Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №385/1778/25 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1778/25

Провадження № 2/385/811/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2026 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого – судді Гришака А.М.,

з участю секретаря судового засідання – Зеленко О.І.,

позивача, законного представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

представника позивачів – адвоката Кашерної В.В.,

відповідача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Марущака О.Є.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Гайвороні Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , неповнолітньої ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

03.11.2025 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна.

Позов мотивовано тим, що з 05.05.2001 року сторони ОСОБА_2 (далi - позивач) та ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 – відповідач) перебували у зареєстрованому шлюбі, який розiрвано рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області вiд 25 серпня 2025 року.

Мiж сторонами існує спiр щодо подiлу спільного майна подружжя. За час шлюбу сторони придбали таке нерухоме та рухоме майно, а саме: 1) квартиру за адресою АДРЕСА_1 , чотирьох кімнатну, загальною площею 74,90 кв.м; 2) транспортний засіб МЕRСЕDЕS-ВЕNZ Vito 115 CDI, д.н.з.НОМЕР_1 , 2006 року випуску, вартістю 329 114,00 грн; 3) самочинно збудованi два гаражі, з повною готовнiстю до експлуатації, але не введені в експлуатацію, якi знаходяться на територiї прилеглiй до житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 ; 4) меблі, побутова техніка, господарські товари, живність.

Квартира АДРЕСА_1 , чотирьох кімнатна, придбана на пiдставi договору дарування вiд 17.11.2006 року та зареєстрована по праву особистої власності за ОСОБА_3 . Пiд час дарування квартира знаходилася у стані потребуючому капітального ремонту. За час шлюбу квартира зазнала значних змiн реконструкції, внаслiдок чого істотно збільшилась її вартiстъ. Позивачка з відповідачем кошти за капітальний i косметичний ремонти квартири, придбання будівельних матеріалів оплачували спільно.

Транспортний засіб МЕRСЕDЕS-ВЕNZ Vito 115 CDI, д.н.з.НОМЕР_1 , 2006 року випуску. Згідно інформації територіального сервісного центру №3545 МВС, даний автомобіль відповідач перереєстрував на нового власника. При цьому, вказана перереєстрація відбулась без відома та згоди позивача, не в інтересах сім`ї. Враховуючи вищевикладене та те, що спірний автомобіль є об`єктом спільної власності подружжя та був відчужений без згоди дружини, не в інтересах сім`ї, необхідно припинити право спільної сумісної власності на вказаний автомобіль i стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості частки у праві спільної власності на цей автомобіль, тобто 1/2 частину його вартості – 164557 грн.

Самочинно збудовані два гаражі, з повною готовністю до експлуатації, але не введені в експлуатацію, якi знаходяться на території прилеглій до житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 . Суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали i конструктивні елементи гаражів або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зi сторін, а iншiй присудити компенсацію.

Меблi, побутова техніка, господарські товари, живність як речi спільної сумісної власності маютъ бути подiленi мiж колишнім подружжям в рівних частинах.

Вiд шлюбу сторони мають дiтей: повнолітнього сина – ОСОБА_4 та неповнолітню доньку, ОСОБА_1 .. Особистi речі сина та доньки, якi перебували у їх індивідуальному користуванні до розірвання шлюбу сторін (батькiв), знаходяться у квартирі за мiсцем проживання відповідача. Вiдповiдач вiдмовляється їх добровільно повернути своїм дітям. Отже, суд має зобов`язати вiдповiдача повернути його дiтям речi iндивiдуаrrьного користування.

Просять суд: визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 чотирикімнатну, загальною площею 74,90 кв.м, придбану на підставі договору дарування від 17.11.2006 року та зареєстровану по праву особистої власності за ОСОБА_3 в реєстрі за №3571. Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя право приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , чотирикімнатну, загальною площею 74,90 кв.м, придбану на підставі договору дарування від 17.11.2006 року та зареєстровану по праву особистої власності за ОСОБА_3 в реєстрі за №3571.

Визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ Vito 115 CDI (V Двигуна - 2148 куб.см), д.н.з. НОМЕР_2 , 2006 року випуску, вартістю 329 114,00 гри.

В порядку поділу спільного майна колишнього подружжя, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості її частки у праві спільної власності на транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ Vito 115 CDI (Vдвигуна - 2148 куб.см), д.н.з. НОМЕР_2 , 2006 року випуску, вартістю 329 114,00 грн., тобто 1/2 частину його вартості, що вдає 164 557 грн.

Визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 конструктивні елементи двох самочинно збудованих гаражів, з повною готовністю до експлуатації, але не введених в експлуатацію, які знаходяться на території, прилеглій до житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 .

В порядку поділу спільного майна колишнього подружжя, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості її частки у праві спільної власності на конструктивні елементи двох самочинно збудованих гаражів, з повною готовністю до експлуатації, але не введених в експлуатацію, які знаходяться на території, прилеглій до житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , тобто частину їх вартості.

Визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 речі побуту та живність та в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості її частки у праві спільної власності на речі побуту та живність, тобто частини їх вартості, яка складає 418204,99 грн.

Зобов`язати ОСОБА_3 повернути сину ОСОБА_4 речі індивідуального користування: мопед Honda Tact, вартістю 20000 грн; спортивний велосипед, вартістю 6000 грн.

Зобов`язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 речі індивідуального користування неповнолітньої доньки ОСОБА_1 : ліжко, вартістю 8500 грн, матрац вартістю 8000 грн, письмовий стіл вартістю 5500 грн, дзеркало з під світкою вартістю 3200 грн, книжкова полиця вартістю 800 грн, комп`ютер в зборі вартістю 22000 грн, принтер б/у вартістю 6000 грн, тюль штори вартістю 2000 грн, стілець до письмового столу вартістю 3300 грн, особисті речі вартістю 5000 грн, палац вартістю 3500 грн,гойдалка (ротанг із стійкою + матрац) вартістю 8000 грн, спортивний велосипед вартістю 9000 грн, люстра вартістю 2000 грн, сосна штучна вартістю 2000 грн, новорічні іграшки вартістю 1000 грн.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05.11.2025 року відкрито провадження у справі.

21.11.2025 від представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Загарій С.С. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, що сторона позивача вказує, що спірна квартира придбана під час шлюбу з відповідачем, проте дана обставина не відповідає дійсності, оскільки дане нерухоме майно подаровано відповідачу ОСОБА_6 за договором дарування від 17.11.2006р., а тому дане нерухоме майно є особистою приватною власністю відповідача. Та обставина, що вказана квартира зазнала істотних змін, внаслідок чого істотно збільшилась її власність також є перебільшеною, оскільки дійсно відповідач проводив косметичні ремонти для підтримання майна у належному стані, проте такі ремонти не призвели до істотного збільшення вартості вказаного майна. Позивач не могла брати участь у витратах пов`язаних з ремонтом зазначеної квартири, оскільки до 2020 року отримувала мінімальний дохід. Натомість відповідач, окрім офіційного доходу, додатково неофіційно працював на зерновозі та здійснював перевезення сипучих вантажів (зерно, кукурудза, соя, тощо). Таким чином, всі витрати пов`язані з ремонтом здійснювались лише за кошти відповідача. Щодо транспортного засобу «MERCEDES-BENZ Vito 115 CD1 повідомляємо, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у них на час розгляду справи. Зазначений автомобіль відчужено відповідачем ще 21.05.2025р., тобто ще за 3 місяці до припинення шлюбних відносин. Крім того, ОСОБА_2 жодним чином не оскаржувала та не оскаржує правочин щодо відчуження даного транспортного засобу, у зв`язку з чим можна зробити висновок, що зазначене рухоме майно відчужене за її згодою. Разом з тим, до суду не надано будь-яких доказів та жодним чином не обґрунтовано у позові обставини щодо того, що зазначений автомобіль відчужено саме у період припинення подружніх відносин між сторонами. Також варто зазначити, що оцінка даного транспортного засобу, зазначена у звіті № B-12 (авторознавчій експертизі з оцінки транспортного засобу) від 16.10.2025р, не може відповідати його дійсній ринковій вартості, оскільки експертом не враховувалися правовстановлюючі документи на транспортний засіб, його технічний стан, пробіг і так далі. 11.06.2025р., під час того як відповідач перебував у відрядженні за межами м. Гайворон, позивач ОСОБА_2 прибула до квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , з відповідними транспортними засобами та безперешкодно забрала майже всі речі, які зазначенні у позові як спільно нажите майно. Таким чином, майже все перелічене майно у позові знаходиться у сторони позивача, тому відповідач не розуміє чому він має компенсувати їх вартість ОСОБА_2 , оскільки воно фактично перебуває у її власності. Крім того, крім речей, позивач забрала всі правовстановлюючі документи на все належне відповідачу майно та навіть кошти за відчуження транспортного засобу SMART CITY, 2001 року випуску. Щодо звіту про належну оцінку майна № В-12 повідомляємо, що він не може бути належним та достовірним доказом у даній справі. Згідно до розділу 2. “ВИСНОВОК ПРО ВАРТІСТЬ” зазначеного звіту оцінка господарського майна проводилась зі слів замовника, тобто експерт не виїжджав за вказаною адресою, не встановлював наявність переліченого у позові майна на даний час у квартирі, не з`ясував їх стан та час його набуття, тобто чи набуто ці речі під час шлюбу.

Окрім цього, в позові про поділ майна містяться позовні вимоги про повернення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (спільним дітям сторін) ряду речей, проте відповідач не відбирав жодних речей у своїх дітей та не здійснює жодних перешкод їм у користуванні та володінні їх особистих речей. Тобто вони можуть прийти і забрати речі, які їм належать, з квартири безперешкодно у будь-який момент. Однак відповідач стверджує, що частина речей, які у позові зазначені як такі, що належать його сину та доньці, були забрані колишньою дружиною 11.06.2025р.

11.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Загарій С.С. через систему «Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява про поділ спільно нажитого майна подружжя. Позов обґрунтовано тим, що під час шлюбу подружжям 05.09.2023р. також набуто ще і транспортний засіб «HYUNDAI» марки «SONATA» (ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 ), 2015 року випуску, який було зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 - 05.09.2023р. Однак, 26.04.2025р. ОСОБА_2 , діючи не в інтересах сім`ї та на свій власний розсуд, проти волі первісного відповідача, а також з метою приховування даного рухомого майна від поділу як спільно нажитого майна, відчужила вказаний автомобіль через договір дарування. Вищевказаний транспортний засіб «HYUNDAI» є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 , оскільки воно набуте під час шлюбу.

У зв`язку з цим ОСОБА_3 просить суд провести поділ спільного майна подружжя саме на підставі ст.364 ЦК України, тобто шляхом присудження йому грошової компенсації за належну йому частку у спільному майні подружжя.

Просить суд: в порядку поділу спільно нажитого майна подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості його частки у праві спільної власності на транспортний засіб «HYUNDAI» марки «SONATA» (ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 ), 2015 року випуску, а саме: 1/2 частину його вартості, що становить 198 637 грн. 50 коп.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 22.12.2025 – прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя, справа №385/1778/25, (провадження №2/385/947/25) з позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , неповнолітньої ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, справа №385/1778/25, (провадження №2/385/811/25).

04.01.2026 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 , адвоката Кашерної В.В. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. У відзиві зазначає, що спірний автомобіль дійсно відчужений, шляхом дарування на користь спільного із позивачем сина ОСОБА_4 . Отже, дане відчуження майна ОСОБА_2 вчинене в інтересах сім`ї. Крім цього, згідно до Звіту № 01/12 про оцінку транспортного засобу від 05.12.2025р. ринкова вартість вищезазначеного транспортного засобу станом на 20.04.2025р. становила 397 275 грн., що є явно завищеною, тому як даний автомобіль має механічні пошкодження внаслідок ДТП, має складові частини, які потребують ремонту та експлуатувався в режимі таксі, пробіг вищий на 150 тис. км, ніж вказав позивач. Згідно звіту автотоварознавчої експертизи з оцінки транспортного засобу від 12.12.2025 №В-14, ринкова вартість автомобіля «HYUNDAI» «SONATA» д.н.з. НОМЕР_4 на дату оцінки становить 212 417 грн. 00 коп. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог за даним зустрічним позовом.

14.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Кашерної В.В. надійшла позовна заява про поділ майна. Позов обґрунтовано тим, що під час шлюбу сторони придбали транспортний засіб «Smart City» об`єм двигуна 599 куб. см., вартістю 139100 грн. Просить суд: визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Smart City» (V двигуна – 599 куб. см.), 2001 року випуску, вартістю 139100 грн. В порядку поділу спільного майна колишнього подружжя, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості її частки у праві спільної власності на транспортний засіб марки «Smart City» (V двигуна – 599 куб. см.), 2001 року випуску, вартістю 139100 грн, тобто частини його вартості.

08.12.2025 від представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Загарій С.С. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві вказує, що спірний автомобіль «Smart City» (V двигуна – 599 куб. см.), 2001 року випуску, вибув з володіння відповідача 14.12.2025, тобто ще за 8 місяців до припинення шлюбних відносин між сторонами. Просить суд відмовити в позові повністю.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06.01.2026 – об`єднано в одне провадження справу №385/1778/25 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , неповнолітньої ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя і справу №385/1863/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04.02.2026 – призначено по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , неповнолітньої ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя, судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про судове засідання, заяв, клопотань до суду не подавали.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвокат Кашерна В.В. позов підтримала з підстав зазначених у ньому. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

В судовому засіданні позивач, законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов підтримала. Додатково вказала, що спірний автомобіль «HYUNDAI» «SONATA» переоформила на свого повнолітнього сина ОСОБА_3 без згоди свого колишнього чоловіка та відповідача по справі ОСОБА_3 , так як такий автомобіль був куплений за кошти родички та подарований їй. Про продаж спірного автомобіля «Smart City» (V двигуна – 599 куб. см.), 2001 року випуску знала та в судовому засіданні не заперечувала, що після оформлення відчуження цього автомобіля відвозила свого тодішнього чоловіка ОСОБА_3 з територіального сервісного центру МВС у м. Благовіщенське. Щодо спірного автомобіля «MERCEDES-BENZ Vito НОМЕР_5 , вказала, що такий був відчужений ОСОБА_3 без її згоди та відома, з метою ухилення від поділу такого колишнім подружжям. Щодо рухомого майна, яке просить поділити вказала, що частина рухомого майна знаходиться в неї, а саме: арка для вазонів на 8 вазонів, вартістю - 1800 грн.; підставки керамічні під вазони 3 шт. х 600 грн., вартістю - 1800 грн.; кована підставка під квіти, вартістю - 550 грн, телевізор LG вартістю 25000 грн, ікони іменні вартістю 28020 грн. Також вказала, що спірне нерухоме майно їй потрібне та бажає, його частину отримати в натурі, а не грошову компенсацію.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача, адвокат Марущак О.Є. позов визнали частково, просили зустрічний позов задовольнити частково. ОСОБА_3 вказав, що спірний автомобіль «MERCEDES-BENZ Vito НОМЕР_5 переоформив на свою матір без відома та згоди своєї колишньої дружини ОСОБА_2 .. Переоформлення ОСОБА_2 спірного автомобіля «HYUNDAI» «SONATA» д.н.з. НОМЕР_4 на сина відбулось без його відома та згоди. Автомобіль «Smart City» (V двигуна – 599 куб. см.), 2001 року випуску був відчужений ним зі згоди та відома позивача ОСОБА_2 , кошти за вказаний автомобіль забрала собі позивачка. Щодо спірного, рухомого майна, то вказав, що майже все майно знаходиться за місцем його проживання, не заперечує про передачу частини цього майна позивачу ОСОБА_2 .. Речі індивідуального вжитку, що належать неповнолітній ОСОБА_1 знаходяться квартирі за місцем його проживання, не заперечує, щоб донька приходила та користувалась такими ми речами. Спортивний велосипед вартістю 9000 грн віддав доньці. Речі індивідуального користування, які належать сину ОСОБА_4 , а саме Honda Tact перебуваються в гаражі та на першу вимогу віддасть мопед сину, велосипед вже віддав сину.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , вказала, що була власником 4 кімнатної спірної квартири. Квартиру продала ОСОБА_9 за 4000 доларів США. В квартирі потрібно було робити капітальний ремонт. Не було води, каналізації, раковин, умивальника. В квартирі були тільки котел та плита.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , вказав, що в 1999 році отримав квартиру в будинку де розташована спірна квартира. Квартири в будинку були без ремонту. Були тільки труби та котел.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , вказала, що є сусідкою позивача та відповідача по АДРЕСА_4 . Вказала, що ОСОБА_2 давала худобі їсти та купувала меблі, дзеркало, шпалери.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , вказала, що є матір`ю відповідача по справі ОСОБА_3 . Спірну квартиру купувала за власні кошти, оформила на себе та через деякий час подарувала її сину. Квартира потребувала ремонту. Ремонт робився за спільні кошти позивача та відповідача. Через 1-1,5 років позивач та відповідач почали там проживати.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , вказав, що з 2001 року є сусідом Пашковських. Квартира де вони жили потребувала ремонту. Ремонт робили ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, відповідача та представника відповідача дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи та на підставі пояснень позивача, відповідача та їх представників. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов та зустрічний підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст.89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 – батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_13 (а.с.23).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_1 – батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_13 (а.с.21).

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 25.08.2025, справа №385/1110/25 – розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований 05 травня 2001 року у Гайворонському відділі реєстрації актів громадянського стану Кіровоградської області, актовий запис № 21 (а.с.25).

Згідно копії Договору дарування квартири від 17.11.2006 року – ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.26).

Згідно копії Індивідуальних відомостей про застраховану особу, форма ОК-5 – с ОСОБА_2 отримувала доходи з 2005 року по 2025 рік (а.с.30-31).

Згідно копії Звіту про незалежну оцінку майна №В-12, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_14 – вартість майна визначена в наступному розмірі: прихожа для одягу - 2400 грн, дзеркало у формі кота - 1100 грн, ключниця - 500 грн, коврова доріжка - 3000 грн, гостьовий м`який куточок - 20 000 грн, арка для вазонів на 8 вазонів - 1800 грн, пiдставки керамiчнi пiд вазони 3 шт. х 600 грн - 1800 грн, кована пiдставка пiд квiти - 550 грн, люстра зал - 5000 грн, керамiчна дiвчина пiд квiти - 1400 грн, сушка для білизни 2 шт. х 450 грн,- 900 грн, спільний гарнітур «Антоніна» - 29 000 грн, люстра - 1200 грн, тюль штори - 2500 грн, стінка кухонна 6 метрів - 39858 грн, столик кухонний (лоджія) - 1200 грн, стiл кухонний - 8000 грн, тюль ламбрекени кухня - 3000 грн, полиця кухня - 1000 грн, стiлець м`який 8 шт. х 800 грн - 6400грн, стiл розкладний - 1800 грн, м`який кухонний куток - 3200 грн, палац спальня - 4100 грн, посудомийна машина - 18000 грн, мiкрохвильовка - 3500 грн, плита електро-газова - 5000 грн, електрочайник - 600 грн, тостер - 800 грн, хлібопіч - 3200 грн, фрiтюрниця - 2500 грн, елктрошашличниця - 2200 грн, мультиварка - 2600 грн, електроrриль - 3000 грн, посуд - 8000 грн, холодильник 2 шт. - 14 000 грн х 2, - 28 000 грн, морозильна камера - 20000 грн., 2-га - 16000 грн, - 36000 грн, телевiзор - 3 шт. LG - 20 000 грн, 2-й - 25 000 грн, 3-й - 18000 грн., вартiстю – 63000.гiдромасажний бокс - 12 700 грн, пральна машинка - 23 000 грн, кавова машина - 18000 грн, пилосос - 3500 грн, кондицiонр - 9 000 грн, електрокотел - 3800 грн, котел на дрова - 8000 грн, котел - 3000 грн, гiдрофор квартира - 3100 грн, занурювальний насос свердловинний 100 метрів (скважина) - 8500грн, меблі з лози садові - 25 000 грн, бойлер - 8000 грн, тумба мийка - 8000 грн, полотенцесушник - 5000 грн, конвектор 2 шт. х 1500 грн, - 3000 грн, мотоблок - 17 000 грн, сварочні апарат 2 шт. - 3900+1800 грн - 5700 гpн,- мотокоса - 4800 грн, пилка бензинова 4 х2550 - 10200 грн, компресор великий, - 33140 грн.; скважина(2020 року)- 50 000 грн, керхер - 5827,98 грн, електроннi ножицi садовi - 3600 грн, електропилка – 2200 грн, лежаки бiлi пластиковi - 2 шт. + 1 столик дитячі - 5000 грн, розкладушка вiйськова - 4500 грн, балони газовi великi 5 шт х 1500 грн, - 7 500 грн, балони газовi середнi – 3 шт х 1200 грн - 3600 грн, балон газовий малий - 800 грн, балон кислородний з редуктором - 4000 грн, набiр інструментів автомобiльний - 2 шт.х2500 грн, - 5000 грн, ікони іменні- 28020 грн.; ялинка штучна - 2500 грн, саджанці дерев - 1185 грн, свині 3 шт. - 49 500 грн, кури 25 шт. - 3750 грн (а.с.37-39).

Згідно копії листа ТСЦ МВС 3545 №31/31/3545/1198 від 14.10.2025 – згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ОСОБА_3 значилися на обліку та були відчужені транспортні засоби: MERCEDES-BENZ Vito 115 CDІ, 2006 року випуску – дата реєстрації 01.10.2013, перереєстрація на нового власника 21.05.2025; Smart City, 2001 року випуску – дата реєстрації 14.12.2024, перереєстрація на нового власника 14.12.2024 року (а.с.41).

Згідно Звіту №В-12 автотоварознавчої експертизи з оцінки транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_14 – ринкова вартість автомобіля MERCEDES-BENZ Vito 115 CDІ д.н.з. НОМЕР_2 на дату оцінки 16.10.2025 р. становить 329114 грн (а.с.42-43).

Згідно копії Індивідуальних відомостей про застраховану особу, форма ОК-5 – ОСОБА_3 отримував доходи з 2000 року по 2025 рік (а.с.70-73).

Згідно листа ТСЦ МВС №0546 від 26.11.2025 року – згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів, за гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в тому числі був зареєстрований транспортний засіб HYUNDAI SONATA 2015 року випуску, дата набуття права 05.09.2023, дата продажу/зняття з обліку 26.04.2025 року (а.с.96).

Згідно Звіту про оцінку транспортного засобу №01/12, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_15 05.12.2025 – ринкова вартість КТЗ HYUNDAI SONATA 2,0 LPi, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2015 року випуску становить 397275 грн (а.с.97).

Згідно Звіту №В-14 автотоварознавчої експертизи з оцінки транспортного засобу, складеного 12.12.2025 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_14 – ринкова вартість автомобіля HYUNDAI SONATA д.н.з. НОМЕР_4 на дату оцінки 12.12.2025 становить 212417 грн (а.с.122-131).

Згідно Звіту №В-132 автотоварознавчої експертизи з оцінки транспортного засобу, складеного 10.11.2025 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_14 – ринкова вартість автомобіля Smart City на дату оцінки становить 139000 грн (а.с.163-165).

Згідно висновку експерта №1-05/2026 за результатами проведення оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №385/1778/25, складеного судовим експертом Комашко Р.В. – ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , з характеристиками та в технічному стані, що були на дату укладення договору дарування (17.11.2006 року), враховуючи співвідношення такого збільшення із загальним здорожчанням майна та інфляцією, в діючих цінах на травень 2026 року, становить: 1095276(один мільйон дев`яносто п`ять тисяч двісті сімдесят шість) гривень, без ПДВ. Ринкова вартість квартири, з характеристиками та технічному стані, який існував 25.08.2025р., в діючих цінах на травень 2026 року, становить: 1800429,00 гривень, без ПДВ. Згідно проведеного розрахунку (див. Додаток 2.1-2.5) встановлено, що вартість конструктивних елементів самочинно збудованих двох гаражів, з повною готовністю до експлуатації, але не введених в експлуатацію, які знаходяться на території, прилеглій до житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 в цінах станом на дату проведення експертизи становить: 760349 гривень без ПДВ (а.с.223-277).

Згідно копії Талона №54 – ОСОБА_4 є власником мопеда Honda Tact, шасі (рама) № НОМЕР_6 (а.с.29).

Щодо визнання спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 .

Згідно копрії Договору дарування квартири від 17.11.2006 року – ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.26).

Згідно показів свідків наданих в судовому засіданні, спірна квартира потребувала ремонтних робіт. Ремонтні роботи проводились подружжям спільними зусиллями.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 25.08.2025, справа №385/1110/25 – розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований 05 травня 2001 року у Гайворонському відділі реєстрації актів громадянського стану Кіровоградської області, актовий запис № 21 (а.с.25).

Позивачка просить визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя.

Майнові відносини, які складаються між подружжям урегульовано у нормах СК України.

Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.

Згідно зі статтею 57 СК України у редакції на час укладення сторонами шлюбу особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У частині сьомій названої статті передбачено, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Крім того, у статті 58 СК України вказано, що і дохід, який приносить річ, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є також власністю цього з подружжя.

І саме той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім`ї, насамперед дітей (частина перша статті 59 СК України).

У статті 60 СК України зазначено підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також вказано, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Можна зробити висновок, що за загальним правилом майно, набуте одним з подружжя до шлюбу, є його особистою приватною власністю, як і доходи, які воно приносить, тоді як спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте під час шлюбу.

Конституція України у статті 41 гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція) в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції», пункти 69 і 73).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Отже, першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею першою Протоколу №1 до Конвенції є те, що воно має бути передбачене законом.

У статті 62 СК України таке втручання у право особистої приватної власності передбачено. У цій статті вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однак при цьому обмежуються саме права особистої власності одного з подружжя, а відтак зменшується обсяг правомочностей колишнього одноособового власника.

Тому у самому законі, статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22.09.2020, справа №214/6174/15-ц вважає, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.

При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач мала довести, що у збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

Суд зазначає, що з наявних у справі доказів не підтверджується не тільки факт грошових затрат колишньої дружини ОСОБА_2 , а й факт трудових затрат, коли вона могла б вкладатися якщо не фінансово, то власною працею у істотне збільшення вартості спірного майна.

З матеріалів справи не вбачаються передбачені статтею 62 СК України підстави виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало чоловіку на праві особистої приватної власності законним і обґрунтованим.

Суд зазначає, що істотність збільшення вартості майна одного із подружжя передбачає, що доля первинної власності стає незначною, співмірно малою за остаточною ціною. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші чинники не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат у майно, тобто вирішальне значення мають шляхи та способи збільшення такої вартості, яка має бути доведена тим з подружжя, хто претендує на таке майно.

Тобто застосування вказаних норм не виключає можливості визнання права спільної сумісної власності на об`єкт права особистої приватної власності одного з подружжя з подальшим визначенням часток при поділі такої власності лише з урахуванням особистих і спільних майнових та трудових затрат кожного з подружжя.

Ураховуючи наведене, позивачка не надала доказів на підтвердження того, що її внесок у ремонт спірної квартири у розумінні частини першої статті 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт перебування позивачки у шлюбі з відповідачем на момент здійснення ремонтних робіт у квартирі не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя.

Отже в цій частині позов не підлягає до задоволення.

Щодо поділу транспортних засобів

Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення міститься у статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами статті 70 СК України.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю мін ними (частина перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що «як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Таким чином, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно».

Щодо автомобіля MERCEDES-BENZ Vito 115 CDІ д.н.з. НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

Спірний автомобіль MERCEDES-BENZ Vito 115 CDІ д.н.з. НОМЕР_2 був придбаний сторонами 01.10.2013 року під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя, то автомобіль MERCEDES-BENZ Vito 115 CDІ д.н.з. НОМЕР_2 , 2006 року випуску, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_3 здійснив відчуження спірного автомобіля без згоди та відома про це ОСОБА_2 , про що сам зазначив в судовому засіданні, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до Звіту №В-12 від 16.10.2025 року, що становить 164 577 грн (329144 / 2 = 164577 грн).

Щодо автомобіля HYUNDAI SONATA д.н.з. НОМЕР_4 , суд зазначає наступне.

Спірний автомобіль HYUNDAI SONATA д.н.з. НОМЕР_4 був придбаний сторонами 05.09.2023 року під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя, то автомобіль HYUNDAI SONATA д.н.з. НОМЕР_4 , 2015 року випуску, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_2 здійснила відчуження спірного автомобіля без згоди та відома про це ОСОБА_3 , про що сама зазначила в судовому засіданні, тому має відшкодувати останньому 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до Звіту №В-14 від 12.12.2025 року, що становить 106208,50 грн (212417 / 2 = 106208,50 грн).

Звіт №01/12 про оцінку транспортного засобу від 05.12.2025, поданого ОСОБА_3 , суд не бере до уваги, адже таким визначено ринкову вартість подібного автомобіля до спірного. Суд для визначення вартості автомобіля HYUNDAI SONATA приймає до уваги саме Звіт №В-14 від 12.12.2025 року, яким проведено дослідження безпосередньо спірного автомобіля.

Щодо автомобіля Smart City, суд зазначає наступне.

Спірний автомобіль Smart City був придбаний сторонами 15.07.2022 року під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя, то автомобіль Smart City 2001 року випуску, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив, що спірний автомобіль Smart City був відчужений ним зі згоди та відома позивача ОСОБА_2 , кошти за вказаний автомобіль забрала собі позивачка.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вказала, що про продаж спірного автомобіля «Smart City» (V двигуна – 599 куб. см.), 2001 року випуску знала та в судовому засіданні не заперечувала, що після оформлення відчуження цього автомобіля відвозила свого тодішнього чоловіка ОСОБА_3 з територіального сервісного центру МВС у м. Благовіщенське.

Суд зазначає, що автомобіль Smart City був відчужений ОСОБА_3 за 8 місяців до розірвання шлюбу та зі згоди позивачки, на той час дружини ОСОБА_2 , а тому такий автомобіль не підлягає поділу між позивачем та відповідачем.

Щодо визнання спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 конструктивних елементів двох самочинно збудованих гаражів, суд зазначає наступне.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтю 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення частини першої цієї статті дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а частина друга цієї статті визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом уведення в дію «законів». Більше того, верховенство права як один з фундаментальних принципів демократичного суспільства є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах: від 20 травня 2010 року «Україна-Тюмень» проти України» (заява № 22603/02); від 25 червня 1996 «Амюр проти Франції» (Amuur v. France); «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece), № 25701/94, § 79, ECHR 2000-XII; «Малама проти Греції» (Malama v. Greece), № 43622/98, § 43, ECHR 2001-II).

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За вимогами частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 цього Кодексу).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (аналогічні положення містить і норма частини третьої статті 368 ЦК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).

У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).

Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18 червня 2007 року № 55, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041, визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, та застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктом 2.3 зазначеної Інструкції не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19 (провадження № 61-19065св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22) та ін.

Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № № 14-8цс21)).

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання. Така правова позиція зазначена у постанові ВП ВС від 12.03.2023 року, справа №511/2303/19.

В пункті 140 постанови ВП ВС від 08.04.2026 року, справа №607/10858/22, зроблено наступний висновок: «По суті, висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 необхідно читати так: «у разі неможливості поділу [яка обумовлюється входженням до складу відповідного об`єкта самочинно збудованих споруд] незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку».

В справі, що розглядається, встановлено та не оспорюється сторонами, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі, подружжя Пашковських побудувало два гаражі. Дані гаражі побудовані без дозволів компетентних органів, та не здані в експлуатацію, та в розумінні статті 376 є самочинним будівництвом.

Враховуючи викладене вище та позиції ВП ВС викладених у постановах від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 та від 08.04.2026 року, справа №607/10858/22 суд задовольняє позов ОСОБА_2 та визнає право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи.

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Враховуючи, що конструктивні елементи самочинно збудованих гаражів знаходяться біля будинку де проживає відповідач ОСОБА_3 та саме він користується даними самочинно збудованими гаражами, то суд вважає обґрунтованою вимогу ОСОБА_2 про присудження їй грошової компенсації вартості конструктивних елементів двох самочинно збудованих гаражів, які знаходяться на території , прилеглій до житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 .

Згідно висновку експерта №1-05/2026 за результатами проведення оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №385/1778/25, складеного судовим експертом Комашко Р.В. – вартість конструктивних елементів самочинно збудованих двох гаражів, з повною готовністю до експлуатації, але не введених в експлуатацію, які знаходяться на території, прилеглій до житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 в цінах станом на дату проведення експертизи становить: 760349 гривень без ПДВ (а.с.223-277).

За таких обставин, суд присуджує ОСОБА_2 грошову компенсації та стягнення з ОСОБА_3 , вартості конструктивних елементів двох самочинно збудованих гаражів, які знаходяться на території, прилеглій до житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 розмірі у 380174,50 грн.

Щодо визнання спільною власністю колишнього подружжя речей побуту та живності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частина 1 статті 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об`єктом права сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як визначено в ч. 1 та 2 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Пунктом 23 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України), ч. 3 ст. ст. 368 ЦК України), відповідно до частини 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Також суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.

Позивачем не надано суду технічні паспорти на меблі та побутову техніку, та інші спірні рухомі речі товарні чеки, тощо на підтвердження їх вартості. Разом з тим позивач надала висновок експерта про вартість вказаних речей, який досліджено в судовому засіданні.

Разом з тим, відповідач погоджується із переліком меблів та побутової техніки іншого рухомого майна наданим позивачем, а також не заперечує того факту, що вказане майно було придбано під час шлюбу. Відповідач не погоджується тільки вартістю вказаного майна. Разом з тим відповідач не надав іншого висновку експерта, який би встановив дійсну вартість спірного рухомого майна,, хочу мав для цього можливість, адже фактично таке майно перебуває в його користуванні. Крім того, відповідач заперечив існування наступного майна: компресор малий, вартістю 113879 грн, частини газових балонів, саджанців дерев, свиней та курей, посуду, двох бензинових пилок.

Позивач та відповідач в судовому засіданні не заперечували, щодо поділу рухомого майна в рівних частинах.

Таким чином, доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя судом не встановлено, а тому вказане майно має подружжя підлягає поділу в рівних частках.

Клопотань про призначення судової товарознавчої експертизи сторонами не заявлено.

Суд прийшов до висновку, що до переліку сумісного майна подружжя, що підлягає поділу необхідно віднести: прихожу для одягу - 2400 грн, дзеркало у формi кота - 1100 грн, ключниця - 500 грн, коврову доріжку - 3000 грн, гостьовий м`який куточок - 20 000 грн, арку для вазонів на 8 вазонів - 1800 грн, пiдставки керамiчнi пiд вазони 3 шт. х 600 грн - 1800 грн, ковану пiдставку пiд квiти - 550 грн, люстру зал - 5000 грн, керамiчну дiвчина пiд квiти - 1400 грн, сушку для білизни 2 шт. х 450 грн,- 900 грн, спальний гарнітур «Антоніна» - 29 000 грн, люстру - 1200 грн, тюль штори - 2500 грн, стінку кухонна 6 метрів - 39858 грн, столик кухонний (лоджія) - 1200 грн, стiл кухонний - 8000 грн, тюль ламбрекени кухня - 3000 грн, полиця кухня - 1000 грн, стiлець м`який 8 шт. х 800 грн - 6400грн, стiл розкладний - 1800 грн, м`який кухонний куток - 3200 грн, палац спальня - 4100 грн, посудомийну машину - 18000 грн, мiкрохвильовку - 3500 грн, плиту електро-газову - 5000 грн, електрочайник - 600 грн, тостер - 800 грн, хлібопіч - 3200 грн, фрiтюрницю - 2500 грн, елктрошашличницю - 2200 грн, мультиварку - 2600 грн, електроrриль - 3000 грн, холодильник 2 шт. - 14 000 грн х 2, - 28 000 грн, морозильна камера - 20000 грн., 2-га - 16000 грн, - 36000 грн, телевiзори - 3 шт. LG - 20 000 грн, 2-й - 25 000 грн, 3-й - 18000 грн., вартiстю – 63000 грн, гiдромасажний бокс - 12 700 грн, пральна машинка - 23 000 грн, кавова машина - 18000 грн, пилосос - 3500 грн, кондицiонр - 9 000 грн, електрокотел - 3800 грн, котел на дровах - 8000 грн, котел - 3000 грн, гiдрофор квартира - 3100 грн, занурювальний насос свердловинний 100 метрів (скважина) – 8500 грн, меблі з лози садові - 25 000 грн, бойлер - 8000 грн, тумба мийка - 8000 грн, полотенцесушник - 5000 грн, конвектор 2 шт. х 1500 грн, - 3000 грн, мотоблок - 17 000 грн, сварочні апарат 2 шт. - 3900+1800 грн - 5700 гpн, мотокоса - 4800 грн, пилка бензинова 2х2550 - 5100 грн, компресор великий, - 33140 грн, скважина (2020 року)- 50 000 грн, керхер - 5827,98 грн, електроннi ножицi садовi - 3600 грн, електропилка – 2200 грн, лежаки бiлi пластиковi - 2 шт. + 1 столик дитячі - 5000 грн, розкладушка вiйськова - 4500 грн, балони газовi великi 5 шт х 1500 грн, - 7 500 грн, балони газовi середнi – 2 шт х 1200 грн - 2400 грн, балон газовий малий - 800 грн, балон кислородний з редуктором - 4000 грн, набiр інструментів автомобiльний - 2 шт.х2500 грн, - 5000 грн, ікони іменні - 28020 грн.; ялинка штучна - 2500 грн, на загальну суму 706095,98 грн.

Суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково. Поділити майно, набуте під час спільного сумісного проживання однією сім`єю, виділивши ОСОБА_2 : прихожу для одягу - 2400 грн, дзеркало у формi кота - 1100 грн, ключниця - 500 грн, коврову доріжку - 3000 грн, гостьовий м`який куточок - 20 000 грн, арку для вазонів на 8 вазонів - 1800 грн, пiдставки керамiчнi пiд вазони 3 шт. х 600 грн - 1800 грн, ковану пiдставку пiд квiти - 550 грн, керамiчну дiвчина пiд квiти - 1400 грн, сушку для білизни 1 шт. - 450 грн, спальний гарнітур «Антоніна» - 29 000 грн, столик кухонний (лоджія) - 1200 грн, стiл кухонний - 8000 грн, полиця кухня - 1000 грн, стiлець м`який 4 шт. х 800 грн – 3200 грн, м`який кухонний куток - 3200 грн, палац спальня - 4100 грн, посудомийну машину - 18000 грн, мiкрохвильовку - 3500 грн, електрочайник - 600 грн, тостер - 800 грн, хлібопіч - 3200 грн, фрiтюрницю - 2500 грн, елктрошашличницю - 2200 грн, мультиварку - 2600 грн, електрогриль - 3000 грн, холодильник 1 шт. - 14 000 грн, морозильна камера - 20000 грн., телевiзори - 2 шт. LG - 25 000 грн, 2-й - 18000 грн., пральна машинка - 23 000 грн, пилосос - 3500 грн, котел на дровах - 8000 грн, меблі з лози садові - 25 000 грн, конвектор 1 шт. - 1500 грн, мотокоса - 4800 грн, пилка бензинова 1 - 2550 грн, компресор великий, - 33140 грн, керхер - 5827,98 грн, електроннi ножицi садовi - 3600 грн, електропилка – 2200 грн, лежаки бiлi пластиковi - 2 шт. + 1 столик дитячі - 5000 грн, розкладушка вiйськова - 4500 грн, балони газовi великi 3 шт х 1500 грн, - 4500 грн, балони газовi середнi – 1 шт х 1200 грн - 1200 грн, набiр інструментів автомобiльний - 1 шт.- 2500 грн, ікони іменні - 28020 грн.; ялинка штучна - 2500 грн, а всього на суму 353737,98 грн та не стягувати з відповідача грошову компенсацію до рівності часток в спільному майні.

Щодо повернення речей індивідуального користування дітей подружжя, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.174 СК України – майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.

Позивач та відповідач не заперечували того факту, що спірні речі були куплені дітям, як речі індивідуального користування, а тому такі підлягають повернення дітям.

За таких обставин ОСОБА_3 необхідно повернути ОСОБА_4 мопед Honda Tact, гасі (рама)№ НОМЕР_7 . Колір бронза, об`єм двигуна 49 куб. см. вартістю 20000.

Також, ОСОБА_3 необхідно повернути речі індивідуального користування неповнолітньої доньки ОСОБА_1 : ліжко, вартістю 8500 грн, матрац вартістю 8000 грн, письмовий стіл вартістю 5500 грн, дзеркало з під світкою вартістю 3200 грн, книжкова полиця вартістю 800 грн, комп`ютер в зборі вартістю 22000 грн, принтер б/у вартістю 6000 грн, тюль штори вартістю 2000 грн, стілець до письмового столу вартістю 3300 грн, палац вартістю 3500 грн,гойдалка (ротанг із стійкою + матрац) вартістю 8000 грн, люстра вартістю 2000 грн, сосна штучна вартістю 2000 грн, новорічні іграшки вартістю 1000 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Щодо судових витрат ОСОБА_2 .

При подачі позову щодо поділу спірного автомобіля Smart Cyti ОСОБА_2 понесла витрати у розмірі: 1391 грн – судового збору, 12000 грн – витрати на правову допомогу, 3500 грн – витрати на проведення експертизи. Такі витрати не підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 , так як в цій частині позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

При подачі первісного позову ОСОБА_2 понесла витрати у розмірі: 15140 – судового збору (а.с.16), витрати за проведення звіту №В-12 у розмірі 5000 грн та звіту №В-12 у розмірі 5000 грн (а.с.40), витрати на правову допомогу у розмірі 33000 грн (а.с.54,136), витрати за проведення оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи у розмірі 26348,56 грн (а.с.221 на звороті).

Враховуючи, що позов задоволено частково, частка складає 48,22% (898469,48 грн /1863150,99 грн.) від заявлених судових вимог, то судовий збір та витрати на правову допомогу стягуються з відповідача ОСОБА_3 пропорційно задоволених вимог ОСОБА_2 .

За сплачений судовий збір у розмірі 7300,98 грн (15140 грн * 48,22%).

За сплачені витрати на правову допомогу у розмірі 15912,60 грн (33000 грн * 48,22%).

Витрати за складання звітів №В-12 та витрати за проведення оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи у розмірі 17527,28 грн (36348,56 * 48,22%).

Щодо судових витрат ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що ОСОБА_3 при подачі до суду зустрічної позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1986,37 грн. (а.с. 99).

Враховуючи викладене, а також те, що зустрічна позовна заява задоволена частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1062,18 грн. (106208,50х 100% : 198637,50= 53,47%; 1986,37 : 100% х 53,47% = 1062,18).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , неповнолітньої ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ), вартість частини майна у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, а саме: автомобіля марки MERCEDES-BENZ Vito 115 CDІ д.н.з. НОМЕР_2 , 2006 року випуску, що становить 164 577 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ), вартість частини майна у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, а саме: конструктивних елементів двох самочинно збудованих гаражів, не введених в експлуатацію, які знаходяться на території прилеглій до житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , що становить 380 174,50 грн.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступне майно: прихожу для одягу - 2400 грн, дзеркало у формi кота - 1100 грн, ключниця - 500 грн, коврову доріжку - 3000 грн, гостьовий м`який куточок - 20 000 грн, арку для вазонів на 8 вазонів - 1800 грн, пiдставки керамiчнi пiд вазони 3 шт. х 600 грн - 1800 грн, ковану пiдставку пiд квiти - 550 грн, люстру зал - 5000 грн, керамiчну дiвчина пiд квiти - 1400 грн, сушку для білизни 2 шт. х 450 грн,- 900 грн, спальний гарнітур «Антоніна» - 29 000 грн, люстру - 1200 грн, тюль штори - 2500 грн, стінку кухонна 6 метрів - 39858 грн, столик кухонний (лоджія) - 1200 грн, стiл кухонний - 8000 грн, тюль ламбрекени кухня - 3000 грн, полиця кухня - 1000 грн, стiлець м`який 8 шт. х 800 грн - 6400грн, стiл розкладний - 1800 грн, м`який кухонний куток - 3200 грн, палац спальня - 4100 грн, посудомийну машину - 18000 грн, мiкрохвильовку - 3500 грн, плиту електро-газову - 5000 грн, електрочайник - 600 грн, тостер - 800 грн, хлібопіч - 3200 грн, фрiтюрницю - 2500 грн, елктрошашличницю - 2200 грн, мультиварку - 2600 грн, електроrриль - 3000 грн, холодильник 2 шт. - 14 000 грн х 2, - 28 000 грн, морозильна камера - 20000 грн., 2-га - 16000 грн, - 36000 грн, телевiзори - 3 шт. LG - 20 000 грн, 2-й - 25 000 грн, 3-й - 18000 грн., вартiстю – 63000 грн, гiдромасажний бокс - 12 700 грн, пральна машинка - 23 000 грн, кавова машина - 18000 грн, пилосос - 3500 грн, кондицiонр - 9 000 грн, електрокотел - 3800 грн, котел на дровах - 8000 грн, котел - 3000 грн, гiдрофор квартира - 3100 грн, занурювальний насос свердловинний 100 метрів (скважина) – 8500 грн, меблі з лози садові - 25 000 грн, бойлер - 8000 грн, тумба мийка - 8000 грн, полотенцесушник - 5000 грн, конвектор 2 шт. х 1500 грн, - 3000 грн, мотоблок - 17 000 грн, сварочні апарат 2 шт. - 3900+1800 грн - 5700 гpн, мотокоса - 4800 грн, пилка бензинова 2х2550 - 5100 грн, компресор великий, - 33140 грн, скважина (2020 року)- 50 000 грн, керхер - 5827,98 грн, електроннi ножицi садовi - 3600 грн, електропилка – 2200 грн, лежаки бiлi пластиковi - 2 шт. + 1 столик дитячі - 5000 грн, розкладушка вiйськова - 4500 грн, балони газовi великi 5 шт х 1500 грн, - 7 500 грн, балони газовi середнi – 2 шт х 1200 грн - 2400 грн, балон газовий малий - 800 грн, балон кислородний з редуктором - 4000 грн, набiр інструментів автомобiльний - 2 шт.х2500 грн, - 5000 грн, ікони іменні - 28020 грн.; ялинка штучна - 2500 грн, на загальну суму 706095,98 грн.

Поділити майно, набуте під час шлюбу, виділивши ОСОБА_2 : прихожу для одягу - 2400 грн, дзеркало у формi кота - 1100 грн, ключниця - 500 грн, коврову доріжку - 3000 грн, гостьовий м`який куточок - 20 000 грн, арку для вазонів на 8 вазонів - 1800 грн, пiдставки керамiчнi пiд вазони 3 шт. х 600 грн - 1800 грн, ковану пiдставку пiд квiти - 550 грн, керамiчну дiвчина пiд квiти - 1400 грн, сушку для білизни 1 шт. - 450 грн, спальний гарнітур «Антоніна» - 29 000 грн, столик кухонний (лоджія) - 1200 грн, стiл кухонний - 8000 грн, полиця кухня - 1000 грн, стiлець м`який 4 шт. х 800 грн – 3200 грн, м`який кухонний куток - 3200 грн, палац спальня - 4100 грн, посудомийну машину - 18000 грн, мiкрохвильовку - 3500 грн, електрочайник - 600 грн, тостер - 800 грн, хлібопіч - 3200 грн, фрiтюрницю - 2500 грн, елктрошашличницю - 2200 грн, мультиварку - 2600 грн, електрогриль - 3000 грн, холодильник 1 шт. - 14 000 грн, морозильна камера - 20000 грн., телевiзори - 2 шт. LG - 25 000 грн, 2-й - 18000 грн., пральна машинка - 23 000 грн, пилосос - 3500 грн, котел на дровах - 8000 грн, меблі з лози садові - 25 000 грн, конвектор 1 шт. - 1500 грн, мотокоса - 4800 грн, пилка бензинова 1 - 2550 грн, компресор великий, - 33140 грн, керхер - 5827,98 грн, електроннi ножицi садовi - 3600 грн, електропилка – 2200 грн, лежаки бiлi пластиковi - 2 шт. + 1 столик дитячі - 5000 грн, розкладушка вiйськова - 4500 грн, балони газовi великi 3 шт х 1500 грн, - 4500 грн, балони газовi середнi – 1 шт х 1200 грн - 1200 грн, набiр інструментів автомобiльний - 1 шт. - 2500 грн, ікони іменні - 28020 грн.; ялинка штучна - 2500 грн, а всього на суму 353737,98 грн.

Зобов`язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 ) повернути сину ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_10 ) речі індивідуального користування, а саме: Honda Tact, шасі (рама)№ НОМЕР_7 , колір бронза, об`єм двигуна 49 куб. см. вартістю 20000.

Зобов`язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 ) повернути дочці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ) речі індивідуального користування, а саме: ліжко, вартістю 8500 грн, матрац вартістю 8000 грн, письмовий стіл вартістю 5500 грн, дзеркало з під світкою вартістю 3200 грн, книжкова полиця вартістю 800 грн, комп`ютер в зборі вартістю 22000 грн, принтер б/у вартістю 6000 грн, тюль штори вартістю 2000 грн, стілець до письмового столу вартістю 3300 грн, палац вартістю 3500 грн, гойдалка (ротанг із стійкою + матрац) вартістю 8000 грн, люстра вартістю 2000 грн, сосна штучна вартістю 2000 грн, новорічні іграшки вартістю 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ), судові витрати у розмірі 40740,86 грн, які складаються з витрат зі сплати судового збору у розмірі 7300,98 грн, витрат на правовому допомогу у розмірі 15912,60 грн та витрат на проведення судових експертиз у розмірі 17527,28 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 ), вартість частини майна у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, а саме: автомобіля марки HYUNDAI SONATA д.н.з. НОМЕР_4 , 2015 року випуску що становить 106 208,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 )на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 )судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1062,18 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. М. ГРИШАК

Дата документу 31.07.2026