Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №216/5171/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5171/26

провадження 1-кп/216/881/26

ВИРОК

іменем України

31 липня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань приміщення суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №620240801000006476 від 13.09.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, який має середню освіту, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 на посаді старшого стрільця–оператора 3 піхотного відділення піхотного взводу 3 піхотної роти, старший солдат, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 408 Кримінального кодексу України,–

ВСТАНОВИВ:

Під час судового розгляду було встановлено, що що старший солдат ОСОБА_4 , відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №214 від 25.07.2024, зарахований до списків особового складу частини та поставлений на всі види забезпечення. Згідно зі ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року, 25.07.2024 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24 березня 1999 року, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 року та Військової присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати i їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог самовільно залишив місце дислокації підрозділу військової частини без поважних причин. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого 4 Дисциплінарного Законом України №548-XIV від 24 березня 1999 року, ст.ст. 1, 3, України статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом №551-XIV від 24 березня 1999 року та військової присяги, 28.07.2024 о 08 год. 00 хв., умисно, без поважних причин та без дозволу командування, був відсутній під час перевірки наявності особового складу за адресою: АДРЕСА_2 , командуванню про причини самовільного залишення не повідомляв, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, та став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього. 04.06.2026 о 15:33 годині був затриманий працівниками правоохоронних органів в приміщенні Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області, розташованого по вул. Великого Кобзаря, 14, в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, тим самим вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин) було припинене.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив самовільне залишення військової частини, з метою ухилитись від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 408 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав повністю й пояснив, що за обставин, викладених у вироку вчинив даний злочин, а саме: влітку 2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Через три тижні служби вирішив залишити військову службу і поїхав додому у АДРЕСА_3 продовжувати військову службу не має. У вчиненому обвинувачений щиро покаявся, осудивши свої дії та усвідомивши суспільну небезпечність вчиненого злочину.

У зв`язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо нього з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ним змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю його заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, дослідити матеріали службового розслідування, а також документами, що характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, окрім пояснень обвинуваченого його вина також підтверджується матеріалами службового розслідування, а саме:

- Витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 про призначення службового розслідування;

- рапортом командира 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності солдата ОСОБА_4 на службі;

- доповіддю ТВО командира військової частини НОМЕР_1 про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 ;

- Актом службового розслідування ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ;

- Витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_4 .

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю, а дії його відповідають складу злочину, передбаченого частиною 5 статті 408 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані як самовільне залишення військової частини, з метою ухилитись від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, у зв`язку із чим, обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.

Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_4 на момент вчинення ним інкримінованого злочинного діяння раніше не судимий, має середню освіту, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей не має, згідно з характеристикою з місця служби характеризується посередньо, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався, проте з 2021 по 2022 роки звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога з приводу: «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання декількох психоактивних речовин. Синдром залежності».

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суд виходить з класифікації злочинів, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин.

До обставин, які пом`якшують покарання і встановлені у даній кримінальній справі, суд відносить щире каяття.

Обговорюючи питання про міру покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого та обставину, яка пом`якшує його покарання, наведену судом вище у вироку, у зв`язку з чим, враховуючи санкцію ч. 5 ст. 408 КК України та положення ст. 75 КК України, вважає, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, оскільки саме таке покарання сприятиме його виправленню і попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також буде необхідним і достатнім.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 63, 65, 66, 407 ч. 8 КК України, ст.ст. 349, 369-376, 392, 395, 532-533 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання, тобто з 04.06.2026.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого під час досудового розслідування залишити незмінним до набрання вироком законної сили.

Копію вироку негайно після його проголошення надати обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок ухвалено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_6