Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №755/16894/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/16894/25

Провадження №: 2/755/2922/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

за участі:

представника позивача - адвоката Краковного І.В.

представника відповідача

в режимі відеоконференції - адвоката Шатілової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив: 1) визнати автомобіль марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, 2023 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 2) залишити автомобіль марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, 2023 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , у власності ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 присудити грошову компенсацію в розмірі 842 830,00 замість його частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 842 830,00 грн; 3) припинити право ОСОБА_1 на частку у спільному сумісному майні - автомобіль марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, 2023 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , в зв`язку з присудженням йому грошової компенсації, та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 53 604,01 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року у справі № 755/6000/25 шлюб між сторонами розірвано. За час шлюбу сторони набули автомобіль марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, 2023 року випуску, білого кольору, за ціною 1 645 000,00 грн, які були сплачені позивачем 29 грудня 2023 року. Автомобіль зареєстровано

05 січня 2024 року за державним номером НОМЕР_1 на ОСОБА_2 . Станом на дату звернення до суду автомобіль перебуває у володінні та користуванні відповідача. Ринкова вартість автомобіля складає

1 685 660,00 грн, тобто, половина від цієї суми становить 842 830,00 грн.

З огляду на положення статей 60, 61, 70, 71 СК України позовні вимоги просив задовольнити та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Одночасно з позовною заявою представником позивача - адвокатом Краковним І.В., подано заяву про забезпечення позову, у якій представник просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, 2023 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 , та заборони ОСОБА_2 користуватися вказаним автомобілем до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Краковного І.В., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - задоволено частково, накладено арешт на транспортний засіб марки марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, 2023 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків - два дні з дня отримання копії ухвали.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року про залишення заяви без руху було вручено позивачеві 19 вересня 2025 року.

22 вересня 2025 року (вхід. № 55912) до суду надійшла заява представника позивача

ОСОБА_1 - адвоката Краковного І.В., про усунення недоліків, чим виконано вимоги ухвали про залишення позову без руху у встановлений судом строк.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, встановлено процесуальні строки, призначено підготовче засідання на 11 листопада

2025 року на 15 год. 30 год.

23 жовтня 2025 року (вхід. № 64213) до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шатілової Л.С., надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач підтвердила, що за час шлюбу сторони придбали автомобіль марки Mitsubishi за 1 645 000,00 грн, транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_2 . Спірний автомобіль придбано у 2023 році, перебував у експлуатації майже 2 роки, тому зазначена позивачем вартість майна не відповідає дійсності та є суттєво завищеною. Автомобіль не був безпосереднім предметом дослідження експертом, інформація щодо нього надана замовником дослідження. Відповідач також не була присутня під час дослідження, не мала можливості висловити власні заперечення чи зауваження. Також надана позивачем довідка не містить інформації про її підготовку для подачі до суду та щодо обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Така довідка не відповідає вимогам до висновку експерта, складена оцінювачем, який не є суб`єктом судово-експертної діяльності. У даному випадку належним доказом буде саме висновок транспортно-товарознавчої експертизи. На замовлення відповідача проведено транспортно-товарознавче дослідження, відповідно до якого дійсна вартість автомобіля становить 1 440 424,00 грн.

Також представник зазначила, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу - 42 000,00 грн, не відповідає критерію співмірності та об`єму виконаних робіт, дана справа не є складною, позовна заява не є об`ємною, тому заявлена сума є неспівмірною та завищеною. Отже, у випадку часткового задоволення позовних вимог, розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню.

З огляду на викладене просила: 1) визнати автомобіль марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 2) в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 в особисту приватну власність автомобіль марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, номерний знак НОМЕР_1 ; 3) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини у праві власності на автомобіль марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, номерний знак НОМЕР_1 , що складає 720 212,00 грн та вирішити питання розподілу судових витрат, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача.

26 жовтня 2025 року (вхід. від 27 жовтня 2025 року № 64721) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Краковний І.В., подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що спірний автомобіль знаходиться у фактичному володінні та користуванні відповідачки, сторона позивача була позбавлена можливості провести експертну оцінку вартості цього авто. Тому позивач звернувся до експерта щодо визначення середньої вартості аналогічного авто. Надана позивачем довідка не є експертною оцінкою конкретного авто, а є лише доказом середньої ринкової вартості аналогічного авто на ринку України. Позивач частково погоджується з висновками наданого позивачем звіту № 037-25 про оцінку транспортного засобу, а саме в частині визначеної ринкової вартості авто - 1 920 564 грн та 5 % поправки на технічний стан автомобіля - 96 028,00 грн. Водночас, не погоджується із застосуванням експертом

10 % поправки на можливі знижки при укладенні реальної угоди купівлі-продажу, вважає таке коригування необґрунтованим та таким, що базується виключно на припущеннях експерта. Врахування знижки як постійного або типового елементу ринкової ціни є безпідставним і таким, що не відображає дійсної вартості спірного майна. Також позивач не погоджується із застосуванням експертом

10 % поправки на «коефіцієнт економічного ризику», таке коригування не має нормативного підґрунтя та ґрунтується виключно на суб`єктивних припущеннях експерта. Поряд з цим, у сучасних умовах фактична ринкова вартість транспортних засобів має тенденцію до зростання. Ринкові ціни вже враховують усі економічні ризики й коливання попиту.

Таким чином, реальною справедливою вартістю авто, є 1 824 536,00 грн. Половина від цієї суми, що становить 912 268,00 грн, має бути сплачена на користь позивача.

Також позивач не погоджується із запереченнями представника відповідача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу. Витрати позивача на професійну правничу допомогу визначені та погоджені сторонами в договорі про надання правничої допомоги, розмір гонорару є фіксованим і не залежить від кількості засідань чи обсягу виконаної роботи. До складу цього гонорару включено як підготовку матеріалів справи, так і участь представника у судових засіданнях суду першої інстанції, а в разі необхідності - у судах апеляційної та касаційної інстанцій, а також дії, пов`язані з виконанням судового рішення після набрання ним законної сили. З огляду на наведене, розмір сплаченого гонорару є розумним, обґрунтованим і співмірним як із фактично виконаним обсягом робіт, так і з тими діями, які можуть бути вчинені надалі у межах даної справи. Також гонорар є об`єктивно співмірним із середньоринковою оплатою праці фахівців відповідного рівня.

З огляду на викладене представник просив: 1) відмовити в задоволенні відзиву на позовну заяву у справі в частині зменшення на 10 % вартості автомобіля з урахуванням гіпотетичної поправки на можливі знижки при укладенні реальної угоди купівлі-продажу, а також в частині зменшення на 10 % вартості автомобіля з урахуванням поправки на «коефіцієнт економічного ризику»; 2) визнати реальною справедливою вартістю спірного автомобіля 1 824 536,00 грн, стягнути з відповідача на користь позивача 50 % від реальної вартості автомобіля, що складає 912 268,00 грн та судові витрати в сумі 53 604,01 грн.

03 листопада 2025 року (вхід. № 66702) до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шатілової Л.С., надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначила, що позивачем фактично збільшено позовні вимоги, зазначає, що вартість автомобіля складає 1 824 536,00 грн та просить стягнути на його користь 912 268,00 грн. Разом з тим, доказів на підтвердження зазначеного не надає. Також не може бути прийнята в якості належного та допустимого доказу долучена позивачем до позовної заяви довідка про вартість транспортного засобу, оскільки спірний автомобіль не був предметом дослідження, за формою та змістом не відповідає вимогам до висновку експерта. Вартість спірного майна слід визначати виходячи з його дійсної вартості на час розгляду справи, а не з середньоринкової вартості аналогічних транспортних засобів. Відповідно до наданого відповідачем звіту дійсна вартість автомобіля становить 1 440 424,00 грн. У зв`язку з викладеним просила стягнути з відповідача на користь позивача саме 720 212,00 грн.

11 листопада 2025 року у підготовчому засідання представник позивача позов підтримав, заяви та клопотання по справі відсутні, проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Шатілова Л.С., у підготовче засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином,

11 листопада 2025 року (вхід. № ЕП-12848) на електронну пошту суду від адвоката Шатілової Л.С. надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі відповідача та представника, просила призначити справу до судового розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 грудня 2025 року на 14 год. 30 хв.

08 грудня 2025 року (вхід. № ЕП-13935) на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шатілової Л.С., про відкладення судового засідання, у зв`язку із її зайнятістю в іншій справі.

08 грудня 2025 року судове засідання, призначене на 14 год. 30 хв., знято з розгляду, у зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду. Наступне судове засідання призначено на 28 січня

2026 року на 14 год. 00 хв.

27 січня 2026 року (вхід. від 29 січня 2026 року № 4609) представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шатілова Л.С., подала до суду клопотання про долучення доказів. Повідомила, що відповідач має намір добровільно виконати рішення суду, але не має можливості виконати рішення суду повністю, враховуючи незадовільний матеріальний стан та наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, як то наявність на утриманні малолітніх дітей та скрутне матеріальне становище. ОСОБА_2. займається підприємницькою діяльністю, однак, знаходиться в декретній відпустці.

Оскільки відстрочити або розстрочити виконання рішення можливо лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тому, керуючись пунктом 2 частини сьомої статті 265, частиною першою статті 267, частинами першою, третьою, четвертою статті 435 ЦПК України, враховуючи майновий стан ОСОБА_2 , перебування на її утриманні малолітніх дітей та її перебування у декретній відпустці по догляду за дитиною, просила розстрочити виконання судового рішення у справі № 755/16894/25.

28 січня 2026 року судове засідання, призначене на 14 год. 00 хв., знято з розгляду, у зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду. Наступне судове засідання призначено на 17 березня 2026 року на 10 год. 30 хв.

17 березня 2026 року судове засідання, призначене на 10 год. 30 хв., знято з розгляду, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Хромової О.О. у відпустці. Наступне судове засідання призначено на

22 квітня 2026 року на 15 год. 00 хв.

22 квітня 2026 року судове засідання, призначене на 15 год. 00 хв., знято з розгляду, у зв`язку із періодом тимчасової непрацездатності головуючого судді Хромової О.О. Наступне судове засідання призначено на 12 травня 2026 року на 12 год. 00 хв.

12 травня 2026 року (вхід. № ЕП-5282) на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шатілової Л.С.,к про відкладення розгляду справи, оскільки 06 травня 2026 року внаслідок ворожого обстрілу на території Чернігівської області, де проживає відповідач, відбулося пошкодження спірного автомобіля. З огляду на викладене відповідач має намір звернутися до експерта з метою проведення оцінки майна станом на час розгляду справи, з урахуванням пошкоджень.

12 травня 2026 року у судовому засіданні, протокольною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, судове засідання відкладено на 08 липпня 2026 року на 11 год. 00 хв.

06 линпя 2026 року (вхід. від 08 липня 2026 року № 44349) представник відповідача

ОСОБА_2 - адвокат Шатілова Л.С., подала до суду клопотання про долучення доказів. Просила долучити до матеріалів справи підтвердження про пошкодження автомобіля та Звіт про оцінку транспортного засобу від 06 липня 2026 року та врахувати їх під час ухвалення рішення по справі.

08 липня 2026 року у судовому засіданні протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, до матеріалів справи долучено клопотання представника відповідача про долучення доказів.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Краковний І.В., заявлені позовні вимоги підтримав та просив стягнути на користь позивача половину вартості спірного автомобіля згідно звіту про оцінку від 15 жовтня 2025 року у розмірі 912 268,00 грн, тобто без урахування знижок. Якщо майно знищено, то шкода буде покрита полісом КАСКО, у випадку його відсутності, то зазначене є сферою відповідальності відповідача, оскільки автомобіль фактично перебував у неї. Повторну оцінку проведено без участі позивача, хоча відповідач мала повідомити про місце і час її проведення. Відповідач отримує аліменти на дітей від позивача. Сума витрат на правничу допомогу є фіксованою, представник витрачав час на явку в судові засіданні.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шатілова Л.С., зазначила, що відповідач визнає позов частково, однак не погоджується з наданою позивачем оцінкою спірного майна, про що зазначила у відзиві на позов. Поряд з цим, у відповіді на відзив позивач просить більшу суму до стягнення. Оцінку автомобіля позивачем проведено без фактичного доступу до майна, а оцінювача не попереджено про кримінальну відповідальність, тому такий документ не може використовуватися для визначення дійної вартості майна. Відповідач заперечує щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу. Також просила розстрочити виконання рішення суду з огляду на матеріальне становище відповідача та перебування у декретній відпустці.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року у справі № 755/6000/25 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03 вересня 2022 року, актовий запис № 2067, розірвано.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 03 вересня

2022 року зареєстрували шлюб у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у

м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що підтверджено свідоцтвом про шлюб, виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у

м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03 вересня

2022 року, актовий запис № 2067.

Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23 вересня 2022 року, актовий запис № 1576.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті

82 ЦПК України).

Судом встановлено, що 23 грудня 2023 року між ТОВ «Автоград Одеса», як продавцем, ОСОБА_1 , як платником, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу автомобіля № AGO-015/2023, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався поставити та передати у власність покупця новий автомобіль марки Mitsubishi, після отримання оплати від платника в розмірі та на умовах, визначених договором, а покупець - прийняти товар. Назва товару: транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi, моделі Pojero Sport, комплектації Intense, білого кольору, 2023 року випуску (пункти 1.1, 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість одиниці товару складає 1 645 000,00 грн з урахуванням ПДВ 20 %, що складає 274 166,67 грн.

З копії платіжної інструкції від 29 грудня 2023 року № 3363373855751227 встановлено, що ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТОВ «Автоград Одеса» 1 650 000,00 грн в рахунок оплати автомобіля Mitsubishi Pojero Sport 2.4 TD MT Intense, VIN НОМЕР_2 , згідно з рахунком-фактурою від

27 грудня 2023 року № АДСА0000141.

