Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №756/11744/26 — Оболонський районний суд міста Києва

31.07.2026 Справа № 756/11744/26

Справа № 756/11744/26

№ 3/756/3349/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі судді Ковальової В.М.,

за участі секретаря судового засідання Бура М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Оболонського районного суду міста Києва справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , опікуна неповнолітньої ОСОБА_2 , -

УСТАНОВИВ:

1. До Оболонського районного суду міста Києва надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП України, складені старшим інспектором сектору ювенальної превенції відділу поліції Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.

2. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 884737 від 30 червня 2026 року ОСОБА_1 , будучи опікуном неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (призначена опікуном розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № 770 від 18 листопада 2019 року), у повному обсязі не виконала обов`язки, покладені на неї ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», що виразилося в тому, що станом на 18 год. 00 хв. 29 червня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , місцеперебування дитини не було встановлено.

3. ОСОБА_1 у судове засідання з`явилася, права, передбачені ст. 268 КУпАП України, їй роз`яснені та зрозумілі, відводів не заявлено. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, подала письмові пояснення від 31 липня 2026 року з додатками, які долучено до матеріалів справи, і просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

4. Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

5. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП України, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

6. Санкція ч. 1 ст. 184 КУпАП України передбачає попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

7. Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків. Відповідно до ст. 249 Сімейного кодексу України опікун зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток та дбати про створення для неї необхідних побутових умов.

8. Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 884737 від 30 червня 2026 року, у якому зафіксовано час, місце та суть невиконання опікунських обов`язків; поясненнями неповнолітньої ОСОБА_2 , згідно з якими 29 червня 2026 року близько 14 год. 00 хв. у неї з опікункою виник конфлікт через хатні справи, після чого вона пішла з дому до подруги, перебувала там до 21 год. 00 хв., а надалі ночувала в помешканні стороннього повнолітнього знайомого; поясненнями ОСОБА_3 , яка підтвердила, що дитина повідомляла їй у листуванні про конфлікт удома та про намір піти з дому; письмовою заявою ОСОБА_1 від 30 червня 2026 року на ім`я начальника Оболонського управління поліції про припинення розшуку дитини у зв`язку з її знайденням; матеріалами про статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та про призначення ОСОБА_1 опікуном. Наведені докази суд визнає належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність - достатньою для висновку про доведеність вини особи; обставини справи з`ясовані всебічно, повно й об`єктивно.

9. У поясненнях, унесених до протоколу, та в письмових поясненнях від 31 липня 2026 року ОСОБА_1 вину не визнала й зазначила таке. Дитина перебуває під її опікою понад сім років, і протягом цього часу вона належно виконувала покладені на неї законом обов`язки: забезпечувала дитину житловими умовами, повноцінним харчуванням, сезонним одягом та взуттям, медичним обслуговуванням, коштами на особисті потреби, умовами для навчання та розвитку, оплатила навчання в школі англійської мови «English Prime» і послуги репетитора з української мови, організувала літній відпочинок. У родині встановлено зрозумілі правила поведінки - повідомляти про своє місцезнаходження, відповідати на телефонні дзвінки, повертатися додому у визначений час, відвідувати навчальний заклад, дотримуватися режиму дня. Останнім часом дитина, перебуваючи в підлітковому віці, почала порушувати ці правила всупереч її вимогам і заборонам, однак після кожного такого випадку вона не залишалася бездіяльною: уживала заходів для встановлення місцезнаходження дитини, телефонувала класному керівникові, проводила роз`яснювальні бесіди, у жовтні 2025 року звернулася до психолога служби у справах дітей, а після закінчення навчального року перевела дитину до іншого закладу освіти. Матеріали справи не містять доказів того, що дитину було позбавлено харчування, житла, медичного забезпечення чи можливості навчатися, а також доказів умисного чи необережного ухилення її як опікуна від виконання обов`язків; сам по собі факт самовільного залишення дитиною місця проживання про таке ухилення не свідчить, а обов`язок доказування відповідно до ст. 251 КУпАП України покладено на орган, який склав протокол. Просила закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

10. Суд відхиляє наведені доводи з огляду на таке. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП України, охоплює ухилення від забезпечення необхідних умов не лише життя, а й навчання та виховання дитини, а обов`язки опікуна за ст. 150, 249 Сімейного кодексу України й ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, зокрема, постійне піклування про дитину та нагляд за нею. Тому належне матеріальне забезпечення дитини, на яке посилається ОСОБА_1 і яке суд не ставить під сумнів, саме по собі не свідчить про виконання опікунських обов`язків у повному обсязі та не виключає відповідальності за неналежний контроль за поведінкою й місцеперебуванням дитини. Відповідно до ст. 9 КУпАП України правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності, а тому доводи про відсутність умислу не мають вирішального значення. Обставини, викладені в самих поясненнях ОСОБА_1 , підтверджують висновок суду: вона визнає, що дитина систематично порушувала встановлені правила, поверталася додому пізно, вимикала телефон або не відповідала на дзвінки, що, за її ж словами, фактично позбавляло її можливості контролювати місцезнаходження дитини. Отже, наявність такої тривалої ситуації вимагала від опікуна вжиття дієвіших заходів, які унеможливили б самовільне залишення дитиною місця проживання, проте вжиті заходи виявилися недостатніми й очікуваного результату не забезпечили: 29 червня 2026 року неповнолітня самовільно залишила місце проживання, її місцеперебування станом на 18 год. 00 хв. установлено не було, вона перебувала поза місцем проживання до 21 год. 00 хв., після чого ночувала в помешканні стороннього повнолітнього знайомого, а опікун була вимушена звернутися до поліції по розшук дитини. Посилання на недоведеність обставин правопорушення також є безпідставним, оскільки вони підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів, наведених у пункті 8 цієї постанови, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, послідовними поясненнями неповнолітньої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , які узгоджуються між собою, і письмовою заявою самої ОСОБА_1 про припинення розшуку дитини. Звернення до психолога, переведення дитини до іншого закладу освіти, проведення виховних бесід, а також те, що дитину згодом було знайдено і шкоди її життю та здоров`ю не заподіяно, суд ураховує при обранні виду й розміру стягнення, однак ці обставини не спростовують наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. За таких обставин доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими, а підстав для закриття провадження у справі, передбачених ст. 247 КУпАП України, суд не встановив.

11. Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 184 КУпАП України як ухилення особи, яка замінює батьків, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини.

12. Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 34, 35 КУпАП України), судом не встановлено. Відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року матеріали справи не містять.

13. При накладенні адміністративного стягнення суд відповідно до ст. 33 КУпАП України враховує характер учиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, майновий стан, а також те, що ОСОБА_1 уживала заходів для належного виховання дитини, дитину було знайдено, шкоди її життю та здоров`ю не заподіяно. З урахуванням наведеного суд уважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 184 КУпАП України.

14. На підставі ст. 40-1 КУпАП України з особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 33, 34, 35, 40-1, 184, 245, 280, 283, 284 КУпАП України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП України, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Роз`яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП України штраф має бути сплачений не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження постанови - не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у зазначений строк постанова підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому ст. 308 КУпАП України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В. М. Ковальова