Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №522/8962/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8962/26

Номер провадження № 1-кп/522/2805/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретарів — ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 62026150020000200 від 21.01.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: м. Арциза, Одеської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого, на момент вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду командира 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об?єктів № 307) 1-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об?єктів) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні «солдат», -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про таке:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним

1. Згідно ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов?язком громадян України.

2. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

3. Статтею 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

4. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки і збровної aгресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

5. Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

6. Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26 квітня 2023 року № 133, ОСОБА_7 призвано військову службу за мобілізацією та направлено до військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби.

7. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

8. Отже, з 26 квітня 2023 року, ОСОБА_6 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня останній розпочав виконання військового обов?язку - проходження військової служби на різних посадах у різних військових частинах.

9. У подальшому, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21 серпня 2025 року № 248, солдата ОСОБА_7 , який прибув після самовільного залишення військової частини НОМЕР_3 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 20 серпня 2025 року № 46 о/с прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації з 21 серпня 2025 року та призначено на посаду стрільця 2-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) визнавши останнього таким, що приступив до виконання обов?язків.

10. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17 листопада 2025 року № 336 солдата ОСОБА_6 , призначеного наказом командира від 14 листопада 2025 року № 680/с на посаду командира 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об?єктів № 307) 1-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об?єктів), визнано таким, що приступив до виконання службових обов?язків за посадою.

11. Перебуваючи на військовій службі, солдат ОСОБА_8 , достовірно знав про запроваджений в Україні воєнний стан та порядок проходження військової служби.

12. Відповідно до ст.ст. 4, 14, Закону України «Про Національну гвардію України, Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. За вчинення протиправних дій та бездіяльність військовослужбовці Національної гвардії України несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

13. Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов?язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов?язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов?язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

14. Згідно вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов?язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

15. Перебуваючи на військовій службі, солдат ОСОБА_9 , у відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

16. Проте, солдат ОСОБА_8 , достовірно знаючи свої обов?язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов?язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення.

17. ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та перебуваючи на посаді командира 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об?єктів № НОМЕР_4 ) 1-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об?єктів) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов?язків військової служби, у порушення вимог ст.ст. 1-3, 12, 14, Закону України «Про Національну гвардію України, ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», в умовах воєнного стану, без поважних причин, у невстановлений час, але не пізніше 17 год 58 хв 26 листопада 2025 року самовільно залишив місце служби в Приморському районі міста Одеси та ухилявся від проходження військової служби до 15.20 год. 16.04.2026, проводячи час на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби, коли був затриманий співробітниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, який зареєстрований за адресою: м. Одеса, Пересипський район, вул. Князя Володимира Великого, 106, чим припинив триваючий злочин.

ІІ. Позиція обвинуваченого

18. Обвинувачений ОСОБА_6 допитаний у судовому засіданні, вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, погодившись з усіма фактичними обставинами справи та пояснив, що дійсно вчинив злочини, який йому інкримінують.

ІІІ. Оцінка суду

19. З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України Суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

20. Враховуючи показання обвинуваченого, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, Суд вважає, що дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

21. Вина ОСОБА_6 у скоєному доведена у повному обсязі.

ІV. Призначення покарання

22. Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_6 відповідно до статті 66 КК є щире каяття.

23. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 відповідно до статті 67 КК Суд не встановив.

24. Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_6 , Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК бере до уваги:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно із статтею 12 КК є тяжким злочином;

- враховує наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів протиправної діяльності);

- особу винного його вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров`я;

- наявність обставини, яка пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують таке;

- те, що обвинувачений раніше був звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 401 КК України ухвалою Вознесенського районного суду Миколаївської області від 30.10.2025 і належних висновків для себе не зробив.

25. За таких обставин Суд доходить висновку, що відсутні підстави для обрання покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, але обираючи таке, є всі підстави обрати його не в межах максимальної санкції закону, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

26. При призначенні покарання згідно з вимогами статті 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого, ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, сукупність всіх даних, які характеризують обвинуваченого, а також спосіб і обставини вчиненого діяння, суд дійшов висновку, що за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції зазначеної статті - 5 років позбавлення волі.

27. Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

28. Водночас відповідно до приписів ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

29. Отже, законодавець імперативно визначив неможливість застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуваннямдо осіб, які засуджені за самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

30. Зважаючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України не вбачається.

31. Підстав для обрання більш м`яких або тяжких покарань Суд не знаходить.

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку

32. Цивільний позов по справі не заявлявся.

33. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.08.2026 обраний ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2026.

34. Відповідно до ст. 374 КПК України суд, при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

35. У пунктах 46, 47 рішення у справі «Руслан Яковенко проти України», заява № 5425/11, рішення від 04 червня 2015 року, ЄСПЛ чітко розмежував підстави обмеження гарантій, встановлених ст. 5 Конвенції.

36. Суд зазначив, що попереднє ув`язнення в розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

37. Також Суд вказав, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» п. 1 ст. 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. У зв`язку з цим, Суд дійшов висновку, що словосполучення «після засудження» не може тлумачитися як таке, що обмежується вироком, який набрав законної сили, оскільки це виключатиме випадки затримання під час судового засідання осіб, яких за результатами судового розгляду було засуджено і які на такий судовий розгляд з`явилися, ще будучи вільними, незалежно від доступних їм засобів юридичного захисту (див. рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany), від 27 червня 1968 року, С. 23, п. 9, Series А № 7).

38. За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність залишити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без змін до набрання вироком законної сили.

Із цих підстав,

керуючись статтями 349, 368, 370-371, 373-374, 376, Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим за ч. 5 ст. 407 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

2. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

3. На підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України, зарахувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в період часу з 16.04.2026 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

4. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» обраний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1