Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №591/4381/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/4381/26

Провадження № 1-кп/591/213/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026170040002785 від 05 березня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, що зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, сержанта, розлученого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан є особливим правовим режимом, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого надалі продовжувався у встановленому законом порядку та діяв на час подій, що є предметом судового розгляду.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17 серпня 2023 року ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії — помічника гранатометника другої групи інспекторів прикордонної служби першого відділення інспекторів прикордонної служби четвертої прикордонної застави першої прикордонної комендатури НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

У подальшому сержант ОСОБА_5 проходив військову службу у підрозділі НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, розташованому в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , та відповідно до Військової присяги, статутів Збройних Сил України і законодавства України був зобов`язаний сумлінно та чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів і начальників, крім явно злочинних наказів.

05 березня 2026 року приблизно о 10 годині 29 хвилин, перебуваючи в населеному пункті Краснопілля Сумського району Сумської області, під час доведення начальником третьої прикордонної застави першої прикордонної комендатури НОМЕР_1 прикордонного загону капітаном ОСОБА_6 письмового бойового розпорядження № 7027-БР від 04 березня 2026 року, яким ОСОБА_5 наказано висунутися у складі групи військовослужбовців для виконання бойових завдань із зайняття позиції, відбиття наступу підрозділів противника, стійкого утримання займаної позиції та недопущення прориву противника в глибину оборони, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій і обов`язковість законного наказу начальника, у присутності військовослужбовців відкрито відмовився його виконувати, пославшись на незадовільний морально-психологічний стан.

Відкрита відмова обвинуваченого виконати письмовий наказ начальника потягла підрив дисципліни підрозділу, зниження рівня бойової готовності та невиконання завдань за призначенням.

У судовому засіданні ОСОБА_5 винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив правильність викладених в обвинувальному акті фактичних обставин та їх не оспорював. Пояснив, що проходив військову службу у складі НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Після перебування на бойових позиціях у районі населеного пункту Покровка, які зазнавали інтенсивних обстрілів, він проходив лікування, а згодом повернувся до підрозділу. 05 березня 2026 року начальник у присутності інших військовослужбовців довів йому письмовий наказ вибути у складі групи для виконання бойового завдання. ОСОБА_5 усвідомлював, що наказ відданий належним начальником, є законним, обов`язковим для виконання та не є явно злочинним, однак через страх за власне життя і переживання, пов`язані з попереднім перебуванням під обстрілами, відкрито відмовився його виконати. Обвинувачений визнав, що стан здоров`я не позбавляв його можливості виконати наказ, а медичними документами об`єктивних перешкод для цього не встановлено. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати.

Оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, а фактичні обставини кримінального провадження ніким із учасників судового провадження не оспорювалися, суд, з`ясувавши правильність розуміння ними змісту цих обставин, переконавшись у добровільності їхньої позиції та роз`яснивши, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо неоспорюваних фактичних обставин та обмежив судовий розгляд допитом обвинуваченого, дослідженням відомостей, що характеризують його особу, медичних документів, матеріалів щодо запобіжного заходу і застави, а також інших документів, необхідних для вирішення питань, передбачених ст. 368 КПК України.

Оцінюючи показання ОСОБА_5 , суд ураховує, що вони є послідовними, узгоджуються з фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті, та містять повне визнання ним вини у відкритій відмові виконати законний наказ начальника в умовах воєнного стану. Наведені обвинуваченим відомості про попереднє перебування під обстрілами, лікування та страх за власне життя пояснюють мотив його поведінки, однак не спростовують прямого умислу на невиконання наказу, законність і обов`язковість якого він усвідомлював. Об`єктивних медичних перешкод для виконання наказу судом не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, а його дії слід кваліфікувати за ч.4 ст. 402 КК України як непокору - відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про покарання, суд відповідно до ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого та його поведінку після вчинення правопорушення.

ОСОБА_5 раніше не судимий, під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, проходить військову службу за контрактом, за місцем служби характеризується позитивно, до адміністративної та дисциплінарної відповідальності не притягувався. Згідно з медичною характеристикою має хронічні захворювання та наслідки перенесених травм, однак обмежень чи протипоказань до виконання посадових обов`язків і бойових завдань на момент подій не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, вчинення кримінального правопорушення на тлі значного психоемоційного навантаження, зумовленого попереднім тривалим перебуванням обвинуваченого в районі ведення бойових дій, інтенсивними обстрілами та подальшим лікуванням.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.

За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи ОСОБА_5 , суд вважає можливим на підставі статті 69 КК України призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією частини четвертої статті 402 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Оскільки ОСОБА_5 є військовослужбовцем за контрактом, продовжує перебувати на військовій службі, а визначений судом строк позбавлення волі не перевищує двох років, суд відповідно до частини другої ст. 58 КК України вважає можливим замінити його службовим обмеженням для військовослужбовців на той самий строк із відрахуванням у дохід держави десяти відсотків із суми грошового забезпечення.

Таке реальне покарання забезпечує належний баланс між тяжкістю вчиненого, метою загальної та спеціальної превенції і встановленими індивідуальними обставинами.

ОСОБА_5 був затриманий 05 березня 2026 року в порядку ст. 208 КПК України та перебував під вартою до звільнення після внесення застави 09 березня 2026 року. Цей строк підлягає зарахуванню у строк покарання за правилами ст. 72 КК України з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 березня 2026 року до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в сумі 66 560 гривень. Заставу внесено заставодавцем ОСОБА_7 . Після набрання вироком законної сили застава, яка не була звернена в дохід держави, підлягає поверненню заставодавцю відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України замінити ОСОБА_5 призначене основне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки покаранням у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки із відрахуванням у дохід держави 10 (десяти) відсотків із суми його грошового забезпечення.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що під час відбування покарання він не може бути підвищений за посадою та у військовому званні, а строк покарання не зараховується до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 05 березня 2026 року по 09 березня 2026 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили залишити застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді застави без змін.

Після набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді застави скасувати, а заставу в сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, внесену заставодавцем ОСОБА_7 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області за ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 березня 2026 року у справі №592/3588/26, повернути заставодавцю.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1