Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №161/10665/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/10665/26 Провадження №33/802/754/26 Головуючий у 1 інстанції:Рудська С. М.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Наумчука Івана Петровича на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, та на підставі ч.2 ст.36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що:

- він 09 травня 2026 року о 20:35 год. на дорозі Т-0303 поворот с.Романівка Луцького району, керував автомобілем марки «Мерседес», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при виїзді з другорядної дороги не надав переваги в русі автомобілю марки «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів, які зазнали механічних пошкоджень, чим порушив п.2.3 (б), 16.11 ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП;

- він же, у цей же час та місці, керував вказаним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини) та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Наумчук І.П. не погоджуючись із такою постановою судді в частині визнання його довірителя винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що ті докази на які постався місцевий суд в якості винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП жодним чином не підтверджують його винуватості, оскільки ними не доводиться той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Тому захисник вважає, що ОСОБА_1 не може нести відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. У зв`язку з цим, просить оскаржувану постанову судді місцевого суду в частині визнання ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати та закрити в цій частині провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Наумчук І.П. будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явились. При цьому, від захисника надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності його довірителя.

Адвокат Бакаєвич А.В., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_2 подав до суду клопотання, в якому просить апеляційний розгляд проводити ї відсутності потерпілої сторони. Водночас, зазначає, що апеляційні доводи є безпідставними, у зв`язку з чим просить скаргу залишити без задоволення, а судове рішення, - без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення в частині визнання винним ОСОБА_1 за 124 КУпАП та накладення стягнення за цією нормою закону, стороною захисту не оскаржуються, а тому його в цій частині апеляційний суд у відповідності до ст.294 КУпАП, не переглядає.

Разом з тим, сторона захисту вважає незаконним і необґрунтованим судове рішення в частині визнання винним ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, і фактично з посиланням на відсутність у матеріалах справи доказів про керування ним транспортним засобом.

Перевіряючи законність постанови судді за доводами апеляційної скарги апеляційний суд зазначає таке.

За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Так, ОСОБА_1 , окрім іншого, інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого відповідно до диспозиції норми цього закону полягає у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Сторона захисту вказує про те, що матеріали справи не містять належних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Однак, апеляційний суд вважає цілком безпідставними такі апеляційні доводи сторони захисту з огляду на таке.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні цього проступку є правильним, оскільки підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, факт вчинення цією особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №661740 від 09.05.2026 за ч.1 ст.130 КУпАП, за змістом якого ОСОБА_1 09 травня 2026 року о 20:35 год. на дорозі Т-0303, поворот с.Романівка Луцького району, керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини) та відмовився від проходження огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Протокол підписав, отримав його копію, але відмовився від надання пояснень;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 09.05.2026, та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.05.2026, з яких вбачається, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота) відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі і це, як вбачається з матеріалів справи, фіксувалось на боді-камеру, відеозапис чого міститься в матеріалах справи;

- рапортом працівника поліції М.Дубень від 09.05.2026;

Також вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доводиться відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі серії ЕПР1 №661740 від 09.05.2026. Зокрема, на відеозаписі зафіксовано як працівники поліції за повідомленням на лінію «102» прибули на місце ДТП. Під час встановлення обставин ДТП, з пояснень учасників події, у тому числі і самого ОСОБА_1 , було встановлено, що автомобілем марки «Мерседес», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 керував останній, який пояснював як сталась ДТП. Під час спілкування з ОСОБА_1 останній не заперечував факт керування транспортним засобом, а також мав ознаки алкогольного сп`яніння. У зв`язку з цим, працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу на місці події, а в разі відмови у медичній установі, однак він відмовився. Надалі, працівниками поліції було роз`яснено наслідки відмови та повідомлено про складання щодо нього, у тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, у тому числі, за ч.1 ст.130 КУпАП, з яким ознайомлено ОСОБА_1 .

Такий відеозапис, як і інші у справі докази, на думку апеляційного суду є цілком належним і допустимим доказами в розумінні ст.251 КУпАП, якими підтверджено події, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №661740 від 09.05.2026 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Окрім того, винуватість ОСОБА_1 наряду з вищевказаними доказами доводиться й іншими доказами, що наявні у справі, в їх сукупності, а саме, які складені за ст.124 КУпАП, винуватості у вчиненні яких ОСОБА_1 та його захисник не оспорюють.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин викладених у складеному щодо нього протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №661740 від 09.05.2026, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи та узгоджуються між собою, оскільки фактично відтворюють картину подій, яка мала місце 09.05.2026 за участі ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскаржувана постанова судді і, зокрема, у частині, яка оскаржується, є законною, обґрунтованою та вмотивованою.

При цьому, апеляційні доводи про відсутність належних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не заслуговують на увагу суду, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи, яка і містить докази, що підтверджують вчинення цього адміністративного правопорушення. Так, апеляційний суд вважає безпідставними твердження про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, як про це зазначено у протоколі із посиланням на відсутність у матеріалах справи доказів з цього приводу, оскільки вони фактично спростовані матеріалами справи і, зокрема відеозаписом з боді-камери, а також поясненнями іншого учасника ДТП ОСОБА_2 . Такі твердження сторони захисту суд до уваги не приймає та розцінює їх як стратегію захисту задля уникнення відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, вищенаведені та усі інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення в частині, що оскаржується, а саме - винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, жодним чином не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції, а зводяться до суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення останнім адміністративної відповідальності за вчинене шляхом закриття провадження у справі.

Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить сторона захисту, апеляційний суд не вбачає.

А тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Наумчука Івана Петровича залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2026 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк