носять характер хронічних та встановлену групу інвалідності, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, позивач пропрацювавши у шкідливих умовах праці 19 років, отримав два хронічних професійних захворювання, втратив професійну працездатність у розмірі 65%, отримав третю групу інвалідності, що свідчить про тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також неможливість швидкого відновлення попереднього стану.

Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль та він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається.

Обмірковуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року в цивільній справі №690/217/21, за якими суд касаційної інстанції погодився з аргументованими мотивами суду апеляційної інстанції про те, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000,00 грн відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілого, який втратив внаслідок нещасного випадку на виробництві 70% професійної працездатності та отримав 2 групу інвалідності.

В даній справі, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманої виробничої травми на ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у розмірі 65% та встановлення 3 групи інвалідності, що безумовно тягне за собою суттєві зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 360 000,00 грн. до заявленого ним у позові 520 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб, а тому задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та залишає без задоволення апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави та збільшує цей розмірі з 3600,00 грн. до 5200,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

Крім того, з відповідача ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 7800,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (5200,00 грн. х 150%).

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 360 000,00 гривень до 520 000,00 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмір з 3600,00 гривень до 5200,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат » за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 7800,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: