Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №212/14181/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6626/26 Справа № 212/14181/25 Суддя у 1-й інстанції - КОЗЛОВ Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів – Акуленка В.В., Остапенко В.О.

секретар судового засідання – Лідовська А.А.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Козловим Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 25.03.2026 року, -

В С Т А Н О В И В

В грудні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Яводчака О.В. звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (надалі – ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок отриманих професійних захворювань.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з 14.04.2005 року по 27.02.2024 року на посаді прохідника шахти «Орджонікідзе» ВАТ, ПАТ, ПрАТ "ЦГЗК» правонаступником якої є ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» тобто протягом 18 років і 10 місяців - здійснював трудову діяльність у шкідливих умовах.

У зв`язку з шкідливими умовами праці Позивач з вини Відповідача отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами: Радикулопатія поперечно-крижова L5-S1 з більш вираженими статико динамічними порушеннями хребта на тлі екструзії диска L4-L5, протрузій дисків L4-L5, L5-S1, стійким та вираженим больовим і м`язово-тонічними синдромами, часто рецидивуючим перебігом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу в поєднанні з періартрозом. колінних суглобів R 1 ст. (ПФ другого ступеня). M54.1 Вібраційна хвороба від дії локальної вібрації другої стадії з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії, частими акроангіоспазмами, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів R І ст. (ПФ першого ступеня), деф. артрозом дрібних тканин кісток та трофічними порушеннями на кістках. Т75.2 Сидеросілікоз першої стадії (t/q, 1/1, hi, tb). Легенева недостатність першого ступеня. J62.8 (найменування основного діагнозу та його код згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я (МКХ-10).

Відповідно до Акту форми П-4 - на робочому місці Позивача були присутні наступні шкідливі мови праці: Згідно із санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці працівника при підозрі у нього захворювання професійного захворювання (отруєння) від 25.11.2021 № 1162/4.6-11, підготовленим Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, та доповненням до інформаційної довідки від 30.05.2025 № ПС/3.1/10464-25, підготовленого Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, та відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та факторів небезпеки виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248, умовами прохідника підземної нарізної дільниці № 5 шахти. імені Колачевського ПРАТ «ЦГЗК» Зайко С.Й. від якихось: за вмістом пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; по рівню шуму - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; за рівнем вібрації місцевої - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; по важкості праці - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; за напруженістю праці - до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі». Загальна оцінка - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі».

У відповідності до п. 17 Акту форми П-4 - професійне захворювання виникло у Позивача за таких обставин, зокрема: Працюючи в підземних умовах шахти імені Колачевського з 14.04.2005 по 27.02.2024 прохідником, я виконував увесь комплекс гірничих робіт із проходження гірничих виробок, їх кріплення, а також робіт з очисного виймання корисних копалин. У підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення бурового інструменту через обмежений робочий простір, що перешкоджало їх застосуванню. У зв`язку з цим виконувані роботи часто характеризувалися значним фізичним перевантаженням. Через недосконалість технологічного устаткування та технології підземного видобутку руди, наявні порушення систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного обладнання я протягом тривалого часу зазнавав впливу підвищених концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, у повітрі робочої зони, а також підвищених рівнів виробничої локальної вібрації. Згідно до п. 18 Акту форми П-4 - причинами виникнення професійного захворювання у позивача стали: Важкість праці: час перебування в незручній робочій позиції 52,8 % час зміни при допустимому значенні до 25 %; перебування у вимушеній позиції 25,7 % часу зміни при допустимому значенні до 10 %; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, 40 кг при допустимому значенні до 30 кг згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та факторів небезпеки виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248. Вібрація локальна: еквівалентний скорегований рівень віброприскорення на 3 дБ перевищував допустимий рівень та склав 79 дБ при гранично допустимому 76 дБ згідно з ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації». Хімічні фактори: концентрація кремнієвого діоксиду кристалічного вмісту в пилу від 10 до 70 % у повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію в 3,2-6,2 ступеня і складала 6,45-12,46 мг/м? при гранично допустимій концентрації 2,0 мг/м? відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту» хімічних речовин у повітрі робочої зони», підтверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.07.2024 № 1192. 3. 11.11.2025р. у зв`язку із отриманням хронічних професійних захворювань Позивач первинно пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи де йому було встановлено встановлено III групу інвалідності безстроково, встановлено 60 % втрати працездатності безстроково (в тому числі 30 % - радикулопатія, 20 % - вібраційна хвороба, 10 % сидеросилікоз, акт П-4 від 18.09.2025 р.) безстроково. Протипоказана важка фізична праця, тривала хода, переохолодження.

У зв`язку з отриманням хронічних професійних захворювань – порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває біль в попереково крижовому відділ хребта, з іррадіацією в праву ногу, біль і обмеження руху в плечових, ліктьових і колінних суглобах судоми в нижніх кінцівках, утруднену ходу, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, задишку при незначному фіз. навантаженні, кашель сухий впродовж доби, який посилюється вранці, головний біль, запаморочення, втому, зниження пам`яті, слуху нудоту, печію. Такий стан не дає йому можливості спокійно спати, займатися фізичною роботою, відчувати повний смак життя, що негативно впливає на його психоемоційний стан. Виходячи з тривалості роботи у відповідача та відсотку втрати професійної працездатності, просив стягнути з ПрАТ «ЦГЗК» моральну шкоду у розмірі 400 000 грн.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 375 000 гривень без урахування утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 3750 гривень на користь держави.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Барков С.Є. просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач під час роботи у відповідача кожен рік проходив періодичні медичні огляди, згідно з якими був визнаний придатним до роботи за своєю професією, скарг від нього не надходило. Тобто позивач фактично приховував від лікарів ранні ознаки професійних захворювань, тому відповідач отримуючи позитивні медичні висновки про придатність його до роботи, допускав позивача для подальшої роботи. Моральні страждання позивача також пов`язані з іншими хворобами, що не є професійними та не є наслідками роботи у відповідача. Представник при цьому міркуванні наводить медичні діагнози позивача та вказує на куріння понад 20 років, що зазначено у виписці з медичної карти стаціонарного хворого. Тому представник апелянта робить висновок, що моральні страждання позивача складаються загалом з наявності у нього захворювань та шкідливих звичок, а можливо й інших невідомих обставин тощо.

Зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, а розмір моральної шкоди визначено без врахування конкретних обставин справи, засад розумності, виваженості й справедливості.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Рабко Т.О., яка підтримав доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 з 14.04.2005р. по 27.02.2024р. на посаді прохідника шахти «Орджонікідзе» ВАТ, ПАТ, ПрАТ "ЦГЗК» правонаступником якої є ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», 27.02.2024 звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію ст. 38 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою, що також не заперечує представник відповідача (а.с. 9-10).

Під час роботи у ПрАТ в позивача виникли професійні захворювання : - Радикулопатія поперечно-крижова L5-S1 з більш вираженими статико динамічними порушеннями хребта на тлі екструзії диска L4-L5, протрузій дисків L4-L5, L5-S1, стійким та вираженим больовим і м`язово-тонічними синдромами, часто рецидивуючим перебігом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу в поєднанні з періартрозом. колінних суглобів R 1 ст. (ПФ другого ступеня). M54.1 Вібраційна хвороба від дії локальної вібрації другої стадії з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії, частими акроангіоспазмами, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів R І ст. (ПФ першого ступеня), деф. артрозом дрібних тканин кісток та трофічними порушеннями на кістках. Т75.2 Сидеросілікоз першої стадії (t/q, 1/1, hi, tb). Легенева недостатність першого ступеня. J62.8 (найменування основного діагнозу та його код згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я (МКХ-10), що також встановлено Актом від 18.09.2025 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, медичним висновком, випискою - епікризом (а.с. 14-15,16-18, 21-52).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.09.2025 року, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло через роботу на протязі 16 років 07 місяців в умовах впливу шкідливих факторів. Згідно із санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці працівника при підозрі у нього захворювання професійного захворювання (отруєння) від 25.11.2021 № 1162/4.6-11, підготовленим Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, та доповненням до інформаційної довідки від 30.05.2025 № ПС/3.1/10464-25, підготовленого Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, та відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та факторів небезпеки виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248, умовами прохідника підземної нарізної дільниці № 5 шахти. імені Колачевського ПРАТ «ЦГЗК» ОСОБА_1 від якихось: за вмістом пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; по рівню шуму - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; за рівнем вібрації місцевої - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; по важкості праці - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»; за напруженістю праці - до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі». Загальна оцінка - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі» (а.с.11-13).

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, 11.11.2025р. у зв`язку із отриманням хронічних професійних захворювань ОСОБА_1 первинно пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи де йому було встановлено III групу інвалідності безстроково, встановлено 60 % втрати працездатності безстроково (в тому числі 30 % - радикулопатія, 20 % - вібраційна хвороба, 10 % сидеросилікоз, акт П-4 від 18.09.2025 р.) безстроково. Протипоказана важка фізична праця, тривала хода, переохолодження (а.с.19-20).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 375 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності, а також те, що на підприємстві відповідача позивач пропрацював 16 років 07 місяців.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з нормами Конституції України – людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно до ч. ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 18 вересня 2025 року причиною виникнення у позивача професійних захворювань є робота протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, які перевищували нормативи.

Отже, роботодавець ПрАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 18 вересня 2025 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що моральні страждання позивача викликані наявністю у нього інших непрофесійних захворювань та шкідливих звичок, а також що позивач приховував від лікарів ранні ознаки професійних захворювань нічим не підтверджені є лише припущеннями представника відповідача Баркова С.Є., які не можуть бути взяті до уваги судом.

Добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, наявність у нього шкідливих звичок чи інших захворювань, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями, встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн.

Врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції, прийнявши до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом двох років на ПрАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», а також на інших підприємствах у шкідливих умовах праці, якими не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 60%, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вірно визначив розмір моральної шкоди у сумі 375000 грн, що є справедливим у даній ситуації.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, висування нічим не підтверджених припущень іншого походження моральних страждань позивача, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: