Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №338/1190/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1190/26

Провадження №2-а/338/12/26

31 липня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

14 липня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1336 від 25 червня 2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на військовому обліку в першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов`язаний. ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, наданий йому 16 червня 2015 року безстроково. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 листопада 2024 року № 341 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач зазначив, що повістки № 7306827 від 12 травня 2026 року про необхідність прибути о 09 годині 00 хвилин 25 травня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних він не отримував. За твердженням позивача, він постійно проживає за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання не змінював та від органів територіального центру комплектування та соціальної підтримки не переховувався. Про наявність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію позивач дізнався з мобільного застосунку «Резерв+», після чого прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Згідно з витягом із Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 з 23 лютого 2007 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважав, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт належного оповіщення його про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. На його думку, посилання в оскаржуваній постанові на відомості електронного відстеження поштового відправлення не підтверджує дотримання оператором поштового зв`язку встановленого порядку особистого вручення рекомендованого листа, інформування адресата про його надходження та належного оформлення причини невручення. Позивач також посилався на те, що оскаржувану постанову винесено без належного встановлення події та складу адміністративного правопорушення, без повної перевірки його пояснень і з порушенням вимог статей 247, 251, 268, 280 КУпАП.

Одночасно з позовною заявою представник позивача подала клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Клопотання обґрунтовано тим, що після отримання постанови ОСОБА_1 звернувся до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Доручення адвокату Марчук С. В. № 017/04.3/8042 видано 7 липня 2026 року, після чого представнику був необхідний час для зустрічі з клієнтом, отримання документів та підготовки позовної заяви, яку подано 14 липня 2026 року.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. До участі у справі як співвідповідача залучено ІНФОРМАЦІЯ_4 . Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

27 липня 2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_1 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву та додані до нього докази, проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні. Відповідач зазначив, що 12 травня 2026 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформовано повістку № 7306827 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09 годину 00 хвилин 25 травня 2026 року для уточнення облікових даних. Повістку направлено на адресу зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_1 , рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення. За твердженням відповідача, повістку передано оператору поштового зв`язку 14 травня 2026 року. Відповідач послався на інформацію про рух поштового відправлення за трек-номером R067167977682, відповідно до якої 14 травня 2026 року відправлення прийнято оператором поштового зв`язку, 16 травня 2026 року воно прибуло до відділення поштового зв`язку у с. Підгір`я, 23 травня 2026 року оформлено його повернення відправнику з причини «одержувач відсутній за вказаною адресою», а 25 травня 2026 року відправлення повернуто відправнику. На думку відповідача, зазначений статус поштового відправлення відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик. Оскільки ОСОБА_1 25 травня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 не прибув і протягом трьох днів не повідомив про причини неприбуття, 4 червня 2026 року до органу Національної поліції було направлено звернення щодо його доставлення. 15 червня 2026 року позивача доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де щодо нього складено протокол № 1217 про адміністративне правопорушення. Відповідач указав, що ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП, вручено другий примірник протоколу та повідомлено про розгляд справи об 11 годині 00 хвилин 25 червня 2026 року. 25 червня 2026 року позивач прибув на розгляд справи та надав пояснення про те, що місце проживання не змінював, повістки не отримував, перебуває на військовому обліку та користується правом на відстрочку від призову під час мобілізації. За результатами розгляду справи постановою № 1336 від 25 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_4 окремого відзиву на позовну заяву не подав.

27 липня 2026 року представник позивача Марчук С. В. через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив де зазначила, що відповідач не стверджує про особисте вручення ОСОБА_1 повістки, а надані ним документи підтверджують повернення поштового відправлення відправнику.За твердженням представника, позивач постійно проживає за адресою, на яку направлялася повістка, однак об`єктивної можливості дізнатися про її надходження не мав. Представник наголосила, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, проходив військову службу, був звільнений з неї на законній підставі, не переховується від органів ТЦК та СП і в разі належного повідомлення виконав би вимогу про прибуття. Основним доводом відповіді на відзив є те, що відповідач не надав доказів дотримання передбаченої пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку процедури: спроби особистого вручення, інформування адресата телефоном та/або шляхом вкладення повідомлення до поштової скриньки, очікування трьох робочих днів, а також оформлення відмітки про відсутність адресата, засвідченої підписом працівника поштового зв`язку та відбитком поштового пристрою.

Дослідивши матеріали справи, відзив, додані до нього докази та відповідь на відзив, всебічно і повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Щодо строку звернення до суду

Відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення.

Частиною першою статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

Оскаржувану постанову винесено 25 червня 2026 року, а позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 14 липня 2026 року. У наданому суду примірнику постанови № 1336 не заповнено графу щодо дати отримання її копії позивачем та відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання копії постанови. Додана відповідачем квитанція підтверджує направлення постанови поштовим відправленням 27 червня 2026 року, однак не підтверджує дату її фактичного вручення позивачу. Водночас із матеріалів справи вбачається, що після отримання постанови позивач звернувся за безоплатною вторинною правничою допомогою. Доручення адвокату видано 7 липня 2026 року, після чого позовну заяву подано через сім днів.

Суд бере до уваги незначну тривалість пропуску строку, послідовність дій позивача, спрямованих на отримання професійної правничої допомоги та реалізацію права на судовий захист, а також відсутність доказів його безпідставного зволікання.

За таких обставин суд визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними та вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк оскарження постанови № 1336 від 25 червня 2026 року.

Обставини, встановлені судом

12 травня 2026 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформовано повістку № 7306827 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09 годині 00 хвилин 25 травня 2026 року для уточнення облікових даних.

Повістка адресована ОСОБА_1 , містить дату його народження, адресу місця проживання, дату, час і місце прибуття, мету виклику, QR-код та відомості про посадову особу, яка її сформувала. Адреса, зазначена в повістці, відповідає зареєстрованому місцю проживання позивача. Відповідач надав опис вкладення, у якому зазначено прізвище, ім`я та по батькові одержувача, його адресу, найменування вкладення «Повістка», номер повістки 7306827, дату документа 12 травня 2026 року та кількість аркушів. В описі вкладення й інформації про відстеження руху поштового відправлення зазначено один і той самий трек-номер НОМЕР_2 . Інформація електронного відстеження свідчить, що 14 травня 2026 року поштове відправлення прийнято оператором поштового зв`язку, 16 травня 2026 року воно прибуло до відділення поштового зв`язку у с. Підгір`я, 23 травня 2026 року оформлено його повернення з причини «одержувач відсутній за вказаною адресою», а 25 травня 2026 року повернуто відправнику.

15 червня 2026 року головним спеціалістом відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено щодо ОСОБА_1 протокол № 1217 про адміністративне правопорушення.

У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не прибув 25 травня 2026 року за повісткою № 7306827 та протягом трьох днів не повідомив про причини неявки, чим порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У протоколі також зазначено, що розгляд справи відбудеться об 11 годині 00 хвилин 25 червня 2026 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25 червня 2026 року тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_3 виніс постанову № 1336, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 пояснив, що місце проживання не змінював, користується правом на відстрочку від призову під час мобілізації та повістки про виклик на 25 травня 2026 року не отримував.

Відхиляючи ці пояснення, посадова особа послалася на відомості електронного відстеження поштового відправлення, відповідно до яких 23 травня 2026 року зазначено статус «одержувач відсутній за вказаною адресою». На підставі цих відомостей посадова особа дійшла висновку, що позивач вважається належним чином оповіщеним про виклик, та наклала на нього штраф у розмірі 17 000 грн.

Оцінка правомірності оскаржуваної постанови

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, з використанням повноваження з належною метою, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Диспозиція статті 210-1 КУпАП має бланкетний характер, а тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити конкретну норму законодавства, яку вона порушила, фактичні обставини порушення та вину особи.

В оскаржуваній постанові ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні вимог абзацу другого частини першої та частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини першої статті 22 зазначеного Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, зазначені в повістці.

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу, повідомити про причини неявки з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує семи календарних днів.

Отже, необхідною передумовою виникнення в особи обов`язку прибути у визначені в повістці дату, час і місце або повідомити про причини неприбуття є належне оповіщення її про відповідний виклик.

Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, передбачено можливість формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та її направлення рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення в разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є: день отримання поштового відправлення особою, підтверджений інформацією та/або документами оператора поштового зв`язку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою нею територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення облікових даних, або за задекларованою чи зареєстрованою адресою, якщо іншої адреси особа не повідомила.

Таким чином, відсутність фактичного отримання особою повістки сама собою не виключає можливості визнання її належно оповіщеною.

У зв`язку з цим суд не погоджується з доводом відповіді на відзив про те, що сам факт неотримання ОСОБА_1 повістки безумовно свідчить про відсутність його вини. Так, законодавство допускає визнання особи належно оповіщеною і без фактичного отримання поштового відправлення, але лише за умови дотримання встановленої процедури та належного оформлення причини невручення.

Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату. У разі відсутності адресата працівник об`єкта поштового зв`язку інформує його за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після такого інформування адресат не з`явився для одержання рекомендованого листа, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», засвідчує її своїм підписом із проставленням відбитка поштового пристрою та не пізніше наступного робочого дня повертає лист відправнику.

Отже, законодавством передбачено послідовне здійснення таких дій: особиста доставка рекомендованого листа адресату; у разі відсутності адресата - інформування його телефоном та/або шляхом вкладення повідомлення до поштової скриньки; очікування протягом трьох робочих днів після такого інформування; оформлення відмітки про відсутність адресата; засвідчення цієї відмітки підписом працівника поштового зв`язку та відбитком поштового пристрою; повернення відправлення відправнику.

Судом установлено, що відповідач подав копію повістки № 7306827 та опис вкладення, які в сукупності з трек-номером R067167977682 підтверджують факт формування та направлення позивачу саме цієї повістки за адресою його зареєстрованого місця проживання. Тому довід позовної заяви про неможливість установити, який саме документ містився у поштовому відправленні, спростовується доказами, поданими разом із відзивом. Водночас факт формування і направлення повістки та факт належного оповіщення особи про виклик не є тотожними юридичними обставинами.

Пункт 41 Порядку № 560 у разі відсутності особи за адресою пов`язує належне оповіщення саме з днем проставлення відповідної відмітки у поштовому повідомленні.

Натомість відповідачі не подали суду: повернутого поштового конверта; поштового повідомлення з відміткою «адресат відсутній за зазначеною адресою»; документа, у якому така відмітка засвідчена підписом працівника поштового зв`язку та відбитком поштового пристрою; доказів того, що поштове відправлення мало спеціальну позначку «Повістка ТЦК»; відомостей про дату і час спроби особистого вручення листа позивачу; доказів інформування позивача за номером телефону; доказів вкладення повідомлення про надходження листа до його поштової скриньки; первинного документа, на підставі якого до електронної системи оператора поштового зв`язку внесено статус «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Надана роздруківка електронного відстеження свідчить про внесення оператором поштового зв`язку відповідного статусу, однак не містить відомостей про фактичні дії, які передували його внесенню. Зокрема, з неї неможливо встановити: ким і коли здійснювалася спроба особистого вручення; чи був позивач поінформований про надходження листа; яким саме способом здійснювалося інформування; з якої дати обчислювалися три робочі дні; хто зробив відмітку про відсутність адресата; чи була вона засвідчена підписом відповідного працівника та відбитком поштового пристрою.

Сам факт перебування відправлення у відділенні поштового зв`язку з 16 до 23 травня 2026 року не підтверджує, що три робочі дні обчислювалися саме після передбаченого пунктом 82 Правил інформування адресата.

Суд не заперечує допустимість електронної інформації оператора поштового зв`язку як доказу взагалі. Однак зміст конкретної роздруківки, поданої у цій справі, не дозволяє перевірити дотримання процедури, з якою закон пов`язує настання правового наслідку у виді визнання неврученого поштового відправлення належним оповіщенням особи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган або посадова особа під час розгляду справи зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та всі інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Водночас у справах щодо протиправності рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний надати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Позивач не зобов`язаний доводити негативні обставини, зокрема те, що працівник поштового зв`язку йому не телефонував, не залишав повідомлення у поштовій скриньці або не оформив належним чином відмітку про його відсутність.

Саме відповідач повинен довести позитивний юридичний факт - дотримання всіх передбачених законодавством умов, за яких невручене поштове відправлення прирівнюється до належного оповіщення особи.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження, скористався правом на подання відзиву, подав матеріали адміністративної справи та вважав їх достатніми для підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.

При цьому відповідач не зазначив про неможливість самостійно отримати будь-які документи від оператора поштового зв`язку, не навів причин відсутності первинного поштового повідомлення чи повернутого конверта та не заявив клопотання про витребування таких доказів судом.

Відповідно до частини четвертої статті 9 та статті 80 КАС України суд має право вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування обставин справи, зокрема витребовувати докази з власної ініціативи.

Водночас офіційне з`ясування обставин справи не означає, що суд повинен замість суб`єкта владних повноважень збирати докази винуватості особи або усувати недоліки доказової бази, на підставі якої її вже було притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд не вбачає підстав витребовувати з власної ініціативи в АТ «Укрпошта» додаткові документи, які відповідач мав можливість подати на підтвердження правомірності своєї постанови.

Протилежний підхід фактично покладав би на суд функцію сторони обвинувачення та створював би умови для доповнення після винесення оскаржуваної постанови доказів обставини, яка мала бути належно встановлена посадовою особою до притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до статті 286 КАС України справи цієї категорії підлягають розгляду протягом спеціального скороченого строку, що також вимагає від суб`єкта владних повноважень своєчасно подати всі докази, на яких ґрунтується оскаржуване рішення.

Посилання відповідача на відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не усуває зазначених недоліків доказування. Відомості Реєстру можуть бути доказами у справі про адміністративне правопорушення, однак запис про порушення або про направлення звернення до органу Національної поліції сам собою не доводить дотримання оператором поштового зв`язку процедури оповіщення за конкретною повісткою. Такий запис є похідним від висновку самого територіального центру комплектування та соціальної підтримки про належне оповіщення позивача, правомірність якого перевіряється у цій справі.

Суд також ураховує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 послідовно заперечував отримання повістки та повідомив, що місце проживання не змінював.

Посадова особа відповідача мала можливість перевірити ці пояснення, дослідити первинні поштові документи або отримати їх в оператора поштового зв`язку, однак обмежилася посиланням на електронний статус поштового відправлення.

Доводи позивача про порушення його прав, передбачених статтею 268 КУпАП, під час подальшого розгляду справи про адміністративне правопорушення свого підтвердження не знайшли. Так, із протоколу № 1217 та доданої до відзиву розписки вбачається, що позивача повідомили про дату, час і місце розгляду справи, він фактично прибув на її розгляд 25 червня 2026 року та надав пояснення. Отже, суд не встановив порушення права позивача на участь у розгляді справи, подання пояснень та реалізацію інших прав, передбачених статтею 268 КУпАП.

Разом з цим, належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи 25 червня 2026 року не має зворотної дії та не усуває обов`язку відповідача довести належне оповіщення позивача про первинний виклик на 25 травня 2026 року.

Суд погоджується з тим, що статус учасника бойових дій, попереднє проходження військової служби, звільнення у запас за сімейними обставинами та наявність права на відстрочку самі собою не звільняють позивача від обов`язку прибути за належним викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Водночас зазначені обставини характеризують особу позивача та не дають підстав для наведеного у відзиві висновку про «свідоме систематичне ігнорування» ним вимог законодавства. Матеріали справи стосуються одного конкретного випадку неприбуття за повісткою на 25 травня 2026 року.

Доказів неодноразової неявки позивача, систематичного невиконання ним законних вимог ТЦК та СП або ухилення від проходження військової служби відповідачами не надано. Навпаки, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, проходив військову службу, у листопаді 2024 року був звільнений у запас, перебуває на військовому обліку, користується правом на відстрочку та прибув на розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведення всіх елементів складу адміністративного правопорушення належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Принцип презумпції невинуватості застосовується і у провадженнях у справах про адміністративні правопорушення.

Усі обґрунтовані сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина не можуть бути підставою для притягнення особи до відповідальності.

Таким чином, відповідач довів факт формування та направлення позивачу повістки № 7306827 від 12 травня 2026 року, однак не довів належними та достатніми доказами завершення передбаченої законом процедури оповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки о 09 годині 00 хвилин 25 травня 2026 року.

За відсутності доведеного належного оповіщення не можна вважати встановленим виникнення у позивача обов`язку прибути саме у визначені в повістці дату, час і місце або повідомити протягом трьох діб про причини неприбуття. Відповідно, матеріалами справи не доведено об`єктивну сторону та вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною третьою статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи щодо рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За встановлених обставин позов підлягає задоволенню, постанова № 1336 від 25 червня 2026 року - скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю у зв`язку з відсутністю доведеного складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 80, 90, 120, 121, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, статтями 7, 210-1, 247, 251, 268, 278, 280 КУпАП, суд

у х в а л и в :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови № 1336 від 25 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1336 від 25 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня складення повного судового рішення.

Копію рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Співвідповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Суддя