Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №522/4725/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4725/26-Е

Провадження № 2/522/6649/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 26.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №101316399 від 22.01.2024 року у розмірі 32475 грн., судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.01.2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №101316399, згідно з умовами якого відповідач отримав 10 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором. 25.06.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором №101316399 від 22.01.2024 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 32 475 грн., з яких: 9 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 22 475 грн. заборгованість за процентами; 1000 грн. заборгованість за комісією.

Матеріали позовної заяви суддя отримала 27.03.2026 року.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2559678 від 03.04.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 13.01.1996 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 27.04.2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін із призначенням судового засідання на 28.05.2026 року.

Також зазначеною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування з АТ КБ «ПриватБанк» інформації про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів у розмірі 10 000,00 грн. за період з 22.01.2024 року по 29.01.2024 року.

15.05.2026 року до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 27.04.2026 року щодо неможливості надати запитувану інформацію.

Ухвалою суду від 28.05.2026 року витребувано з АТ «Сенс Банк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів у розмірі 10 000,00 грн. за період з 22.01.2024 року по 29.01.2024 року. У зв?язку з чим, розгляд справи відкладено на 01.07.2026 року.

До суду 05.06.2026 року надійшов лист від АТ КБ «ПриватБанк», у якому повідомлено, що на ім?я ОСОБА_1 в Банку не емітовано карту № НОМЕР_1 .

До суду 29.06.2026 року надійшла відповідь від АТ «СЕНС БАНК» на виконання ухвали суду від 28.05.2026 року, у якій зазначено, що запитувана картка, маска якої № НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_1 не відкривалася. Рух коштів по наявним картам/рахункам у період з 22.01.2024 по 29.01.2024 не відбувався.

Про розгляд справи 01.07.2026 року учасники справи були повідомлені належним чином.

Про розгляд справи 31.07.2026 року учасники справи були повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи був повідомлений належним чином, процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заяв по суті справи суду не надавав.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи, ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, за згодою позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення судового рішення є 31.07.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

22.01.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №101316399.

Відповідно до п.1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000 грн.

Згідно п.1.3 Договору кредит надається загальним строком на 105 днів з 22.01.2024 року (дата надання кредиту) складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 06.02.2024 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 06.05.2024 року (останнього строку кредитування).

При укладенні договору позичальник заповнила анкету-заяву на кредит №101316399.

За відомостями анкети-заяви по заяві 101316399 прийнято рішення: погоджено, дата рішення 2024-01-22. Погодженні умови кредитування по заяві 101316399: замовлена сума 10 000,00 грн; замовлений строк 15 днів; погоджена сума 10 000,00 грн; погоджений строк 15 днів; комісія за надання 10,00 % одноразово; ставка процентів 1,7 % за кожен день користування.

В матеріалах справи наявний Графік платежів та Заява на отримання кредиту №101316399, як додатки до вказаного договору.

Згідно п.1.5 Договору про споживчий кредит №101316399 (далі – Договір) Загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 3550,00 грн. в грошовому виразі та 162276,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 24250,00 грн. в грошовому виразі та 7121,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 13550.00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 34250,00 гривень. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань та можуть не оновлюватись у випадку продовження Позичальником строку кредитування.

Відповідно до п.1.5.1 комісія за надання кредиту: 1000 грн., яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2 Договору, Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2550,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,7% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.5.3 Договору, Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 20 700,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору - Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2., 2.3 цього Договору.

У п. 2.2.2 Договору заначено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору.

Згідно з п. 2.2.3 Договору, після спливу строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Згідно з п. 2.3.1. Договору, Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додаткового договору/додаткової угоди, що підписується Позичальником у зв?язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за Договором (якщо передбачено додатковою угодою/договором).

Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.5.3 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.5.3 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1 договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до п. 6.5 Договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

В додатку №1 до Договору сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими відсотками та комісією в розмірі 34 250,00 грн.

25 червня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимог №109-МЛ/Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників за вказаним Договором відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25 червня 2024 року ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» прийняв реєстр боржників в кількості відступлених прав грошової вимоги - 2806.

Копією платіжної інструкції № 3442 від 25.06.2024 року підтверджується, що ТОВ «ФК «Кредит-Капитал» перерахувало ТОВ «МІЛОАН» суму в розмірі 1 587 311,72 грн. відповідно до договору про відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 10 вересня 2025 року до вказаного договору відступлення прав вимог №109-МЛ/Т, у вказаному реєстрі зазначений відповідач ОСОБА_1 , як боржник за вищевказаним договором №101316399, заборгованість за яким становить 32 475 грн, з яких: 9000 грн. за тілом кредиту; 22 475 грн. за відсотками; 1000 грн за комісією.

Згідно з виписки з особового рахунка за Кредитним договором №101316399 від 22.01.2024 року складеною позивачем вбачається, що станом 09.03.2026 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» становить 32 475 грн., з яких:

- 9 000 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту;

- 22 475 грн. – прострочена заборгованість за відсотками;

- 1000 грн. – прострочена заборгованість за комісіями.

Предметом позову є стягнення заборгованості за договором, укладеного в електронній формі.

Порядок укладення договорів в електронній формі регулюється Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вирішуючи спір, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові від 12.12.2024 у справі № 298/825/15 Верховний Суд вказав, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача.

Позивачем до суду надані докази щодо укладення договору про надання споживчого кредиту, а саме копія договору про споживчий кредит №101316399 від 22.01.2024 року; графік платежів, який є додатком до вказаного договору; заява на отримання кредиту №101316399.

Відповідно до п.2.1. Договору про споживчий кредит №101316399 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 402808*63.

Разом з тим доказів виконання кредитодавцем ТОВ «МІЛОАН» своїх обов`язків по перерахуванню коштів на рахунок відповідача матеріали справи не містять.

Також, у матеріалах справи відсутні та позивачем не надано жодних доказів про належність відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 , а також підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі 10 000 грн. від ТОВ «МІЛОАН» саме на картку ОСОБА_1 .

Крім того, матеріали справи містять відповідь АТ «СЕНС БАНК» на виконання ухвали суду від 28.05.2026 року, вбачається, що запитувана картка, маска якої № НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_1 не відкривалася. Рух коштів по наявним картам/рахункам у період з 22.01.2024 по 29.01.2024 не відбувався.

Доказів щодо видачі вказаної платіжної карти та зарахування на цю карту іншим банком-емітентом матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що кредитодавцем не надано доказів виконання своїх обов`язків щодо перерахування коштів на рахунок відповідача; належності відповідачу платіжної картки та підтвердження зарахування грошових коштів саме на цю картку.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 549-551, 610-612, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 31.07.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.