Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №215/3748/22 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5956/26 Справа № 215/3748/22 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони справи:

заявник – ОСОБА_1

боржник - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою представника боржника адвоката Ковальова Андрія Ігоревича на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року, ухвалене суддею Квятковським Я.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складання повного судового рішення – 16.03.2026)

В С Т А Н О В И В

В липні 2024 року представник ОСОБА_2 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 22 березня 2023 року по справі № 215/3748/22, про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05.10.2022 і до повноліття сина.

В обґрунтування своєї заяви представник зазначив, що на день видачі оскаржуваного судового наказу, ОСОБА_1 у своїй заяві про видачу судового наказу недостовірно виклала суду суттєві обставини. Їх неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зі своїм батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина знаходиться на його утриманні, він несе витрати щодо сина, приймає участь у його вихованні, оскільки мати дитини ОСОБА_1 проживає за кордоном. Про існування судового наказу та про наявність постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами дізнався 02.07.2024 р. під час розгляду Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП. Сама по собі заява стягувача про видачу судового наказу, на думку боржника, суперечить зазначеному рішенню суду, а видача оскаржуваного судового наказу суперечить вимогам ст. 161 Сімейного Кодексу України, яка визначає, що аліменти повинні присуджуватися на користь того з батьків, з ким проживає дитина.

Просив скасувати судовий наказ № 215/3748/22, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05.10.2022 і до повноліття сина.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржником не доведено наявність нововиявлених обставин для перегляду виданого судового наказу, зокрема, що є дитина проживала не із матір`ю - заявницею про видачу судового наказу, а з ним. Суд виходив з того, що у даному випадку місце проживання дитини зареєстровано разом з матір?ю і судових рішень про визначення місця проживання дитини з батьком у справі немає. Заявник є батьком дитини. Доводи заявника зводяться до спростування і переоцінки доказів стягувача. Надані ОСОБА_2 докази, в т. ч. щодо проживання дитини певний період разом з ним, стосуються подій, які мали місце через значний проміжок часу після звернення стягувача до суду, тому можуть предметом судового розгляду лише про зміну розміру аліментів .

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 адвокат Ковальов А.І., просив дане судове рішення та судовий наказ від 22 березня 2023 року скасувати.

Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував, що син сторін ОСОБА_4 як вбачається з акту ОСББ «Анастасія-35» від 12 липня 2024 року проживає з батьком з 01 листопада 2022 року, а судовий наказ видано 22 березня 2023 року.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалася.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлялися належно.

Від представника таранець О.Ю. адвокатаКовальова А.І. надійшла заява про відкладення розгляду справи, у якій він посилається на те, що причиною його неможливості бути присутнім 30 липня 2026 року в судовому засіданні є перебування у відпустці у період з 17 липня 2026 року по 02 серпня 2026 року, у зв`язку з чим не матиме можливості взяти участь у судовому засіданні.

Між тим, вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки зазмістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому в апеляційній скарзі сторона заявника детально виклала свою правову позицію.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Смірнова проти України" та "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі "Красношапка проти України").

Неявка учасників справи не є перешкодою у розгляді справи, остільки матеріали містять достатньо доказів щодо обставин справи, до того ж позицію скаржника викладено в належно мотивованій апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє клопотання й вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вивченням матеріалів даної цивільної справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про видачу судового наказу 05 жовтня 2022 року, зазначивши, що дитина, ОСОБА_4 на утримання якого вона просить стягнути аліменти проживає разом із нею в АДРЕСА_2 .

22 березня 2023 року суддею Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ за заявою ОСОБА_1 , у відповідності до якого стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05.10.2022 і до повноліття сина. (а.с.17-18).

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, оскільки вони не ґрунтуються на повному та всебічному розгляді всіх обставин даної справи з огляду на таке.

Судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункти 4 і 5 частини першої статі 161 ЦПК України).

У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (частина восьма статті 170 ЦПК України).

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами передбачено у статтях 423-429 глави 3 розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5)).

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) установлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (частина друга статті 423 ЦПК України).

Тобто нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, котрі беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. постанову Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 726/938/18).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з`ясування обставин справи, раніше не був відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18).

Чинний ЦПК України містить і перелік підстав, які виключають можливість перегляду судового рішення.

За частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 423 ЦПК України).

Колегія суддів установила, що на час ухвалення судового наказу в березні 2023 року обставини зокрема місце проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_4 змінилися- з 01 листопада 2022 року він почав проживати разом із батьком ОСОБА_2 Ця обставина не могла бути відома суду першої інстанції, підтверджується актом про фактичне місце проживання дитини від 12 липня 2024 року (а.с.35) та показаннями допитаного в судовому засіданні 04.02.02026 року свідка ОСОБА_5 .

Суд в оскарженому рішенні не дав оцінки даним доказам, взагалі не зазначив, чому фактично відхилив їх, окрім міркувань про те, що немає судового рішення про визначення місця проживання дитини із батьком.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, та звертає увагу на те, що місце проживання дитини до досягнення нею 14 років вирішується між батьками і лише в разі спору -судом (стаття 161 СК України).

Отже колегія суддів дослідила надані заявником докази та дійшла висновку про те, що доводи ОСОБА_2 , викладені у заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами знайшли підтвердження, тому судовий наказ підлягає скасуванню.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина п`ята статті 183 СК України).

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 359/10050/19 викладено висновок про те, що обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти.

Аліменти - це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти. У зв`язку з цим проживання дітей з батьком протягом тривалого часу може бути підставою для припинення стягнення з нього аліментів на користь матері, яка з дітьми не проживає (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наданий апелянтом акт про фактичне проживання від 12 липня 2024 року свідчить про факт проживання дитини із батьком з 01 листопада 2022 року, а також був підтверджений у судовому засіданні свідком, приведеним до присяги, та неспростований заявницею ОСОБА_1 , тому виданий судом 22.03.2023 року підлягає скасуванню, а у задоволенні її заяви про видачу судового наказу слід відмовити.

Керуючись ст. 353, 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу представника боржника адвоката Ковальова Андрія Ігоревича задовольнити.

Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року та судовий наказ Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/3748/22 від 22 березня 2023 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Головуючий

Судді