Вирок від 23 липня 2026 р. у справі №523/15793/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Суд: Пересипський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 23 липня 2026 р.

Справа: №523/15793/26

Суддя: Лупенко А. В.

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/15793/26

Провадження №1-кп/523/1795/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

24.07.2026

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у кримінальному провадженні за №12026167490000165 від 01.07.2026 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, не одруженої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої: АДРЕСА_1 , проживаючої: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок за встановлених органами дізнання наступних обставин.

30.06.2026р., приблизно о 20год. 30 хв., ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у дворі, неподалік багатоквартирного житлового будинку №10, розташованого по вул. Маловського у м. Одесі, в ході сварки з раніше знайомою ОСОБА_4 , 1962 року народження, з мотивів раптової неприязності вирішила заподіяти останній тілесні ушкодження, внаслідок чого, вона агресивно налаштована, переслідуючи вищевказану мету, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи при цьому їх настання, а саме шкоди здоров`ю потерпілій, тримаючи в своїй лівій руці милицю, умисно нанесла один удар в праву область голови ОСОБА_4 , тим самим, спричинила останній тілесне ушкодження у вигляді забою м`яких тканин із синцем в правій тім`яно-скроневій ділянці, яке згідно п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України за № 6 від 17 січня 1995 року, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження №12026167490000165 від 01.07.2026, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.

За вимогами частини 2 статті 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом дізнання обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Відповідно до заяви від 18.07.2026р., потерпіла ОСОБА_4 не заперечує щодо розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, без її участі. Потерпілій також роз`яснено, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України, у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті дізнання обставини.

Згідно заяви від 18.07.2026р., ОСОБА_5 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , беззаперечно визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а також згідна із встановленим дізнанням обставинами та розглядом обвинувального акту за її відсутності.

Ковальовій роз`яснено зміст встановлених у результаті дізнання обставин, а також те, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені дізнанням обставини. ОСОБА_5 згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_5 , її згоду із встановленими в результаті дізнання обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за її відсутністю підтвердив захисник - адвокат ОСОБА_6 .

За таких обставин, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, доведена в повному обсязі.

При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_5 є особою раніше не судимою, вперше скоїла кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, скоїла кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, раніше не притягувалась до адміністративної відповідальності, не одружена, офіційно не працевлаштована, маюча постійне місце реєстрації та проживання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачені ст.67 КК України, суд визнає: вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу ОСОБА_5 , яка є особою раніше не судимою, вперше скоїла кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, скоїла кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, раніше не притягувалась до адміністративної відповідальності, не одружена, офіційно не працевлаштована, маюча постійне місце реєстрації та проживання, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій - повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та наявність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, з метою запобігання вчиненню обвинуваченою нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про те, що виправлення останньої можливе без її ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді громадських робіт.

В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді громадських робіт, передбаченого санкцією ст.125 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченої, які створять у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченою покарання у виді громадських робіт за вчинений кримінальний проступок, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого кримінального правопорушення.

Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 373-374, 382 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк ста годин, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

Запобіжний захід до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_3 обрати у вигляді особистого зобов`язання.

Речові докази: диски з відеозаписами - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua