Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №638/16899/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/16899/26

Провадження №1-кп/638/2003/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12026221200001102 від 28.05.2026 з обвинувальним актом у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у м. Луганськ, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, військовозобов`язаного, не працюючого, який фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 26.12.2019 вироком Дзержинського райсуду м. Харкова за ст.ст. 185 ч. 2, 15 ч. 2 – 185 ч. 3, 185 ч. 3, 309 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 09.01.2024 вироком Дзержинського райсуду м. Харкова за ст. 185 ч.ч. 2, 3, 70 ч. 1 КК України до 3 років 7 місяця позбавлення волі; звільненого з місць позбавлення волі 30.05.2025 по відбуттю призначеного строку покарання;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

підсудного ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_4 , 28 травня 2026 року близько 16 години 30 хвилин, перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту «Олексіївська», розташованої біля будинку №30-А по пр-ту Людвіга Свободи в Шевченківському районі м. Харкова, звернув увагу на потерпілого ОСОБА_7 , на відкрите викрадення наявного у останнього майна у нього виник злочинний умисел.

Після чого, підсудний ОСОБА_4 , будучи обізнаним про дію Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово було продовжено, у тому числі Указом Президента України №342/2026 від 27.04.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05:30 години 04.05.2026 строком на 90 діб, та Закону України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про Затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», діючи умисно, повторно, у період воєнного стану поширеного на території України,із корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, ззаду наблизився по потерпілого ОСОБА_7 та ногою наніс останньому один удар в область сідниць, від якого ОСОБА_7 впав на землю. Після чого, підсудний ОСОБА_4 з метою подолання волі потерпілого ОСОБА_7 до спротиву, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, наніс ногою ОСОБА_4 не менше семи ударів в область голови, обличчя та тулуба, чим заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження, а саме: садна в ділянці правої скроні, на передній поверхні правої гомілки, синець на тлі травматичної припухлості м`яких тканин в ділянці проекції лівої вилиці з розповсюдженням на ділянку проекцію лівого скронево-нижньо-щелепного суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, тим самим подолав можливий опір потерпілого ОСОБА_7 , та з кишені верхнього одягу останнього, відкрито викрав належне ОСОБА_7 майно, а саме: мобільний телефон торгової марки «Nokia» model: 206 вартістю 400 гривен; металевий портсигар вартістю 71 гривна; металеву запальничку вартістю 344 гривни, а всього на загальну суму 815 гривен. Після чого підсудний ОСОБА_4 з місця вчинення злочину з викраденим зник, заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду у загальній сумі 815 гривен.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбачених ст. 186 ч. 4 КК України, визнав повністю та показав, що він був обізнаний щодо введення воєнного стану в Україні, однак, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, він дійсно 28.05.2026, перебуваючи по пр-ту Л.Свободи у м. Харкові, зустрів раніше незнайомого йому потерпілого ОСОБА_7 , якому наніс ногою множинні удари в область голови та тулубу, а потім відкрито викрав належний потерпілому мобільний телефон марки «Nokia», металеві портсигар та запальничку, які обернув на власну користь. Всі обставини вчинення ним протиправних дій викладені в обвинувальному акті, які він підтверджує, а тому надавати подальші показання з приводу висунутого обвинувачення, тим більше, частину яких він вже не пам`ятає, вважає недоцільним. У вчинені вказаного злочину щиро кається, шкодує що так сталося. Під час досудового розслідування він добровільно надавав пояснення щодо обставин вчиненого злочину, внаслідок чого викрадене ним майно було вилучено.

Оскільки підсудний ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження у судовому засіданні не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_4 за ст. 186 ч. 4 КК України кваліфіковані вірно, так як він, своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, в умовах воєнного стану.

При визначенні підсудному ОСОБА_4 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення-злочину, данні про особу підсудного, який раніше був неодноразово судимим, у тому числі за вчинення тяжких корисних злочинів, при цьому наявні судимості не зняті та не погашені у встановленому порядку, не працює.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_4 судом визнаються щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до приписів ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудного ОСОБА_4 судом не встановлено.

Крім того, судом також враховується та обставина, що в результаті протиправних дій підсудного ОСОБА_4 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настали.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу підсудного ОСОБА_4 , наявність обставин, які як пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання підсудного, відношення до скоєного кримінального правопорушення, безумовне визнання своєї винуватості, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення-злочину, відсутність у потерпілого ОСОБА_7 до підсудного будь-яких претензій матеріального та морального характеру, про що свідчить відсутність цивільного позову та про що останній зазначив у своєї письмовій заяві, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_4 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання, у межах мінімальної санкції ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підсудний ОСОБА_4 , на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського райсуду м. Харкові від 29.05.2026, тримається під вартою по вказаному кримінальному провадженню з 28.05.2026, тобто з моменту затримання відповідно до приписів ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, та утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне рахувати строк відбуття покарання підсудному ОСОБА_4 з вказаного числа, а саме з 28.05.2026.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_4 , до набранням вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Потерпілим ОСОБА_7 цивільний позов не заявлено.

При проведенні судової товарознавчої експертизи, експертом державної спеціалізованої установи – НКЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» були витрачені кошти в сумі 8244 гривни 15 копійок, які цільовим призначенням були виділені цієї установі з Державного бюджету України, які судом відносяться, у відповідності до приписів ст. 122 КПК України, до процесуальних витрат.

Суд вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів, відповідно до приписів ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_4 на користь держави.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського райсуду м. Харкова від 01.06.2026, з метою забезпечення збереження речових доказів, було накладено арешт на вилучене 28.05.2026 під час огляду місця події належне потерпілому ОСОБА_7 майно, а саме: мобільний телефон ТМ «Nokia» model: 206, металевий портсигар, металеву запальничку, які були відкрито викрадені у потерпілого підсудним ОСОБА_4 .

Приймаючи до уваги, що вказане майно не відповідає ознакам майна, визначеним в ч. 1 ст. 96-2 КК України, як таке, що підлягає спеціальної конфіскації, так як належить потерпілому ОСОБА_7 , суд вважає за необхідне, відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати арешт щодо зазначеного майна.

Речові докази, а саме: належні потерпілому ОСОБА_7 мобільний телефон ТМ «Nokia» model: 206, металевий портсигар, металева запальничка, які перебувають на відповідальному зберіганні у останнього, - підлягають залишенню потерпілому ОСОБА_7 за належністю; DVD-R диск з записом інформації з зовнішніх камер відеоспостереження, на якому зафіксовані події від 28.05.2026, - підлягає подальшому зберіганню в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України та призначити йому покарання на підставі цього закону у виді 7 років позбавлення волі, з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з 28 травня 2026 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний щодо засудженого ОСОБА_4 залишити без змін - тримання під вартою в Держаній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 8244 гривни 15 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського райсуду м. Харкова від 01.06.2026 на речові докази, а саме: на належний потерпілому ОСОБА_7 мобільний телефон ТМ «Nokia» model: 206, металевий портсигар, металеву запальничку.

Речові докази, а саме: належний потерпілому ОСОБА_7 мобільний телефон ТМ «Nokia» model: 206, металевий портсигар, металеву запальничку - залишити потерпілому ОСОБА_7 за належністю; DVD-R диск з записом інформації з зовнішніх камер відеоспостереження, на якому зафіксовані події від 28.05.2026, - зберігати в матеріалах кримінального провадження

Відповідно до приписів ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до приписів ст.ст. 393, 395 КПК України, з особливостями визначеними приписами ч. 2 ст. 394 КПК України, може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Шевченківський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення, а засудженим ОСОБА_4 в той же строк, з моменту вручення йому копій вироку.

Згідно до приписів ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Шевченківському райсуді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Вирок постановлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1