Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №353/737/26 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/737/26

Провадження № 2/353/679/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.

з участю секретаря судового засідання – Гаврилів Х.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Тлумач цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання за ним права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 . Свої вимоги обґрунтовував тим, що по АДРЕСА_1 станом на 01.07.1990 року проживали його батьки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і їм на праві власності належало по 1/2 частці кожному вищевказаного будинковолодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати ОСОБА_2 після їх смерті відкрилася спадщина на все належне їм на день смерті майно. Після смерті батька в управління його спадковим майном вступила мати, але за життя не оформила своїх спадкових прав. Після смерті матері він вступив в управління її спадковим майном, яке мати ще за життя заповіла йому.

Однак в нотаріальному порядку йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно матері в порядку спадкування за заповітом, оскільки відсутній правовстановлючий документ на житловий будинок з господаськими будівлями та спорудами – свідоцтво про право власності на зазначені будівлі, що позбавляє його можливості оформити спадщину.

У зв`язку з вищевказаним, позивач просив суд визнати за ним права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області у підготовче судове засідання не з`явився, однак через канцелярію суду подав заяву (а.с. 30), в якій позов визнав у повному обсязі, не заперечив проти його задоволення та просив справу розглянути у відсутності представника відповідача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав:

Судом встановлено, що згідно виписки із погосподарської книги № 3 Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, виданої Палагицьким старостинським округом Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської обдасті № 107 від 26.03.2026 року, за ОСОБА_3 (батько позивача), 1929 р.н., який був головою двору, дружиною ОСОБА_2 (мати позивача), 1934 р.н., числився житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований до 1992 року і числився як колгоспний двір (а.с. 12).Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 11.03.2026 року, житловий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , побудовані в період з 1965 року по 1991 рік (а.с. 4-6).

Відповідно до довідки обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» № 00402 від 11.03.2026 року (а.с. 7) станом на 11.03.2026 року до складу домоволодіння по АДРЕСА_1 входить: житловий будинок загальною площею 108,1 кв.м., літня кухня-сарай загальною площею 37,6 кв.м., гараж загальною площею 32,2 кв.м., комора загальною площею 25,8 кв.м., погріб загальною площею 19,6 кв.м., сарай загальною площею 9,5 кв.м., гараж загальною площею 20,2 кв.м., сарай загальною площею 9,7 кв.м., колодязь загальною площею 9,0 м/п, ворота з хвірткою загальною площею 10,2 кв.м., огорожа загальною площею 28,7 кв.м., огорожа загальною площею 52,4 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року, при вирішенні питань щодо визнання права власності на житлові будинки у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності із іншими доказами.

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року №20 із змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Отже, ОСОБА_3 (батько позивача), ОСОБА_2 (мати позивача) належало майно колгоспного двору (по частці кожному), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 (батько позивача) з 08.02.1952 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (мати позивача), що підтверджується копією Витягу з Державного реєтру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00059331831 від 26.06.2026 року (а.с. 17) і ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народився син ОСОБА_1 (позивач), що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 (батько позивача), а ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть (а.с. 14).

Ще за життя ОСОБА_2 (мати позивача) посвідчила заповіт, яким жилий будинок і господарські будівлі, все належне їй майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те що буде їй належати на день смерті заповіла синові ОСОБА_1 (позивач), що підтверджується копією заповіту від 15.07.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за № 11 (а.с. 13).

Згідно ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 р.), який діяв на момент смерті спадкодавців – ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважались: факт вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном чи подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_3 (батько позивача) спадщину за законом приняла його дружина ОСОБА_2 (мати позивача), оскільки вступила в управління спадковим майном, проживали разом, вели спільне господарство, проводила похорон померлого чоловіка, що підтверджується довідкою Палагицького старостинського округу № 17 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 229 від 25.06.2026 року (а.с. 10).

Згідно відповідей Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області № 301/01-16 від 14.07.2026 року (а.с. 31), приватних нотаріусів Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. № 226/01-16 від 16.07.2026 року (а.с. 40, ОСОБА_5 № 366/01-16 від 16.07.2026 року (а.с. 41) спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 (мати позивача), оскільки вступив в управління спадковим майном, проживали разом, вели спільне господарство, проводив похорон померлої матьері, що підтверджується довідкою Палагицького старостинського округу № 17 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 239 від 02.07.2026 року (а.с. 11).

Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи № 364/2003, заведеної Тлумацькою державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області 24.12.2003 року після смерті ОСОБА_2 (мати позивача) (а.с. 33-39), з якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 є єдиними спадкоємцями в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 (мати позивача), який прийняв та частково оформив спадщину, інших спадкоємців в порядку спадкування за законом чи за заповітом, які б бажали прийняти спадщину немає. 24.12.2003 року позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) (а.с. 35), яке не є предметом розгляду даного позову.

Отже, на момент звернення до суду позивач ОСОБА_1 правомірно претендує на наналежне йому домоволодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка в вою чергу успадкувала 1/2 частину цього ж домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Позивачу ОСОБА_1 в нотаріальному порядку відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщну за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та порудами, який розташований по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 (мати позивача), оскільки відсутній необхідний для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом документ, який підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданою державним нотаріусом Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Васильєвою Н.М. № 259/02-31 від 23.06.2026 року (а.с. 15).

Зазначені обставини перешкоджають позивачу належним чином оформити право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачем в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з відсутністю на час складання рішення клопотання позивача, питання про повернення судового збору не вирішується.

На підставі ст.ст. 548, 549, 553 ЦК України (в редакції 1963 р.), керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 142, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителем АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. ЛУЩАК