Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №201/10530/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/10530/26

Провадження №3/201/2075/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Батуєв О.В., за участю прокурора Карпенка Р.І., представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Романцова М.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 26.06.2026 р. № 584, ОСОБА_1 , будучи членом військово-лікарської комісії, перебуваючи на посаді лікаря-невропатолога КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР, будучи відповідно до п.п. «ґ» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно та без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік, лише 20.06.2026 о 15 год. 02 хв., тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні прокурор просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, з накладенням стягнення в межах санкції даної статті.

ОСОБА_1 у судове засідання, яке призначалось на 22.07.2026 та 29.07.2026, не прибула, належним чином викликалася, про причини неявки суду не повідомила.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Окрім того, суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Слід також відзначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їх судового провадження.

Відтак, суд використав всі можливості для того, щоб ОСОБА_1 мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно для нього.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

ОСОБА_1 скористалася своїми правами і уповноважила для розгляду справи щодо неї свого представника – адвоката Романцова М.В.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 двічі не з`явилася в судове засідання, про яке вона повідомлена, суд вважає можливим розгляд справи здійснювати у її відсутність, але за участі її представника – адвоката Романцова М.В.

Представник ОСОБА_1 адвокат Романцов М.В. просив закрити провадження у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своєї позиції адвокат зазначив наступне.

Статус члена військово-лікарської комісії (ВЛК) не є постійним і виникає виключно на підставі спеціального наказу керівника закладу охорони здоров`я на визначений період (як правило, на один календарний рік). Матеріали справи містять накази «на 2024 рік» та «на 2026 рік», проте будь-який розпорядчий акт про залучення ОСОБА_1 до складу ВЛК саме на 2025 рік відсутній. Формальне визнання попереднього наказу таким, що втратив чинність, лише 31.12.2025 р., не означає автоматичного поширення його дії на весь 2025 рік за відсутності окремого рішення або додатків про продовження повноважень. Станом на граничний строк подання декларації (31.03.2026) у правопорушника був відсутній правовий обов`язок подавати декларацію за 2025 рік. Тому, на думку адвоката, у ОСОБА_1 наявна відсутність статусу суб`єкта декларування у 2025 звітному році.

Наданий органом протокол оперативної наради від 20.01.2025 р. та додані до нього аркуші з підписами не є належними і допустимими доказами. Листки зі списком присутніх не мають реквізитів, які б зв`язували їх із конкретною нарадою, а наявність рукописних дат 2026 року навпроти підписів свідчить про ознайомлення з документами вже у 2026 році. Набуття статусу суб`єкта декларування та проходження загального антикорупційного інструктажу є різними правовими категоріями, які не можуть підміняти одне одну.

Адвокат вважає, що навіть за умови фактичного запізнення з поданням декларації 20.06.2026 р., це сталося внаслідок відсутності належного та своєчасного інформування особи з боку адміністрації закладу про наявність у неї відповідного обов`язку за 2025 рік, що свідчить про поважність причин та виключає склад правопорушення.

Справа технічними засобами не фіксувалась у зв`язку з відсутністю відповідного клопотання учасників.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 651 Закону за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Встановлено, що ОСОБА_1 , будучи членом військово-лікарської комісії, перебуваючи на посаді лікаря-невропатолога КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025, а саме – 20.06.2026 о 15 год. 02 хв., чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), за наступних обставин.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами) затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Відповідно до п.2.5 цього Положення - до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

За запитом голови ВЛК (ЛЛК), до роботи позаштатних (постійно та тимчасово діючих) ВЛК (ЛЛК) на правах членів ВЛК (ЛЛК) можуть залучатися головні (провідні) медичні спеціалісти, начальники відділень, інші лікарі-спеціалісти закладів охорони здоров`я (установ), спеціалісти інших (не медичних) спеціальностей, начальник медичної служби та/або представник командування (керівництва) військової частини, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається.

На підставі затвердженого переліку начальник (керівник) закладу охорони здоров`я (установи) своїм наказом призначає позаштатні постійно діючі ВЛК, їх персональний склад і визначає порядок їх роботи.

Головою позаштатної постійно діючої ВЛК призначається лікар, який пройшов тематичне удосконалення (підготовку) з питань військово-лікарської експертизи або має досвід виконання обов`язків у складі військово-лікарських комісій не менше одного року.

Наказом №98 від 09.05.2024 КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР «Щодо залучення медичного персоналу до складу ВЛК, що створюється при обласному Територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на 2024 рік» - ОСОБА_1 призначено членом військово-лікарської комісії.

Відповідно до п.п. «ґ» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій віднесено до суб`єктів на яких поширюється дія вказаного закону.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи членом військово-лікарської комісії, перебуваючи на посаді лікаря- невропатолога КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР, відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», є суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону, як на члена позаштатної військово-лікарської комісії, і вона є суб`єктом декларування і відповідальності за вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією, і зобов`язана виконувати вимоги Закону, в тому числі зазначених у ч. 1 ст. 45 вказаного Закону.

Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 12 Закону передбачено, що Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено.

Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 1 Закону №1700-VII суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Наказом Національного агентства «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 23.07.2021 № 449/21 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 липня 2021 року за № 987/36609) затверджено форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Цей Порядок визначає процедуру заповнення та подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - декларація) (далі - Закон).

Декларація заповнюється та подається особисто суб`єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у власному персональному електронному кабінеті у Реєстрі.

Декларація подається незалежно від того, перебуває суб`єкт декларування в Україні чи за її межами.

Суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог:

1) щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Законом можуть бути встановлені інші строки подання щорічної декларації.

Суб`єкт декларування, поновлений на роботі за рішенням суду після завершення періоду декларування, до 01 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося поновлення, подає щорічну декларацію за рік, у якому відбулось поновлення. Якщо така особа поновлена на роботі до завершення періоду декларування, щорічна декларація подається за минулий рік. Щорічна декларація за час вимушеного прогулу не подається.

Якщо особа, яка припинила здійснення діяльності, до завершення визначеного Законом строку подання щорічної декларації знов починає здійснення діяльності, вона подає щорічну декларацію як особа, яка продовжує здійснювати діяльність. Щорічна декларація (після звільнення) у такому випадку не подається;

2) декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Декларація при звільненні не подається у таких випадках:

особа, яка припинила здійснення діяльності на одній посаді, продовжує здійснювати діяльність на іншій посаді;

особа, яка припинила здійснення діяльності, упродовж 30 календарних днів з дня припинення діяльності знову розпочала здійснення діяльності.

Втрата статусу суб`єкта декларування у зв`язку із внесенням змін до закону або статусу юридичної особи публічного права не вважається припиненням діяльності та не зобов`язує особу подавати декларацію будь-якого виду;

3) декларація кандидата на посаду - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини третьої статті 45 Закону. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Декларація кандидата на посаду подається до призначення або обрання особи на відповідну посаду, якщо інше не передбачено законом.

Якщо особа подала щорічну декларацію за минулий рік, декларація кандидата на посаду за цей період не подається.

3. Суб`єкт декларування до початку заповнення декларації повинен підтвердити ознайомлення із цим Порядком шляхом проставлення відповідної відмітки.

4. Після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб`єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації.

Перед підписанням декларації суб`єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки.

5. Суб`єкт декларування підписує декларацію шляхом накладання на неї особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.

6. Подання декларації до Реєстру підтверджується шляхом надсилання повідомлення суб`єкту декларування на адресу його електронної пошти, зазначену в персональному електронному кабінеті, та до персонального електронного кабінету суб`єкта декларування.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, Законом України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 3 березня 2022 року № 2115-IX було призупинено компанію декларування в Україні.

12.10.2023 набрав чинності Закон України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов`язок подання декларацій суб`єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та доповнено перелік суб`єктів декларування, визначених п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону підпунктом «ґ», а саме голови та члени лікарсько-консультативних і медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті.

Роз`ясненням Національного агентства з питань запобігання корупції №4 від 13.11.2023 «Щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку)» визначено, що суб`єктами, на яких поширюється дія Закону, є: особовий склад штатних військово-лікарських комісій (ВЛК, п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону); голови та члени лікарсько-консультативних (ЛКК) і медико-соціальних експертних комісій (МСЕК), а також голови, їхні заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських (ВЛК) і лікарсько-льотних комісій (ЛЛК), які при цьому не є особами, зазначеними у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону (п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону).

Декларантами є всі особи, які входять (призначені / відряджені) до складу відповідних комісій згідно з організаційно-розпорядчими документами, незалежно від фактичного виконання функцій голови / члена / секретаря комісії, а також від строку перебування в складі відповідної комісії (у т.ч. які залучені до роботи на правах членів).

Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https:\\public.nazk.gov.ua), встановлено, що ОСОБА_1 подала декларацію за типом «щорічна» за 2025 рік, лише 20.06.2026 о 15 год. 02 хв..

Перевіркою не встановлено поважних причин несвоєчасного подання декларації.

Суд також виходить з того, що адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП може бути вчинено як у формі дії, так і в наслідок бездіяльності.

У даному випадку ОСОБА_1 , будучи обізнаною про необхідність дотримання вимог закону, порушила ці вимоги, які безпосередньо пов`язані з невиконанням обов`язків, установлених законом.

Доказів, які б свідчили про об`єктивні обставини, що унеможливлювали подання ОСОБА_1 декларації, у матеріалах справи відсутні та останнім суду не надано.

Разом з тим суд відхиляє клопотання захисника про закриття провадження у справі та дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, виходячи з такого.

1. Щодо статусу суб`єкта декларування та поширення вимог антикорупційного законодавства

Відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції Закону № 3384-IX), суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, члени позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій.

Згідно з матеріалами справи та роз`ясненнями НАЗК №4 від 13.11.2023, декларантами є всі особи, які входять (призначені/відряджені) до складу відповідних комісій згідно з організаційно-розпорядчими документами, незалежно від формального строку чи окремого щомісячного перезатвердження, якщо особа фактично продовжувала виконувати відповідні функції.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду лікаря-невропатолога КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР, фактично та неперервно виконувала обов`язки члена позаштатної постійно діючої ВЛК при обласному Територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки протягом усього 2025 року. Попередній наказ про залучення медичного персоналу діяв до моменту його офіційного скасування наступним розпорядчим актом (наказом №298 від 31.12.2025). Будь-яких кадрових рішень або розпоряджень про виведення ОСОБА_1 зі складу комісії протягом 2025 року керівництво закладу не приймало. Відтак, її статус суб`єкта декларування за звітний 2025 рік є повністю доведеним і ґрунтується на законі.

2. Щодо наявності обов`язку та суб`єктивної сторони правопорушення (вини)

Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» для суб`єктів декларування встановлено чіткий та безумовний обов`язок - щорічно до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Посилання захисту на «непоінформованість» чи відсутність додаткового письмового ознайомлення з наказом на 2025 рік є необґрунтованими. Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися законів України, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Обов`язок електронного декларування прямо випливає із норм закону прямої дії та набутого статусу члена позаштатної ВЛК.

Тим більш, що відповідно до довідки КНТ «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР ОСОБА_1 брала участь у роботі військово-лікарської комісії (ВЛК) з 09.05.2024 по теперішній час і відповідно до результатів оперативної наради членів експертних команд по оцінюванню повсякденного функціонування особи від 20.01.2025 її 21.01.2025 було ознайомлено із Законом України «Про запобігання корупції» та із Законом України « Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» та порядком електронного декларування.

3. Щодо відсутності поважних причин несвоєчасного подання декларації

У судовій практиці поважними причинами несвоєчасного подання декларації визнаються виключно об`єктивні надзвичайні обставини непереборної сили, які не залежать від волі особи та реально унеможливлювали виконання цього обов`язку (наприклад, тяжка хвороба, перебування на стаціонарному лікуванні, стихійне лихо, технічні збої роботи Реєстру НАЗК тощо).

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності таких об`єктивних перешкод у період з 01 січня по 31 березня 2026 року. Той факт, що декларацію за 2025 рік було фактично подано 20.06.2026 о 15:02, свідчить не про відсутність вини, а про добровільне (хоч і зі значним запізненням) виконання обов`язку. Це прямо утворює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (несвоєчасне подання декларації без поважних причин).

Наведені докази повністю спростовують позицію захисту, спростовують будь-які розумні сумніви та беззаперечно доводять, що ОСОБА_1 , будучи членом позаштатної постійно діючої ВЛК, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно та без поважних причин подала щорічну декларацію за 2025 рік. У зв`язку з цим підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Отже, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи членом військово-лікарської комісії, перебуваючи на посаді лікаря-невропатолога КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР, будучи відповідно до п.п. «ґ» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно та без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік, лише 20.06.2026 о 15 год. 02 хв., тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є 20.06.2026, тобто день несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, може бути виключно особа, на яку у зв`язку з її посадою, поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції».

Місцем вчинення правопорушення ОСОБА_1 є місце виникнення службових повноважень: за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пл. Соборна, буд. 14.

Потерпілий у адміністративній справі відсутній.

Матеріальну шкоду правопорушенням не заподіяно.

До адміністративної відповідальності протягом року ОСОБА_1 не притягувалася.

Датою виявлення вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, є дата складання зазначеного протоколу.

Враховуючи особу винної, яка до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення притягується вперше, свою вину визнала, її майновий стан, ступінь вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, відсутність відомостей, що негативно характеризують її особу, суд вважає, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП) необхідним та достатнім для її виправлення буде застосування до неї міри адміністративного стягнення у виді мінімального штрафу, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі встановленого, керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 172-6, ст.ст. 283-285, 287, КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення, особою, щодо якої її винесено, її захисником - протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд м. Дніпра.

Суддя О.В. Батуєв