У акті передачі-прийняття автомобіля від 29 грудня 2023 року AGO-015/2023, сторони підтвердили, що відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля від 23 грудня 2023 року № AGO-015/2023, продавець передав, а покупець отримав автомобіль марки Mitsubishi, моделі Pojero Sport, 2.4 TD MT Intense, номер кузова НОМЕР_2 , колір - білий, ціна автомобіля - 1 645 000,00 грн.

Також до матеріалів справи долучено копію відповідної видаткової накладної ТОВ «Автоград Одеса» від 29 грудня 2023 року № 000РА000170.

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, 2023 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 , дата реєстрації - 05 січня 2024 року.

До матеріалів справи долучено копію наряду-замовлення від 17 липня 2024 року № ТМ006160 на рихтувально-малярні роботи (сегмент ІІ) на суму 19 809,60 грн щодо автомобіля Mitsubishi Pojero Sport 2.4 TD MT Intense, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Замовник виконання робіт - ОСОБА_1 . Також зазначено, що цей наряд-замовлення є актом виконаних робіт.

В матеріалах справи міститься копія рахунку-фактури від 17 липня 2024 року № ТМ005726 на загальну суму 29 368,15 грн, клієнт - ОСОБА_2 . Запчастини замовлено та обраховано вартість робіт щодо автомобіля Mitsubishi Pojero Sport 2.4 TD MT Intense, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки від 07 серпня 2025 року № 140, складеної ТОВ «Стоун Брідж» середньоринкова вартість автомобіля марки Mitsubishi Pojero Sport, 2023 року випуску, тип палива - дизель, об`єм двигуна - 2 442 см3, становить 1 685 660,00 грн.

В матеріалах справи міститься Звіт від 15 жовтня 2025 року № 037-25 про оцінку транспортного засобу, складений на замовлення ОСОБА_2 з метою визначення вартості майна ПП «Агентство по експертній оцінці майна «Дисконт-К», в особі оцінювача Колесника І.В. , кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 19 грудня 2009 року № 7344, видана Фондом державного майна України та Київським коледжем нерухомості, свідоцтво про реєстрацію у державному реєстрі оцінювачів від 17 вересня

2013 року № 10865, що діє на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності від 26 лютого 2024 року № 98/2024, виданого Фондом державного майна України.

Об`єкт оцінки: Mitsubishi Pojero Sport, VIN НОМЕР_2 , білого кольору.

Під час розрахунку вартості за порівняльним підходом оцінювачем визначено, що вартість об`єкта оцінки з урахуванням курсу НБУ гривні до іноземних валют станом на 15 жовтня 2025 року становить 1 920 564,00 грн. Водночас оцінювачем проведено коригування вартості, зокрема застосовано: 1) розмір імовірної знижки при укладенні договору купівлі-продажу, у розмірі 10 % від вартості ( - 192 056,00 грн); 2) коефіцієнт економічного ризику - 10 % ( - 192 056,00 грн); 3) ризик технічного стану автомобіля - 5 % (96 028,00 грн).

З огляду на викладене Суб`єктом оціночної діяльності визначено, що ринкова вартість майна - транспортного засобу Mitsubishi Pojero Sport, 2023 року випуску, складає 1 440 424,00 грн.

У звіті також зазначено, що його складено за методом порівняльного підходу, інформація щодо об`єкта оцінки надана замовником в усній або письмовій формі, виконавець не проводив спеціальної експертної оцінки.

Також зазначено, що звіт призначений винятково для замовника і не може передаватися іншим юридичним і фізичним особам з метою, не передбаченою функцією оцінки.

Судом встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022270000000010 від 28 лютого 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 110, частиною першою, другою статті 438 КК України, в якому ОСОБА_2 визнано потерпілою, про що свідчать лист Чернігівської обласної прокуратури від 18 червня 2026 року, копія витягу з ЄРДР № 22022270000000010 від 28 лютого 2022 року та довідка про залучення до провадження як потерпілої від 12 грудня 2025 року, що містяться в матеріалах справи, за фактом пошкодження транспортного засобу - автомобіля автомобіль марки Mitsubishi, моделі Pojero Sport, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в селі Дрімайлівка Чернігівського району, Чернігівської області, внаслідок військової агресії ЗС РФ, що мало місце 06 травня 2026 року.

До матеріалів справи також долучено звіт від 06 липня 2026 року № 026-26 про оцінку транспортного засобу, складений на замовлення ОСОБА_2 з метою визначення вартості майна ПП «Агентство по експертній оцінці майна «Дисконт-К», в особі оцінювача Колесника І.В. , кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 23 грудня 2025 року № 5093/2025, видане Фондом державного майна України, що діє на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності від 26 лютого 2024 року № 98/2024, виданого Фондом державного майна України.

Об`єкт оцінки: Mitsubishi Pojero Sport, VIN НОМЕР_2 , білого кольору.

Під час розрахунку вартості за порівняльним підходом оцінювачем визначено, що вартість об`єкта оцінки з урахуванням курсу НБУ гривні до іноземних валют станом на 06 липня 2026 року становить 1 715 930,00 грн. Водночас оцінювачем проведено коригування вартості, зокрема застосовано: 1) розмір імовірної знижки при укладенні договору купівлі-продажу, у розмірі 10 % від вартості ( - 171 593,00 грн); 2) коефіцієнт економічного ризику - 10 % ( - 171 593,00 грн); 3) ризик технічного стану автомобіля - 10 % (171 593 грн).

З огляду на викладене суб`єктом оціночної діяльності визначено, що ринкова вартість майна - транспортного засобу Mitsubishi Pojero Sport, 2023 року випуску, складає 1 201 151,00 грн.

У звіті також зазначено, що його складено за методом порівняльного підходу, інформація щодо об`єкта оцінки надана замовником в усній або письмовій формі, виконавець не проводив спеціальної експертної оцінки.

Також зазначено, що звіт призначений винятково для замовника і не може передаватися іншим юридичним і фізичним особам з метою, не передбаченою функцією оцінки.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до статей 356, 357 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За змістом статей 368, 372 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Статтями 60, 61 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від

21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (статті 63, 68 СК України).

Згідно зі статтею 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (статті 70, 71 СК України).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

При вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Зі змісту пунктів 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року

№ 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» убачається, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 520/1740/15-ц об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Аналогічний висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2710цс15, від 07 вересня 2016 року по справі № 6-47цс16, 24 травня 2017 року по справі

№ 6-843цс17.

У постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 2-7539/08 зроблено висновок про те, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадженням № 61-1539св19), від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року за № 711/2302/18 зроблено висновок: «Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи встановлено та не заперечувалося сторонами, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 вересня 2022 року, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року у справі № 755/6000/25 шлюб розірвано.

З матеріалів справи також встановлено, що право власності на спірний транспортний засіб Mitsubishi, модель Pojero Sport, 2023 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 , дата державної реєстрації - 05 січня

2024 року.

Таким чином, спірне майно - транспортний засіб марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, 2023 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , набуто за час шлюбу. Доказів про придбання спірного автомобіля за особисті кошти будь-кого зі сторін не надано. Презумцію спільності майна подружжя сторони не спростовували. Обставин для відступлення від засади рівності часток подружжя судом не встановлено, таким чином, спірний автомобіль є спільним майном подружжя, частка кожного зі сторін є рівною.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц виснувала, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України) та вважала, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір між ними може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною четвертою статті 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

За змістом частини другою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Частиною другою статті 364 ЦК України визначено, що якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, зокрема у разі неподільності речі (відповідно до частини другої статті 183 ЦК України, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно із частиною другою статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль перебуває у спільній власності сторін, знаходиться у фактичному користуванні відповідача, при цьому позивач не бажає ним користуватися й погоджується на отримання грошової компенсації своєї частки, суд дійшов висновку, що вимога ОСОБА_1 про припинення права спільної власності на автомобіль та стягнення з ОСОБА_2 на його користь грошової компенсації вартості належної йому частки підлягає задоволенню.

При цьому, рішення суду про стягнення компенсації не є порушенням права власності

ОСОБА_2 , а є законним механізмом реалізації прав співвласника ОСОБА_1 у ситуації неможливості поділу спільного майна.

Щодо розміру грошової компенсації суд зазначає таке.

На підтвердження вартості спірного автомобіля до матеріалів справи долучено:

1)довідку від 07 серпня 2025 року № 140 про аналітичне дослідження ринку, відповідно до якої орієнтовна величина вартості колісного транспортного засоб, складену ТОВ «Стоун Брідж», автомобіля марки Mitsubishi Pojero Sport, 2023 року випуску, тип палива - дизель, об`єм двигуна - 2 442 см3, становить 1 685 660,00 грн;

2)Звіт від 15 жовтня 2025 року № 037-25 про оцінку транспортного засобу, складений ПП «Агентство по експертній оцінці майна «Дисконт-К», в особі оцінювача Колесника І.В. , відповідно до якого вартість автомобіля складає 1 440 424,00 грн;

3)Звіт від 06 липня 2026 року № 026-26 про оцінку транспортного засобу, складений ПП «Агентство по експертній оцінці майна «Дисконт-К», в особі оцінювача Колесника І.В. , відповідно до якого вартість автомобіля складає 1 201 151,00 грн

Суд враховує, що матеріали справи не містять відповідного висновку автотоварознавчої експертизи щодо визначення вартості автомобіля марки Mitsubishi, моделі Pojero Sport, 2.4 TD MT Intense, номер кузова НОМЕР_2 , колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з відповідним клопотанням сторони не зверталися.

Згідно із частинами першою, третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

У постанові від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20 Верховний Суд також наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

При визначенні вартості спірного автомобіля суд враховує, що позивач ОСОБА_1 частково погодився із визначеною у звіті від 15 жовтня 2025 року № 037-25 про оцінку транспортного засобу вартістю майна. Не заперечував проти врахування коефіцієнту зниження вартості 5 % щодо ризиків технічного стану автомобіля, однак заперечив підстави для застосування коефіцієнтів щодо імовірної знижки при укладенні договору купівлі-продажу, у розмірі 10 % від вартості та економічного ризику у розмірі 10 % від вартості. У зв`язку із чим просив стягнути на його користь компенсацію у сумі

912 268,00 грн.

З огляду на викладене при визначенні вартості спірного автомобіля надана позивачем довідка від 07 серпня 2025 року судом не досліджується.

Щодо долучених до матеріалів справи звітів про оцінку транспортного засобу, складених ПП «Агентство по експертній оцінці майна «Дисконт-К», в особі оцінювача Колесника І.В. , суд зазначає таке.

Відповідно до підпунктів а, є пункту 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (з відповідними змінами), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), ця Методика застосовується з метою визначення ринкової вартості КТЗ, їх складників у разі відчуження; вартості КТЗ для розв`язання майнових суперечок.

Згідно із пунктом 7.1 Методики оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону. Згідно з принципами зміни вартості, попиту та пропозиції значення ринкової вартості є змінною за фактором часу величиною, яка залежить від коливань ринкових цін на КТЗ та його складники.

Основним підходом, який використовується для оцінки КТЗ, є порівняльний підхід. Згідно з ним визначення вартості КТЗ на території України проводиться на підставі їх цін продажу та поточних цін пропозиції до продажу, які зазначені у вітчизняних довідниках. Зазначені ціни є статистично усередненими ціновими даними КТЗ, які були відчужені в Україні згідно з умовами, що відповідають змісту і поняттю «ринкова вартість». Використання зарубіжної довідкової літератури допускається у разі відсутності потрібної інформації у вітчизняних довідниках. Вартість КТЗ, яка наведена в іноземній валюті, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату оцінки. Основним методом у межах порівняльного підходу є метод, заснований на аналізі цін ідентичних КТЗ (пункт 7.2 Методики).

Коригування ринкової вартості КТЗ, отриманої із застосуванням порівняльного підходу, здійснюється за відповідною формулою. Середня ринкова ціна КТЗ - величина, яка визначається статистичними методами, еквівалентна найбільш вірогідній вартості продажу (пропозиції до продажу), сукупності КТЗ визначеної моделі з відповідними строком експлуатації і пробігом на визначений момент часу, у конкретному регіоні чи місцевості з дотриманням вимог, що відповідають поняттю «ринкова вартість» (пункти 7.3, 7.4 Методики).

Зі змісту звіту від 15 жовтня 2025 року № 037-25 та від 06 липня 2026 року № 026-26 вбачається, що оцінювач при визначені ринкової вартості спірного автомобіля застосував порівняльний підхід, використавши відомості щодо цінових пропозицій із продажу подібних автомобілів на інтернет-сайті «АвтоРіа», що не суперечить вимогам пункту 7 Методики.

Непроведення огляду транспортного засобу для здійснення оцінки його ринкової вартості, не свідчить про наявність підстав для визнання такого доказу недопустимим, оскільки за відсутності можливості оглянути транспортний засіб, суб`єкт оціночної діяльності здійснює оцінку подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) транспортного засобу.

Так у наданому відповідачем звіті від 15 жовтня 2025 року № 037-25 про оцінку транспортного засобу, під час розрахунку вартості за порівняльним підходом оцінювачем визначено, що вартість об`єкта оцінки з урахуванням курсу НБУ гривні до іноземних валют станом на 15 жовтня 2025 року становить 1 920 564,00 грн. Водночас оцінювачем проведено коригування вартості, зокрема застосовано: 1) розмір імовірної знижки при укладенні договору купівлі-продажу, у розмірі 10 % від вартості ( - 192 056,00 грн); 2) коефіцієнт економічного ризику - 10 % ( - 192 056,00 грн); 3) ризик технічного стану автомобіля - 5 % (96 028,00 грн).

З огляду на викладене суб`єктом оціночної діяльності визначено, що ринкова вартість майна - транспортного засобу Mitsubishi Pojero Sport, 2023 року випуску, складає 1 440 424,00 грн.

Однак, відповідачем проведено повторну оцінку транспортного засобу. Обґрунтовуючи необхідність повторного проведення оцінки спірного майна відповідач зазначила, що 06 травня 2026 року автомобіль отримав пошкодження, що матиме вплив на визначення його реальної ринкової вартості.

Суд враховує, що до матеріалів справи не долучено відомостей про фактичний технічний стан спірного автомобіля, в тому числі інформації про пошкодження автомобіля 06 травня 2026 року та їх характер та вплив на визначення його ринкової вартості.

Також суд враховує, що визначення ринкової вартості спірного автомобіля у звіті від 15 жовтня 2025 року № 037-25 та у звіті від 06 липня 2026 року № 026-26 проведено порівняльним методом.

Зокрема для розрахунку у звіті від 15 жовтня 2025 року № 037-25 взято аналогічний транспортний засіб з ціною продажу 46 000 дол. США (станом на дату розгляду справи оголошення не активне), у зв`язку із чим вартість об`єкту оцінки за курсом долара до гривні станом на 15 жовтня 2025 року

(41,7514 грн) визначено 1 920 564,00 грн.

Водночас, для розрахунку у звіті від 06 липня 2026 року № 026-26 взято аналогічний транспортний засіб з ціною продажу 38 500 дол. США (оголошення наявне в мережі інтернет станом на дату розгляду справи) у зв`язку із чим вартість об`єкту оцінки за курсом долара станом на 06 липня 2026 року

(44,5696 грн) визначено 1 715 930,00 грн.

Як уже зазначалося раніше, повторний звіт про оцінку від 06 липня 2026 року № 026-26 не містить відомостей про проведений оцінювачем огляд автомобіля, його технічні характеристики з урахуванням заподіяних механічних ушкоджень. Оцінку повторно проведено порівняльним методом, об`єктом для порівняння вибрано наявне в мережі інтернет оголошення з продажу аналогічного транспортного засобу, що значно відрізняється за ціною від попереднього об`єкту порівняння, та застосовано понижуючий коефіцієнт (10 % від вартості об`єкта порівняння), розмір застосованого коефіцієнту обґрунтовано припущенням, обґрунтованого розрахунку не надано, підстави збільшення коефіцієнту в порівнянні з попереднім звітом також не обґрунтовано.

З огляду на викладене, для визначення вартості спірного автомобіля слід застосувати Звіт від

15 жовтня 2025 року № 037-25 про оцінку транспортного засобу, складений ПП «Агентство по експертній оцінці майна «Дисконт-К».

Суд враховує, що під час розрахунку вартості за порівняльним підходом оцінювачем визначено, що вартість об`єкта оцінки з урахуванням курсу НБУ гривні до іноземних валют станом на 15 жовтня

2025 року становить 1 920 564,00 грн.

Водночас оцінювачем проведено коригування вартості, а саме застосовано: 1) розмір імовірної знижки при укладенні договору купівлі-продажу, у розмірі 10 % від вартості ( - 192 056,00 грн);

2) коефіцієнт економічного ризику - 10 % ( - 192 056,00 грн); 3) ризик технічного стану автомобіля

- 5 % (96 028,00 грн).

Суд враховує, що у відповіді на відзив та у судовому засіданні представник позивача погодився щодо можливості застосування знижки вартості об`єкта оцінки у розмірі 5 % з огляду на технічний стан автомобіля. Обґрунтовуючи вартість об`єкту оцінки представник відповідача також не заперечувала щодо застосування такого коефіцієнту.

Водночас, підстави для застосування коефіцієнтів коригування 10 % на розмір імовірної знижки при укладенні договору купівлі-продажу та 10 % на коефіцієнт економічного ризику, відповідно до положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у звіті не обґрунтовано, розмір останніх визначено у формі припущення. Таким чином, такі коефіцієнти пониження застосуванню не підлягають.

З огляду на викладене, вартість автомобіля марки Mitsubishi, моделі Pojero Sport, 2.4 TD MT Intense, номер кузова НОМЕР_2 , колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 1 824 535,80 грн.

З огляду на викладене з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя підлягає стягненню частини вартості спірного автомобіля, що складає 912 267,90 грн.

Таким чином, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу суми судових витрат суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених позивачем витрат на сплату судового збору до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію від 29 серпня 2025 року № 4891-3072-4948-9159 про сплату судового збору у розмірі 9 084,00 грн.

Також за подачу заяви про забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн, що підтверджується платіжну інструкцію від 29 серпня 2025 року № 9203-8035-2624-9110.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 9 689,60 грн.

Стосовно вимоги про стягнення вартості послуг оцінки ринкової вартості авто ТОВ «Стоун Брідж» у сумі 1 000,00 грн суд зазначає, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат відсутні з огляду на те, що суд, здійснюючи поділ майна, виходив із рівності часток, про що було заявлено позивачем у позовній заяві, а не із грошової суми, визначеної вказаною довідкою про вартість майна. Поряд з цим, при визначенні вартості майна використано звіт про оцінку, наданий відповідачем, що також підтримав позивач, у зв`язку з чим надана позивачем довідка не була взята судом до уваги для відновлення прав позивача.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача комісій банку за переказ коштів.

Суд звертає увагу позивача, що банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування.

Банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов`язковим до сплати. Комісію за обслуговування було стягнуто обраним позивачем банком за надання йому банківської послуги.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі

№ 523/12032/18.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн суд зазначає таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 137 ЦПК для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта, п`ята статті 137 ЦПК).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті

141 ЦПК).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі

№ 826/1216/16).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від

17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено Договір від 07 серпня 2025 року про надання правничої допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Краковним І.В., відповідно до умов якого адвокат взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу на умовах, передбачених договором, а саме: представляти (захищати) інтереси клієнта у справі щодо поділу спільного майна подружжя з ОСОБА_2 , та будь-якого іншого питання, яке на думку клієнта, вимагає правової допомоги адвоката в межах даної справи (пункт 1.1 договору).

У пункті 5.1, 5.2 договору сторони встановили, що за надання правової допомоги на підставі цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар, який визначається за домовленістю сторін та становить 42 000,00 грн. Сума гонорару є фіксованою за весь об`єм правової допомоги, яка буде надана адвокатом клієнту на підставі цього договору.

Також до матеріалів справи долучено квитанцію від 07 серпня 2025 року до прибуткового касового ордера № 3 на суму 42 000,00 грн, що прийнята від ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц).

У розумінні умов частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

У відзиві на позовну заяву та інших заявах по суті справи представник відповідача просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу, виходячи з принципів розумності, співмірності та справедливості.

Таким чином, ураховуючи додані до заяви відповідача докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат в суді, а також наявність у справі обґрунтованих заперечень позивачки щодо неспівмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу, а також враховуючи складність справи, обсяг та змістове наповнення поданих представником позивача заяв по суті справи, обсяг зібраних доказів та їх значення, участь представника в засіданнях, їх кількість та тривалість, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо заходів забезпечення позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Краковного І.В., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - задоволено частково, накладено арешт на транспортний засіб марки марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, 2023 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 .

Згідно із частиною сьомою статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки від учасників справи жодних клопотань щодо заходів забезпечення позову не надходило, заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від

17 вересня 2025 року по справі № 755/16894/25 продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає таке.

Частиною першою статті 267 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до змісту частини першої, третьої, четвертої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Суд може розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від

03 березня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Звертаючись до суду із відповідним клопотанням представник відповідача зазначила, що відповідач займається підприємницькою діяльністю, однак, знаходиться в декретній відпустці, має на утриманні малолітніх дітей та скрутне матеріальне становище. Такі обставини істотно ускладнюють можливість виконання рішення. З огляду на викладене просила розстрочити виконання рішення.

До клопотання відповідачем долучено Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 02 грудня 2025 року щодо фізичної особи ОСОБА_2 за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року, у яких зазначено, що загальна сума доходу склала 114 462,55 грн.

Водночас, в матеріалах справи відсутні відомості про доходи ОСОБА_2 як суб`єкта підприємницької діяльності або про припинення такої діяльності.

Також до матеріалів справи не долучено інформації про банківські рахунки ОСОБА_2 та відсутність у останньої грошових коштів на таких рахунках, а також про наявність у неї нерухомого чи рухомого майна, на яке може бути накладено стягнення у примусовому порядку.

Також суд враховує, що 17 березня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва видано судовий наказ по справі № 755/3815/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Інших доказів, які б свідчили про істотне ускладнення виконання судового рішення або робили його неможливим, відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, надавши оцінку наведеним відповідачем обставинам для розстрочення виконання рішення, на які вона посилається, суд приходить до висновку, що вони не можуть бути розцінені як виняткові обставині, які дають підстави для розстрочення виконання рішення суду.

З огляду на викладене, у задоволенні вимог клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду слід відмовити.

Керуючись статтями 60, 61, 69-71, 74 СК України, статтями 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 102, 106, 133, 141, 209, 210, 247, 263, 265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, 2023 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на частину автомобіля марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, 2023 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки Mitsubishi, модель Pojero Sport, 2023 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі

912 267,90 грн (дев`ятсот дванадцять тисяч двісті шістдесят сім гривень 90 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 689,60 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, що разом складає 29 689,60 грн (двадцять дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять гривень 60 копійок).

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання:

АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 20 липня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова