Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №215/2389/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2389/26

1-кп/215/626/26

Вирок

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Тернівський районний суд міста Кривого рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025170030003872 від 20.03.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхня Яблунька Турківського район Львівської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не має на утриманні неповнолітніх дітей, до лікаря психіатра та нарколога не звертався, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , стрільця номера обслуги 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 13 аеромобільної роти НОМЕР_1 аеромобільного батальону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався. Останній раз Указом Президента від 12.01.2026 №40/2026, який затверджений Законом України № 4757-IX від 14 січня 2026 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 року.

10 лютого 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №43 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця номера обслуги 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 13 аеромобільної роти НОМЕР_1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат».

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 солдат ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого. дотримуватися вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6. 11. 16. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, Військової Присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

27 січня 2025 року солдат ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог самовільно без дозволу командира залишив район постійної дислокації АДРЕСА_2 .

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, 27 січня 2025 року солдат ОСОБА_4 , самовільно без дозволу командира залишив пункт постійної дислокації м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, командуванню про причини свого неприбуття ОСОБА_4 не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього. Працівниками СКП ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області 19 лютого 2026 року ОСОБА_4 затримано.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, показав, що дійсно вчинив злочин, передбачений ст. 407 ч. 5 КК України, при вказаних в обвинувальному акті обставинах. Зокрема зазначив, що проходив військову службу, отримав поранення, після лікування був направлений для проходження військово-лікарської комісії у місто Кривий Ріг. Після проходження комісії вирішив поїхати додому у місто Ужгород. Перебував там близько 10 місяців, хотів повернутися на службу, але у лютому 2026 року був затриманий працівниками правоохоронних органів. Зазначив, що приймав участь у бойових діях, має два поранення. Про скоєне щиро шкодує, розкаюються, вину визнає повністю.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників процесу та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Суд роз`яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дослідивши та оцінивши надані стороною обвинувачення матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, проаналізувавши показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 повністю доведена у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Умисні дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України як нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання, суд керується положенням ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, у відповідності зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

У відповідності зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений на обліку та нагляду у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше несудимий, згідно характеристики за місцем служби характеризується негативно, на утриманні неповнолітніх дітей не має, інвалідом не є.

Враховуючи вищевикладене, визнання обвинуваченим вини, щире розкаяння у вчиненому, проаналізувавши всі обставини кримінального провадження у їх сукупності, виконуючи вимоги ст. ст. 50, 65 КК України, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції цієї статті у виді 5 років позбавлення волі.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов по справі не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

Згідно протоколу від 19.02.2026 ОСОБА_4 на підставі ст. 208 КПК України було затримано працівниками поліції 19 лютого 2026 року.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне продовжити до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 368 - 371, 373 – 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

До набрання вироком законної сили продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання, тобто з 19 лютого 2026 року.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою – з дня отримання копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя