Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №932/17262/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/17262/25

Провадження № 3/932/427/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Міросєді А.І., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов із Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Шевченківського районного суду міста Дніпра з УПП в Дніпропетровській області ДПП, надійшов протокол ЕПР1 № 485578 від 17.10.2025 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП, згідно якого ОСОБА_1 17.10.2025 року о 05:05 год. у м. Дніпро, Центральний міст, керував автомобілем «Volkswagen Touareg», державний номерний знак « НОМЕР_1 », з ознаками сп`яніння, а саме: зіниці очей що не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці, водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у законному порядку у лікарні, на що водій відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.5 ПДР –вчиненні особою який повторно протягом року піддавався адміністративному стягненню, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді від 22.12.2025 вказаний протокол було направлено до органу, з якого він надійшов, для його належного оформлення. Підставою повернення протоколу стало невиконання вимог ст. 256 КУпАП під час складання протоколу, а саме:не вказано з ознаками якого саме сп`яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції) перебував ОСОБА_1 . На виконання постанови суду до протоколу додано службовий рапорт поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №4 УПП в Дніпропетровській області ДПП на ім`я начальника Департаменту патрульної поліції в Дніпропетровській області, у якому зазначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП було допущено помилку та у фабулі не вказано ознаки якого саме сп`яніння було виявлено, тому слід вважати, що у ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду протоколу, шляхом направлення судових повісток на адресу проживання, зазначену у протоколі, за допомогою поштового зв`язку «Укрпошта» та шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Шевченківського районного суду міста Дніпра, до судового засідання не з`явився. Клопотання про відкладення судового розгляду суду не надав.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з врахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа «Озтюрк проти Німеччини», «Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства»).

При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».

Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення, повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.

Зі змісту протоколу серії ЕПР1 № 485578 від 17.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП, яка визначає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Разом з тим, під час дослідження диску з відеозаписом, доданого до протоколу вбачається, що водія ОСОБА_1 , керуючого транспортним засобом «Volkswagen Touareg», який є військовослужбовцем, було зупинено поліцейськими на Центральному мосту під час комендантського часу. У ході спілкування з ним поліцейський встановив, що у нього відсутнє посвідчення водія та що на ОСОБА_1 раніше складалися адміністративні протоколи за ст.ст. 126, 130 КУпАП. На тайм-коді 00:06:56 відеозапису, ОСОБА_1 повідомляє поліцейським, що він не вживає наркотичні засоби та може навіть тест пройти, а протоколи були за вживання алкоголю. На тайм-коді 00:07:31 відеозапису поліцейський повідомляє водію наступне: «Стосовно 130, то пропонуємо проїхати на обстеження наркотичного стану, да-нєт, мені без різниці, то знову буде 130, який буде штраф – вирішує суддя». На тайм-коді 00:08:14 відеозапису поліцейський представляється та пропонує пройти медогляд у медзакладі. На тайм-коді 00:15:00 відеозапису поліцейські кажуть: «Ми штрафи не пишемо, ми тільки протоколи, не знаємо скільки призначить суддя, може громадські роботи як військовослужбовцю».

Відтак, з дослідженого відеозапису, слідує, що поліцейські під час складання адміністративного протоколу не дотрималися вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме п.3 Розділу І, згідно якого у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Тобто поліцейський повинен був визначити підстави, а саме: у стані якого сп`яніння перебуває водій та з якими ознаками сп`яніння водій повинен проходити медичний огляд, що стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Вищезазначені підстави унеможливлюють з`ясування та перевірки судом обставин, зазначених у змісті протоколу про адміністративне правопорушення, який не є єдиним і беззаперечним доказом, та вимагає перевірки іншими доказами.

Наданий суду на розгляд протокол про адміністративне правопорушення у тому вигляді, в якому він повторно надійшов до суду, а також доданий диск з відеозаписом, не надають суду можливості поза розумним сумнівом дійти висновку, що ОСОБА_1 перебував у стані сп`яніння і відмовився від проходження медичного огляду на вимогу поліцейського. Інших доказів, які б надавали суду підстави для визнання винуватості ОСОБА_1 , суду не представлено.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, що відповідає положенням ст. 62 Конституції України

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон протии Франції» ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від необхідності доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Беручи до уваги відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, провадження у справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ч.2 ст. 130, п.1 ст. 247, 266, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя