Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №760/13479/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/11755/26

В справі 760/13479/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

30 липня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

10.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про споживчий кредит №100278536 від 20.05.2021 у розмірі 42.753,26 грн, а також судові витрати - судовий збір у розмірі 2.422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6.000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 20.05.2021 Відповідачка через особистий кабінет на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» подала анкету-заяву на отримання кредиту №100278536, за результатами розгляду якої між ТОВ «Мілоан» та Відповідачкою в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит №100278536 від 20.05.2021, а Відповідачці на картковий рахунок перераховано кредитні кошти в сумі 12.000,00 грн. Позивач вказує, що укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зазначає, що 30.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №09Т, за умовами якого до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідачки за Кредитним договором.

Вказує, що Відповідачка взяті на себе кредитні зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку із чим за нею утворилася заборгованість у загальному розмірі 42.753,26 грн, з яких 10.191,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 32.562,26 грн - заборгованість за процентами; заборгованість за комісійними винагородами та пенею відсутня. Зазначену заборгованість Позивач просить стягнути у примусовому порядку.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Третя особа - ТОВ «Мілоан» - письмових пояснень щодо позову не подала.

18.09.2024 представник Відповідачки подала відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідачка не заперечує факту звернення 20.05.2021 через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «Мілоан» із заявкою на отримання кредиту №100278536 та отримання на картковий рахунок грошових коштів у сумі 12.000,00 грн, а також факту здійснення нею платежів у погашення тіла кредиту та процентів. Водночас Відповідачка категорично не погоджується з наданим Позивачем розрахунком процентів. Посилаючись на п. 1.3 та п. 1.4 Кредитного договору, зазначає, що строк кредитування становив 30 днів - до 19.06.2021, а тому вимога про стягнення процентів за користування кредитними коштами не може поширюватися на період після закінчення строку кредитування; на обґрунтування цієї позиції посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 та від 05.04.2023 у справі №910/4518/16. За власним розрахунком Відповідачки її заборгованість становить 15.120,00 грн, у тому числі 12.000,00 грн - тіло кредиту та 3.120,00 грн - проценти за користування кредитними коштами.

Крім того, Відповідачка просить врахувати, що влітку 2022 року у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України її сім`я переїхала на постійне місце проживання до м. Чернігова, у зв`язку з чим жодних документів, у тому числі вимог про сплату боргу, вона не отримувала; у період з липня 2022 року по жовтень 2023 року вона не працювала та не мала власних доходів; просить врахувати сімейну та життєву ситуацію - розлучення, переїзд з малолітнім сином, вирішення питання стягнення аліментів з батька дитини.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу Відповідачка зазначає, що Договір №42649746 про надання правової допомоги від 01.04.2024 не містить деталізації щодо предмета договору, судової справи та сторін у провадженні; у Детальному описі робіт (наданих послуг) не зазначено, яка саме додаткова угода є підставою його складення, не вказано номера справи та сторін, відсутній підпис Клієнта, що засвідчував би факт ознайомлення з ним; доказів здійснення оплати гонорару адвоката не надано. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, Відповідачка просить залишити цю вимогу без задоволення.

20.09.2024 представник Позивача подав відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач звертає увагу суду, що Відповідачка у відзиві не заперечує ні факту виникнення правовідносин з ТОВ «Мілоан» за Кредитним договором, ні факту відступлення права вимоги на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а тому ці обставини не підлягають доказуванню в розумінні ч. 1 ст. 82 ЦПК України. На думку Позивача, посилання Відповідачки на початок повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану не має значення для вирішення цієї справи, оскільки укладення Кредитного договору та весь обсяг зобов`язань сторін за ним виникли та мали місце до настання цієї обставини.

Щодо розрахунку процентів Позивач зазначає, що оскільки Відповідачка 19.06.2021 кредит у сумі 12.000,00 грн не повернула, а продовжувала користуватися кредитними коштами, ТОВ «Мілоан» відповідно до п. 2.2.3 та п. 2.3.1.2 Кредитного договору нарахувало проценти за користування кредитом за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору. Як зазначено у відповіді на відзив, за весь період перебування права вимоги у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника, а просить стягнути лише ту заборгованість, яка була нарахована первісним кредитором. Позивач також вказує, що Відповідачка розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростувала, власного розрахунку не надала, клопотання про призначення експертизи не заявляла, а побудувала свою позицію на концепції «негативного доказу».

Щодо витрат на професійну правничу допомогу Позивач посилається на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, за змістом яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

20.05.2021 між ТОВ «Мілоан» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит №100278536, за умовами якого Кредитодавець надав Позичальниці кредит у сумі 12.000,00 грн (п. 1.2 Договору) строком на 30 днів з 20.05.2021 (п. 1.3 Договору), з визначенням терміну повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 19.06.2021 (п. 1.4 Договору).

Пунктом 1.5.2 Договору погоджено проценти за користування кредитом у розмірі 3.600,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Пунктом 1.6 Договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з п. 1.7 Договору тип процентної ставки за цим Договором - фіксована.

Кредит надано з метою задоволення потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника (п. 1.1 Договору), а отже спірні правовідносини є відносинами споживчого кредитування, на які поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування».

Факт надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням №27823269 від 20.05.2021 на суму 12.000,00 грн та Відповідачкою не оспорюється.

Відповідно до Відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №100278536, сформованої ТОВ «Мілоан» 10.05.2024, Відповідачка здійснила часткове погашення тіла кредиту на загальну суму 1.809,00 грн (600,00 грн - 21.06.2021, 570,00 грн - 29.06.2021, 324,00 грн - 08.07.2021, 315,00 грн - 11.07.2021), сплатила комісії за пролонгацію на загальну суму 1.809,00 грн, а також сплатила проценти за кредитом на загальну суму 4.093,00 грн (1.080,00 грн - 19.06.2021, 744,00 грн - 21.06.2021, 868,00 грн - 29.06.2021, 400,00 грн та 531,00 грн - 08.07.2021, 470,00 грн - 11.07.2021).

Отже, залишок непогашеного тіла кредиту становить 10.191,00 грн (12.000,00 - 1.809,00).

30.09.2021 між ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу №09Т, за умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі прав вимоги. Згідно з Актом приймання-передачі Реєстру прав вимоги від 30.09.2021 та Витягом з Додатку до Договору факторингу №09Т від 30.09.2021 до Позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №100278536 від 20.05.2021 у загальному розмірі 42.753,26 грн, з яких 10.191,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32.562,26 грн - заборгованість за процентами. Здійснення оплати за відступлене право вимоги підтверджено платіжними інструкціями, копії яких долучено до позовної заяви.

Наведені обставини Відповідачкою не заперечуються. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обґрунтованих сумнівів щодо визнаних Відповідачкою обставин суд не має.

Таким чином, спір між сторонами зводиться до розміру процентів, які підлягають стягненню, та до розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, належним боржником і на користь належного кредитора, у встановлений строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 512, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо заборгованості за тілом кредиту суд зазначає таке. Обов`язок Відповідачки повернути одержані кредитні кошти є доведеним, а розмір непогашеного тіла кредиту - 10.191,00 грн - підтверджується матеріалами справи та по суті не оспорюється. Більше того, у власному розрахунку Відповідачка зазначає навіть більшу суму заборгованості за тілом кредиту - 12.000,00 грн, не враховуючи здійснених нею платежів у погашення тіла кредиту на суму 1.809,00 грн. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 10.191,00 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заборгованості зі сплати процентів суд зазначає таке.

Перевіривши Відомість про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №100278536, суд встановив, що нарахування процентів здійснювалося за двома різними ставками, а саме: за ставкою 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день, передбаченою п. 1.5.2 Договору (у Відомості - з посиланням на п.п. 1.5.2, 2.3.1.1 Договору), нараховано 5.777,01 грн; за стандартною (базовою) ставкою 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день, передбаченою п. 1.6 Договору (у Відомості - з посиланням на п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору), нараховано 30.878,25 грн.

Загалом за Кредитним договором нараховано 36.655,26 грн процентів, з яких Відповідачкою сплачено 4.093,00 грн, у зв`язку з чим Позивач заявив до стягнення 32.562,26 грн (36.655,26 - 4.093,00).

Суд встановив, що за стандартною (базовою) ставкою 5,00 % проценти нараховані за 60 днів, а саме: 20.06.2021, 21.06.2021, 29.06.2021, 07.07.2021, 08.07.2021, а також за період з 15.07.2021 по 07.09.2021. Це саме ті дні, у які Відповідачка не повернула кредит у визначений Договором термін і не вчинила дій, передбачених п. 2.3.1.1 Договору, для продовження строку кредитування на пільгових умовах. Натомість за дні, у які Відповідачка сплачувала комісію за пролонгацію та частину заборгованості за кредитом (тобто вчиняла дії, передбачені п. 2.3.1.1 Договору), проценти нараховувалися за пільговою ставкою 1,00 %.

Отже, застосування Кредитодавцем стандартної (базової) ставки 5,00 % за кожен день було безпосереднім і виключним наслідком прострочення Відповідачкою виконання грошового зобов`язання.

Позивач наполягає на тому, що нараховані за ставкою 5,00 % суми є платою за користування кредитом у межах продовженого на стандартних (базових) умовах строку кредитування (п.п. 2.2.3, 2.3.1.2 Договору). Суд не може погодитися з таким тлумаченням умов Договору з огляду на таке.

Пунктом 4.2 Договору, розміщеним у розділі 4 «Відповідальність сторін», прямо передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору Кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору, «в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України». Цим же пунктом визначено, що у випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору, а обов`язок Позичальника зі сплати таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.

Тотожну кваліфікацію стандартній (базовій) ставці Кредитодавець надав і у переддоговірній інформації. Так, у Паспорті споживчого кредиту №100278536 (Додаток №2 до Договору), який відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, у розділі «Додаткова інформація» під заголовком «Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит» зазначено: «Процентна ставка, яка застосовується (може застосовуватись) при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України: в період прострочення проценти нараховуються за ставкою 5.00 відсотків за кожен день користування кредитом». При цьому графа щодо розміру такої ставки у відсотках річних залишена незаповненою.

Таким чином, Договір містить дві взаємно суперечливі умови щодо правової природи одного й того самого нарахування: п.п. 2.2.3, 2.3.1.2 Договору характеризують його як плату за користування кредитом, тоді як п. 4.2 Договору та Паспорт споживчого кредиту - як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо за цими правилами немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, на яку посилаються обидві сторони, вказала, що у подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»), а у разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав.

Умови спірного Кредитного договору сформульовані Кредитодавцем як особою, що надає фінансові послуги на професійній основі, за стандартизованою формою, розміщеною в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, до якої Позичальниця як споживач приєдналася без реальної можливості впливати на її зміст. Застосовуючи принцип contra proferentem, суд доходить висновку, що проценти, нараховані за стандартною (базовою) ставкою 5,00 % за кожен день за період прострочення, за своєю правовою природою є не платою за користування кредитом, а мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, встановленою сторонами на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, за якою за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Строк кредитування за спірним Договором з урахуванням пролонгацій на пільгових умовах сплив 14.07.2021, у зв`язку з чим нарахування процентів як плати за користування кредитом за період після цієї дати було неможливим.

Визначивши правову природу нарахованих за стандартною (базовою) ставкою сум, суд враховує таке.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності зазначеним Законом, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Абзацом другим цього пункту встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Згідно з п. 2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» дія п. 6 цього розділу поширюється на всі договори про споживчий кредит.

Спірний Кредитний договір укладено 20.05.2021, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, а прострочення Відповідачкою допущено з 20.06.2021, тобто у періоді, визначеному п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин Відповідачка як споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за це прострочення, у тому числі від обов`язку сплати процентів, нарахованих на підставі п. 4.2 Договору за стандартною (базовою) ставкою 5,00 % за кожен день у розмірі 30.878,25 грн, а відповідні нараховані суми підлягають списанню кредитодавцем.

Незалежно від наведеного, суд зазначає, що застосування Кредитодавцем ставки 5,00 % за кожен день замість погодженої п. 1.5.2 Договору ставки 1,00 % за кожен день виключно з причини невиконання Позичальницею зобов`язання з повернення кредиту у визначений термін є збільшенням процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, що прямо заборонено п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Підстав, передбачених ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, для такого збільшення не існує, оскільки згідно з п. 1.7 Договору тип процентної ставки за цим Договором - фіксована. Застереження, наведене в п. 2.2.3 Договору, про те, що стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною, є оцінкою, наданою самим Кредитодавцем, і не може змінювати правової кваліфікації відповідних нарахувань, оскільки за ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано на це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Суд також враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити відповідні суми на вимогу кредитора, а п. 4.2 Договору прямо передбачає, що обов`язок Позичальника зі сплати процентів за стандартною (базовою) ставкою настає після відповідної вимоги Кредитодавця. Доказів пред`явлення Відповідачці такої вимоги у період нарахування цих процентів (з 20.06.2021 по 07.09.2021) матеріали справи не містять. Досудову вимогу адвоката Міньковської А.В. складено 27.09.2023, тобто більш ніж через два роки після припинення відповідних нарахувань; при цьому доказів її направлення та вручення Відповідачці суду не надано. Крім того, Позивач у відповіді на відзив прямо зазначив, що жодних штрафних санкцій до боржника не застосовував.

З наведених підстав позовні вимоги про стягнення 30.878,25 грн процентів, нарахованих за стандартною (базовою) ставкою, задоволенню не підлягають.

Водночас Відповідачка не звільняється від обов`язку сплатити проценти, нараховані в межах строку кредитування як плата за правомірне користування кредитом. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язку боржника щодо їх сплати.

За ставкою 1,00 % за кожен день, погодженою п. 1.5.2 Договору, за період з 21.05.2021 по 14.07.2021 нараховано 5.777,01 грн процентів за користування кредитом. Сплачені Відповідачкою у погашення процентів кошти в сумі 4.093,00 грн, з урахуванням висновку суду про безпідставність нарахувань за стандартною (базовою) ставкою, підлягають зарахуванню саме в погашення процентів за користування кредитом.

Отже, заборгованість Відповідачки зі сплати процентів за користування кредитом становить 1.684,01 грн (5.777,01 - 4.093,00).

Доводи Відповідачки про те, що проценти підлягають нарахуванню виключно за 30 днів первісного строку кредитування, тобто до 19.06.2021, суд відхиляє, оскільки Відповідачка неодноразово вчиняла дії, передбачені п. 2.3.1.1 Договору, для продовження строку кредитування на пільгових умовах, а саме сплачувала комісію за пролонгацію та частину заборгованості за кредитом (21.06.2021, 29.06.2021, 08.07.2021 та 11.07.2021), внаслідок чого в порядку, встановленому п. 2.3.2 Договору та ст. 212 ЦК України, строк кредитування і термін повернення кредиту змінювалися пропорційно строку пролонгації. Факт здійснення цих платежів Відповідачка не оспорює, а їх призначення підтверджується Відомістю про щоденні нарахування та погашення.

Власний розрахунок Відповідачки, за яким її заборгованість становить 15.120,00 грн, суд відхиляє також з тієї причини, що він не враховує ані здійснених нею платежів у погашення тіла кредиту на суму 1.809,00 грн, ані сплачених нею процентів на суму 4.093,00 грн, а тому зазначена у ньому сума заборгованості за тілом кредиту (12.000,00 грн) перевищує навіть ту, яку заявив до стягнення Позивач (10.191,00 грн).

Доводи Відповідачки про переїзд до м. Чернігова, відсутність доходів у період з липня 2022 року по жовтень 2023 року, розлучення та інші сімейні обставини суд не може взяти до уваги як підставу для звільнення від виконання грошового зобов`язання, оскільки за ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Ці обставини мають значення лише при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Неотримання Відповідачкою повідомлення про відступлення права вимоги не звільняє її від обов`язку виконати зобов`язання, а могло б впливати лише на визначення належного кредитора, якому таке виконання підлягало здійсненню; при цьому факт відступлення права вимоги Відповідачка не оспорює.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню частково - шляхом стягнення з Відповідачки на користь Позивача заборгованості за Договором про споживчий кредит №100278536 від 20.05.2021 у загальному розмірі 11.875,01 грн, з яких 10.191,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1.684,01 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на 27,8 % від заявленої ціни позову (11.875,01 грн / 42.753,26 грн).

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн, що підтверджується квитанцією, долученою до позовної заяви. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 672,84 грн.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Позивачем подано: Договір №42649746 про надання правової допомоги від 01.04.2024, укладений з адвокатом Білецьким Б.М.; Додаткову угоду №003349501288 від 10.05.2024, якою предмет договору доповнено представництвом та захистом інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., від 10.05.2024; Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 10.05.2024 на суму 6.000,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5618/10 від 17.03.2016.

Доводи Відповідачки про ненадання Позивачем доказів фактичної оплати гонорару адвоката суд відхиляє, оскільки за правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Доводи Відповідачки про відсутність у Детальному описі робіт номера судової справи, найменування сторін та підпису Клієнта суд також відхиляє, оскільки Детальний опис містить посилання на Договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.04.2024 та додаткову угоду до нього, а Додаткова угода №003349501288 від 10.05.2024 прямо визначає, що предметом надання правничої допомоги є представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості саме з ОСОБА_1 , що дозволяє однозначно ідентифікувати справу, у якій надано правничу допомогу. Обсяг наданих послуг, зафіксований у Детальному описі та Акті (правовий аналіз обставин спірних правовідносин - 1,5 год, складання позовної заяви - 3 год, формування додатків до позовної заяви - 1 год), відповідає фактично вчиненим адвокатом діям, а вартість цих послуг не перевищує тарифів, погоджених сторонами у п. 4.8 Договору.

За таких обставин заявлені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6.000,00 грн є документально підтвердженими та, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з Відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 1.666,54 грн.

Відповідачка у відзиві на позовну заяву зазначила орієнтовний розрахунок судових витрат, які вона понесла і планує понести, у розмірі 6.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, та повідомила, що докази на їх підтвердження будуть подані до суду в порядку ст. 141 ЦПК України. Оскільки станом на день ухвалення цього рішення такі докази до суду не надійшли, питання розподілу витрат Відповідачки на професійну правничу допомогу цим рішенням не вирішується. Відповідачка не позбавлена права подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 6, 212, 213, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 625, 1048, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Договором про споживчий кредит №100278536 від 20.05.2021 у загальному розмірі 11.875,01 грн (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень 01 копійка), з яких:

- 10.191,00 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 1.684,01 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 672,84 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1.666,54 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ: 42649746;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21; код ЄДРПОУ: 40484607.

Суддя: