Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №154/191/17 — Волинський апеляційний суд

Справа № 154/191/17 Головуючий у 1 інстанції: Лященко О. В.

Провадження № 22-ц/802/724/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Власюк О.С.,

з участю: відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Амбрелла» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , за апеляційною скаргою позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 січня 2025 року в складі судді Лященка О. В.,

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 09 вересня 2008 року між ПAT «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Ф1-08/57799-579, за яким позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 80 700,00 дол. США зі сплатою 17 % річних. ОСОБА_3 зобов`язався здійснювати погашення заборгованості за користування кредитними коштами щомісяця, до 10 числа кожного місяця та повернути кошти до 08 вересня 2023 року, однак порушив умови договору, несвоєчасно сплачуючи кредит і проценти.

Згідно з пунктом 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

09 вересня 2008 року ПАТ «БАНК «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1 уклали договір поруки № 55566-579п, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором від 09 вересня 2008 року № Ф1-08/57799.

З урахуванням викладеного станом на 07 листопада 2016 року заборгованість ОСОБА_3 становить 3 018 860,00 грн, з яких: несплачений кредит – 1 181 801,26 грн, що еквівалентно 46 207,07 дол. США; несплачені відсотки – 402 280,12 грн, що еквівалентно 15 728,69 дол. США; пеня 1 434 778,62 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору позивач листами від 22 грудня 2016 року № 9-246320/1150, № 9-246320/1151 повідомляв відповідачів про неналежне виконання умов кредитного договору, однак ні позичальник, ні поручитель заборгованість не сплатили.

Посилаючись на викладене, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило стягнути солідарно із ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитом в сумі 1 181 801,26 грн, несплачені відсотки в сумі 402 280,12 грн, пеню в сумі 1 434 778,62 грн, а всього 3 018 860,00 грн.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду від 11 липня 2017 року до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_5 .

11 вересня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання договору іпотеки недійсним.

Позов мотивований тим, що, ознайомившись з матеріалами позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_5 виявив факт, що на забезпечення боргових зобов`язань позичальника ОСОБА_3 поручителем був ОСОБА_1 , який є його сином. Договір поруки укладав ОСОБА_1 з банком 09 вересня 2008 року. До кредитного договору особисто він жодного відношення не мав. З кредитним договором, за яким ОСОБА_3 є позичальником коштів в іноземній валюті, він також не був ознайомлений, про умови договору, строки його виконання та інші істотні умови йому нічого не відомо.

Як йому стало відомо під час розгляду справи, в іпотечному договорі від 09 вересня 2008 року № 63742-579 його зазначено іпотекодавцем і «майновим поручителем» позичальника ОСОБА_3 . Однак 09 вересня 2008 року він ніяких угод з банком не укладав, нотаріальних дій зі своїм майном не здійснював, належне йому нерухоме майно в будь-яку заставу не передавав, угод про будь-яке поручительство не підписував.

ОСОБА_1 , який був поручителем ОСОБА_3 , в 2014 році повідомив про необхідність поїхати в нотаріальну контору для посвідчення якогось документа, тому що кошти (борг) ОСОБА_3 сплатив. Однак у нотаріальній конторі він особисто не підписував іпотечного договору, і ніякого договору майнової поруки чи угод щодо реструктуризації кредитної заборгованості ОСОБА_3 він також не бачив і не підписував.

Правовстановлюючі документи на майно, вказане в договорі іпотеки, він давав своєму синові ОСОБА_1 , а не позичальникові ОСОБА_3 , і ці документи не надавалися для передання майна в заставу (іпотеку).

Від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_5 не отримував починаючи з 09 вересня 2008 року до цього часу жодного повідомлення з приводу згаданого вище кредитного договору і жодної вимоги банку з приводу заборгованості позичальника ОСОБА_3 та строків її погашення.

Позивач вважав, що він не повинен нести відповідальність своїм особистим майном (житловим будинком та земельною ділянкою) за борговими зобов`язаннями ОСОБА_3 . Тим більше, що згідно з чинним законодавством поручительство його сина ОСОБА_1 за кредитним договором також припинене згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Вказував, що на час звернення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з позовом про стягнення боргу за кредитним договором його син ОСОБА_1 перебував і перебуває на даний час в зоні проведення АТО в Луганській області.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_5 просив визнати недійсним іпотечний договір від 09 вересня 2008 року № 63742-579.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16 листопада 2020 року залучено до участі у справі правонаступника ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі – ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»).

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29 грудня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» – Товариство з обмеженою відповідальністю «Амбрелла» (далі – ТОВ «Амбрелла»).

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 травня 2021 року до участі у справі як третю особу залучено приватного нотаріуса Володимир-Волинського міського нотаріального округу Гордійчука Б. І.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 січня 2025 року в задоволенні первісного позову ТОВ «Амбрелла» і зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Відмова суду у задоволенні первісного позову мотивована тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог, а додані докази не є первинними документами бухгалтерського обліку, про що зазначено у висновку експерта від 07 липня 2023 року № 869/23-25 за результатами проведення судової економічної експертизи, на проведенні якої наполягав представник відповідачів.

Постановою Волинського апеляційного суду від 27 березня 2025 року апеляційну скаргу представника ТОВ «ФК «Амбрелла» – Міньковської А. В. залишено без задоволення.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 січня 2025 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду вмотивована недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим апеляційний суд вважав висновки суду першої інстанції правильними.

Постановою Верховного Суду від 25 березня 2026 року за наслідками перегляду справи за касаційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла», ухвалено скаргу задовольнити частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 27 березня 2025 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначив, що в мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку – розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ним повністю чи частково – зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок – це процесуальний обов`язок суду.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено, призначено справу до розгляду на 11:00 20 травня 2026 року в приміщенні апеляційного суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 20.05.2026 подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому вказав, що третя особа ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилась спадщина.

Апеляційним судом витребувано матеріали спадкової справи №43./2025 та встановлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яку відповідно до поданої заяви прийняла ОСОБА_4 .

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 29 травня 2026 року залучено до участі у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Амбрелла» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якості правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , як правонаступника померлого ОСОБА_5 .

Представник позивача та третя особа ОСОБА_4 подали до апеляційного суду заяви з проханням розглядати справу у їх відсутності.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

09 вересня 2008 року між ПAT «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Ф1-08/57799, за яким позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 80 700,00 дол. США зі сплатою 17 % річних. ОСОБА_3 зобов`язався здійснювати погашення заборгованості за користування кредитними ресурсами щомісяця до 10 числа кожного місяця та повернути кошти до 08 вересня 2023 року, однак порушив умови договору.

Згідно з пунктом 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Ці обставини підтверджуються копією вказаного договору від 09 вересня 2008 року № Ф1-08/57799-579 (т. 1, а. с. 10–12).

09 вересня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1 укладено договір поруки № 55566-579п, згідно з яким поручитель зобов`язався відповідати в повному об`ємі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором від 09 вересня 2008 року № Ф1-08/57799 (т. 1, а. с. 17-18).

31 липня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду №02 про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 09 вересня 2008 року № Ф1-08/57799(далі-Додаткова угода № 02) пунктом 1.1 якої передбачено реструктуризацію заборгованості за умови повернення позичальником у строк до 31 липня 2014 року отриманих ним у фактичне користування кредитних ресурсів у сумі 5 403,03 дол. США (т. 1, а. с. 14, 15).

31 липня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і поручителем ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 02 до договору поруки № 55566-579п від вересня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1 у зв"язку з кладенням Додаткової угоду №02 до кредитного договору (т.І а.с.53).

Відповідно до пункту 1.2 додаткової угоди залишок заборгованості становить 46 209,21 дол. США.

Відповідно до пункту 1.3.2 Додаткової угоди № 02 остання дата погашення заборгованості за додатковою угодою – 30 липня 2029 року включно, враховуючи зменшення процентної ставки до 10 % з 31 липня 2017 року включно, 17 % з 30 липня 2017 року до 30 липня 2029 року включно.

На виконання пункту 1.1 Додаткової угоди №02 від 31 липня 2014 року позичальник вніс на погашення кредиту узгоджену суму коштів 5 403,03 дол. США.

22 грудня 2016 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» направило ОСОБА_3 і ОСОБА_1 вимогу про погашення простроченої заборгованості в розмірі 3 018 860,00 грн, з яких: основний борг в сумі 1 181 801,26 грн, що еквівалентно 46 207,07 дол. США; проценти за кредитом в сумі 402 280,12 грн, що еквівалентно 15 728,69 дол. США; нарахована пеня 1 434 778,62 грн (т. 1, а. с. 19, 20).

