Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №642/4961/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

31 липня 2026 року

Справа № 642/4961/25

Провадження № 2/642/325/26

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Цибульської С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Бочарової Д.С.,

представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) – адвоката Максимова М.І.,

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) – адвоката Чехової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, компенсацію частини витрат за утримання спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якій представник позивача просив суд в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м.

В обґрунтування позовної заяви представником позивача зазначено, що 29.09.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 806 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 20.05.2025 по справі № 642/1302/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. В період шлюбу сторони набули майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_2 . Підстава набуття права власності - договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 12.10.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кривошеїною I.M. (зареєстровано в реєстрі за № 2171). В подальшому на підставі вказаного договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 (загальна площа: 45,1 кв.м, житлова площа: 26,7 кв.м). Розмір частки у праві власності - 1. Під час розгляду справи № 642/1302/25 про розірвання шлюбу між сторонами не вирішувалося питання щодо поділу майна подружжя. Жодних договорів з метою врегулювання цього питання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також не укладали. Зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом. Незважаючи на те, що реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_2 здійснена на ім?я ОСОБА_2 , вказане не спростовує презумпцію належності такого майна до спільної сумісної власності подружжя. Отже ОСОБА_1 належить 1/2 частина вказаної квартири.

Ухвалою суду від 25.08.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві п`ятиденний строк на усунення недоліків, вказаних у позовній заяві.

28.08.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Максимова М.І. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.08.2025 після усунення представником позивача недоліків позовної заяви провадження у цій справі відкрито, розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження, відповідачу надано строк на подання відзивну на позовну заяву.

15.09.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Чехової О.О. до суду надійшло клопотання про надання додаткового строку на подання відзиву та проведення судових засідань у цій справі в режимі відеоконференції за участю представника позивача поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 17.09.2025 клопотання представника відповідача задоволено частково, постановлено проводити підготовче судове засідання та усі подальші судові засідання у цій справі в режимі відеоконференції за участю представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Чехової О.О. поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; у задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено; запропоновано відповідачеві подати відзив на позовну заяву у строк до 01.10.2025.

25.09.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Чехової О.О. надійшло клопотання про витребування доказів, в якому представник відповідача просила суд витребувати у сторони позивача та у ТОВ «Оціночний центр «Нанострім» оригінали та/або завірені належним чином копії звіту про оцінку об`єкту нерухомого майна від 05.08.2025, виконаний ТОВ «Оціночний центр «Нанострім», по об`єкту оцінки: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

29.09.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Чехової О.О. надійшла заява, яку суд, з огляду на викладені в ній пояснення, розцінює як відзив на позовну заяву, в якому представник позивача просить суд визнати неналежним доказом у справі звіт про оцінку нерухомого майна № 20 від 05.08.2025, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; з урахуванням відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів, що підтверджують дійсну вартість спірної квартири, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.

Так, представник відповідача зазначає у відзиві на позовну заяву, що відповідачка визнає, що квартира, яка є предметом спору у цьому проваджені, придбавалася під час їх спільного з позивачем шлюбу. Однак відповідачка не визнає позовні вимоги, оскільки зазначений в позовній заяві розмір позову не підтверджений жодним належним доказом. В позовній заяві адвокат позивача зазначив, що ціна позову становить 298 000 гривень, що підтверджував додатком до позовної заяви – копіями 2 аркушів зі Звіту про оцінку нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 від 05.08.2025. Ціна квартири була зазначена занадто мала, не відповідала дійсним розмірам вартості квартир в Холодногірському районі міста Харкова на 2025 рік, тому справжність наданих адвокатом позивача копій з документа викликали сумнів. Відповідно до додатку до позовної заяви звіт про оцінку нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 від 05.08.2025 оформлено позивачем з ТОВ «Оціночний центр «Нанострім». На сайті Фонду державного майна України (надалі – ФДМ України) було знайдено Наказ ФДМ України № 2045 від 29.04.2024 про зупинення доступу до Єдиної бази даних звітів про оцінку суб`єкту оціночної діяльності ТОВ «Оціночний центр «Наносім». На адвокатський запит ФДМ України надав відповідь № 10-66-24317 від 26.09.2025, з якої вбачається, що до матеріалів справи було надано підроблений документ. Так з відповіді ФДМ України вбачається, що оцінювач ОСОБА_3 за результатами всебічного розгляду матеріалів Екзаменаційною комісією 27.06.2024 (протокол засідання № 155) була позбавлена кваліфікаційного свідоцтва оцінювача від 16.02.2013 МФ № 8719. З відповіді Фонду державного майна України від 26.09.2025 вбачається, що відповідно до ст. 16 Закону «Про оцінку» проведення оцінки майна особою, яка не отримала кваліфікаційного свідоцтва або дія кваліфікаційного свідоцтва якої зупинена, забороняється. Оцінка майна, яка була підписана зазначеною фізичною особою, вважається недійсною. Тобто, на сьогодні офіційно підтверджено компетентним органом держави, що наданий представником позивача звіт про оцінку нерухомого майна є неналежним та недопустимим доказом у цій справі. На сьогодні в матеріалах справи немає іншого належного документа згідно з якого можна встановити дійсну вартість об`єкта поділу – квартири.

Крім того, 29.09.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Чехової О.О. надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , в якій представник відповідача просить суд: поділити спільне сумісне майно подружжя – побутову техніку, що знаходиться у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: телевізор Samsung LED UE 46F5500A та водонагрівач Gorenje FTG 80SMV9 залишити за ОСОБА_1 , а пральну машину Bosch НОМЕР_2 залишити за ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 7132,84 грн в рахунок компенсації половини витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.01.2025 по 30.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічною позовною заявою представником позивача за зустрічною позовною заявою зазначено, що під час їх спільного з відповідачем шлюбу окрім квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , було придбано також інше майно, зокрема побутова техніка, яка також підлягає розподілу як спільна сумісна власність подружжя, а саме: б/у пральна машина марки Bosch, модель WIW 28540EU, орієнтовна ціна – 6500 гривень; б/у телевізор марки Samsung LED, модель UE 46F5500A, орієнтовна ціна – 7500 гривень; б/у водонагрівач Gorenje, модель FTG 80SMV, орієнтовна ціна – 1999 гривень. Позивачка вважає за можливе поділити це майно в такому порядку: Телевізор марки Samsung LED, модель UE 46F5500A, та водонагрівач Gorenje, модель FTG 80SMV9 - залишити в порядку поділу спільного майна за ОСОБА_1 , а пральну машинку марки Bosch, модель WIW 28540EU, залишити в порядку поділу спільного майна за ОСОБА_2 .

Також представник позивача за зустрічною позовною заявою вказала у зустрічній позовній заяві, що у ОСОБА_1 як у співвласника квартири та особи, яка є споживачем житлово-комунальних послуг є обов`язок утримувати належне йому майно та оплачувати за спожиті ним послуги. ОСОБА_1 ніколи від дня придбання квартири не сплачував за свій кошт за будь-яку комунальну послуги. ОСОБА_2 утримувала квартиру й здійснювала за свій кошт такі оплати. Якщо частка у спільному майні подружжя потребує утримання, збереження, догляду (зокрема, квартира), той із колишнього подружжя, який продовжує користуватися цим майном та утримувати його, має право вимагати від другого з колишнього подружжя відповідної матеріальної (грошової) компенсації понесених витрат. В заочному рішенні Холодногірського районного суду м. Харкова від 20.05.2025 у справі № 642/1302/25 зазначено, що шлюб між сторонами фактично було припинено в кінці 2024 року. Позивачка підтверджує факт того, що фактично шлюбні відносини подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинилися в кінці 2024 року й вони стали мешкати окремо, спільне господарство не вели. Однак обидва на момент розлучення й на сьогодні прописані за однією адресою: АДРЕСА_1 . Саме ОСОБА_2 за весь період шлюбу та після окремого проживання з ОСОБА_1 з грудня 2024 року самостійно оплачує всі житлово-комунальні послуги. У період з 01.01.2025 по 30.08.2025 року включно ОСОБА_2 за власний рахунок було оплачено всі житлово-комунальні послуги у розмірі 14 265,69 грн, а саме: за послуги перед КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» – у розмірі 377,52 грн; за послуги перед КП «Жилкомсервіс» – у розмірі 1454 грн; за послуги перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» – у розмірі 256,27 грн; за послуги перед КП «Харківські теплові мережі» – у розмірі 6686,37 грн; за послуги перед КП «Харківводоканал» – у розмірі 893,57 грн; за послуги перед ТОВ «Техком-Сервіс» – у розмірі 481 грн; за послуги перед ПрАТ « Харківенергозбут» – у розмірі 4116,96 грн; відповідно до позовних вимог щодо визнання ОСОБА_1 власником 1/2 частки квартири останній повинен, на думку представника позивача за зустрічним позовом. компенсувати ОСОБА_2 7132,84 грн у якості витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.01.2025 по 30.08.2025.

01.10.2025 до суду від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 – адвоката Максимова М.І. надійшла заява, в якій представник позивача просив суд долучити до матеріалів справи довідку про вартість майна та квитанцію про доплату судового збору.

11.11.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Чехової О.О. надійшла заява, в якій представник відповідача просила суд визнати подану представником позивача довідку про надання інформаційно-консультативних послуг ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз» від 29.09.2025 неналежним та недопустимим доказом вартості спірної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та не враховувати зазначений документ при оцінці доказів та визначенні вартості спірного майна.

У підготовчому судовому засіданні 05.03.2026 представник відповідача ОСОБА_2 –адвокат Чехова О.О. заявила суду, що подана нею заява від 11.11.2025 про визнання доказів недопустимими є неактуальною та просила суд розгляд справи проводити без врахування такої заяви.

Ухвалою суду від 05.03.2026 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, компенсацію частини витрат за утримання спільного майна та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, відповідачу за зустрічним позовом надано строк на подання відзиву на зустрічну позовну заяву.

13.04.2026 до суду від представника відповідача за зустріним позовом ОСОБА_1 – адвоката Максимова М.І. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представник відповідача за зустрічним позовом просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою у повному обсязі. Також представник відповідача за зустрічним позовом просив суд поновити відповідачу за зустрічним позовом строк на подання відзиву на зустрічну позовну заяву.

Як зазначив представник відповідача за зустріним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву, ОСОБА_1 заперечує проти задоволення цих позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем за зустрічним позовом не було подано до суду належних доказів визначення ринкової вартості таких неподільних речей станом на час розгляду справи, а вказано лише їх орієнтовну вартість на підставі знімків екрану з сайту продажу товарів (без урахування їх реального стану). Суд при поділі спільного майна подружжя визначає його вартість на час розгляду справи, а не на момент купівлі чи розлучення. Це принципова позиція Верховного Суду, яка дозволяє врахувати реальну ринкову ціну активів на момент прийняття рішення. Отже вирішити питання щодо справедливого поділу неподільних речей можливо, на думку представника відповідача за зустріним позовом, тільки за умови надання позивачкою за зустрічним позовом висновку товарознавчого дослідження (експертизи), де буде чітко визначена ринкова вартість неподільних речей станом на час розгляду справи. Крім цього, позивачкою за зустрічним позовом не було зазначено серед спільного неподільного майна холодильник LG (ринкова вартість якого станом на теперішній час становить орієнтовно 20 000 гривень), який куплявся у шлюбі та є спільним майном подружжя. Таким чином, виключно у разі зазначення позивачкою за зустрічним позовом всього обсягу набутого у шлюбі неподільного майна (в тому числі і холодильника LG), визначення дійсної ринкової вартості таких речей станом на час розгляду справи, є можливим поділ вказаних речей. ОСОБА_1 не заперечує проти присудження йому грошової компенсації замість часток у праві власності на неподільні речі, але за умови дотримання позивачкою за зустрічним позовом вказаних положень.

Також представник відповідача за зустрічним позовом вказав у відзиві на зустрічну позовну заяву, що відповідно до документів та запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником квартири значиться позивачка за зустрічним позовом. Крім цього, ОСОБА_1 вже протягом тривалого часу не мешкає в Україні, а мешкає за кордоном, що свідчить про те, що він не є споживачем комунальних послуг. Позивачка за зустрічним позовом не надає інформацію про порядок обрахунку вартості комунальних послуг (за приладами обліку або іншим чином), а це, особливо враховуючи мешкання відповідача за зустрічним позовом за кордоном, має значення для правильного вирішення справи. Квитанції, які надані суду у якості доказів сплати позивачкою за зустрічним позовом комунальних послуг, є неналежними та недостовірними доказами з огляду на те, що у більшості квитанцій платником вказано сторонніх осіб - ОСОБА_4 або ОСОБА_5 ; позивачкою за зустрічним позовом до суду було також подано знімки екрану невідомого походження та доказового значення, з яких не вбачається, які оплати, ким саме та в рахунок чого робилися; заборгованість за спожитий газ, за теплу воду та обслуговування ВБС постачання гарячої води, за електропостачання, за обслуговування ВБС теплопостачання, за абонплату за обслуговування домофонних систем та вивіз сміття, за абонентське обслуговування водопостачання/водовідведення, за квартплату не стосується ОСОБА_1 , адже він у житловому приміщенні у 2025 році не мешкав.

16.04.2026 до суду від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 –адвоката Чехової О.О. надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій представник позивача за зустрічним позовом просить суд відмовити у прийнятті відзиву на зустрічну позовну заяву з огляду на пропущення стороною відповідача за зустрічним позовом встановленого судом строку на подання такого відзиву; у разі прийняття вказаного відзиву не брати до уваги доводи, викладені у ньому, як необґрунтовані.

Так, представник позивача за зустрічним позовом зазначає у відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву, що відзив було подано з пропуском встановленого судом процесуального строку, без належного обґрунтування причин такого пропуску та без надання доказів поважності причин несвоєчасного подання. ОСОБА_1 фактично не заперечує, що між сторонами наявне спільне майно подружжя, яке підлягає поділу. Спір між сторонами стосується виключно способу такого поділу. Сторона позивача за зустрічним позовом не погоджується із запропонованим ОСОБА_1 варіантом виплати йому грошової компенсації вартості частки майна та наполягає саме на поділі спільного майна в натурі. Позивачкою за зустрічним позовом уже було надано орієнтовну вартість майна, яке підлягає поділу. Відтак, у разі незгоди ОСОБА_1 із визначеною вартістю саме він має право ініціювати проведення товарознавчої експертизи та нести первинні витрати на її проведення з подальшим вирішенням питання про компенсацію понесених витрат у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 безпідставно заперечує проти його включення до складу спільного майна подружжя. Вказаний холодильник був подарований батьками позивачки саме їй на день народження, а тому є її особистою приватною власністю та не підлягає поділу між сторонами. Крім того, якщо ОСОБА_1 вважає за необхідне включити холодильник до переліку майна, що підлягає поділу, він повинен звертатися до суду з відповідними позовними вимогами. Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність у нього обов`язку зі сплати житлово-комунальних послуг, то вони є безпідставними та суперечать чинному законодавству, оскільки ОСОБА_1 є співвласником спірної квартири, а також зареєстрований у ній та фактично користується нею, що саме по собі покладає на нього обов`язок брати участь у витратах на оплату житлово-комунальних послуг. Витрати на оплату житлово-комунальних послуг зобов`язані нести не лише власники квартири, а й особи, місце проживання яких у цій квартирі зареєстровано у встановленому законом порядку. При цьому ОСОБА_1 не лише є співвласником спірної квартири, а й зареєстрований та проживає за її адресою. Жодних документів, які б підтверджували фактичне постійне місце перебування ОСОБА_1 за кордоном, стороною відповідача за зустрічним позовом суду не надано.

Ухвалою суду від 06.05.2026 клопотання представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 – адвоката Максимова М.І. про поновлення строку на подання відзиву на зустрічну позовну заяву задоволено, поновлено відповідачу за зустрічним позовом пропущений процесуальний строк на подання відзиву на зустрічну позовну заяву та прийнято такий відзив до розгляду; закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, компенсацію частини витрат за утримання спільного майна до судового розгляду по суті.

16.06.2026 до суду від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвоката Чехової О.О. надійшла заява про збільшення позовних вимог за зустрічною позовною заявою, в якому представник позивача за зустрічним позовом просить суд прийняти заяву про збільшення розміру зустрічних позовних вимог до розгляду; викласти пункт 3 прохальної частини зустрічної позовної заяви у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 836,22 грн у рахунок компенсації половини витрат на оплату житловокомунальних послуг за період з 01.01.2025 по 30.04.2026»; викласти пункт 4 прохальної частини зустрічної позовної заяви у наступній редакції: “Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , понесені нею судові витрати на оплату правничої (правової) допомоги у розмірі 19 877 гривень, що є еквівалентом 400 Євро за курсом на дати оплати, а також судові витрати, понесені нею у вигляді сплачених судових зборів у розмірі 2566,36 грн та поштових витрат у розмірі 421,38 грн”.

Ухвалою суду від 21.07.2026 заяву представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвоката Чехової О.О. від 16.06.2026 про збільшення позовних вимог за зустрічною позовною заявою у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, компенсацію частини витрат за утримання спільного майна, залишено без розгляду з огляду на пропуск встановленого законом строку подання такої заяви та неподання заяви про поновлення пропущеного строку.

У судовому засіданні 21.07.2026 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 – адвокат Максимов М.І. підтримав позовні вимоги за первісним позовом, просив суд їх задовольнити; проти задоволення позовних вимог за зустрічною позовною заявою заперечив, просив суд відмовити у задоволенні таких позовних вимог у повному обсязі, посилався на обставини, викладені у позовній заяві, відзиві на зустрічну позовну заяву. Також вказав, що ОСОБА_1 не заперечує статус майна як спільного, поділ якого просить здійснити сторона позивача за зустрічною позовною заявою, а також вказав, що у спірній квартири наразі проживають родичі ОСОБА_2 , при цьому ОСОБА_1 в такій квартирі не проживає та не повинен нести витрати на її утримання.

Представник відповідача за первісним позовом (представник позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 21.07.2026 не заперечувала проти поділу між сторонами квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , водночас зазначила, що не погоджується з оцінкою вартості спірної квартири; позовні вимоги за зустрічною позовною заявою підтримала, просила їх задовольнити, посилалася на обставини, викладені у відзиві на первісну позовну заяву, зустрічній позовній заяві, відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву. Також вказала, що заперечуючи проти заявленої стороною позивача за зустрічним позовом вартості майна, що підлягає поділу між сторонами, стороною відповідача за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження іншої вартості такого майна, як і не заявлено клопотання про призначення відповідної експертизи для визначення вартості вказаного майна; не заперечила факт того, що ОСОБА_1 з 2025 року фактично не проживає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , та зазначила, що за вказаною адресою наразі проживають родичі ОСОБА_2 .

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 29.09.2018 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 806.

Заочним рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 20.05.2025 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29.09.2018 ВДРАЦС по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 806.

Згідно з копією договору купівлі-продажу квартири від 12.10.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кривошеїною І.М., продавці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передали у власність, а покупець ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_2 . Продаж вчинено за суму 500 000 грн, що є еквівалентом 18 000 доларів США, які ОСОБА_9 одержала особисто для себе та для свого довірителя ОСОБА_8 , в рівних частках для кожного, від покупця ОСОБА_2 повністю, ще до складання та підписання цього договору. Покупець ОСОБА_2 придбаває вказану квартиру за згодою свого чоловіка ОСОБА_1 , про свідчить його заява від 12.10.2018, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М. Право власності у покупця на цю квартиру виникає з моменту державної реєстрації цього права у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі цього договору.

Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 442070526 від 03.09.2025, об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 1666428763101 – двокімнатна квартира, загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з 12.10.2018 на праві власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2018.

З копії довідки про надання інформаційно-консультативних послуг, виданої директором ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз» та оцінювача в одній особі ОСОБА_10 від 29.09.2025, оціночна вартість двокімнатної квартири, загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1 134 000 грн, без ПДВ.

Сторона відповідача за первісним позовом, заперечуючи проти визначеної у вказаній довідці вартості спірної квартири, будь-яких доказів на спростування такої вартості квартири суду не надала, клопотань про призначення відповідної експертизи до суду не подала, а тому суд, зважаючи на принцип змагальності сторін, при розгляді цієї справи виходить із вартості нерухомого майна у сумі 1 134 000 грн, визначеної відповідно до довідки, наданої стороною позивача за первісним позовом.

Копія звіту про оцінку об`єкту нерухомого майна – квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та висновку про оціночну вартість вказаної квартири від 05.08.2025, складену оцінювачем ОСОБА_3 та директором ТОВ «ОЦ «Нанострім», судом не береться до уваги як неналежний доказ вартості спірної квартири з огляду на те, що як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом Фонду державного майна України № 2045 від 29.08.2024 зупинено доступ до Єдиної бази даних звітів про оцінку суб`єкту оціночної діяльності ТОВ «ОЦ «Нанострім» через неодноразове внесення до Єдиної бази даних звітів про оцінку суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ОЦ «Нанострім» та оцінювачем ОСОБА_3 недостовірної, неправдивої інформації зі звітів про оцінку, невідповідності такої інформації офіційним документам про об`єкт нерухомості та звітам про оцінку.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, а також в інших постановах Верховного Суду, наприклад, у постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 662/1069/17.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 643/4589/15-ц.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Частиною першою ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За таких обставин, враховуючи той факт, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана сторонами за час перебування у шлюбі, при цьому відсутні підстави для визнання такого майна особистою власністю однієї зі сторін та для відступлення від презумпції рівності часток кожного із подружжя на спільно нажите майно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та визнання за позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину вказаної квартири.

Стосовно позовних вимог за зустрічним позовом в частині поділу спільного майна подружжя суд зазначає таке.

Поділ спільного сумісного майна в натурі, як і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ч. 1 ст. 71 СК України, постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 648/3137/15-ц (провадження № 61-17560св21)).

Як встановлено судом, за час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали майно – побутову техніку, а саме: пральну машину марки Bosch, модель WIW 28540EU; телевізор марки Samsung LED, модель UE 46F5500A; водонагрівач Gorenje, модель FTG 80SMV.

Вказані обставини не оспорюються сторонами та визнаються судом доведеними.

При цьому сторона відповідача за зустрічним позовом заперечує проти поділу вказаного майна, зазначаючи про недоведення стороною позивача за зустрічним позовом вартості майна, що підлягає поділу, а також неврахування при такому поділі холодильника, який також було придбано сторонами під час перебування у шлюбі.

Так, у якості доказу на підтвердження вартості зазначеного майна представником позивача за зустрічним позовом надано суду витягу з інтернет-сайту «olx.ua», а саме: оголошення з приводу продажу подібної побутової техніки, відповідно до яких вартість схожої за технічними характеристиками побутової техніки, що була у вжитку становить: пральної машини марки Bosch – 6500 грн; телевізора марки Samsung LED – 7500 грн, водонагрівача марки Gorenje – 1999 грн.

Водночас сторона відповідача за зустрічним позовом, заперечуючи проти визначеної стороною позивача вартості майна – побутової техніки, яка підлягає поділу між сторонами, не надала суду власного розрахунку вартості такого майна, оцінки тощо, так само як і не подала до суду клопотань про призначення експертизи для визначення дійсної вартості вказаного майна.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

У постанові Верховного Суду від 06.03.2025 у справі № 760/25662/21 суд дійшов висновку про правильність визначення судами першої та другої інстанцій вартості майна, виходячи з середньої ринкової вартості техніки зі схожими технічними характеристиками, розрахованої на підставі відкритих даних у мережі Інтернет, оскільки іншою стороною доказів на підтвердження своїх заперечень щодо ринкової вартості спірного майна під час розгляду справи судами попередніх інстанцій надано не було, клопотання про призначення у справі судової експертизи для визначення ринкової вартості майна не заявлялося.

За таких обставин при розгляді позовних вимог за зустрічною позовною заявою в частині поділу спільного майна подружжя суд виходить із вартості майна, зазначеного стороною позивача, розрахованого на підставі відкритих відомостей з мережі Інтернет – оголошень з приводу продажу побутової техніки зі схожими технічними характеристиками, оскільки на спростування вказаної стороною позивача за зустрічним позовом вартості такого майна стороною відповідача за зустрічним позовом не надано жодних доказів, як і не подано клопотання про призначення відповідної експертизи для визначення вартості зазначеного майна.

При цьому суд також не погоджується із доводами сторони відповідача за зустрічним позовом про неможливість поділу майна подружжя з огляду на незазначення стороною позивача за зустрічним позовом серед переліку майна, що підлягає поділу, холодильника марки «LG», оскільки, представник позивача за зустрічним позовом стверджує, що вказаний холодильник є її особистою власністю, водночас стороною відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) при поданні первісного позову не заявлено відповідної вимоги щодо включення вказаного холодильника до переліку майна, що підлягає поділу між сторонами, так само як і не подавалася заява про збільшення позовних вимог у цій частині.

У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 299/2490/16 та від 04 жовтня 2023 року у справі № 345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Отже з огляду на викладене з урахуванням встановлених судом обставин, а також зважаючи на той факт, що вартість майна, яку представником позивача за зустрічним позовом запропоновано залишити у власність відповідача за зустрічним позовом, навіть перевищує вартість майна, яку сторона позивача за зустрічним позовом просить суд залишити за відповідачкою в порядку поділу спільного майна подружжя, суд доходить висновку, що заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги в частині поділу майна подружжя є справедливими, враховують інтереси кожної зі сторін, а тому підлягають задоволенню, а саме: суд в порядку поділу майна подружжя визнає за ОСОБА_2 право власності на пральну машину марки Bosch НОМЕР_2 ; визнає за ОСОБА_1 право власності на телевізор марки Samsung LED UE 46F5500A та на водонагрівач марки Gorenje FTG 80SMV9.

Стосовно позовних вимог за зустрічною позовною заявою в частині компенсації витрат на утримання спільного майна суд зазначає таке.

Як було встановлено судом у ході розгляду цієї справи, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною власністю сторін як спільно нажите майно, розмір часток права власності на яку кожної зі сторін є рівним – по 1/2 частці за кожним.

За вказаною адресою так само зареєстровані лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 22.08.2025.

Згідно зі статтею 41 Конституції Україн кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 317 ЦК Україн власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. При цьому частина 4 статті 319 ЦК України закріплює, що власність зобов`язує.

Частиною 1 статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

В силу положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає, забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач, яким є, зокрема, співвласник нерухомого майна, зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору; дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже з аналізу наведених вище правових норм вбачається, що витрати на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, постачання теплової енергії, є витратами, які пов`язані з утриманням нерухомого майна, є об`єктивно необхідними для належного функціонування спільного майна та збереження його експлуатаційних якостей, які відповідно до ст. 360 ЦК України визначаються як витрати на управління, утримання і збереження спільного майна та покладаються на співвласника відповідно до його частки у праві спільної часткової власності.

Кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах на утримання спільного нерухомого майна, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на його утримання.

Відповідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Нормами ч. 1 ст. 544 ЦК України передбачено, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

В силу вимог статті 322 ЦК України співвласники зобов`язані утримувати майно, яке їм належить, а відтак брати участь у витратах на його утримання.

Якщо хтось зі співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети. У свою чергу, такий співвласник може висунути відповідні заперечення, вважаючи здійснені співвласниками витрати надмірними або зайвими.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц та у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15.

При цьому суд зазначає, що витрати, об`єктивно необхідні для належного функціонування спільного майна, це витрати, направлені на підтримання технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних та естетичних характеристик нерухомого майна, які визначають його експлуатаційні якості.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 є співвласником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрований за вказаною адресою, водночас протягом 2025 року не проживав і на цей час не мешкає у цій квартирі, у зазначеній квартирі проживають родичі ОСОБА_2 , що було підтверджено представником позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні.

Однак факт непроживання у вказаній квартирі не знімає з ОСОБА_1 обов`язку як співвласника такої квартири нести об`єктивно необхідні витрати, які за своєю природою є такими, що направлені на утримання нерухомого майна за адресою місцезнаходження спільного майна, а також тих житлово-комунальних послуг, які надаються надавачем комунальних послуг незалежно від того, чи проживає споживач таких послуг за адресою надання послуг чи ні (теплопостачання, доставка і розподіл природного газу, обслуговування систем холодного та гарячого водопостачання, утримання прибудинкової території тощо).

При цьому, надаючи оцінку документам, долученим стороною позивача за зустрічною позовною заявою у якості доказів на підтвердження факту понесення ОСОБА_2 витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

Так, представником позивача за зустрічним позовом було надано суду копії платіжних інструкцій про переказ грошових коштів за період з 17.01.2025 по 17.09.2025; роздруківки знімків екрану телефона, на яких відображено інформацію, ймовірно про переказ грошових коштів за період з 17.01.2025 по 15.06.2025; копію рахунку на оплату наданих послуг КП «Харківводоканал» за серпень 2025 року; копію рахунку на оплату наданих послуг КП «Житлокомсервіс» за серпень 2025 року; копію рахунку на оплату наданих послуг КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» за серпень 2025 року; копію рахунку на оплату наданих послуг ПрАТ «Харківенергозбут» за електроенергію за серпень 2025 року.

Суд зазначає, що копії рахунків на оплату наданих послуг КП «Харківводоканал», КП «Житлокомсервіс», КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», ПрАТ «Харківенергозбут» за серпень 2025 року, не можуть слугувати належними доказами сплати ОСОБА_2 грошових коштів за надані вказаними юридичними особами комунальні послуги за адресою місцезнаходження спільного нерухомого майна, оскільки такі рахунки містять відомості про нарахування заборгованості за надані послуги, а не про сплату грошових коштів в якості їх оплати.

Судом не може бути прийнято у якості належних та достовірних доказів знімки екрану телефону, на яких відображено ймовірну інформацію про сплату грошових коштів на користь КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», КП «Житлокомсервіс», «Харківські теплові мережі», «Газорозподільні мережі України», «Нафтогаз», «Харківводоканал», ПрАТ «Харківенергозбут» за період з 17.01.2025 по 15.06.2025, оскільки такі знімки не відображають реквізити платника та отримувача переказів грошових коштів, а тому не містять достовірну інформацію про насамперед отримувача грошових коштів, період, за який здійснена оплата, тощо.

Копії платіжних інструкцій, надані стороною позивача за зустрічною позовною заявою, підтверджують факт оплати за надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, як справедливо зазначив представник відповідача за зустрічною позовною заявою, деякі з платіжних інструкцій не містять інформації про те, що такі витрати понесені саме ОСОБА_2 або здійснені від її імені.

Зокрема, копії платіжних інструкцій: № 0.0.44598414442.1 від 15.07.2026; № 0.0.4459841439.1 від 15.07.2025; № 0.0.4459841444.1 від 15.07.2025; № 0.0.4459841446.1 від 15.07.2025; № 0.0.4459841449.1 від 15.07.2025; № 0.0.4459841432.1 від 15.07.2025; №0.0.4459841453.1 від 15.07.2025; № 0.0.4459841448.1 від 15.07.2025; № 0.0.4459841452.1 від 15.07.2025; № 0.0.4459841454.1 від 15.07.2025; № 0.0.4459841445.1 від 15.07.2025; № 0.0.4459841433.1 від 15.07.2025; № 0.0.4547041333.1 від 17.09.2025; № 0.0.4547041323.1 від 17.09.2025; № 0.0.4547041328.1 від 17.09.2025; 0.0.4547041330.1 від 17.09.2025; № 0.0.4547041321.1 від 17.09.2025; № 0.04547041327.1 від 17.09.2025 не містять відомостей на підтвердження того, що грошові перекази, здійснені відповідно до таких платіжних інструкцій, були здійснені саме ОСОБА_2 або від її імені чи за її кошт, а тому не можуть бути прийняті судом у якості належних та достовірних доказів понесення ОСОБА_2 витрат на оплату таких житлово-комунальних послуг; натомість інші платіжні доручення, здійснені ОСОБА_2 чи від її імені суд бере до уваги.

Управління, утримання та збереження спільного майна не охоплює собою увесь спектр житлово-комунальних послуг. Це зумовлено тим, що житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору про надання таких послуг. Більше того, житлово-комунальні послуги надаються не квартирі, як об`єкту права власності, а певному суб`єкту - власнику (співвласнику, наймачу, суб`єкту сервітуту тощо) квартири, особі яка проживає в ній. По своїй суті надання житлово-комунальних послуг направлене на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб`єкта сервітуту тощо) квартири і споживаються саме відповідним суб`єктом, а не для управління, утримання та збереження квартири, що перебуває в спільній сумісній або частковій власності. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 725/3790/16-ц, у постанові Верховного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17.

В цьому контексті обґрунтованими є доводи представника відповідача за зустрічним позовом про те, що стороною позивача за зустрічним позовом не надано інформацію про порядок обрахунку вартості комунальних послуг (за приладами обліку або іншим чином), що має значення для правильного вирішення питання щодо наявності у відповідача за зустрічним позовом обов`язку відшкодувати половину вартості таких послуг.

Так, у випадку наявності приладу обліку вартість спожитих комунальних послуг розраховується, виходячи з обсягу фактично спожитих послуг на підставі даних приладу обліку; у тому ж випадку, якщо прилад обліку відсутній, вартість комунальних послуг розраховується, виходячи з кількості зареєстрованих осіб за адресою надання таких послуг та середньомісячних норм споживання відповідних комунальних послуг однією особою. До послуг, які можуть розраховуватися як за приладами обліку, так і за середньомісячною нормою споживання на одну особу з урахуванням кількості зареєстрованих осіб у місці надання послуг, відноситься зокрема споживання природного газу.

Враховуючи той факт, що матеріали справи не містять і суду не надано відомостей, що оплата за природній газ за вказаною адресою у спірний період здійснювалась відповідно до кількості зареєстрованих осіб, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом половини витрат за вказану послугу задоволенню не підлягають.

Оскільки нарахування та сплата за послуги з електропостачання здійснюються виключно за фактично використані комунальні послуги, при цьому ОСОБА_1 не мешкав у квартирі за адресою надання комунальних послуг у спірний період, тому не міг користуватися такими послугами, частину вартості яких позивач просить з нього стягнути, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача таких витрат.

За таких обставин, враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини у цій справі в контексті спірних правовідносин за зустрічною позовною заявою у частині позовних вимог, що стосуються компенсації на користь позивача за зустрічним позовом з боку відповідача за зустрічним позовом половини понесених витрат на утримання спільного майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суд доходить висновку, що такі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню грошові кошти у сумі 531,60 грн, оскільки ОСОБА_2 підтверджено належними та допустимими доказами – копіями платіжних інструкцій № 0.0.4228253442.1 від 05.03.2025; № 0.0.4459841450.1 від 15.07.2025; № 0.0.4547041322.1 від 17.09.2025; № 0.0.4459841440.1 від 15.07.2025; № 0.0.4547041326.1 від 17.09.2025 про сплату ОСОБА_2 (як фактичним платником) грошових коштів у загальній сумі 1063,20 грн на утримання спільного майна, а саме: за теплопостачання та розподіл (доставку) природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , у спірний період.

Понесені витрати зі сплати судового збору суд вирішує відповідно до приписів статті 141 ЦПК України.

Позивачем за первісним позовом було сплачено судовий збір у загальному розмірі 5670 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Понесені позивачем за зустрічною позовною заявою витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених вимог (71,46 %), що становить 865,52 грн.

Відповідно до ч. 12 ст. 265 ЦПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

В порядку взаємозаліку витрат зі сплати судового збору, що присуджені кожній зі сторін, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 4804,48 грн (5670 грн - 865,52 грн).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 142, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м.

Залишити за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя у власності 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 26,7 кв.м.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, компенсацію частини витрат за утримання спільного майна задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на пральну машину марки Bosch, модель WIW 28540EU; телевізор марки Samsung LED, модель UE 46F5500A.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на водонагрівач Gorenje, модель FTG 80SMV.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 531 (п`ятсот тридцять одна) грн 60 коп. у рахунок відшкодування витрат на утримання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог за зустрічною позовною заявою відмовити.

Стягнути зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 4804 (чотири тисячі вісімсот чотири) грн 48 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31.07.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА