Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №346/728/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/728/26

Провадження № 2/346/1436/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю:

секретаря судових засідань - Гжибовського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, -

У С Т А Н О В И В :

18.02.2026р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить збільшити розмір аліментів, який встановлено рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.08.2025р. та стягувати з ОСОБА_2 на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 10000,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що з відповідачем по справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_4 . Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2025 року з відповідача були стягнуті аліменти на утримання сина в розмірі 8000,00 гривень щомісячно. ОСОБА_1 вказує, що спільна дитина має інвалідність, їй діагностовано обсесивно-компульсивний розлад з елементами розладу аутичного спектру ЗНМ на межі І-ІІ рівня, функціональні розлади кишківника. Вказане захворювання вказує на особливі потреби дитини, які передбачають витрату значних коштів на лікування. Крім цього, позивач зазначає, що вже після ухвалення рішення про стягнення з відповідача аліментів, сину було встановлено новий діагноз – двобічне порушення функції звукосприймаючого апарата справа тяжкого ІІІ ст., зліва ІV ст.. (глухота). Дані обставини також вимагають додаткових коштів на лікування. Матеріальне становище позивача у порівнянні з днем присудження аліментів погіршилося у зв?язку із зростанням економічної кризи в країні, ріст цін призводить до необхідності витрачати на утримання дитини значних фінансів на відповідне харчування, одяг, взуття та медичні препарати. Оскільки ОСОБА_1 важко утримувати сина відповідно до його потреб, а стягуваних з відповідача аліментів не достатньо, просила збільшити розмір аліментів до 10000,00 гривень.

Ухвалою від 06 березня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, призначено перше судове з викликом сторін. Роз?яснено відповідачу право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, її представник ОСОБА_5 13.04.2026р. подав до суду письмове клопотання, в якому просив проводити розгляд справи за його та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою його місця проживання. Однак, поштові відправлення були повернуті до суду без вручення з зазначенням причин «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.4, 10 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Абзацом 2 ч.1 ст. 131 ЦПК України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Таким чином, аналіз вищевказаних процесуальних норм свідчить про те, що ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи по якій він є стороною, з огляду на володіння судом інформації про зареєстровану адресу його проживання та відсутності від нього повідомлень про зміну даної адреси.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення проти чого сторона позивача не заперечувала.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.07.2025р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , зареєстрований 07.10.2020р. Коломийським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 543 розірвано.

Зі змісту корінця медичного висновку № 195 про дитину-інваліда віком до 18 років від 05.11.2024р. вбачається, що ОСОБА_3 , 15.10.2020р. діагностовано: обсесивно-компульсивний розлад з елементами розладу аутичного спектру ЗНМ на межі І-ІІ рівня, функціональні розлади кишківника.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.08.2025р. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 8000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 липня 2025 року і до повноліття дитини.

Результатом медичного обстеження від 07.10.2025р. ОСОБА_8 було діагностовано: двобічне порушення функції звукосприймаючого апарату справа тяжкого – ІІІ ступеня, зліва ІV ст.. (глухота).

Згідно висновку лікаря ФРМ від 15.05.2026р. ОСОБА_8 рекомендовано програму реабілітації: сенсорна терапія, фізична терапія, консультація нейропсихолога, дефектолог.

Рахунком-фактурою №14 від 28.04.2026р. підтверджується замовлення ОСОБА_1 курсу реабілітації для ОСОБА_3 з 02.06.2026 по 20.06.2026р. до якої входить: ЛФК, заняття в басейні, заняття з корекційним психологом, масаж, загальною вартістю 44000,00 гривень.

Предметом спору в даній справі є зміна розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини в сторону збільшення.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначення розміру аліментів. Так, згідно із частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ст.. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2026р.» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

В даній справі позивач не посилалася та не надавала доказів на підтвердження зміни матеріального стану відповідача в сторону покращення, фактично позовні вимоги обґрунтовані лише наявністю у спільної дитини сторін низки захворювань, лікування яких потребує значних матеріальних затрат.

Суд також бере до уваги, що з моменту ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина (08.08.2025р.) до моменту звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом (18.02.2026р.) минуло пів року і наявність протягом даного періоду істотних обставин, які могли б мати значення для перегляду розміру аліментів в сторону їхнього збільшення суду наведені не були.

В зв`язку з цим, суд констатує, що в порушення ст.. 12, 81 ЦПК України, позивачем в даній справі не було надано доказів того, що після ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, сімейний стан сторін, їхній стан здоров`я та стан здоров`я дитини зазнав будь-яких значимих змін. Не було доведено ОСОБА_1 і значного покращення майнового стану відповідача, що давало б їй підстави для ініціювання питання про збільшення розміру стягуваних з ОСОБА_2 аліментів на утримання їхнього малолітнього сина.

З приводу доводів ОСОБА_1 про те, що малолітній син потребує більших витрат на своє утримання через наявність захворювань, суд звертає увагу позивача на те, що вона не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами відповідно до ст. 185 СК України.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд знаходить вимоги позивача необґрунтованими, а тому відмовляє в задоволенні позову.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

При такому вирішенні справи, з врахуванням того, що позивач звільнена від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що судові витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184, 192 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 263-265, 279, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання малолітньої дитини – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя: Третьякова І. В.