В позовній заяві ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а в подальшому ТОВ «ФК «Амбрелла» стверджували, що станом на 07 листопада 2016 року заборгованість ОСОБА_3 становить 3 018 860 грн, а саме: несплачений кредит – 1 181 801,26 грн, що еквівалентно 46 207,07 дол. США; несплачені відсотки – 402 280,12 грн, що еквівалентно 15 728,69 дол. США; пеня – 1 434 778,62 грн, на підтвердження чого до позовної заяви додано розрахунок загальної суми заборгованості за кредитним договором від 09 вересня 2008 року № Ф1-08/57799-579 (т. 1, а. с. 5–9).

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 28 березня 2023 року у справі за клопотанням представника відповідачів ОСОБА_2 призначено судово-економічну експертизу документів фінансово-кредитних операцій.

У висновку експерта від 07 липня 2023 року № 869/23-25 за результатами проведення судової економічної експертизи, на проведенні якої наполягав представник відповідачів, встановлено, що загальна сума грошових коштів, сплачених (повернутих) позичальником ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за його зобов`язаннями за кредитним договором від 09 вересня 2008 року № Ф1-08/57799 на погашення тіла кредиту відповідно до наданих виписок за рахунками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 становить 34 490,79 дол. США (т. 3, а. с. 189–199).

У вказаному висновку експерт зазначив, що документи, додані позивачем ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до матеріалів позовної заяви, не є первинними документами бухгалтерського обліку. Виписки банку за своєю економічною сутністю є регістрами бухгалтерського обліку.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення судове рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості зазначеним вимогам закону не відповідає.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З наданого банком розрахунку заборгованості за період з 09.09.2008 по 07.11.2016 вбачається, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором № Ф1-08/57799-579 становить 3 018 860,00 грн, з яких: несплачений кредит 1 181 801,26 грн, що еквівалентно 46 207,07 дол. США; несплачені відсотки 402 280,12 грн, що еквівалентно 15 728,69 дол. США; пеня 1 434 778,62 грн.

Позивачем надано виписки по особовому рахунку боржника ОСОБА_3 з 09.09.2008 по 15.11.2013, з 15.11.2013 по 22.03.2019, у яких відображено внесення на рахунок боржника коштів на погашення заборгованості за кредитним договором коштів.

З аналізу змісту розрахунку заборгованості та виписок по рахунку боржника у їх сукупності вбачається про відображення внесених на погашення заборгованості за кредитним договором коштів у розрахунку.

Апеляційний суд відхиляє викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи про те, що у копіях виписки по особовому рахунку за період з 09.09.2008 по 15.11.2013 відсутня проводка сплаченої заборгованості в сумі 400 дол США.

Зокрема, у Розрахунку заборгованості - Розділ 2 «Розрахунок заборгованості по сплаті % за користування кредитом згідно з умовами кредитного договору № Ф1-08/57799-579», за порядковим номером 109 відображено та враховано суму фактичного погашення 400 дол. США 19.09.2013, що відповідає квитанції № 98 про здійснену касову операцію 18.09.2013 на погашення заборгованості (т.3 а.с.173).

Безпідставними є також доводи відзиву про невідображення проводок сплаченої заборгованості по особовому рахунку за період з 15.11.2013 по 22.03.2019, зокрема, 06.08.2014 на суму 128.04 дол США, 10.09.2014 на суму 397.91 дол США, 08.10.2014 на суму 385.08 дол. США, 10.11.2014 на суму 397.91 дол США, 11.12.2014 на суму 385.07 дол. США, 13.01.2015 на суму 397.90 дол. США, 12.02.2015 на суму 397.90 дол. США.

Такі мотиви відзиву на апеляційну скаргу спростовуються матеріалами справи, зокрема, у Розрахунку заборгованості - Розділ 2 «Розрахунок заборгованості по сплаті % за користування кредитом згідно умов кредитного договору № Ф1-08/57799-579» , за порядковими номерами 126-131 відображено та враховано суми фактичного погашення 10.09.2014 на суму 397.91 дол. США, 08.10.2014 на суму 385.08 дол США, 10.11.2014 на суму 397.91 дол США, 11.12.2014 на суму 385.07 дол.США, 13.01.2015 на суму 397.90 дол. США, 12.02.2015 на суму 397.90 дол. США, що відповідає квитанціям: № 49 від 08.09. 2014 та заяві на купівлі валюти від 08.09.2014 на суму 397.91 дол. США (т.3 а.с.153-154), №44 від 06.10.2014 та заяві на купівлю валюти від 06.10.2014 на суму 386 дол. США, (т.3 а.с.156, 157 зворот), № 42 від 06.11.2014 та заяві на купівлю валюти на суму 386 дол.США від 06.11.2014, дата виконання заяви 10.11.2014 (т. 3 а.с.171, 171 зворот), №67 від 06.12.2026 та заяві на купівлю валюти від 09.12.2014 в сумі 386 дол. США, дата виконання заяви 11.12.2014 (т.3 а.с.170,170 зворот), № 3 від 09.01.2015 та заяві на придбання 398 дол. США від 09.01.2015, дата виконання -13.01.2015 (а.с.163-164), № 3 від 09.01.2015 та заяви на придбання валюти в сумі 398 дол. США дата виконання заяви 13.01.2015( т.3 а.с. 163-164).

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про внесення коштів 06.08.2014 на суму 128.04 дол США спростовуються наданою квитанцією від 05.08.2014 № 87 та заявою на придбання валюти від 05.08.2014 на суму 12.84 дол.США, дата виконання заяви 06.08.2014 (т.3 а.с.155). Тобто, на погашення кредиту було внесено 12.84 дол. США, сума платежу відображена в у розділі 2. Розрахунок заборгованості по сплаті % за користування кредитом згідно умов кредитного договору № Ф1-08/57799-579, за порядковим номером 125.

Щодо аргументів відповідача про недотримання банком умов Додаткової угоди № 02 від 31 липня 2014 року до кредитного договору № Ф1-08/57799-579, пеляційний суд зазначає таке.

У наданому позивачем розрахунку заборгованості, у розділі І «Розрахунок суми основної заборгованості по кредиту, дол.», за порядковим номером 76 у графі сума фактичного погашення відображено сплату коштів у розмірі 5403.03, які віднесені на погашення тіла і враховані як погашене тіло кредиту при розрахунку загальної заборгованості, що спростовує доводи відповідача про те, що сплачені 5403.03 дол. США на виконання умов п.1.1. додаткової угоди № 02 від 31 липня 2014 року до кредитного договору № Ф1-08/57799-579 були розбиті на окремі частини протягом тривалого часу і не зараховані на погашення тіла кредиту.

Згідно з п.1.3 Додаткової угоди №02 від 31 липня 2014 року, Позичальник зобов`язується щомісячно в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення залишку заборгованості за Кредитними ресурсами (визначено сторонами 46 209.21 дол. США, п.1.2 додаткової угоди № 02), наступним чином:

протягом першого, другого, третього, четвертого, п`ятого, шостого, сьомого, восьмого, дев`ятого, десятого, одинадцятого, дванадцятого місяця першого фактичного року дії цієї Додаткової угоди (починаючи з дати укладення цієї Додаткової угоди та закінчуючи «30 липня 2015 року») погашення фактично отриманих Позичальником ресурсів не здійснюється; (п.1.3.1)

протягом другого, третього, четвертого, п`ятого, шостого, сьомого, восьмого, дев`ятого, десятого, одинадцятого, дванадцятого фактичного року дії цієї Додаткової угоди (починаючи з 31 липня 2014 року та закінчуючи 30 липня 2029 року включно) погашення фактично отриманих Позичальником Кредитних ресурсів здійснюється у розмірі щомісячного погашення Кредитних ресурсів, який становить 275.05 доларів США.(п. 1.3.2.)

Згідно з п.1.4 Додаткової угоди № 02, за користування залишком Кредитних ресурсів у сумі 46 209.21 дол. США, позичальник зобов`язується щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця сплачувати Банку проценти за користування Кредитними ресурсами у валюті кредиту відповідно до нижче вказаних розмірів процентних ставок( від фактичного розміру заборгованості)

- по процентній ставці 10.00 процентів річних – протягом першого-третього року цієї Додаткової угоди(закінчуючи 30 липня 2017 року);

- по процентній ставці 17.00 процентів річних - протягом четвертого - п`ятнадцятого Фактичного року цієї Додаткової угоди № 02 (закінчуючи 30 липня 2029 року ).

Також сторони передбачили, що за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів відповідно до Умов Кредитного договору та цієї Додаткової угоди № 02, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення .

Пунктами 1.4, 1.5 Додаткової угоди № 02 передбачено можливість подальшого списання боргу лише в разі своєчасного виконання боржником зобов`язань.

Тому доводи відповідачів, які і після укладення Додаткової угоди № 02 та реструктуризації боргу допустили прострочення платежів, щодо права на списання заборгованості та безпідставне нарахування банком пені не відповідають умовам Кредитного договору, Додаткової угоди , яких відповідачі не виконали.

Із наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що починаючи із 31 липня 2014 року проценти нараховувались за відсотковою ставкою 10% річних, що відповідає умовами Додаткової угоди № 02 і спростовує доводи представника відповідачів про те, що банк порушив умови Додаткової Угоди № 02 щодо зменшення відсоткової ставки до 10% .

Щодо висновків суду першої інстанції про застосування при вирішенні спору висновку судово-економічної експертизи від 07 липня 2023 року № 869/23-25 апеляційний суд ураховує наступне.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Згідно з положеннями статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд першої інстанції, як на підставу для відмови у задоволенні позову банку, безпідставно послався на висновок судово-економічної експертизи від 07.07.2023 № 869/23/25, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а не висновком експертизи, який оцінюється на рівні з іншими доказами та не має для суду наперед встановленого значення (стаття 110 ЦПК України).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, було встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Про наведене зазначив у своїй постанові від 12 грудня 2024 року Верховний Суд при розгляді справи № 298/825/15-ц.

Ураховуючи викладене, висновок експерта про те що виписки по рахунках не відносяться до первинних бухгалтерських документів не має правового значення для вирішення спору, у той час як при розгляді справи позивачем надано виписки по особовому рахунку боржника ОСОБА_3 з 09.09.2008 по 15.11.2013, з 15.11.2013 по 22.03.2019, у яких відображено внесення на рахунок боржника коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, які підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за відповідний період операцій. Надані позивачем виписки по особовому рахунку оцінені апеляційним судом як належні та допустимі докази, які дозволяють здійснити розрахунок заборгованості відповідачів за кредитним договором, ураховуючи зміст Кредитного договору, Додаткової угоди № 02 та зібраних у справі доказів.

Апеляційний суд не бере до уваги висновок експертизи про розмір сплачених на користь банку коштів на погашення тіла кредиту та процентів, оскільки у розділі експертизи «Дослідження» експертом не наведено мотивів проведеного підрахунку сплачених коштів з урахуванням змісту Кредитного Договору та Додаткової угоди №02 до Кредитного договору.

Крім того, предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, однак розміру такої заборгованості експерт не визначав. Також для того, щоб повести підрахунок сплачених коштів та їх зарахування банком на відповідні рахунку щодо погашення тіла кредиту та процентів, спеціальних знань не потрібно, достатньо вивчення матеріалів справи та здійснення відповідних арифметичних дій.

Досліджуючи виписки по особовому рахунку боржника ОСОБА_3 з 09.09.2008 по 15.11.2013, з 15.11.2013 по 22.03.2019 у сукупності із умовами кредитного договору від 09 вересня 2008 року № Ф1-08/57799, укладеної додаткової угоди № 2 про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 09 вересня 2008 року № Ф1-08/57799, надані відповідачем квитанції про внесення коштів на виконання зобов`язань, врахувавши ту обставину, що боржник за кредитним договором не оспорював обставин видачі кредиту, перевіривши розрахунок заборгованості наданий банком, який узгоджується із відомостями про рух коштів на рахунку боржника, апеляційний суд дійшов висновку про правильність розрахунку розміру заборгованості за кредитом, з якої вбачається про рух коштів по даному кредитному договору та нарахування і погашення, які проводилися відповідачем по справі, порушення графіку черговості погашення коштів по договору із зазначенням оплати та прострочення заборгованості по кредиту, відсотках, пені. яка складає 3 018 860,00 грн, з яких: несплачений кредит – 1 181 801,26 грн, що еквівалентно 46 207,07 дол. США; несплачені відсотки – 402 280,12 грн, що еквівалентно 15 728,69 дол. США; пеня 1 434 778,62 грн.

Відповідачі не надали свого розрахунку, чи інших доказів, які б давали суду підстави для встановлення іншого розміру заборгованості,заперечення позову відповідачами зводились до пояснень про відсутність первинних бухгалтерських документів та неможливість у зв`язку з цим провести свій розрахунок, отже, відповідачами не спростований факт наявності та розміру заборгованості.

При вирішенні спору суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, не здійснив розрахунку заборгованості за кредитним договором на підставі наданих банком та відповідачами доказів, безпідставно пославшись на висновок експерта, у якому зазначено про відсутність первинних бухгалтерських документів та дійшов помилкового висновку про відмову в позові.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до пунктів 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, яким позовні вимоги ТОВ «Амбрелла» необхідно задовольнити із вищезазначених підстав.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» задовольнити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 січня 2025 року в цій справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Амбрелла» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Амбрелла» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Амбрелла» (код ЄДРПОУ 42855051) 3 018 860грн. (три мільйони вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят грн..) заборгованості за кредитним договором № Ф1-08/57799 від 09 вересня 2008 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді